39. Політичні еліти і політичне лідерство.

Політична еліта - меншість суспільства, що становить собою достатньою мірою

самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими

психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере безпосередню

участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов’язаних з використанням

державної влади або впливом на неї. Терміном політична еліта наділяються

люди, що оволоділи найбільшою кількістю позитивних якостей, цінностей і

пріоритетів, займають панівні або найбільш впливові позиції в суспільній

ієрархії. Теорії еліт в сучасному вигляді були розроблені Парето, Москою,

Міхельсом. Сеть їх полягає в тому, що людське суспільство завжди поділялось

на привілейований, відносно нечисленний клас тих, хто управляє, та на

переважну більшість суспільства - клас тих, ким управляють. Основу

належності до еліти становлять особливі індивідуальні і насамперед

організаторські здібності, а також матеріальна та інтелектуальна перевага,

які виділяють людину в коло вибраних. До загальнис рис теорії еліт

належать: підхід до історії як до сукупності соціальних циклів, які

характеризуються пануванням відповідних їм типів еліт; критика ідеї

народного сувернітету як утопічного міфу романтиків; стведження, що

нерівність є основою соціального життя; абсолютизація політичних відносин,

визнання політичної влади однією з первісних причин соціального панування.

У сучасній політології мають місце два підходи до визначення політичної

еліти та її ролі в суспільстві - функціональний та ціннісний. Прибічники

функціонального підходу головною ознакою політичної еліти визначають

соціальний статус людини, її місце і роль в системі владних управлінських

структур. Це меншість населення, котра приймає важливі рішення в

суспільстві і керує більшістю. Прихильникиціннісного підходу визначальною

ознакою політичних еліт вважають духовний аристократизм, заслуги, особисту

перевагу одних людей над іншими. Політичне лідерство - процес взаємодії між

людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють

легітимний вплив на суспільство, котре добровільно віддає йому частину

своїх повноважень. Макс Вебер розрізняє традиційне лідерство, засноване на

звичаях, раціонально-легальне, лідери обрані демократичним шляхом,

харизматичне, засноване на вірі в особливий дар лідера.

40. Політична ідеологія. Основні ідеологічні течії сучасності (лібералізм,

консерватизм, соціал-демократизм, фашизм, комунізм, націонал-соціалізм та

ін).

Політична ідеологія - система концептуально оформлених уявлень, ідей і

поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали,

настрої людуй, класів, націй, суспільства, політичних партій. Політична

ідеологія може розглядатися як форма суспільної свідомості і як явище

культури. Лібералізм - об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного

підприємництва і демократичних свобод (Д. Локк, Ш. Монтеск’є, Кант, Гегель,

Джеферсон, Драгоманов). Консерватизм - політична ідеологія і практика

суспільно-політичного життя, що орієнтуються на збереження і підтриманняя

існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-

правових засад. Соціал-демократизм - виступає за здійснення ідей

демократичного соціалізму в усіх сферах життя суспільства; важлива складова

політичних лівих сил сучасності, впливова серед робітничих і демократичних

кіл перусім Західної Європи. Фашизм - сформувався як політична течія в 1919

році на базі категоріального синтезу концепту нації як вищої і одвічної

реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості (Дж.

Джентіле); екстремістський політичний рух, що виник в Італії на початку 20-

х років. Ідеологія фашизму передбачає усунення всіх чинників, які

загрожували здійсненню принципу колективної етно-культурної ідентичності;

індивідуалізму і лібералізму; абстрактних демократичних цінностей,

асоціальних проявів. Комунізм - вчення і теорії, які стверджують ідеал

суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних

формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ

і духовних цінностей в залежності від затраченої праці, на основі соціально

забезпеченої свободи особистості. Націонал-соціалізм (нацизм) - для нього

характерні расизм, шовінізм, антидемократизм, елітизм, зовнішньополітичний

експансіонізм, марення про світове панування.