32. Політичні погляди Марка Туллія Цицерона.

Праці «Про державу», «Про закони», «Про межі добра і зла», «Про обов(язки».

Він суттєво розвинув ідеї Платона та Аристотеля про державу як республіку,

тобто справу народу, згуртованого спільними інтересами і згодою у питаннях,

яке виростає згідно з божественною настановою природнім шляхом. Однак

погляди Цицерона суперечливі з одного боку рівність всіх людей, з іншого

рабство зумовлене природою. Цицерон досить виразно подає концепції

«істиного правителя» - мудрого, справедливого, обачного, обізнаного з

ученнями про державу, готового заради благополуччя держави на будь-які

кроки; «ідеального громадянина», що осягає істину, справедливість, зберігає

велич духу і благопристойність, не шкодить іншим і чужій власності, добре

працює і захищає вітчизну; «істинного права», яке виникло задовго до

держави, без втручання людей, яке повністю відповідає божественним

настановам, природі як джерелу і критерію справедливості, поширюється на

всіх без винятку індивідів і яке є вічним незмінним; «істинних законів» -

писаних актів, встановлених людьми, які не пурушують природній порядок.

Цицерон виходив з постулату під дію законів попадають всі і на такій основі

сам розробив проекти закоів про релігію і про магістрати тут детально

визначаються повноваження державних службовців, окреслюється міра їх влади

Ще однією видатною заслугою Цицерона є закладення ним правових основ

міжнародного політичного спілкування, міжнародного права шляхом

формулювання принципів гуманного поводження з полоненими, необхідності

дотримання міжнародних зобов(язань, поділу воєн на справедливі і

несправедливі.

33. Політична думка часів Середньовіччя (Фома Аквінський, Аврелій Августин).

Аврелій Августин у своєму вченні запропонував цілісну картину світу,

причому таку довершену, що протягом восьми століть Захід не зміг створити

нічого подібного. Під кутом зору політичної науки можна вирізнити два

найважливіші чинники його вчення. Передусім цінність Августина для історії

всього європейського мислення у відкритті ним теорії особистості, в центрі

якої ставлення людини до Бога і до світу. Августин утверджував віру в силу

людської особистості, спрямованої до істини і добра. Тема становлення

моральної особистості через подолання себелюбства в любові до Бога -

головна в усій його творчості. Зміст добра задається Заповідям. Віра -

єдине джерело істини і спасіння. У безпосередньому зв’язку з теорыэю

особистості перебуває і теорія християнської держави. Августин вважав, що

реальна держава - це різновид необхыдного зла, виправдання її у служінні

церкві. Августин вважав, що церква може користуватися силою держави для

того, щоб змусити інакомислячих покористися і з’єднатися з правовірними. В

такий спосіб він виправдовує насилля у справах віри. Основні праці Фоми

Аквінського «Сума теології», «Про правління володарів», а також у

коментаріях до творів Аристотеля. Аквінський розглядав державу як частину

універсального порядку, творцем і верховним правителем якого є Бог. Головну

мету держави він бачив у збереженні суспільної злагоди і громадянського

миру, які досягаються наданням кожній людини прийнятних умов для існування,

засобів для морального і розумового розвитку, що має допомогати державі у

вихованні справжнього християнина. Влада має божествений характер.

Аквінський віддавав перевагу монархічному правлінню. Влада монарха на його

думку повинна бути єднальним началом і спиратися на мудрість правителя,

який має ставитися до управління державою як до мистецтва. Але цю владу

належувало обмежувати законами, рахуватися з волею народу.

34. Д. Локк і Т. Гоббс - родоначальники класичного лібералізму.

Гоббс - головний твір «Левіафан». На його думку, людина - це не суспільно -

політична істота, а суто егоїстична тварина, рівність якої від природи

заперечує саме право, провокує війну всіх проти всіх. Держава відбирає у

людини природні права, окрім права на фізичне життя. Безмежні права держави

зосереджуються у руках монарха, а тому поділ влади на гілки недопустимий,

бо призведе до громадянської війни. Влада монарха не підлягає контролю, він

стоїть над законом. Гоббс впевнений, що держава це і є суспільство, а

суспільство це і є держава. Погляди Гоббса є консервативними. На відміну

від Гоббса Д. Локк є виразником ліберально-демократичних поглядів. Він на

перше місце поставив особу, на друге потреби і інтереси суспільства, і лише

на третє - держави.саме такий підхід був покладений згодом у доктрину

лібералізму. Держава на його думку виникла з первісного миру і злагоди

серед рівних і вільних людей, з метою забезпечення цих природніх прав і

приватної власності. Передані державі права, свободи людьми не втрачаються,

вони тільки зберігаються державою, найдосконалішою формою якої є

конституційна монархія. Гарантом запобігання політичної сваволі повинен

бути поділ влади на законодавчу, виконавчу (сюди включається і судова) та

союзну, яка займається зовнішньою політикою. Такий поділ здійснюється на

основі верховенства закону, якому підпорядковуються всі.