
- •Тема 1. Основні положення атомно-молекулярного вчення 4
- •1.2. Основні положення атомно-молекулярного вчення
- •Тема 2. Основні поняття хімії
- •2.1. Основні поняття
- •2.2. Хімічний елемент
- •2.3. Прості та складні речовини
- •2.4. Кількість речовини
- •Тема 3. Основні закони, що використовуються для розв’язання задач
- •3.1. Закон сталості складу
- •3.2. Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій
- •3.3. Закон об'ємних співвідношень
- •3.4. Закон Авогадро
- •Тема 4. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів д.І. Менделєєва
- •4.2. Будова періодичної системи
- •Тема 5. Будова атома
- •5.1. Ядро атома
- •5.2. Ізотопи
- •Тема 6. Будова електронних оболонок атомів
- •6.1. Будова електронних оболонок атомів
- •6.2. Енергетичний рівень
- •6.3. Принцип Паулі. Правило Клечковського. Правило Гунда
- •Тема 7. Періодична система хімічних елементів д.І. Менделєєва та електронна теорія будови атомів
- •7.1. Періодична система хімічних елементів
- •Тема 8. Залежність властивостей елементів від будови їх атомів
- •8.1. Залежність властивостей елементів від будови їх атомів.
- •8.2. Зміни в межах одного періоду
- •8.3. Зміни в межах одної групи
- •Тема 9. Хімічний зв’язок і будова речовини ковалентний зв’язок
- •9.1. Хімічний зв'язок
- •9.2. Ковалентний зв'язок
- •9.3. Валентні електрони
- •Тема 10. Характеристика ковалентного зв’язку
- •10.1. Кратність зв'язку
- •10.2. Насиченість
- •10.3. Напрямленість у просторі
- •10.4. Енергія зв'язку
- •Тема 11. Електронегативність та полярність молекул
- •11.1. Електронегативність та періодичний закон
- •11.2. Полярність молекул
- •Тема 12. Іонний зв’язок
- •12.1. Іонний зв'язок
- •12.2. Характеристики іонного зв'язку
- •Тема 13. Водневий і металічний зв’язок
- •13.1. Механізм утворення водневого зв’язку
- •13.2. Характеристика водневого зв’язку
- •13.3. Металічний зв'язок
- •13.4. Властивості твердих речовин залежно від типу зв'язку
- •Тема 14. Валентність та ступінь окислення
- •14.1. Поняття "валентність"
- •14.2. Ступінь окислення
- •Тема 15. Класифікація хімічних реакцій
- •Тема 16. Окисно-відновні реакції
- •16.1. Характеристика окисно-відновних реакцій
- •Тема 17. Електроліз
- •17.1. Поняття про електроліз
- •17.2. Електроліз розчинів солей
- •17.3. Гальванічний елемент
- •17.4. Електродний потенціал
- •Тема 18. Тепловий ефект хімічних реакцій
- •18.1. Тепловий ефект хімічної реакції
- •18.2. Види термохімічних реакцій
- •Тема 19. Хімічна кінетика. Хімічна рівновага
- •19.1. Швидкість хімічної реакції
- •19.2. Енергія активації
- •Тема 20. Каталіз
- •20.1. Каталізатори
- •20.2. Ферменти
- •Тема 21. Хімічна рівновага
- •20.1. Оборотні та необоротні реакції
- •21.2. Принцип Ле Шательє
- •Тема 22. Розчини
- •22.1. Дисперсні системи
- •22.2. Cпособи вираження концентрації розчинів
- •22.3. Розчинність
- •Тема 23. Лужні метали
- •23.1. Фізичні властивості лужних металів
- •22.2. Хімічні властивості
- •22.3. З'єднання лужних металів
- •Тема 24. Лужноземельні метали
- •24.1. Фізичні властивості лужноземельних металів
- •24.2. Хімічні властивості
- •24.3. Жорсткість води
- •Тема 25. Елементи III-a групи
- •25.1. Фізичні властивості металів і бору
- •25.2. Хімічні властивості
- •25.3. Сполуки алюмінію
- •Тема 26. Елементи IV-a підгрупи
- •26.1. Фізичні властивості підгрупи вуглецю
- •26.2. Аллотропні модифікації вуглецю
- •26.3. Хімічні властивості
- •26.4. Сполуки вуглецю і кремнію
- •Тема 27. Підгрупа азоту
- •27.1. Фізичні властивості підгрупи азоту
- •27.3. Отримання та хімічні властивості азоту і фосфору
- •27.4. Найважливіші сполуки
- •Тема 28. Підгрупа кисню
- •28.1. Фізичні властивості підгрупи кисню
- •28.2. Алотропія кисню і сірки
- •28.3. Отримання та хімічні властивості кисню і сірки
- •28.4. Застосування кисню і сірки
- •Тема 29. Підгрупа галогенів
- •29.1. Фізичні властивості підгрупи галогенів
- •29.2. Отримання та хімічні властивості галогенів
- •29.3. Застосування галогенів
- •Тема 30. Інертні гази
- •30.1. Властивості інертних газів
8.3. Зміни в межах одної групи
Елементи однієї підгрупи мають однакову будову зовнішнього енергетичного рівняння та подібні хімічні властивості. В атомах усіх елементів І А групи зовнішній енергетичний рівень містить один електрон на s-підрівні. Але радіус атома і число енергетичних рівнів зростають зі збільшенням порядкового номера елемента (заряду ядра). При цьому притягнення зовнішніх електронів до ядра послаблюється, енергія іонізації зменшується. Тому в головних підгрупах зі збільшенням порядкового номера елементів (тобто згори донизу) їхні металічні властивості посилюються, а неметалічні послаблюються.
