
- •Лекція 17. Сенсорно-перцептивні процеси
- •17.1. Психічне відображення як процес, його рівні та форми
- •1. Предметність
- •2. Суб’єктивність
- •3. Чуттєва неприступність
- •4. Спонтанна активність
- •17.2. Загальна характеристика відчуттів
- •17.3. Класифікація відчуттів
- •17.4. Властивості та закономірності відчуттів
- •Лекція 18. Сприймання
- •18.1. Особливості образів сприймання
- •18.2. Фігура й тло: закономірності перцептивної організації матеріалу
- •18.3. Активність сприймання
- •Лекція 19. Увага
- •19.1. Загальна характеристика уваги
- •19.2. Теорії уваги
- •19.3. Дослідження уваги в сучасній когнітивній психології
- •Лекція 20. Пам’ять
- •20.1. Загальна характеристика пам'яті
- •20.2. Дослідження пам'яті в сучасній когнітивній психології
- •20.3. Довільне і мимовільне запам'ятовування
- •20.4. Повторення й забування
- •Лекція 21. Уява
- •21.1. Місце уяви в структурі психічного
- •21.2. Уява і творчість
- •21.3. Уява як основа цілепокладання
- •Список використаної літератури
2. Суб’єктивність
У картині психічного процесу, оскільки вона є саме картина, що відкриває носію психіки властивості її об'єктів, залишається схованою, нерепрезентованою вся внутрішня динаміка тих зрушень у стані органа-носія, що даний процес реалізує.
3. Чуттєва неприступність
Психічні процеси недоступні прямому чуттєвому спостереженню. Сприйняття, уявлення, думки, почуття – усі психічні явища “трагічно невидимі”. При цьому приховані вони не тільки від стороннього спостерігача, але й від суб'єкта, що є їх носієм. Людина не усвідомлює своїх сприйнять, але їй безпосередньо відкривається предметна картина їх об'єктів. Безпосередньому спостереженню збоку доступні тільки процеси в органі, що складають механізм психічного акту.
4. Спонтанна активність
Психічний процес знаходить вираження в поведінковому акті, у зовнішній дії, спонукуваній за допомогою психічного процесу. У цьому своєрідність активності психічного процесу, що не тільки “оживляє”, але й одушевляє фізичну плоть організму.
При цьому конкретні параметри структури й динаміки цього акту не можуть бути безпосередньо виведені ні з фізіологічних зрушень усередині організму, ні з фізичних властивостей стимулів, що впливають на них. Це саме психічна активність.
Але водночас, оскільки ця активність не є однозначною рівнодіючою фізіологічних і фізичних сил, у ній немає наперед заданої і жорстко фіксованої програми, і суб'єкт може діяти, за словами Сєченова, “на багато ладів”, психічна активність виявляється й розрізняється як активність вільна [3; 9-17].
Рівні й форми психічного відображення
Один зі шляхів системного дослідження психічного процесу – це виділення його рівнів:
сенсорно-перцептиві процеси;
уявлення;
мисленнєво-мовлєнневі процеси, понятійне мислення, інтелект.
Рівні психічного відображення розрізняються:
– його глибиною й обсягом ;
– умовами, необхідними для формування й розвитку;
– особливостями прояву його регулюючої функції.
Сенсорно-перцептивні процеси – це генетично вихідний рівень відображення. Їх специфіка полягає в тому, що образ формується в умовах безпосередньої взаємодії суб'єкта з об'єктом і розгортається в реальному масштабі часу. Людина сприймає об'єкт у тім місці, де він знаходиться, і в той момент часу, у який він діє на органи чуття.
Уявлення: уява, образна пам'ять тощо – усі ці образи вторинні.
З погляду теорії відображення уявлення – це узагальнений образ, у ньому з'єднуються образність (наочність) і узагальненість. Уявлення – сполучна ланка між сприйманням і мисленням.
Мисленнєво-мовлєнневий рівень відбиває істотні зв'язки й відношення між явищами об'єктивної дійсності.
Відображення на різних рівнях здійснюється в різних формах – образній чи понятійній – та їх сполученнях.
В образі так чи інакше відтворюється оригінал, знак – заступник оригіналу; в образі відбивається одиничне, конкретне, суб'єктивно забарвлене, у знаку – сутність, загальне, абстрактне, очищене від суб'єктивності.
На рівні сенсорно-перцептивних процесів переважає образна форма, на рівні мисленнєво-мовлєнневих процесів – знак, на рівні уявлень – перехідна форма. Але зв'язки між рівнями й формами неоднозначні і нежорсткі, у реальному процесі психічного відображення співвідношення між ними змінюється.