
- •Тема 1. Основні положення атомно-молекулярного вчення 4
- •1.2. Основні положення атомно-молекулярного вчення
- •Тема 2. Основні поняття хімії
- •2.1. Основні поняття
- •2.2. Хімічний елемент
- •2.3. Прості та складні речовини
- •2.4. Кількість речовини
- •Тема 3. Основні закони, що використовуються для розв’язання задач
- •3.1. Закон сталості складу
- •3.2. Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій
- •3.3. Закон об'ємних співвідношень
- •3.4. Закон Авогадро
- •Тема 4. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів д.І. Менделєєва
- •4.2. Будова періодичної системи
- •Тема 5. Будова атома
- •5.1. Ядро атома
- •5.2. Ізотопи
- •Тема 6. Будова електронних оболонок атомів
- •6.1. Будова електронних оболонок атомів
- •6.2. Енергетичний рівень
- •6.3. Принцип Паулі. Правило Клечковського. Правило Гунда
- •Тема 7. Періодична система хімічних елементів д.І. Менделєєва та електронна теорія будови атомів
- •7.1. Періодична система хімічних елементів
- •Тема 8. Залежність властивостей елементів від будови їх атомів
- •8.1. Залежність властивостей елементів від будови їх атомів.
- •8.2. Зміни в межах одного періоду
- •8.3. Зміни в межах одної групи
- •Тема 9. Хімічний зв’язок і будова речовини ковалентний зв’язок
- •9.1. Хімічний зв'язок
- •9.2. Ковалентний зв'язок
- •9.3. Валентні електрони
- •Тема 10. Характеристика ковалентного зв’язку
- •10.1. Кратність зв'язку
- •10.2. Насиченість
- •10.3. Напрямленість у просторі
- •10.4. Енергія зв'язку
- •Тема 11. Електронегативність та полярність молекул
- •11.1. Електронегативність та періодичний закон
- •11.2. Полярність молекул
- •Тема 12. Іонний зв’язок
- •12.1. Іонний зв'язок
- •12.2. Характеристики іонного зв'язку
- •Тема 13. Водневий і металічний зв’язок
- •13.1. Механізм утворення водневого зв’язку
- •13.2. Характеристика водневого зв’язку
- •13.3. Металічний зв'язок
- •13.4. Властивості твердих речовин залежно від типу зв'язку
- •Тема 14. Валентність та ступінь окислення
- •14.1. Поняття "валентність"
- •14.2. Ступінь окислення
- •Тема 15. Класифікація хімічних реакцій
- •Тема 16. Окисно-відновні реакції
- •16.1. Характеристика окисно-відновних реакцій
- •Тема 17. Електроліз
- •17.1. Поняття про електроліз
- •17.2. Електроліз розчинів солей
- •17.3. Гальванічний елемент
- •17.4. Електродний потенціал
- •Тема 18. Тепловий ефект хімічних реакцій
- •18.1. Тепловий ефект хімічної реакції
- •18.2. Види термохімічних реакцій
- •Тема 19. Хімічна кінетика. Хімічна рівновага
- •19.1. Швидкість хімічної реакції
- •19.2. Енергія активації
- •Тема 20. Каталіз
- •20.1. Каталізатори
- •20.2. Ферменти
- •Тема 21. Хімічна рівновага
- •20.1. Оборотні та необоротні реакції
- •21.2. Принцип Ле Шательє
- •Тема 22. Розчини
- •22.1. Дисперсні системи
- •22.2. Cпособи вираження концентрації розчинів
- •22.3. Розчинність
- •Тема 23. Лужні метали
- •23.1. Фізичні властивості лужних металів
- •22.2. Хімічні властивості
- •22.3. З'єднання лужних металів
- •Тема 24. Лужноземельні метали
- •24.1. Фізичні властивості лужноземельних металів
- •24.2. Хімічні властивості
- •24.3. Жорсткість води
- •Тема 25. Елементи III-a групи
- •25.1. Фізичні властивості металів і бору
- •25.2. Хімічні властивості
- •25.3. Сполуки алюмінію
- •Тема 26. Елементи IV-a підгрупи
- •26.1. Фізичні властивості підгрупи вуглецю
- •26.2. Аллотропні модифікації вуглецю
- •26.3. Хімічні властивості
- •26.4. Сполуки вуглецю і кремнію
- •Тема 27. Підгрупа азоту
- •27.1. Фізичні властивості підгрупи азоту
- •27.3. Отримання та хімічні властивості азоту і фосфору
- •27.4. Найважливіші сполуки
- •Тема 28. Підгрупа кисню
- •28.1. Фізичні властивості підгрупи кисню
- •28.2. Алотропія кисню і сірки
- •28.3. Отримання та хімічні властивості кисню і сірки
- •28.4. Застосування кисню і сірки
- •Тема 29. Підгрупа галогенів
- •29.1. Фізичні властивості підгрупи галогенів
- •29.2. Отримання та хімічні властивості галогенів
- •29.3. Застосування галогенів
- •Тема 30. Інертні гази
- •30.1. Властивості інертних газів
6.2. Енергетичний рівень
Енергетичний рівень – це сукупність орбіталей, які характеризуються однаковим значенням головного квантового числа п.
Чим далі від ядра знаходиться орбіталь, тим більшу енергію вона має: Еn >Е2-1
Побічне орбітальне, або азимутальне квантове число визначає форму орбіталі. Воно може набувати цілочисельних значень від 0 до n. l (l = 0,1,2,…., n -1).
