The Infinitive

Інфінітив — це неособова форма дієслова, яка тільки називає дію і відповідає на запитання що робити?, що зробити?

Форми інфінітива	Active	Passive
Indefinite	to write	to be written
Continuous	to be writing	-
Perfect	to have written	to have been written
Perfect Continuous	to have been writing	-

The Infinitive вживається:

• Для вираження цілі

We use symbolic languages to communicate instructions to the computer. (= in order to communicate...)

• Після прикметників

BASIC was widely used in the past because it was easy to learn.

Machine code is too difficult to write.

(= not easy enough to write)

• Після певних дієслів (e.g. afford, demand, plan, agree, expect, promise, appear, hope, refuse, arrange, learn, try, decide, manage)

A lot of companies are now trying to develop voice applications for web access.

• Після додатку певних дієслів (e.g. advise, encourage, allow, expect, tell, ask, invite, want, enable, order, warn)

HTML allows us to describe how information will be displayed on web pages.

• Інфінітив без часточки to вживається:

Після модальних дієслів (e.g. can, could, may might, will, would, must, should) та слів make, let:

Unfortunately, computers can't understand spoken English.

High-level languages must be translated into machine code.

Programs make computers perform specific tasks.

Present Participle (Participle I)

Present Participle не має певного часового значення і виражає різні часові відношення залежно від контексту і значення дієслова, від якого утворено дієприкметник.

The bisector is a straight line dividing an angle into two equal parts. Бісектриса — це пряма лінія, що поділяє кут на дві рівні частини.

Past Participle (Participle II)

Past Participle має лише одну форму і є пасивним дієприкметником. Він вживається тоді, коли іменник або займенник, до якого він відноситься, позначає об'єкт вираженої ним дії.

A central angle is an angle formed by two radii. Центральний кут - це кут, утворений двома радіусами.

Appendix 4

Conditionals (Умовні речення)

Ми використовуємо умовні речення, щоб висловити, що дія в головному реченні може мати місце тільки якщо виконується певна умова. Вони вводяться сполучниками if, unless та as long as. Існує чотири види умовних речень:

• The zero conditional – використовуємо коли результат умови завжди правдивий, як науковий факт.

If you heat ice, it melts.

• The first conditional (для дійсних або можливих ситуацій).

Представлено схемою If A happens, B will happen

(present simple) (will in positive or negative + verb)

If you like entertainment, you will love the latest multimedia video games.

В головному реченні, ми можемо вжити модальне дієслово або наказовий спосіб дієслова.

If you want to create your own MP3 files from your CDs, you must have a CD ripper.

• The second conditional (для можливих ситуацій).

Представлено схемою If A happened, B would happen

(past simple) (would in positive or negative + verb)

If you wanted to make a movie on your computer, first you would/you'd need to...

Якщо в умовному реченні з’являється дієслово be, то ми вживаємо were замість was, навіть якщо займенник I, he, she or it.

If I were you, I’d buy this type of software.

• Тhe third conditional (про минулі ситуації) – ми говоримо про умову в минулому, що не відбулася. Ось чому немає ніякої можливості для цієї умови.

If I had seen her, I would have invited her.

• Mixed conditionals вживається тоді, коли дія в головному реченні не була одночасною з дією в реченні умови.

If I were smarter, I would have graduated from Stanford.

Appendix 5