2. Джеральд Даррелл (нар. 1925 р.)

Джеральд Даррелл — відомий англійський письменник і вчений-натураліст, засновник і перший директор всесвітньовідомого Лондонського зоопарку. Усе своє життя Даррелл присвятив охороні тваринного світу нашої планети, збереженню рідкісних та вимираючих видів, створенню заповідників та написанню чудових книжок про дивовижну природу.

Як директор зоопарку він об'їздив з експедиціями пустелі та савани Африки, джунглі Південної Америки, звідки привозив до свого зоопарку цікавих звірів. Завдяки йому багато європейців уперше побачили на власні очі південноамериканського тапіра, північноафриканську волохату жабу,гривастих мавп-гверец та карликових лемурів Кенії.

Потяг до вивчення живої природи виявився у Джеррі ще в дитинстві. Письменник з гумором зображує себе і свою родину в книзі «Моя сім'я та інші звірі». З чотирьох дітей він був наймолодшим.

Сім'я жила у Греції на острові Корфу й багато подорожувала. Джеррі не ходив до школи, а отримав освіту вдома. Його мати — добра та чуйна людина, помітивши у сина ранній нахил до природознавства, запросила до нього професора біології Теодора Стефанідеса. Джеральд і професор блукали маслиновими гаями острова, спостерігаючи за життям різноманітних тварин.

Одного разу Джеррі приніс додому скорпіониху з малятами у сірниковій коробці, але не встиг сховати їх у безпечне місце. Старший брат Ларрі захотів запалити цигарку. Неважко уявити, що було далі... Джеррі довго повзав по кімнаті, визбируючи ложечкою маленьких скорпіончиків, і садив їх на спину мамі-скорпіонисі. У той день він допізна гуляв на узгір'ях, щоб не потрапити на очі рідним. Родина виявляла неабиякий терпець і тоді, коли Джеррі приносив додому альбатроса, совеня, черепах, ящірку-гекона. І хто знає, може, терпіння й повага родини були причиною того, що дитяче захоплення хлопчика стало справою його життя.

У своїх книгах і виступах Джеральд Даррелл із великою тривогою пише про те, що на нашій землі дедалі меншає місць, придатних для природного існування тварин. Він закликає людей до захисту дикої природи, збереження нашої зеленої планети — домівки людства.

Дітям України відомі такі книги письменника, як: «Гончаки Бафуту», «Під пологом п'яного лісу», «Перевантажений ковчег», «Моя сім'я та інші звірі» тощо.

Прочитаймо разом цікаву розповідь Джеральда Даррелла «Балакучі квіти» з книги «Моя сім'я та інші звірі».

Вивчаючи життєвий і творчий шлях письменника в старших класах, необхідно враховувати набуті раніше учнями знання, органічно вводити їх до нового навчального курсу. Тут важко визначити якісь постійні методи, прийоми та форми роботи, бо кожен письменник — неповторна особистість, яка потребує окремого підходу.

Дослідження біографічного матеріалу можна вести такими шляхами:

1) спочатку розглядається біографія письменника, а потім його творчий шлях;

2) біографія письменника розглядається одночасно з його творчістю;

3) біографія розглядається частково, незалежно від того, перший чи другий шлях дослідження біографічного матеріалу обрано.

Ці шляхи окреслюють укладачі програм, де в анотації зазначено: "Життєвий шлях письменника", "Життєвий та творчий шлях письменника", "Біографічний нарис", "Короткі відомості про письменника" та інші.

Біографічний матеріал варто добирати за рубриками, а потім використовувати в тій логічній послідовності, якої потребує тема.

1. Портрет письменника (картини, гравюри, ілюстрації, фотографії тощо). Видавництво «Мистецтво» випустило альбом «Український живопис» (К., 1985; 100 вибраних творів), де представлені портретні роботи відомих художників — О.Мурашка, А.Монастирського, Ф.Кричевського, О.Шовкуненка, М.Божія, К.Філатова та ін. Раніше це видавництво випустилокомплекти портретів: «Классики зарубежной литературы» — художники В.Сокол та І.Шевцов; «Прогрессивные писатели капиталистических и развивающихся стран» — художник В.Васянович.

Учителю необхідно знати, з якими портретами учні вже знайомі. Для систематизації матеріалу потрібне планування його і в середніх, і в старших класах. Пропонуємо фрагмент календарно-тематичного плану, який складає вчитель на початку навчального року. У розділі «Наочність» фіксуються відомості про портрети, репродукції, фотографії, гравюри тощо. Записуються декілька найвідоміших назв, оскільки під час планування ще важко остаточно визначити кількість потрібних для кожного уроку портретів.

Таблиця 1. Жан Батіст Мольєр (життя і творчість)

№ Тема уроку за програмою:	Наочність:
1.Роки навчання. Народження таланту. 2.Шляхи до "високої" комедії. З. Комедії Мольєра на світовій сцені. Значення його драматургії для розвитку літератури й театру.	Портрет молодого Мольєра французького художника Міньяра. Портрет Мольєра в зрілому віці пензля невідомого художника, вміщений у багатьох виданнях, зокрема у книзі: Ж.Б.Мольер. Комедии. —М, 1972. Театральні афіші з портретами Мольєра; портрети драматурга з комплекту "Класики зарубіжної літератури".—К.,1980.

