12.5. Застосування обчислювальної техніки для розробки оперативних планів

Процес підготовки пропозицій про включення у пробіг оперативного плану тих чи інших обсягів робіт, ураховуючи підви­щення складності об'єктів, що споруджуються, спеціалізацію, _а відповідно і кількість виконавців, котрі беруть участь у будів­ництві, виявляється дуже трудомістким процесом, який вимаг^_с великих витрат інженерної праці, як робітників функціональні^ підрозділів організації, так і безпосередньо лінійних працівників w. виконробів, майстрів. Крім того, час на розробку оперативних плц. нів обмежений. Так, наприклад, для тижнево-добових графіків ц. Це усього два дні.

За цих умов необхідно або йти на укрупнення робіт у складі оперативних планів, тобто на узагальнення показників, що **е Дозволить визначити конкретні обсяги робіт для окремих виконав. Ців, або використовувати більш сучасні шляхи формування доку. Ментів оперативного планування.

ори Організація будівництва

На разі для проектування організації будівництва, зокрема для вирішення проблем, що виникають у процесі здійснення буді­вельного виробництва, широко використовується обчислювальна техніка. Це дозволяє застосовувати економіко-математичні методи і моделі для знаходження раціональних рішень використання потуж­ностей і ресурсів будівельних організацій, також вона спрощує облік і звітність, звільняючи інженерно-технічний персонал від заповнення всіляких форм та розрахунків виконаних обсягів робіт, потреб матеріально-технічних ресурсів та іншої рутинної роботи.

Досвід свідчить, що організація оперативного планування з використанням засобів обчислювальної техніки, поруч із знижен­ням трудомісткості, забезпечує:

1. Підвищення наукової обгрунтованості планів, позаяк рішен­ня, що приймаються, базуються на оптимізованих по виробничо­му критерію проектах.

2. Можливість єдиного і безперервного планування на усіх рівнях управління на кожному етапі здійснення проекту.

3. Можливість оцінки і прогнозування тих чи інших якісних чи кількісних змін плану.

Нині для вдосконалення процесу оперативного планування розробляються методики впровадження у цей процес персональ­них ЕОМ, а також створюються автоматизовані робочі місця для функціональних служб будівельних організацій. Постійне вдоско­налення програмного забезпечення і персональних комп'ютерів сприяє підвищенню якості планування і зниженню трудомісткос­ті складання документації оперативного планування.

12.6. Організація контролю виконання оперативних планів

Під контролем необхідно розуміти не тільки зіставлення пере­бігу виробництва з розробленим планом, але й можливість прог­нозування ймовірних відхилень та проведення заходів щодо їх запобігання, тобто регулювання перебігу виробництва відповідно до створеної ситуацієї з метою забезпечення виконання планових завдань.

Наразі для здійснення контролю й оперативного регулювання перебігу виробництва використовується система, яка отримала назву диспетчеризація (диспетчерська система управління).

£лава 12. Організація планування і диспетчерського контролю 329

Диспетчеризація - це особлива форма контролю, яка перед­бачає виділення в окрему централізовану службу функцій опера­тивного управління будівельним виробництвом на базі викорис­тання сучасних технічних засобів зв'язку, сигналізації, обліку та контролю.

Запровадження диспетчеризації в будівельній організації почи­нається з організації диспетчерської служби. Відповідно до ДБН А.3.1-5-96 диспетчерська служба здійснює такі функції оператив­ного управління:

• збір, передача, обробка та аналіз оперативної інформації про перебіг виконання БМР, що надходять від організацій і підрозді­лів, а також інформації про допущені відхилення від проектів виконання робіт;

• контроль за дотриманням технологічної послідовності і регулювання перебігу БМР відповідно до затверджених графіків виконання робіт, забезпечення споруджуваних об'єктів матеріаль­ними і трудовими ресурсами, засобами механізації і транспорту;

• передача інформації керівництву будівельної організації або в диспетчерський пункт вищої організації, що координує будів­ництво, за встановленими формою і обсягом;

• передача оперативних розпоряджень керівництва виконав­цям і контроль за їх виконанням.

Залежно від функцій, покладених на диспетчерську службу розрізняють три основні стадії диспетчеризації:

1. Початкова диспетчеризація, за якої диспетчер не є одноосіб­ним оперативним керівником виробництва. Він виконує переважно допоміжні функції, що забезпечують управління виробництвом (контроль за виконанням окремих вказівок керівництва, збирання даних, подань, заяв тощо), тобто він є спостерігачем, який не має можливості впливати на перебіг виробництва.

2. Диспетчерське управління, за якого диспетчери здійснюють централізоване оперативне управління виробничою діяльністю, розпочинаючи з основних будівельних дільниць і завершуючи усіма допоміжними й обслуговуючими підприємствами, в межах затвер­дженого графіка.

3. Диспетчерське управління, за якого диспетчер, застосовуючи різноманітні апарати й пристрої, особисто керує виробничими процесами.

Рис. 12.3. Схема руху інформації при диспетчерській системі управління

Наприкінці доби, згідно із наведеною на рис. 12.3схемою, здійснюється збір і аналіз даних за підсумками виконання тиж­нево-добових графіків. Ця інформація є основою для оперативних нарад. Диспетчерська служба, беручи участь в оперативних нарадах, здійснює управління і коригує дію виробничих підрозділів