
- •Тема 1. Основні положення атомно-молекулярного вчення 4
- •1.2. Основні положення атомно-молекулярного вчення
- •Тема 2. Основні поняття хімії
- •2.1. Основні поняття
- •2.2. Хімічний елемент
- •2.3. Прості та складні речовини
- •2.4. Кількість речовини
- •Тема 3. Основні закони, що використовуються для розв’язання задач
- •3.1. Закон сталості складу
- •3.2. Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій
- •3.3. Закон об'ємних співвідношень
- •3.4. Закон Авогадро
- •Тема 4. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів д.І. Менделєєва
- •4.2. Будова періодичної системи
- •Тема 5. Будова атома
- •5.1. Ядро атома
- •5.2. Ізотопи
- •Тема 6. Будова електронних оболонок атомів
- •6.1. Будова електронних оболонок атомів
- •6.2. Енергетичний рівень
- •6.3. Принцип Паулі. Правило Клечковського. Правило Гунда
- •Тема 7. Періодична система хімічних елементів д.І. Менделєєва та електронна теорія будови атомів
- •7.1. Періодична система хімічних елементів
- •Тема 8. Залежність властивостей елементів від будови їх атомів
- •8.1. Залежність властивостей елементів від будови їх атомів.
- •8.2. Зміни в межах одного періоду
- •8.3. Зміни в межах одної групи
- •Тема 9. Хімічний зв’язок і будова речовини ковалентний зв’язок
- •9.1. Хімічний зв'язок
- •9.2. Ковалентний зв'язок
- •9.3. Валентні електрони
- •Тема 10. Характеристика ковалентного зв’язку
- •10.1. Кратність зв'язку
- •10.2. Насиченість
- •10.3. Напрямленість у просторі
- •10.4. Енергія зв'язку
- •Тема 11. Електронегативність та полярність молекул
- •11.1. Електронегативність та періодичний закон
- •11.2. Полярність молекул
- •Тема 12. Іонний зв’язок
- •12.1. Іонний зв'язок
- •12.2. Характеристики іонного зв'язку
- •Тема 13. Водневий і металічний зв’язок
- •13.1. Механізм утворення водневого зв’язку
- •13.2. Характеристика водневого зв’язку
- •13.3. Металічний зв'язок
- •13.4. Властивості твердих речовин залежно від типу зв'язку
- •Тема 14. Валентність та ступінь окислення
- •14.1. Поняття "валентність"
- •14.2. Ступінь окислення
- •Тема 15. Класифікація хімічних реакцій
- •Тема 16. Окисно-відновні реакції
- •16.1. Характеристика окисно-відновних реакцій
- •Тема 17. Електроліз
- •17.1. Поняття про електроліз
- •17.2. Електроліз розчинів солей
- •17.3. Гальванічний елемент
- •17.4. Електродний потенціал
- •Тема 18. Тепловий ефект хімічних реакцій
- •18.1. Тепловий ефект хімічної реакції
- •18.2. Види термохімічних реакцій
- •Тема 19. Хімічна кінетика. Хімічна рівновага
- •19.1. Швидкість хімічної реакції
- •19.2. Енергія активації
- •Тема 20. Каталіз
- •20.1. Каталізатори
- •20.2. Ферменти
- •Тема 21. Хімічна рівновага
- •20.1. Оборотні та необоротні реакції
- •21.2. Принцип Ле Шательє
- •Тема 22. Розчини
- •22.1. Дисперсні системи
- •22.2. Cпособи вираження концентрації розчинів
- •22.3. Розчинність
- •Тема 23. Лужні метали
- •23.1. Фізичні властивості лужних металів
- •22.2. Хімічні властивості
- •22.3. З'єднання лужних металів
- •Тема 24. Лужноземельні метали
- •24.1. Фізичні властивості лужноземельних металів
- •24.2. Хімічні властивості
- •24.3. Жорсткість води
- •Тема 25. Елементи III-a групи
- •25.1. Фізичні властивості металів і бору
- •25.2. Хімічні властивості
- •25.3. Сполуки алюмінію
- •Тема 26. Елементи IV-a підгрупи
- •26.1. Фізичні властивості підгрупи вуглецю
- •26.2. Аллотропні модифікації вуглецю
- •26.3. Хімічні властивості
- •26.4. Сполуки вуглецю і кремнію
- •Тема 27. Підгрупа азоту
- •27.1. Фізичні властивості підгрупи азоту
- •27.3. Отримання та хімічні властивості азоту і фосфору
- •27.4. Найважливіші сполуки
- •Тема 28. Підгрупа кисню
- •28.1. Фізичні властивості підгрупи кисню
- •28.2. Алотропія кисню і сірки
- •28.3. Отримання та хімічні властивості кисню і сірки
- •28.4. Застосування кисню і сірки
- •Тема 29. Підгрупа галогенів
- •29.1. Фізичні властивості підгрупи галогенів
- •29.2. Отримання та хімічні властивості галогенів
- •29.3. Застосування галогенів
- •Тема 30. Інертні гази
- •30.1. Властивості інертних газів
11.2. Полярність молекул
Полярність молекул залежить від полярності окремих зв'язків і їхнього положення в молекулі, тобто від будови молекул.
