ЕЗТ / Lek-13

Лекція-13

Основні і оборотні фонди залізничного транспорту

1.Основні і оборотні активи залізниць

2.Показники ефективності використання ОВФ

3.Структура та характеристика оборотних активів

1.Основні і оборотні активи залізниць

Основні засоби підрозділяються на виробничі і невиробничі. До виробничих основних фондів відносять засоби праці виробничого призначення - локомотиви, вагони, споруди, колія, робочі і силові машини, устаткування, пристрої сигналізації і т.п.

Невиробничими основними фондами є житлові будинки, будівлі культурно-побутового і спортивного призначення й ін.

Найбільшу питому вагу займають спорудження (земляне полотно, верхня будова колії, штучні спорудження) і транспортні засоби (локомотиви, вагони, мотор-вагонні секції й ін.). На їхню частку приходиться більш 80% основних виробничих фондів.

Основні фонди закріплені, в основному, за залізницями і їхніми підрозділами в порядку господарського ведення чи оперативного управління і відбиваються на їхньому балансі. Оцінку об'єктів основних фондів роблять:

• по первісній (інвентарній) вартості, тобто по вартості у момент їхнього створення або придбання;

• по відбудовній вартості, тобто вартості, що необхідна для відтворення об'єктів основних фондів у сучасних умовах, виходячи з інфляції;

• по залишковій вартості, що представляє собою первісну чи відновлювальну вартість основних фондів за винятком їхнього зносу.

Використовувані підприємствами залізничного транспорту основні фонди введені в експлуатацію у різні роки, тому їхня первісна вартість складається на основі різних цін на устаткування, матеріали і т.п. Для одержання однакової оцінки основних фондів проводиться їхня переоцінка. У процесі використання основні фонди зношуються фізично, тобто втрачають частину своїх матеріально-речовинних властивостей. Крім фізичного, відбувається і моральний знос, значення якого особливо зросло в умовах формування ринкової економіки.

Поліпшення використання виробничих фондів - одна з важливих умов зростання виробництва і підвищення його ефективності.

Для забезпечення процесу виробництва матеріальними цінностями (паливом, змащенням, матеріалами, запасними частинами і т.п.) залізниця повинна постійно мати їх у запасі. Ці запаси оплачені, тобто на них витрачені кошти. Крім того, необхідно мати кошти для придбання інструмента, інвентарю, спеціального і форменого одягу, а також вільні кошти на рахунках і в касі підпри­ємства.

Кошти, вкладені в запаси матеріальних цінностей, у малоцінні і швидкозношувані предмети, спецодяг, у розрахунки, а також ті, які знаходяться на рахунках і в касі підприємства, називаються оборотними активами. На відміну від основних фондів, оборотні активи беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на перевезення чи іншу продукцію.

Оборотні активи залізниць класифікують по трьох основних ознаках: по місцю і ролі в процесі відтворення - засобу в сфері виробництва і засобу в сфері звертання; по принципах організації - нормовані та ненормовані; по джерелах утворення - власні і позикові.

У сфері виробництва оборотні активи вкладаються в запаси предметів праці (матеріали, паливо, інструмент і т.п.), у витрати, пов'язані з підготовкою до виробництва (витрати майбутніх періодів).

Оборотні активи в сфері обертання - це готова продукція на складі підприємства, кошти в розрахунках за продукцію, не оплачену покупцями, за фірмений одяг, виданий працівникам залізниці з розстрочкою платежу, а також кошти на розрахунковому рахунку підприємства.

Майже 2/3 оборотних активів залізниць знаходиться в сфері виробництва - головним чином, у виробничих запасах.

Основна частина оборотних активів відноситься до нормованих. Нормуються всі оборотні активи в сфері виробництва, а так само кошти, вкладені в готову продукцію й у розрахунки за формений одяг. Розмір засобів по елементах: товари відвантажені, кошти, дебітори та інші оборотні активи не нормуються, тому їх називають ненормованими оборотними активами. Підрозділ оборотних активів на нормовані і ненормовані має велике практичне значення. При обчисленні показника рентабельності у розрахунок приймаються нормовані оборотні активи.

Нормування власних оборотних активів здійснюється шляхом розрахунку нормативу і норми оборотних активів по окремих статтях.

Норматив - це грошове вираження планової потреби підприємства у власних оборотних активах. Норма оборотних активів виражає потребу оборотних активів на одиницю продукції, на гривню витрат на одного працівника й інших показників діяльності підприємства. Норми оборотних активів порівняно стійкі, що дозволяє розраховувати їх на тривалий період часу.

