
- •Тема 1 національна економіка: загальне та особливе
- •1.1. Поняття національної економіки як результату економічної діяльності
- •1.2. Основні етапи розвитку національної економіки України
- •1.3. Особливості й ключові завдання сучасного етапу розвитку української національної економіки
- •1.4. Основні показники рівня розвитку національної економіки
- •Тема 2 економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1. Поняття національної економіки в економічних теоріях і школах
- •2.2. Основні моделі національних економічних систем
- •2.3. Поняття перехідної економіки. Особливості моделі розвитку національної економіки України
- •Тема 3 теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •3.1. Суспільний добробут: сутність і чинники. Соціальний вибір і функції добробуту
- •3.2. Економічні теорії суспільного добробуту й соціально-ринкової економіки
- •3.3. Соціально-економічні показники вимірювання соціальної нерівності
- •3.4. Формування соціально-ринкової економіки в Україні й ключові напрямки соціальної політики
- •Тема 4 характеристика економічного потенціалу
- •4.1. Сутність і структура економічного потенціалу національної економіки
- •4.2. Трудовий потенціал та його чинники. Оцінка цінності людини для національної економіки
- •4.3. Природно-ресурсний потенціал
- •4.4. Виробничий і науково-технічний потенціал. Інформаційний потенціал
- •Тема 5 інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •5.1. Інститути та їх функції в економіці. Базисні інститути національної економіки
- •5.2. Інституціональна трансформація перехідної економіки та становлення інституту приватної власності.
- •5.3. Становлення інституту конкуренції у перехідних системах
- •5.4. Становлення інститутів підприємництва та контрактного права в транзитивних національних економіках
- •Тема 6 функціонування інфраструктури національного ринку
- •6.1. Інфраструктура: сутність і роль у механізмі функціонування національного ринку
- •6.2. Характеристика основних елементів інфраструктури ринку
- •Науково-дослідне та інформаційне забезпечення:
- •Тема 7 державність та державне управління економікою
- •7.1. Державність і державний суверенітет в розвитку національної економіки
- •7.2. Державне регулювання як головна функція державного управління економікою, його форми й методи
- •7.3. Сутність, характерні риси, принципи побудови й завдання системи державного управління
- •7.4. Система органів державного управління національною економікою та її функції
- •Тема 8 демократія, економічна свобода та економічний порядок
- •8.1. Демократія і демократизація: їх сутність і передумови
- •8.2. Економічна свобода і її вплив на економічні процеси
- •8.3. Економічна свобода та економічний порядок
- •Тема 9 структурна перебудова національної економіки
- •9.1. Структура національної економіки: сутність та основні види
- •9.2. Проблеми й перспективи структурних перетворень в галузях національної економіки України
- •9.3. Поняття, цілі й основні напрямки структурної перебудови національної економіки
- •9.4. Потенціал конкурентоспроможності національної економіки України
- •Тема 10 програмування та прогнозування національної економіки
- •10.1. Програмування і види державних програм національної економіки
- •10.2. Прогноз та прогнозування національної економіки
- •10.3. Методи та принципи прогнозування національної економіки
- •Тема 11 політика економічного зростання в національній економіці
- •11.1. Сутність, теорії та моделі економічного зростання національної економіки
- •11.2. Фактори й джерела економічного зростання
- •11.3. Стратегічні моделі економічного розвитку країн з транзитивною економікою
- •Тема 12 інституціональні форми інтеграції у світове господарство
- •12.1. Відкритість національної економіки і конвертованість моделей національних економічних систем
- •12.2. Принципи інтеграції національної економіки у світову економічну систему
- •12.3. Сот як інституціональна основа інтеграції у світову економічну систему
- •12.4. Інституціональні аспекти участі національної економіки у міжнародних валютно-фінансових відносинах та формування безпеки національної економіки
- •Рекомендована література
1.4. Основні показники рівня розвитку національної економіки
Для вимірювання рівня обсягу національного виробництва використовують наступні показники: валовий внутрішній продукт (ВВП); валовий національний продукт (ВНП); чистий валовий продукт (ЧВП); національний доход (НД); особистий доход (ОД); доход в розпорядженні (ДР).
Слід зазначити, що протягом майже сімдесятьох років у колишньому Радянському Союзі розвивалась і використовувалась система показників, яка мала назву Баланс народного господарства (БНГ). Характерною особливістю цієї системи був розподіл суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери: матеріальне виробництво і нематеріальна сфера. Відповідно до цієї концепції сукупний суспільний продукт (ССП) і національний доход (НД) створювалися тільки виробничою сферою, а продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров’я, освіта, торгівля тощо) в розрахунок не брався.
У той же час у розвинених країнах світу поширена система національних рахунків (СНР), уніфікована статистичною комісією ООН. Система національних рахунків - це система основних макроекономічних показників держави з урахуванням внеску у формування суспільного продукту усіх сфер суспільного виробництва. Щоб уникнути подвійного рахунку – ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі, в СНР вирізняють такі поняття:
- проміжна продукція – це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;
- кінцева продукція – товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання, не для подальшої переробки чи продажу;
- додана вартість фірми – вартість, що створена в процесі виробництва на даному підприємстві і охоплює реальний вклад підприємства у створення вартості конкретного продукту. Додана вартість не включає вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва.
Перехід України до сучасної системи національного рахівництва почався в 90-ті роки. Спочатку було введено відповідну систему макроекономічних показників на основі категорії валового внутрішнього продукту (ВВП).
