Пошук літератури на запропоновану тему

Ця частина роботи може здійснюватися різними шляхами. Робота з тематичними та алфавітними каталогами в бібліотеці дозволяє виділити основні ґрунтовні публікації за запропонованими темами. В цьому випадку студент може відшукати як відомі зі списку літератури видання, так і нові надходження за темою, що відображені у відповідному каталозі. Крім цього, доцільна робота з профільними періодичними виданнями. В галузі соціології такими є журнали „Соціологія: теорія, методи, маркетинг”, „Социологические исследования”, „Український соціум” тощо. Певні матеріали можна взяти через тематичний пошук в Інтернеті.

При роботі з літературою доцільно робити анотацію на кожне джерело та резюме на окремі розділи літератури.

Анотація– короткий виклад змісту – дає загальне уявлення про книгу, брошуру, статтю.Резюмекоротко характеризує висновки, головні підсумки.

Найпоширенішою формою записів є конспект. Бажано розпочинати конспектувати після того, як весь матеріал прочитано й складено його план. Основну тканину конспекту становлять тези, доповнені міркуваннями й доказами. Конспект може бути текстуальним, вільним чи тематичним. Текстуальний конспект створюється з уривків оригіналу – цитат, зі збереженням логіки й структури тексту. Вільний конспект – це викладання матеріалу в зручному для читача порядку (наприклад, думки, розкидані по всій книзі, зводяться воєдино). У тематичному конспекті за основу береться тема чи проблема, він може бути складений по декількох джерелах.

Основні форми творчої самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів із курсу „Соціологія” має складатися з таких видів роботи: підготовка рефератів по певних темах, реферування літератури з питань, що не ввійшли до основного курсу, підготовка та здача модульних завдань. Для того, щоб самостійно підготуватись до цих занять студенти повинні докладно ознайомитися з літературою, список якої додається.

Робота з підготовки та написання рефератів

Реферат (від лат. refero – доповідати, повідомляти) – короткий виклад змісту одного або кількох документів, наприклад наукових статей із певної теми. Реферат є одним із перших видів науково-навчальних робіт, які виконують студенти у вузі. Це письмовий доробок студента з певної проблеми, що містить необхідний перелік літератури, елементи дослідження та конкретні висновки.

Існує багато видів рефератів. Науковці найчастіше мають справу з інформативними й розширеними, або зведеними, рефератами.

Інформативний рефератнайповніше розкриває зміст документа, містить основні фактичні та теоретичні відомості. У такому рефераті має бути зазначено предмет дослідження й мету роботи; наведено основні результати; викладено дані про метод і умови дослідження; відбито пропозиції автора щодо застосування результатів тощо.

Розширений (зведений) реферат (багатоджерельний, оглядовий) містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих, наприклад, архівних документів з певної теми, які викладено у вигляді зв’язаного тексту.

Реферат повинен бути логічно структурованим, містити вступ, розгляд основної проблеми, висновки та бібліографію. Цьому має сприяти розгорнутий план реферату, складений згідно з відповідною темою. У вступі необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, її взаємозв’язок з реальними потребами, ступінь висвітлення проблеми, хронологічні або тематичні межі, структуру, завдання.

У розділах та підрозділах має бути викладення конкретного матеріалу з проміжними висновками і, нарешті, загальні висновки. Бібліографія повинна бути оформленою згідно зі стандартами, з якими можна ознайомитися в бібліотеці або на кафедрі. Особливу увагу слід приділити оформленню посилань (якщо вони є). Посилання містять інформацію про автора публікації, на яку посилаються, назву, місце та рік видання, видавництво та кількість сторінок. (Наприклад: Іванов І.І.Соціологія. – К.: Генеза, 2001. – 134 с.).

Загальні вимоги до реферату: обсяг до 10 сторінок, шрифт Times New Roman, 14 кегль, полуторний інтервал; параметри сторінки: зверху і знизу – 2 см, зліва – 3 см, справа – 1,5 см.

Процес написання реферату має кілька етапів.

Обрання теми реферату та складання плану

Цей етап передбачає знайомство з рекомендованою літературою, що включає в себе підручники, монографії, навчальні посібники, статті, тези, інформацію, що міститься в ІНТЕРНЕТІ, тощо. Аналізуючи літературу, студент може виділити проблемні питання та скласти план написання реферату. План в подальшому можна корегувати. В ньому мають бути відображені основні структурні одиниці реферату. Бажано щоб кількість основних розділів не перевищувала 3–4-х. Одночасно слід скласти бібліографію реферату. Рекомендуємо студентам відразу групувати літературу за проблемами, що спростить обробку інформації.

Збирання й обробка матеріалу

Студент проводить конспектування потрібної літератури, виписуючи головні тези. В подальшому їх доцільно згрупувати або за хронологією публікації, або за проблемами. На основі цього можна буде зробити висновки, як саме в ній освітлена ця проблема та яку оцінку дають їй інші дослідники. Для власних висновків слід провести збір статистичної та документальної інформації. При порівнянні власних висновків з уже зробленими підбиваються підсумки.

