Тема 8 демократія, економічна свобода та економічний порядок

8.1. Демократія і демократизація: їх сутність і передумови.

8.2. Економічна свобода і її вплив на економічні процеси.

8.3. Економічна свобода та економічний порядок.

8.1. Демократія і демократизація: їх сутність і передумови

Сутність поняття «демократія» розкривається в його дослівному перекладі з грецької «Демос» - народ, «кратос» - влада. Таким чином, про демократію можна говорити як про владу народу.

Демократія передбачає змагальність, конкуренцію, виборність і владу більшості.

У сучасній політології та економіці часто розглядають таке поняття як ліберальна демократія, що означає демократичний режим з сильними інститутами (в якому обрані органи гарантують громадянські свободи, в тому числі від державного свавілля). Тут лібералізм означає гарантованість прав особистості та економічних суб'єктів. Це права власності і виконання контрактів, права кредиторів і боржників, права на захист життя і гідності особистості і на справедливий судовий розгляд. Такі права можуть бути забезпечені тільки сильними інститутами, перш за все державними. Відомо, що, наприклад, право приватної власності захистити може тільки держава. Без держави приватної власності не буває.

Демократія додає до перерахованих прав ще ряд інших прав. Наприклад, право на свободу слова і друку, обирати і бути обраним і т. п.

Разом з тим демократія не є "панацеєю» від усіх економічних і політичних бід.

Демократія - благо лише тоді, коли вона відповідає політичній культурі і менталітету народу, має необхідні економічні та соціальні передумови. В іншому випадку вона вироджується в охлократію - владу натовпу, що спрямовується демагогами, призводить до хаосу і анархії і в кінцевому рахунку до диктаторських режимів.

Вразливість для критики як ціннісних, так і раціонально-утилітарних обґрунтувань демократії означає, що вона не є універсальною, найкращою для всіх часів і народів формою правління. «Погана» неефективна демократія може бути гірше для суспільства і громадян, ніж деякі авторитарні і навіть тоталітарні режими. Історія свідчить, що багато монархій, військові хунти і інші авторитарні уряди робили для економічного процвітання, підвищення добробуту, зміцнення безпеки громадян і гарантування їх індивідуальної свободи, а також справедливого розподілу результатів праці більше, ніж слабкі та корумповані демократичні режими.

І все ж, зростаюче прагнення населення сучасного світу до демократичних форм правління не випадково. За наявності певних соціальних передумов демократія має ряд переваг над іншими формами правління.

Загальний недолік всіх недемократичних політичних систем в тому, що вони не підконтрольні народу, а значить, характер їх взаємовідносин з громадянами залежить, перш за все, від волі правителів. У минулі століття можливість сваволі з боку авторитарних правителів істотно стримувалася традиціями правління, відносно високою освіченістю і вихованістю монархів і аристократії, їх самоконтролем на основі релігійно-моральних кодексів, а також думкою церкви і загрозою народних повстань. У сучасну епоху ці чинники або взагалі зникли, або їх дія сильно ослабла. Тому надійно приборкати владу, гарантувати захист громадян від державного свавілля може тільки демократична форма правління.

Демократія і демократизація, тобто розвиток демократії, пов'язані з цілою низкою істотних передумов.

Однією з найперших передумов демократії є відносно високий рівень індустріального й економічного розвитку в цілому. Як відзначав американський економіст С. Хаттінгтон, бідність - одна з головних, а може і головна перешкода для демократичного розвитку. Розвиток демократії залежить від економічного розвитку і те, що перешкоджає економічному розвитку, є перешкодою для поширення демократії.

З індустріальним розвитком пов'язана така передумова демократії, як високий ступінь урбанізації, тобто ступінь зосередження населення та економічного життя в містах при одночасному перетворенні сіл у селища міського типу.

Ряд дослідників умовою розвитку демократії вважають розвиненість засобів масової інформації (ЗМІ). ЗМІ допомагають компетентно говорити про політику.

Ринкова конкурентна економіка також є передумовою демократії, тому що перешкоджає концентрації економічної і політичної влади в руках держави та олігархічних груп.

Ринкова економіка краще, ніж командна господарська система, забезпечує створення такої важливої передумови демократії, як відносно високий рівень добробуту громадян. Він дозволяє пом'якшувати соціальні конфлікти, легше досягати необхідної для демократії згоди.

Суспільне багатство сприяє демократизації суспільства в тому випадку, якщо сприяє згладжуванню соціальної нерівності. Це теж передумова демократії. Доведено, що поляризація соціальної нерівності породжує гострі політичні конфлікти, вирішення яких неможливо за допомогою демократичних інститутів і методів. Тому поляризація суспільства на багатих і бідних - серйозна перешкода для демократії, хоча ця форма правління неможлива і при зрівняльному розподілі благ.

Для демократії найбільш сприятлива модель декомпозиції нерівності, що переважає в сучасних індустріально розвинутих країнах. Ця модель не допускає концентрації різних дефіцитних благ (доходу, багатства, престижу, влади, освіти і т. д.) в однієї соціальної групи (класу), а вимагає їх розосередження в суспільстві так, щоб індивід, який має низький показник в одному співвідношенні (наприклад, у доступі до влади) міг компенсувати це за рахунок володіння іншими благами (наприклад, високим доходом і освітою). Така структура соціальної нерівності перешкоджає статусній поляризації суспільства і виникненню гострих суспільних конфліктів.

Передумовою демократії є наявність численного і впливового середнього класу, оскільки сам цей клас внутрішньо диференційований і складається з різних груп, близьких за найважливішими показниками: доходом, освітою і т. д. Середній клас відрізняється високим рівнем освіти, розвитком самосвідомості особистості, почуттям власної гідності, компетентністю політичних суджень і активністю. Він більше, ніж нижчі і вищі верстви, зацікавлений у демократії. У сучасних західних демократіях середній клас становить більшість населення (приблизно 2/3 всіх громадян).

Загальною передумовою демократії є грамотність населення, його освіченість у цілому. Очевидно, що від освіченості прямо залежить компетентність політичних суджень особистості, її інтелектуальний розвиток, свобода мислення, почуття власної гідності. Неосвічена людина по суті стоїть поза політикою і поза демократією, є об'єктом маніпулювання з боку влади чи інших політичних сил.

Перехід до демократії можливий і найбільш вірогідний в індустріально розвинених країнах з ринковою економікою, згладженою соціальною нерівністю і невисокою конфліктністю, численним середнім класом і впливовою ринкової буржуазією плюралістичної соціальною структурою. І навпаки, в державах з великою кількістю малозабезпечених людей, поляризацією в розподілі доходів і майна та, як наслідок, з гострими соціальними конфліктами демократія не буде ефективною і життєстійкою.