6.2. Організаційно-економічні особливості функціонування різних видів підприємств

Залежно від форми власності розрізняють:

1. Підприємства, що засновані на приватній власності.

Право приватної власності виникає на підставі отримання громадянином доходів від участі в суспільному виробництві, від індивідуальної праці, ведення підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об'єктами приватної власності є:

– індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці;

– сімейні підприємства, засновані на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, що проживають разом;

– приватні підприємства, засновані на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили;

– селянські (фермерські) господарства;

– підприємства, засновані на власності іноземних громадян.

Крім перерахованих видів підприємств об'єктом приватної власності є також: майно, що належить громадянам, зокрема тим, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а саме: житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна та робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, а також майно споживчого та виробничого призначення; твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної праці.

2. Підприємства, засновані на колективній власності.

Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян та юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств та об'єднань; передавання державних підприємств в оренду; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; державних субсидій; пожертвувань організацій та громадян, інших цивільно-правових угод.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, зокрема створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів.

Власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

Вищими органами управління суб'єктів колективної форми власності є загальні збори, конференції, з'їзди тощо.

Окремі функції господарського управління колективним майном можуть бути покладені вищими органами управління власника на створювані ними органи.

Суб'єктами права колективної власності є: ~ орендні підприємства;

– організації орендарів;

– товариства покупців;

– кооперативи;

– колективні підприємства в тому числі і колективні сільськогосподарські підприємства;

– споживчі товариства та їхні спілки;

– господарські товариства;

– спільні підприємства;

– об'єднання недержавних підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання).

3. Підприємства, засновані на загальнодержавній власності. Об'єктом загальнодержавної власності є майно державних підприємств, а суб'єктом – держава в особі Верховної Ради України.

4. Підприємства, засновані на комунальній власності. Суб'єктами права комунальної власності є:

– Автономна республіка Крим в особі її Верховної Ради;

– адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Форми власності як економічні категорії системи відносин власності розглядаються під час аналізу статистичної та фінансової звітності підприємств, розробки статистичних бюлетенів разом з іншими класифікаціями, насамперед – організаційно-правових форм господарювання та видів економічної діяльності. Це дає змогу проводити поглиблений аналіз стану господарської діяльності в Україні або в окремих її регіонах.

Класифікація підприємств за організаційно-правовими формами господарювання є складовою частиною державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації, використовується під час збору та обробки інформації в автоматизованих системах державної статистики, фінансової звітності, Державному реєстрі звітних (статистичних) одиниць України, в наукових дослідженнях.

Залежно від обсягів діяльності та чисельності робітників підприємства (незалежно від форми власності)

Виділяють великі, середні та малі підприємства.

До малих підприємств відносять підприємства, що створюються та функціонують, чисельність робітників яких не перевищує:

– в промисловості та будівництві – 200 осіб;

– в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб;

– в науці та науковому обслуговуванні – до 100 осіб;

– в галузях невиробничої сфери – до 25 осіб;

– в роздрібній торгівлі – до 15 осіб.

Залежно від рівня агрегування майна можуть створюватися та функціонувати самостійні підприємства та об'єднання підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інше), до складу яких входять на різних умовах дві або більше юридичних осіб.

Можуть бути організовані наступні види об'єднань:

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорація – договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціум – тимчасове статутне об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерн – статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

Об'єднання – інші об'єднання підприємств за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Всі перераховані види підприємств мають однакові права та обов'язки, визначені законодавством. В той же час організаційно-економічний механізм діяльності окремих видів підприємств має суттєві особливості.

1 Підприємства різних організаційно-правових форм господарювання можуть мати різні джерела формування статутного фонду.

Ними можуть бути:

а) кошти державного бюджету;

б) власні кошти одного засновника (фізичної особи);

в) кошти декількох засновників – юридичних або фізичних осіб.

2. Підприємства використовують різний механізм формування та поповнення статутного фонду

– для підприємства, що створюється:

а) шляхом перерахування коштів (або внесення наявних грошей) на розрахунковий рахунок підприємства;

б) шляхом передачі майнових внесків за оціночною вартістю;

в) шляхом випуску та придбання акцій підприємства за грошові кошти або в іншій погодженій формі;

– при перетворенні або продажу:

а) шляхом викупу підприємства його трудовим колективом;

б) шляхом купівлі підприємства новим власником за конкурсом, на аукціоні або безпосередньо у власника.

3. Підприємства можуть використовувати різні форми персоніфікації права власності:

а) акціонерний принцип;

б) пайовий принцип;

в) без персоніфікації права власності.

4. Персонал підприємств окремих організаційно-правових форм складають не тільки наймані робітники, але й співвласники (володарі акцій та пайовики) підприємства, а також його кредитори (володарі облігацій або цільових внесків).

5. Мають місце особливості в організації колективного стимулювання робітників, які застосовуються:

а) участь в капіталі (розповсюдження акцій підприємства серед робітників та відповідна виплата дивідендів);

б) участь в прибутку (виплата бонусів, тобто додаткових премій за результатами діяльності компаній);

в) участь в результатах росту продуктивності праці (гнучкі системи оплати праці, що встановлюють залежність збільшення заробітної платні від росту продуктивності праці).

6. Розрізняльні особливості, притаманні механізму розподілу та використання прибутку. Відрізняють підприємства, що формуються за рахунок чистого прибутку. Це такі фонди як:

а) фонд виплати дивідендів за акціями та іншими цінними паперами;

б) фонд відрахувань на пайові внески та фонди стимулювання пайовиків;

в) фонд "участі в прибутках" робітників підприємства;

г) підприємства, які формують фонди участі робітників у прибутку. Мають місце і відмінності в обов'язковості формування за рахунок чистого прибутку резервного фонду. В акціонерних товариствах він формується в обов'язковому порядку за розміром, що не перевищує п'яти відсотків чистого прибутку. В інших видах підприємств він створюється в порядку, який передбачено Статутом підприємства.

Знання організаційно-економічних особливостей функціонування окремих видів підприємств є необхідною умовою розробки загальної та функціональних стратегій його діяльності.