Таблиця 2. Олександр Сергійович Пушкін (життя і творчість)

№ Тема уроку за програмою:

Наочність:

1. Дитинство. Ліцей. Початок поетичної діяльності. 2. Південне заслання. 3. Михайловський період творчості О.С.Пушкіна. 4. Болдинська осінь 1830року. 5. 30-і роки в житті та творчості О.С.Пушкіна. Дуель і загибель поета.

Портрет "О.С.Пушкін у дитинстві" невідомогохудожника. Гравюра В.Гейтмана "О.С.Пушкін", І.Рєпін "Пушкін на ліцейському іспиті". І.Рєпін та І.Айвазовський "Пушкін біля моря","Прощай, свободная стихия...". Н.Ге "Пушкін і Пущін у селі Михайловському". Портрет О.С.Пушкіна роботи В.Тропініна. Пор-трет О.С.Пушкіна роботи О.Кіпренського. Н.Ульянов "Пушкін з дружиною на придворно -му балу". А.Наумов. "Дуель Пушкіна з Данте-сом", "Труну з тілом Пушкіна везуть уночі зПетербурга".

Як би не використовувався на уроці портрет, головне — доречне, гармонійне поєднання його з темою уроку. На заключному уроці доцільно провести виставку портретів, до яких зверталися упродовж вивчення теми.Це допоможе закріпити і систематизувати здобуті знання.

Портрет по-справжньому "заговорить" на уроці, якщо дібрати до нього цікавий додатковий матеріал. Наприклад, до портрета І. Тургенєва роботи І. Рєпіна (1874) підійде словесний портрет письменника, який залишив нам теоретик анархізму, князь П. Кропоткін:

«Зовнішність Тургенєва добре відома. Він був дуже гарний: високий на зріст, міцної статури, з м'якими сивими кучерями. В його очах світився розум, і вони не були позбавлені гумористичного вогника, а манери... він вирізнявся простотою і відсутністю афектації».

Матеріал для додаткового повідомлення можна знайти і в художніх творах. Так, в оповіданні «Велети» О. Купрін змальовує постать видатного сатирика М. Салтикова-Щедріна:

«Гімназійний учитель російської граматики та літератури пан Костика, повернувшись у поганому настрої додому, влаштував іспит Пушкіну, Лєрмонтову, Гоголю, Тургенєву, Достоєвському, звертаючись до їхніх портретів, і виставив усім їм негативні оцінки. Та раптом його очі зіткнулися з гнівними, розширеними, випуклими, майже безколірними від болю очима — очима людини, котра, високо здійнявши величаву бородату голову, уважно дивилася на Костику. Спалий плед покривав його плечі.

— Ваше високоблагородіє...— забелькотів Костика і весь холодно й мокро задрижав.

І почувся хрипкий, грубуватий голос, котрий проказав повільно й понуро:

— Раб, зрадник і...

І потім яріючі вуста Щедріна вимовили ще одне страшне, погане слово, котре велика людина якщо й вимовляє, то лише в хвилини найбільшої відрази. І це слово вдарило Костику в обличчя, осліпило йому очі, озвіздило його зіниці блискавками... Він прокинувся».

Подаємо ще кілька прикладів добору й систематизації матеріалу до портретів письменників.

1. Ганс Крістіан Андерсен (1805—1875)

Портрет Г. К. Андерсена (1836 р.). Художник К. А. Йєнсен.

Станковий, парадний, індивідуальний, поясний портрет.

У цей час «гордому прекрасному лебедю» виповнився 31 рік. Зовнішність

Андерсена, за описами сучасників, була дуже своєрідною.

Його біограф В. Блок писав: «Він був високий, худорлявий і досить оригінальний у постаті й рухах. Руки та ноги його були диспропорційно довгими і тонкими, кисті рук широкими і плоскими, а ступні ніг такого великого розміру, що йому не треба було боятися, що хтось підмінить його калоші. Ніс його був так званої римської форми, але теж диспропорційне великим, і якось особливо видавався вперед..., світлі й дуже маленькі карі очі його, сховані у своїх западинах, за великими віями, не залишали по собі враження... Але дуже красивими були його високий, відкритий лоб і надзвичайно тонко окреслені губи...»

Обличчя Андерсена вражало своєю натхненністю. «У вас зовнішність справжнього поета», — говорили йому.

Французький критик Марм'є 1838 року зустрічався з Андерсеном у Копенгагені. Пізніше він так описав зовнішність датського письменника: «...молодий чоловік, високого зросту: його трохи незграбний вигляд, ніякова поведінка не сподобалася б шляхетній пані. але ласкавий погляд, відкритедобродушне обличчя відразу притягували мене до нього...».