
- •Тема 3 основи теорії напруженого і деформованого стану
- •3.2. Лінійний напружений стан в більшості випадків цей вид напруженого стану виникає в стержнях при розтяганні або стисканні.
- •3.3.Плоский напружений стан
- •3.3.1. Виведення формул для напружень на похилих площадках
- •3.3.2. Обчислення величин головних напружень і визначення положення головних площадок
- •3.3.3. Екстремальні дотичні напруження
- •3.3.4. Приклади дослідження плоского напруженого стану в точці
- •3.4. Об'ємний напружений стан
- •3.4.1. Поняття про тензор напружень. Екстремальні дотичні напруження
- •3.4.2. Напруження на довільно нахилених площадках
- •3.4.3. Октаедричні напруження. Поняття про інтенсивність напружень
- •3.5. Деформований стан у точці
- •3.5.1. Поняття про тензор і девіатор тензора деформацій. Головні лінійні деформації
- •3.5.2. Закон Гука при плоскому та об'ємному напружених станах
- •3.5.3.Об'ємна деформація. Об'ємний закон Гука
- •3.6. Тести до теми №3 “Основи теорії напруженого та деформованого стану” Таблиця 3.1
3.4.2. Напруження на довільно нахилених площадках
Одержимо формули для напружень
і
,
які діють на довільно орієнтованій
площадці. Положення цієї площадки
визначимо кутами
,
утвореними нормаллю
до цієї площадки з осями 1, 2 і 3, відповідно
паралельними головним напруженням
і
.
Формули для напружень
та
одержимо з умови рівноваги елементарного
чотиригранника (тетраедра), наведеного
на рис.3.19, виділеного з головного
паралелепіпеда.
Рис.3.19
Приймемо площу
,
тоді площі інших граней тетраедра як
проекції
на координатні площини набувають вигляду[6]:
;
;
.
(3.44)
Проектуючи всі сили на нормаль
,
знайдемо
,
(3.45)
звідки, з огляду на (3.44), одержимо формулу для нормального напруження:
.
(3.46)
Зважаючи на те, напрям дотичного
напруження
невідомий, знайдемо повне напруження
.
Якщо у просторі побудувати
багатокутник сил, що діють на тетраедр,
то вектор
буде діагоналлю паралелепіпеда, у якого
ребра дорівнюють
.
Таким чином:
.
Звідки, використовуючи (3.44), одержимо повне напруження:
.
(3.47)
Тепер можна визначити дотичне напруження:
.
(3.48)
Формули (3.46)(3.48)
показують, що три головних напруження
і
цілком визначають об'ємний напружений
стан.
3.4.3. Октаедричні напруження. Поняття про інтенсивність напружень
Площадка, рівнонахилена до напрямів трьох головних напружень, називається октаедричною, а напруження, що діють на цій площадці, – октаедричними напруженнями. Зазначені площадки відтинають на осях 1,2 і 3 рівні відрізки і утворюють у просторі вісьмигранник – октаедр (Рис.3.20).
Рис.3.20
Косинуси кутів
є направляючими косинусами для нормалі
і тому зв'язані співвідношенням:
.
Для октаедричних площадок
і, отже,
.
Підставляючи це значення косинусів у (3.46) і (3.47), знайдемо:
.
(3.49)
. (3.50)
За формулою (3.48)
.
Звідки остаточно маємо:
.
(3.51)
При вивченні деформації
різних тіл встановлено, що загальна
деформація матеріалу навколо точки
поділяються на деформацію зміни об’єму
та деформацію зміни форми. Важливе
значення октаедричних напружень
визначається тим, що з першою з цих
деформацій пов'язане напруження
,
а з другою
.
Знаючи дотичні октаедричні напруження, можна розрахувати інтенсивність напружень:
(3.52)
або
(3.53)
3.5. Деформований стан у точці
3.5.1. Поняття про тензор і девіатор тензора деформацій. Головні лінійні деформації
Деформація будь-якого
елементарного паралелепіпеда може бути
надана такою, що складається з окремих
найпростіших деформацій. (Рис.3.21). Усього
складових деформацій шість: три лінійні
() та три кутові, зсувові (
).
Лінійні складові являють собою відносне
подовження ребер елементарного
паралелепіпеда, а індекс при позначенні
деформації показує, паралельно якій з
осей відбувається це подовження. Лінійні
деформації призводять до зміни об’єму
і форми (наприклад, перехід від форми
куба до форми паралелепіпеда). Кутові
деформації являють собою зсув елементарного
паралелепіпеда стосовно первісного
положення. Додатному зсувові відповідає
зменшення кута між додатним напрямком
осей, від’ємному
– збільшення цього кута.
Рис.3.21
Кути зсуву, проектовані на
площину ХY,
позначаються
(або
),
на площинуYZ
(або
)
і на площинуZX
(або
).
При цьому кутові деформації попарно
дорівнюють:
;
;
.
Таким чином, деформований стан, що являє
собою сукупність лінійних і кутових
деформацій для всіляких положень осей
координат, у загальному випадку може
бути описаний тензором деформацій, який
включає в себе дев'ять компонентів: три
відносні лінійні деформації
і шість кутів зсуву
,
,
.
(3.54)
Тензор деформації можна розділити на кульовий тензор деформацій
(3.55)
який характеризує об'ємну деформацію в точці, і на девіатор деформацій:
,
(3.56)
який характеризує зміну форми в околі цієї самої точки.
Подовження будь-якого відрізка, що проходить через дану точку, можна виразити через шість компонентів деформації цієї точки:
,
(3.57)
де
косинуси між напрямком розглянутого
відрізка та осями прямокутних координат.
Можна стверджувати, що в кожній точці (за аналогією з напруженим станом) тіла існують три взаємно перпендикулярні напрямки, які називаються головними осями деформацій, і які мають ту властивість, що матеріал по цих напрямках зазнає тільки лінійні деформації, тому що зсув при цьому дорівнює нулю.
Якщо підставити в (3.35) замість
компонентів тензора напружень компоненти
деформації, тобто змінити
на
,
на
і т.д., то можна одержати кубічне рівняння,
що визначає головні лінійні деформації:
.
(3.58)
Інваріанти тензора деформації матимуть вигляд:
;
(3.59)
;
(3.60)
.
(3.61)
Вираз інваріантів через головні деформації має вигляд:
;
(3.62)
;
(3.63)
.
(3.64)
За аналогією з напруженнями, подовження у напрямку, перпендикулярному до октаедричних площадок, дорівнюватиме:
.
(3.65)
Відносна кутова деформація в октаедричних площадках має вигляд:
(3.66)
або
.
(3.67)
Найбільший відносний зсув за аналогією з (3.43) дорівнює:
. (3.68)
Інтенсивність деформації найдемо з виразу:
(3.69)
або
,
(3.70)
де
коефіцієнт Пуассона.