4.2. Валютний ринок: суть та основи функціонування

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних

валют на основі попиту та пропозиції. Суб'єкти валютного ринку - продавці, покупці, посередники. Об'єкти валютного ринку - юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності. Функції валютних ринків:

• забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

• диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

• отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют;

• регулювання економіки.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій.

Валютні операції- це операції, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Ці операції класифікуються за кількома критеріями:

• за терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові та строкові;

• за механізмом здійснення операцій: операції СПОТ, форвардні, ф'ючерсні, опціонні операції;

• за формами здійснення: безготівкові та готівкові;

• за масштабами операцій: оптові (здійснюються між банками) та роздрібні (здійснюються міжбанками та їх клієнтами).

4.3. Суть та необхідність валютного регулювання

Валютне регулювання-сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Здійснюється на двох рівнях: міждержавному та національному.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на МВФ, який керується статутом, ухвалами та домовленостями.

На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни.

До міжнародних органів валютного регулювання належать: МВФ, Світовий банк, Міжнародні фінансово-кредитні організації.

Валютний контроль - це важлива складова валютного регулювання, мета якого-дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів.

Механізм валютного регулювання в Україні містить сукупність заходів, які проводяться НБУ, Мінфіном, ДПА, іншими органами валютного контролю у сфері валютних відносин.

Механізм валютного регулювання в основному зводиться до таких форм.

Девальвація - зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних.

Об'єктивна основа: завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці.

Причини: нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах; нестабільність платіжних балансів; нестабільність світової економіки

Наслідки: стимулювання експорту; стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку; підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку

Ревальвація - підвищення курсу національної валюти стосовно імпортних.

Наслідки: стимулювання імпорту; утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту; приплив імпортних інвестицій.

Валютна інтервенція - операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної-іншої держави.

Наслідки: зміна попиту і пропозиції певної грошової одиниці на валютному ринку; кореляція обмінних курсів валют.

Способи здійснення валютної інтервенції: за рахунок використання власних іноземних валютних резервів (через своп-угоди); за рахунок продажу цінних паперів, вміщених в іноземній валюті, зокрема кредитних позицій у СПЗ (ЗОК).

Платіжний баланс - співвідношення всієї сукупності надходження з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу, тобто співвідношення вимог і платежів.

Форму платіжного балансу рекомендує МВФ.