Молекули простих речовин (Н2, N2, F2 Сl2), утворені неполярними ковалентними зв'язками, неполярні. Молекули складних речовин можуть бути полярними та неполярними.
У неполярних молекул "центри тяжіння" електронної хмари та позитивних зарядів ядер збігаються, а у полярних – ні. Тому полярні молекули можна розглядати як електричні диполі, де заряди, різні за знаком, але однакові за значенням, знаходяться на певній відстані один від одного.
До речовин з неполярними молекулами належать: діоксид вуглецю СО2, метан СH4, бензол С6Н6, а полярними молекулами - діоксид сірки SO2, вода Н2O, аміак NH3, етиловий спирт С2Н5ОН тощо.
Електричний момент диполя – це фізична величина, що визначається добутком заряду q і відстані l між центрами позитивного та негативного зарядів у молекулі:
P = ql,
де р – електричний момент диполя, одиниця вимірювання: Кл х м (кулон на метр).
Електричний момент диполя в молекулі залежить від її будови. За наявністю чи відсутністю електричного моменту диполя можна робити висновки щодо геометричної будови молекули. Так, молекула СO2 неполярна, хоча зв'язки С = О – полярні, тому що вона має лінійну будову (О=С=О). Молекули SO2 та Н2O мають електричний момент диполя, оскільки будова їхня є кутовою.
Фізичні властивості молекулярних сполук з ковалентними зв'язками. Молекулярні сполуки з ковалентними зв'язками за звичайних умов можуть мати різний агрегатний стан: твердий (йод J2, сахароза С12Н22О11 тощо), газоподібний (хлор Сl2, кисень O2, аміак NН3 тощо). Температура кипіння та плавлення цих молекулярних сполук низькі (порівняно зі сполуками з іонним та металічним зв'язком).
Тому молекулярні сполуки, як правило, леткі. Речовини, молекули яких полярні, мають вищі температури кипіння та плавлення, ніж речовини з неполярними молекулами. Вони розчиняються в полярних розчинниках, наприклад, у воді. Це пояснюється взаємним притяганням полярних молекул. Речовини, молекули яких неполярні, як правило, розчиняються в неполярних розчинниках (бензині, чотирихлористому вуглеці), але можуть розчинятися і в полярних розчинниках. Так, йод не розчиняється у воді, але розчиняється в ССl4 і спиртах.
Тема 12. Іонний зв’язок
План:
Особливості іонного зв’язку.
Характеристика іонного зв’язку.
12.1. Іонний зв'язок
Під час утворення сполук з елементів, значення електронегативностей яких дуже відрізняються, спільні електронні пари повністю зміщуються до більш електронегативного атома. У результаті утворюються іони.
Наприклад, під час горіння натрію в хлорі неспарені електрони s-орбіталі атома натрію та р-орбіталей атома хлору утворюють спільну електронну пару, яка повністю зміщується до атома хлору і приєднує цей електрон. Внаслідок цього виникають нетрій-іон Nа+ та хлорид-іон Сl.
Іони – це заряджені частки, на які перетворюються атоми в результаті втрати або приєднання електронів .
Заряд негативного іона (аніона) дорівнює числу електронів, які атом приєднав, заряд позитивного іона (катіона) – числу електронів, що атом втратив. Протилежно заряджені іони притягуються один до одного і утворюють іонні сполуки.
Сполуки, які утворюються з іонів, називаються іонними. Зв'язок між іонами – це іонний зв'язок.
Процес віддачі електронів називається окисленням, приєднання – відновленням.
Таким чином, іонний зв'язок виникає за рахунок електростатичного притягання протилежно заряджених іонів, які утворилися внаслідок процесів окислення та відновлення атомів.
Форми існування іонних сполук.
Утворені сполучення іонів NаСl, Lі2O, Са3Р2 – це іонні асоціати. У вигляді молекул вони існують тільки в газоподібному стані (за високих температур). Форма існування сполук за звичайних умов – це тверді кристалічні речовини. В їхніх кристалічних ґратках знаходяться іони. Кожний іон оточений певним числом протилежно заряджених іонів. Це число називається координаційним числом іона. Іонні речовини утворюються під час сполучення не лише одноатомних, а й багатоатомних іонів.
Формули NаОН, Li2O, Са3Р2 тощо – це емпіричні формули, що відображають молярне співвідношення іонів у кристалі.
Однак між іонами і ковалентним зв'язком немає різкої межі. Іонний зв'язок можна розглядати як граничний випадок ковалентного полярного зв'язку. У багатьох сполуках зв'язок ніж атомами має проміжний характер між іонним і ковалентним. Чим більша різниця електронегативностей елементів, тин більший ступінь іонності зв'язку. Вважається, що коли різниця електронегативності елементів дорівнює 2,1, ступінь іонності зв'язку становить 50%. Зв'язки вважають іонними, якщо різниця електронегативностей елементів, що утворюють цей зв'язок, більша за 2,1.