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупність кінцевих продуктів, вироблених на території країни усіма підприємствами і домашніми господарствами, незалежно від їх національної та громадянської приналежності, що мають центр економічних інтересів на території даної країни, проводять виробничу діяльність і перебувають на її економічній території не менше року.
До ВВП при цьому не враховують: суто фінансові угоди (купівля-продаж акцій, облігацій); незавершене виробництво; перепродаж старих речей, які були у користуванні; трансфертні платежі (виплати по соціальному страхуванню, допомога з безробіття, стипендії тощо) і види діяльності, які неможливо точно прорахувати (робота домогосподарств, тіньові операції, бартер).
Валовий національний продукт (ВНП) – ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік резидентами країни як на її території, так і за її межами (в інших країнах). ВНП вимірює вартість продукції, виробленої факторами виробництва, що знаходяться у власності громадян даної країни, у тому числі на території інших країн:
ВНП = ВВП + чисті факторні доходи (1.1)
Чисті факторні доходи дорівнюють різниці між доходами, отриманими громадянами даної країни за межами країни, і доходами іноземців, отриманими на території даної країни.
ВВП і ВНП мають як спільні риси, так і власні, притаманні кожному з вказаних показників особливості. Їх спільна особливість полягає у тому, що вони відображають кінцеві результати діяльності людей не тільки в матеріальному, але і в нематеріальному виробництві. Для України різниця між показниками ВВП і ВНП незначна й знаходиться в межах від одного до декількох відсотків.
З метою порівняння динаміки реальних обсягів виробництва у структурі національної економіки обчислюють номінальний (у поточних цінах) і реальний (у базових цінах) ВВП. Співвідношення між ними прийнято називати дефлятором ВВП. Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:
|
n |
|
|
Номінальний ВВП = |
|
p1*q1 |
(1.2) |
|
i=1 |
|
|
де q1 – обсяг виробництва і-го товару в поточному році; р1 – ціна і-го товару в поточному році.
Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в базових цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва.
|
n |
|
|
Реальний ВВП = |
|
P0*q1 |
(1.3) |
|
i=1 |
|
|
де q1 – обсяг виробництва і-го товару в поточному році; р0 – ціна і-го товару в базисному році.
Слід зазначити, що економічна криза 1991–1999 рр. призвела до падіння ВВП України на 59,8%. Особливо важким був 1994 р., коли рівень цін порівняно з 1991 р. зріс в 102 рази, а економіка країни виявилася на межі краху. У вересні 1996 р. в Україні була проведена грошова реформа. Її суть полягала у введенні національної валюти – гривні, виходячи з перерахунку 100 тис. карбованців на одну гривню. Проте лише в 2000 р. було призупинено спад виробництва і намітилися тенденції до економічного зростання, яке тривало до 2008 р.
Не менш важливе значення в СНР мають показники національного багатства (НБ), чистого валового продукту (ЧВП), національного доходу (НД), особистого доходу (ОД) й платіжного балансу країни (ПБ).
Національне багатство - це сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних й духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни.
Станом на 2005 р. вартісна оцінка національного багатства України складала 9455869,2 млрд. грн. Цей показник відображає загальний рівень розвитку національного господарства в його історичній динаміці. Національне багатство являє собою сукупні можливості суспільства в подальшому матеріальному та духовному розвитку. НБ містить такі складові:
1. Матеріальне багатство – (виробничі фонди (основні й оборотні), основні фонди соціальної сфери (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні споруди, житлові будинки), особисте майно населення (за винятком товарів короткострокового використання), а також виробнича інфраструктура);
2. Нематеріальне багатство - усі людські здібності, рівень освіти й професіоналізму населення, досягнення у науці й техніці, культурі й спорті, у мистецтві, а також нагромаджений виробничий й культурний досвід суспільства;
3. Природне багатство - це пізнані природні ресурси: земля, вода, повітря, ліси, розвідані корисні копалини, кліматичні умови.
Природне багатство України включає величезні земельні ресурси і поклади корисних копалин, які переважно ще чекають на свою розробку і використання. До промислового освоєння залучено від 40 до 75 % розвіданих запасів основних видів корисних копалин. У надрах України знаходиться лише розвіданих мінеральних ресурсів більш як на 7,5 трлн. доларів. На території України знаходиться близько 20 % світових покладів марганцевих руд і близько 15 % залізних руд, а їх розвідані запаси становлять 33 трлн. тонн. З точки зору забезпечення своїх потреб в основних видах сировини і енергоносіїв Україна є цілком самодостатньою. Наше стратегічне завдання - раціональне використання землі і природних ресурсів.
До СНР відносять також показники чистого валового продукту (ЧВП) й національного доходу (НД).
ЧВП – це частина валового національного продукту, яка може бути використана суспільством.
|
|
|
ЧВП = |
ВВП – Амортизаційні відрахування (вартість відшкодованої частини засобів виробництва) |
(1.4) |
|
|
|
Національний дохід - визначається шляхом вилучення від суми чистого національного продукту непрямих податків.
|
|
|
НД = |
ЧВП - непрямі податки |
(1.5) |
|
|
|
У структурі НД враховуються усі види заробітної плати, доходи від власності, рентні платежі, прибуток, тобто всі зароблені в державі прямі доходи.
Особистий дохід – утворюється в результаті відрахування з НД коштів на соціальне страхування, податку на прибуток корпорацій, у тому числі й на нерозподілені прибутки корпорацій, але з додаванням суми трансфертних платежів.
Уся сукупність показників національної економіки складає цілісну систему і дає можливість за допомогою їхнього детального аналізу і динамічного порівняння досліджувати основні характеристики й пропорції у національній господарській системі.