
- •1. Загальна чстина
- •Застосування:
- •Отримання поліетилену:
- •2. Технологічна частина
- •Формування виробів
- •Механічна обробка
- •Упаковка об'ємних виробів
- •Переробка відходів
- •2Спеціальна частина
- •2.5 Вибір та розрахунок допоміжного технологічного обладнання.
- •2.5.1 Розмір виробничої площі на одиницю основного технологічного обладнання.
- •3.8. Техніко – економічні розрахунки.
- •3.5. Службове призначення та загальна
Отримання поліетилену:
Поліетилен високого тиску (ПЕВТ) отримують радикальною полімеризацією етилену при високому тиску та іонною полімеризацією при низькому та середньому тиску.
Поліетилен низького тиску (ПЕНТ) отримують в гетерогенному середовищі полімеризацією етилену при температурі 70-80оС і тиску 0,3–0,5 МН/м2(кг/см2). У промисловості поліетилен низького тиску отримують за напівбезперервною та безперервною схемами у присутності каталізатора Циглера-Натта (AL2(C2H5)6/TiCl4.
Технологічний
процес отримання поліетилену низького
тиску здійснюється за умов: температура
- 70-80оС,
тиск - 0,15–0,2МН/м2 (кг/см2),
концентрація каталізатора в бензині -
1%, ступінь конверсії етилену -
98% , концентрація поліетилену на виході
- 100 кг/м3.
1.2 Приклади та характеристики готової продукції, згідно з ТУ 252 – 13418190 – 002 - 2004
Бочки
№ |
V об΄єм л |
H висота мм |
D діаметр макс, мм |
d діаметр горловини, мм |
1 |
40 |
480 |
360 |
220 |
2 |
50 |
560 |
390 |
156 |
3 |
60 |
580 |
370 |
156 |
4 |
80 |
600 |
390 |
220 |
156 |

Канистри
Таблиця 1.3 Характеристики
№ |
V об΄єм л |
H висота мм |
длина мм |
ширина мм |
d діаметр горловини, мм |
1 |
1 |
220 |
100 |
65 |
31 |
2 |
10 |
282 |
315 |
152 |
31 |
Відра, бочки, каністри, флакони, банки виготовлені із ПЕВТ і ПЕНТ для харчових продуктів ємністю від 0,02 до 80 літрів:
Каністри 0,9 – 10 л
Відра 2,0 – 3,0 л
Бочки 40 – 80 л
Флакони 0,02 – 1,00 л
Банки 1,0 – 2,5 л
1.2.
Аналіз існуючих методів виробництва
та обґрунтування прийнятого методу
виробництва.
Переробка пластмас - комплекс процесів, що забезпечує отримання виробів або напівфабрикатів з пластмас із заданими властивостями на спеціальному устаткуванні. Переробці пластмас передує проектування раціональної конструкції виробу і інструменту(форми, голівки та ін.), що формує, вибір оптимального методу переробки і умов його здійснення, розробка рецептури матеріалу, найбільш придатної для цього методу і подальших умов експлуатації. Власне переробка пластмас включає приготування матеріалу і підготовку його до формування(сушка, змішення з добавками), формування виробів і їх подальшу обробку з метою поліпшення властивостей полімеру(термічна обробка, радіаційне зшивання та ін.).
Переробка пластмас виникла в середині XIX ст. одночасно з появою перших штучних матеріалів, передусім нітроцелюлози. Першими методами формування виробів з пластмаси були пресування і витискування (плунжерна екструзія), що застосовувалися раніше для отримання виробів з деяких видів матеріалів, що мають високу пластичність(глина, м'які метали). Аж до початку XX ст. методи переробки полімерів у вироби копіювали відомі способи переробки традиційних матеріалів(литво, пресування, штампування), і лише до середини XX ст. з'явилися нові прийоми переробки пластмас, що використовують специфічні особливості властивостей полімерів, - вакуумформування, каландрування та ін. Зараз число різноманітних методів і прийомів переробки пластмас обчислюється багатьма десятками.
Методи переробки пластмас
При виборі методів переробки пластмас можна використати наступну їх класифікацію, грунтовану на фізичному стані матеріалу у момент формування :
1) Формування з полімерів, що знаходяться у в'язко-текучому стані, - литво під тиском, екструзія, пресування, спікання та ін.
2) Формування з полімерів, що знаходяться у високо-еластичному стані, зазвичай з використанням листів або плівкових заготівель (вакуумформування, пневмоформовання, гаряче штампування та ін.).
3) Формування з полімерів, що знаходяться в твердому( кристалічному або стекловидному) стані, грунтоване на здатності таких полімерів проявляти високоеластичність вимушену (штампування при кімнатній темп-рі, плющення та ін.).
4)
Формування з використанням розчинів і
дисперсій полімерів( отримання плівок
методом поливу, формування виробів
зануренням форми, ротаційне формування
пластизолів та ін.).
В
теперішній час найбільше розповсюдження
отримав екструзійно –видувний спосіб
формування порожнистих виробів. Стиснуте
повітря нагнітається в трубчасту
заготовку через дорн профілюючої головки
екструдера, спеціальний тігель чи клапан
в формуючому знакові форми на машині.
В деяких випадках заготовка роздувається
газом, який виділяється при нагріванні
передчасно закладених у заготовку
таблеток. Заготовку також можна роздувати
рідиною, нагнітаючої в її порожнисту
для прискореного охолодження виробу.
Екструдована трубчаста заготовка
зажимається в напівформах рухливої
форми чи переноситься спеціальним
пристоєм в порожнину нерухомої форми.
Для виготовлення порожнистих виробів являється метод екструзійно – видувного формування. але він у свою чергу має ряд недоліків, які ми розглянемо нижче і ряд тривог, які дозволяють його використовувати при виготовленні данних виробів.
Переваги методу:
Можливість виготовлення тари складної форми;
Направлене розділення товщини стінки;
Можливість значного зміщення отворів відносно центральної осі;
Низькі витрати на прес – формах;
Недоліки методу:
Виробничі відходи;
Утворення западин в результаті видавлювання рукава.