Глава I. Основні положення з організації та планування

27

1.3. Нормативно-довідкова база

На якість планів впливає і система нормативів, на основі якої встановлюють планові завдання, розраховують потребу в трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсах, а також здійснюють техніко-економічне обгрунтування показників плану і оцінку результа­тів виробнично-господарської діяльності будівельно-монтажних і спеціалізованих організацій. Нормативи, що належать до її складу, можуть бути об'єднані в такі групи:

— виробничі нормативи, до яких належать єдині тарифні сітки, тарифно-кваліфікаційні довідники, норми витрат праці (ЄНІР, ВНІР, МНГР тощо). Об'єктом планування їх є простий будівель­ний процес, наприклад - встановлення дерев'яної опалубки площи­ною до 2м ,установлення арматурних горизонтальних сіток з арматури діаметром 16мм, укладання бетонної суміші кранами в баддях у конструкції об'ємом до 5м³. На їхній основі встанов­люються чисельний склад ланки робітників, які мають бути залучені до виконання процесу; трудомісткість, машиноємкість та заробіт­на плата;

• кошторисні нормативи, до яких належать ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2. 2-99).Об'єктом планування їх є комплексний будівельний процес, наприк­лад, спорудження фундаментів під будівлю об'ємом до 5 м³. На їх основі встановлюються трудомісткість, машиноємкість робіт та потреба в матеріальних ресурсах;

• нормативи організації й управління будівництвом, куди вхо­дять нормативи підготовки виробництва, норми тривалості будів­ництва і заділу, норми запасів будівельних матеріалів, нормативи технічного рівня (збірність, охоплення механізацією тощо), а також норми основних і обігових виробничих фондів. Об'єктом їх використання є об'єкт (споруда), що споруджується, або діяль­ність будівельної організації;

• планові нормативи - норми на укрупнений показник, як правило, на 1 млн грн. або 1000 м² виробничої площі будинку для визначення обсягів будівельно-монтажних робіт і потреби в різно­манітних ресурсах, у тому числі в будівельній техніці та енерго­ресурсах. Наприклад, при зведенні заводу залізобетонних конструкцій

28 Організація будівництва

на 1000 м² площі обсяг робіт з монтажу збірних конструкцій, відпо­відно до них, становить 25,2³;

- планово-виробничі нормативи. Вони аналогічні плановим нормативам. Різниця полягає в тому, що вони враховують місцеві умови будівництва. Частіше за все їх застосовують в організаціях, зайнятих зведенням типових об'єктів. Укрупненою одиницею виміру в них є конструктивна частина будинку (підземна, надземна частина або будинок у цілому). Планово-виробничі нормативи в частині витрат праці складаються на основі типових калькуляцій заробіт­ної плати, що розраховуються по комплексах і етапах робіт.

Найдосконалішою формою нормування будівельних матеріалів є комплектуючі відомості конструкцій, деталей і матеріалів, які розробляються в цілому на об'єкт або на типову частину об'єкта за робочим кресленням. Наявність таких відомостей значно полегшує розроблення оперативних планів, яке ведеться в стислий термін і дає змогу обгрунтовано визначити всі їхні показники.

Крім розглянутих видів нормативів, до нормативно-довідкової бази можна віднести й створення з метою зниження трудомісткос­ті, вартості й тривалості розроблення організаційно-технологічноі документації, впродовж більш, ніж 50років, каталогів типових технологічних карт (ТТК). Проте практика використання традицій­них ТТК, запроектованих навіть на прості будівельні процеси, в якості нормативно-довідкової бази, яку використовують при проекту­ванні організації і виробництва будівельно-монтажних робіт, свід­чить: застосування їх практично не є можливим навіть при зведенні типових об'єктів. Це зумовлено тим, що, наприклад, при бетону­ванні фундаментів можуть використовуватися баштові, самохідні крани, бетононасоси або транспортери; бетонна суміш може пода­ватися в бункерах різної місткості або бетоногонами; може змінюва­тися обсяг кожного фундаменту, ступінь його армування, вид опалубки, яку використовують тощо. Усі перелічені й інші при­чини, що випливають із конкретних місцевих умов виробництва, потребують внесення відповідних змін до розробленого раніше типового рішення. Усе це й зумовило ту обставину, що нині всі роз­роблені ТТК не мають практичного застосування у будівельному виробництві.