Кожному значенню орбітального квантового числа відповідає орбіталь певної форми. Якщо l = 0, орбіталь незалежно від значення головного квантового числа має сферичну форму та називається s-орбіталлю. Значенню l= 1 відповідає орбіталь, що має форму гантелі (р-орбіталь). Зі збільшенням значення форма орбіталей ускладнюється.
Енергія орбіталі для одноелектронної системи (наприклад, у атомі водню) не залежить від її форми, тобто від значення l. Але для багатьох електронних систем, де існує взаємодія між електронами (а саме, відштовхування), енергія орбіталі зумовлена також її формою, отже визначається не лише головним квантовим числом, але й орбітальним. Орбіталі, які характеризуються однаковим n і різним l, мають різну енергію. Тому поряд з поняттям "енергетичний рівень" існує поняття "енергетичний підрівень" як сукупність орбіталей з певними значеннями головного та побічного квантових чисел. Кожному енергетичному рівню з певним значенням n відповідає набір енергетичних підрівнів із значеннями побічного квантового числа від 0 до n -1.
Магнітне квантове число – це число визначає орієнтацію орбіталі в просторі.
Воно може набувати цілочисельних значень від - 1 до + 1(а також нуль). Розрахунок свідчить, що при певному значенні l число можливих значень m1 дорівнює 2 l + 1.
Так, при l= 0 mi = 0. Це означає, що s-орбіталь має одну орієнтацію щодо трьох осей координат. При l = 1mi може набувати трьох значень: -1, 0, +1. Тобто р–орбіталі мають три орієнтації в просторі – за координатними осями х, у, z; d – орбіталі – п'ять, f-орбіталі – сім орієнтацій.
Таким чином, набір значень магнітного квантового числа визначає число орбіталей на енергетичному підрівні. Схематично орбіталь зображується чотирикутником. Загальне число орбіталей на рівні n становить n2 : на першому рівні містяться одна орбіталь, на другому –чотири, на третьому – 9 і т. д.
Так, перший енергетичний рівень містить на одному s-підрівні одну s-орбіталь. Другий енергетичний рівень n = 2 має два підрівні 2s і 2р. На 2s-підрівні знаходиться одна 2s-орбіталь, на 2р-підрівні - три р-орбіталі. Третій енергетичний рівень має три підрівні: 3s, 3р і 3d. На 3s-оідрівні - одна s-орбіталь, на 3р-підрівні – три р-орбіталі, на 3d – підрівні – п'ять d-орбіталей. Четвертий енергетичний рівень має таку будову : одна s-орбіталь, три р-орбіталі, п'ять – d-орбіталей та сім f-орбіталей.
Отже, кожний енергетичний рівень містить певний набір енергетичних підрівнів, кожний енергетичний підрівень має певні орбіталі.
Орбіталь характеризується сукупністю трьох квантових чисел: головного n, побічного l та магнітного m1.
Електронні конфігурації Атомні орбіталі можуть бути вакантними або заповненими електронами. На будь-якій орбіталі електрон можна повністю описати набором чотирьох квантових чисел:
головним квантовим числом орбіталі n;
побічним квантовим числом l;
магнітним квантовим числом mi;
спіновим квантовим числом електрона або спіном mn
Спін електрона характеризує його обертання навколо своєї осі, тобто власний магнітний момент електрона.
Тому спін може мати лише два значення + 1/2 та- 1/2
Будову електронних оболонок атомів відображають за допомогою електронних формул або електронних конфігурацій.
Електронні конфігурації атомів – це умовне зображення розподілу електронів по орбіталях на енергетичних рівнях і підрівнях.
Так, ls1 – електронна конфігурація атома водню;
1s22s22р63s1 – електронна конфігурація атома натрію.
Велика цифра вказує номер енергетичного рівня (головне квантове число n). Літери s,р,d означають форму орбіталі або енергетичний підрівень. Маленька цифра над літерою праворуч показує число електронів на цьому підрівні.
Конфігурація 1s1 свідчить, що електронна оболонка атома водню в основному (незбудженому) стані (стан з мінімальною енергією) складається з одного електрона на s-підрівні першого енергетичного рівня.
Конфігурація 1s22s22р63s1 показує, що електронна оболонка атома натрію містить два електрони на s-підрівні першого енергетичного рівня, два електрони на s-підріяні та шість електронів на р-підрівні другого енергетичного рівня, тобто вісім електронів на другому рівні та один на s-підрівні останнього третього енергетичного рівня.
За електронною конфігурацією атома можна визначити:
число електронів, які містяться в електронній оболонці (за сумою верхніх індексів);
заряд ядра атома – порядковий номер (тобто який це елемент – число електронів у нейтральному атомі дорівнює порядковому номеру);
номер періоду періодичної системи, в якому знаходиться елемент (за числом енергетичних рівнів у електронній оболонці);
у якій групі та підгрупі періодичної системи міститься цей елемент (за будовою останнього та передостаннього енергетичних рівнів);
можливі ступені окислення елемента.
Електронна конфігурація конкретного атома має відображати дійсну будову його електронної оболонки.
Для складання електронних конфігурацій слід використовувати три правила, за якими, згідно з сучасною теорією будови атома, утворюються електронні оболонки атомів.