Написання реферату

Текст реферату має відповідати структурі, яка викладена у вступі. Статистичні дані краще оформити у вигляді таблиць, які повинні супроводжуватися текстовими поясненнями. Якщо студент підготував матеріал, який передбачає прикладний аспект, доцільно вмістити певний ілюстративний інструментарій. Кожний розділ реферату повинен завершуватися коротко сформульованими висновками. Загальні висновки підсумовують зміст проміжних висновків.

Перелік літератури до реферату складають у такій послідовності: 1) підручники та навчальні посібники; 2) монографії; 3) збірки документів; 4) періодичні публікації; 5) довідкові та статистичні матеріали.

Захист реферату

Студент усно викладає основні положення реферату, робить висновки. Обов’язкові відповіді на запитання викладача, які демонструють рівень володіння інформацією.

Однією з форм самостійної роботи є поглиблене вивчення спеціальних соціологічних категорій і термінів та занесення їх до спеціального словника.

Словник термінів – вибірковий запис спеціальних соціологічних термінів, які зустрічаються в науковій літературі, з їх детальним поясненням.

Складати словник слід за абеткою, що значно полегшить користування ним. Корисно простежувати етимологію слів іноземного походження. При цьому важливо фіксувати незнайомі слова і їх значення не тільки на папері, але й у пам’яті, що значно збагатить лексикон, зробить мову більш грамотною і професійною. Самостійна робота з термінологією повинна проводитися регулярно й перетворитися врешті-решт на усвідомлену звичку.

Однією з форм самостійної роботи є написання есе. Це форма наукової роботи студента, де він повинен не просто викладати власні думки з обраної теми, але й спиратися на наявні в науковій літературі концепції, теорії, погляди вчених. Структура есе, як правило, довільна. Наприклад, теоретичні основи проблеми можуть викладатися на початку, а власні судження – в кінці роботи, але можливі й інші варіанти. В есе все повинно відповідати особистим устремлінням автора: форма викладу, стиль, композиційна побудова, висновки, своя лінія, логіка. Разом з цим, бажано, щоб есе мало визначену структуру й було оформлене як наукова праця – з титульним аркушем, планом, посиланнями на літературу в тексті, якщо це необхідно.

Ефективним і цікавим елементом організації навчального процесу у вищих навчальних закладах є дискусія (від лат. discussio – дослідження, розбір) – вид самостійної роботи студентів, під час якої відбувається колективне обговорення певного суперечливого питання або проблеми з метою виявлення їх сутності, протиріч, наукової трактовки, шляхів подолання. Модель навчання у формі дискусії сприяє формуванню таких важливих навичок, як аргументація, аналіз, виявлення причинно-наслідкових і міжпредметних зв’язків, комунікативних здібностей. Крім того, регулярна участь у диспутах виховує культуру публічних виступів.

Для проведення академічної дискусії на належному рівні необхідна ретельна попередня підготовка студентів і контроль за опануванням ними навчального матеріалу з боку викладача.

Дискусії проходять успішно, якщо студенти-учасники розуміють і дотримуються чітко встановлених правил проведення дискусії, які допомагають їм вчитися користуватися своїми правами і відчувати відповідальність за слова та думки. Найбільш суттєві такі правила проведення дискусій:

1. Зацікавленість темою, що обговорюється.

2. Досконале володіння всіма її аспектами за рахунок самостійно здобутої навчальної інформації.

3. Уважне вислуховування опонента.

4. Уникання одночасного висловлювання кількох учасників.

5. Ясне і стисле формулювання тверджень.

6. Чітке дотримування теми обговорення.

7. Обмін думками.

8. Залучення до диспуту всієї аудиторії.

9. Висловлювання поваги до всіх точок зору.

10. Дотримування регламенту, чіткий контроль за тривалістю і кількістю виступів.

Вирішення проблемних і творчих питань практикується на всіх етапах вивчання курсу на первинному (ознайомчому) етапі, при закріпленні та узагальненні отриманих знань, подальшому оперуванні ними.

Як правило, для самостійного вирішення студентами проблемних питань відводиться час на практичних заняттях. Головною метою цього є максимальна активізація мислення студентів, перетворення семінару з механічного викладення фактичного матеріалу в динамічний, цікавий пізнавальний процес.

Проблемне завдання може стосуватися або всієї теми, що вивчається, або її окремої частини чи суспільної проблеми. Протягом заняття перед студентами можна ставити кілька конкретних проблемних запитань, які потребують самостійного осмислення, що допоможе більш глибоко осмислити тему в цілому.

Дуже актуальні й корисні для навчального процесу також творчі завдання. Їх особливість полягає в тому, що вони потребують самостійного ознайомлення не тільки зі спеціальною, але й із різноманітною додатковою літературою – монографіями, енциклопедіями, науковою і популярною періодикою, літературними творами тощо. У такий спосіб студенти залучаються до процесу активного читання, підвищують рівень свого загального культурного розвитку.

Під час виконання творчих завдань студент перетворюється на допитливого пошукача, який самостійно знаходить і відбирає необхідні наукові дані. Тим самим здійснюється формування інтелектуальної особистості з розвиненим світоглядом.