На залізницях розраховуються нормативи по наступним статтям: виробничі запаси, спецодяг в експлуатації, малоцінні і швидкозношувані предмети в експлуатації, незавершене виробництво, готова продукція, витрати майбутніх періодів, розрахунки з робітниками та службовцями по форменому одягу.

2.Показники ефективності використання ОВФ

Показниками використання основних фондів залізниць є:

фондовіддача - кількість приведених тонно-кілометрів, що приходяться на 1 грн. основних виробничих фондів;

фондоємність - вартість основних виробничих фондів, що приходиться на 1000 приведених т-км;

фондоозброєність - вартість основних виробничих фондів, що приходиться на одного працівника експлуатаційного контингенту залізниць,

Основні виробничі фонди (ОВФ) - це засоби праці, які повністю або частково зберігають свою натурально - речову форму протягом багатьох вироб­ничих циклів (звичайно роки) і переносять свою вартість на готову продукцію частинами, по мірі зношення. Результати сучасного виробництва все більше визначаються оновленням і удосконаленням виробничих фондів і залежать від ступеня їх використання.

Виходячи з ролі у виробничому процесі, розрізняють активну та пасивну частину основних фондів.

Активні основні фонди - це знаряддя праці, які безпосередньо впливають на випуск продукції, тобто беруть участь у перетворенні предметів праці в готову продукцію.

Пасивними основними фондами вважають такі, які забезпечують нормальне функціонування активної частини фондів.

Первісна вартість основних фондів виражається в цінах купівлі або введення їх в дію. За цими цінами враховують основні фонди у балансі підприємства і нараховують амортизацію.

Відновлювальна вартість являє собою вартість відновлення основних фондів.

Повна (первісна і відновлювальна) вартість - це вартість основних фондів у новому незношеному вигляді.

Залишкова вартість розраховується як різниця між повною первісною вартістю і сумою зносу. Визначається за наступною формулою:

де- первісна вартість основних фондів, млн. грн.;

- норма амортизаційних відрахувань, %;

- період експлуатації обладнання, роки.

Фондовіддача - узагальнюючий показник, визначений відношенням об'єму товарної продукції (ТП) у співвідносних цінах до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Ф) (відношенням випущеної продукції на одну грн. ОВФ):

()

Фондоозброєність є найважливішим показником, який характеризує забезпеченість працюючих основними виробничими фондами:

(66)

Фондоємність продукції - величина, обернена фондовіддачі. Вона представляє собою відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості товарної продукції.

Коефіцієнт придатності представляє собою відношення різниці первісної вартості і суми зносу до первісної вартості основних фондів.

Коефіцієнт оновлення характеризує інтенсивність введення в дію основних фондів і визначається відношенням вартості основних фондів, введених в звітному періоді, до вартості основних фондів на кінець цього періоду.

Коефіцієнт зносу дорівнює відношенню суми зносу основних фондів до первісної їх вартості і визначається окремо для кожного засобу.

Коефіцієнт приросту основних фондів дорівнює частці від ділення різниці вартості функціонуючих основних фондів і вартості вибулих за звітний період фондів до вартості всіх фондів на кінець цього періоду.

Коефіцієнт вибуття характеризує частку тих, що вибули внаслідок зносу основних виробничих фондів в їх загальному об'ємі.

Розрізняють екстенсивне використання обладнання, яке характеризується часом роботи об'єкта за рік, місяць, добу, зміну, і інтенсивне, визначене рівнем завантаження об'єкту в одиниці робочого часу.

3.Структура та характеристика оборотних активів

Середня тривалість обігу оборотних активів (оберненість у днях) визначається відношенням добутку середнього залишку (середньої суми) оборотних активів Ок і числа днів у періоді, що аналізується, Д до суми реалізованої продукції за той же період(РП):

(67)

Оберненість може визначатися для всіх видів матеріально-технічних ресурсів у цілому і окремо для нормуємих і ненормуємих. Ці показники порівнюються з відповідною оберненістю за базовий період.

Коефіцієнт оберненості (число обертів оборотних активів) розраховують як відношення суми реалізованої за розглянутий період продукції до середнього залишку оборотних активів у тому ж періоді:

(68)

Структура оборотних активів характеризується частиною різних їх видів у загальній сумі оборотних активів і виражається у відсотках.

Ефективність використання оборотних активів виражається в їх вивільненні і зменшенні потреби в них. Розрізняють відносне й абсолютне вивільнення оборотних активів.

Абсолютне вивільнення відображає пряме зменшення потреби:

(69)

де- сума обротних активів відповідно за аналізуючий і базовий період, млн. грн.