Таким чином, число електронів зовнішнього енергетичного рівня атомів змінюється періодично із зростанням зарядів ядер атомів (повторюється через період). Тому властивості хімічних елементів змінюються періодично (повторюються через період).
Тема 9. Хімічний зв’язок і будова речовини ковалентний зв’язок
План:
Хімічний зв’язок.
Ковалентний зв’язок.
Валентні електрони. Гібридизація.
Типи зв'язків. Електронна теорія будови атомів пояснила, як атоми з'єднуються в молекули, тобто природу та механізм утворення хімічного зв'язку.
9.1. Хімічний зв'язок
Хімічний зв'язок – це взаємодія двох або кількох атомів, у результаті якої утворюється хімічно стійка дво- або багатоатомна система (молекула чи кристал).
Отже, під час формування кристалів або молекул утворюються хімічні зв'язки, а в процесі розпаду кристалів або молекул вони руйнуються. Утворення хімічного зв'язку супроводжується зменшенням повної енергії системи.
В основі теорії хімічного зв'язку лежать уявлення про електронну взаємодію. Найбільш стійкими угрупованнями електронів є завершені зовнішні електронні шари атомів інертних елементів (двоелектронний у гелію і восьмиелектронний у решти інертних елементів). Незавершені зовнішні електронні шари всіх інших елементів є нестійкими угрупованнями електронів. Під час з'єднання атомів з незавершеними зовнішніми електронними шарами перебудовуються їхні електронні оболонки – неспарені електрони різних атомів утворюють електронні пари, які є спільними для двох чи більшої кількості атомів або зміщуються до одного атома Відомі такі типи хімічного зв'язку: ковалентний, іонний, водневий, металічний.
9.2. Ковалентний зв'язок
Зв'язок атомів за допомогою спільних електронних пар називається ковалентним.
Механізм утворення. Розглянемо утворення молекули водню із атомів. Електронна конфігурація атома водню – 1s1, тобто у зовнішньому енергетичному рівні знаходиться один неспарений електрон. Під час утворення молекули водню з двох атомів, що містять неспарені електрони з антипаралельними спінами, перекриваються s-орбіталі та формується спільна електронна пара.
Спільна електронна пара належить обом атомам, кожний атом одержує стійку двоелектронну оболонку. Найбільшою електронна густина спільної електронної хмари є між ядрами атомів. Молекула водню утворюється за рахунок взаємодії спільної електронної пари з ядрами обох атомів.
У молекулах фтору F2, хлору Сl2, кисню O2, азоту N2 зв'язок між атомами ковалентний. Він утворюється в молекулах фтору та хлору за допомогою однієї пари електронів, у молекулі азоту – за допомогою трьох спільних електронних пар.
У всіх цих випадках кожний атом формує завершений стійкий зовнішній восьмиелектронний рівень.
Розглянемо утворення молекули хлороводню. Електронні конфігурації атомів водню (1s1) та хлору (1s22s22р63s23р5) свідчать, що їхні зовнішні енергетичні рівні містять по одному неспареному електрону. У разі наближення орбіталі цих електроні» перекриваються, утворюючи спільну електронну пару.
Ковалентний зв'язок може виникати між двома атомами, один з яких має пару електронів, а другий - вакантну (вільну) орбіталь. Під час взаємодії аміаку NH3 з хлороводнем НСІ пара електронів 2s-підрівня атома азоту, що не бере участі в утворенні зв'язків у молекулі аміаку (иеподілена електронна пара), стає спільною для водню (з хлороводню) та азоту і утворюється іон амонію NН4+.
Такий механізм утворення ковалентного зв'язку називається донорно-акцепторним. У нашому прикладі донором електронної пари є атом азоту, а акцептором - іон водню (він має вільну орбіталь).
Донорно-aкцепторний механізм утворення ковалентного зв'язку спостерігається в комплексних сполуках, тобто сполуках, до складу яких входять комплексні іони [Аg(NH3) 2]ОН, К4Fе(СN) 6 тощо.