
- •V. Написання складних слів-термінів 16
- •Vі. Вживання великої літери 18
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах 19
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей 22
- •V. Написання складних слів-термінів 60
- •І. Особливості лексичного складу мови
- •Однозначні й багатозначні слова
- •Синоніми
- •Омоніми
- •Пароніми
- •Рекомендована література до теми
- •Іі. Основні норми українського правопису Вживання апострофа в українських словах
- •Вживання і правопис м’якого знака
- •Чергування голосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння приголосних
- •Подовження приголосних
- •Рекомендована література до теми
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження Правопис голосних в іншомовних словах
- •Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження
- •Апостроф та м‘який знак у словах іншомовного походження
- •Рекомендована література до теми
- •Іv. Правопис префіксів Правопис українських префіксів
- •Правопис іншомовних префіксів
- •Рекомендована література до теми
- •V. Написання складних слів-термінів
- •Через дефіс пишуться:
- •Разом пишуться:
- •Рекомендована література до теми
- •Vі. Вживання великої літери
- •4. З малої літери пишуть:
- •Рекомендована література до теми
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах
- •Абревіатури
- •Складноскорочені слова
- •Змішані (комбіновані) скорочення
- •Умовні графічні скорочення слів
- •Рекомендована література до теми
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей Відмінювання прізвищ
- •Відмінювання і правопис імен
- •Особливості творення та відмінювання форм по батькові
- •Правопис слов‘янських прізвищ українською мовою
- •Пояснення до схеми
- •Рекомендована література до теми
- •Словники імен та прізвищ, довідники
- •Іх. Особливості використання граматичних категорій Категорія роду у назвах осіб
- •Особливості форм родового відмінка однини
- •Вживання форм давального відмінка
- •Вживання кличного відмінка
- •Х. Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •Дієприкметникові звороти
- •Дієприслівникові звороти
- •Складні випадки керування у словосполученнях
- •Особливості використання прийменникових словосполучень
- •Пунктуаційні особливості текстів
- •Рекомендована література до теми
- •Хі. Зовнішнє оформлення текстів Правила набору текстів на комп‘ютері
- •Особливості комп‘ютерного перекладу та редагування
- •Оформлення списків літератури
- •Зразок оформлення списку літератури
- •Практичні завдання і. Особливості лексичного складу мови
- •Іі. Основні норми українського правопису
- •2.1. Поставити, де потрібно, апостроф.
- •2.14. Визначити в яких словах відбувається подовження, а в яких подвоєння.
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження
- •Іv.Правопис префіксів
- •V. Написання складних слів-термінів
- •Vі. Вживання великої літери
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей
- •Іх. Особливості використання граматичних категорій
- •Х. Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •10.2. Перекласти словосполучення з дієприкметниками.
- •Додаток
Однозначні й багатозначні слова
Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашки, чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, пінцет, халат, паркан), назви місяців і днів (січень, середа, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, економічний, мельхіоровий, подвійний, дев'ятишаровий), числівники (два, три, десять) тощо.
Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність слова виступати з різними значеннями називається багатозначністю, або полісемією.
Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад, основне пряме значення слова стіна – „вертикальна міцна частина будівлі” (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і „прямовисну бічну поверхню чого-небудь” (стіна урвища), і „муровану огорожу” (стіна замку), і переносно „щільний ряд людей” (людська стіна), і так само переносно „моральну перепону між людьми” (стіна непорозуміння) тощо.
У багатозначному слові одне значення основне, інші – побічні. У слові голова основним є значення „частина тіла”, побічними – „розум”, „керівник”, „передні ряди”, „основна річ” тощо. Іноді в слові буває два й більше основних значень. Багатозначність дає змогу за відносно обмеженої кількості слів називати ними практично необмежену кількість предметів та явищ.
Більшість термінів, які використовуються у науковій і професійній діяльності, є однозначними (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна), однак деякі з них мають декілька значень. Так, наприклад, термін ажур означає мереживо і операцію в бухгалтерії; реакція – це і хімічна дія, процес, і політичний опір; фракція – це і політичне об'єднання, і частини рідини після перегонки; радикал – це і стійка група атомів у молекул,і і член радикальної партії.
Про явище багатозначності слід пам'ятати при перекладі текстів, оскільки в іншій мові багатозначне слово може мати різні відповідники. Так російське слово почка може бути перекладене на українську як брунька (березовая почка – березова брунька) і як нирка (человеческая почка – людська нирка); образование – як освіта (высшее образование – вища освіта) і як утворення (образование на поверхности стены – утворення на поверхні стіни).
Синоніми
Синоніми – це слова близькі, але не тотожні за значенням: білет – екзаменаційний, лотерейний, кредитний, квиток – вхідний, проїзний, партійний; об’єм – приміщення, тіла, рідини, повітря (фізична величина, що вимірюється у кубічних одиницях), обсяг – книги, знань, роботи (кількість).
Синоніми обов'язково чимось різняться між собою – відтінками значень, емоційним забарвленням, експресивністю, стилістичною віднесеністю, різною активністю в мові, здатністю сполучатися з іншими словами. Наприклад, слова батьківщина і вітчизна тотожні за значенням, проте перше слово на відміну від другого має ще й побічне значення „місце походження”: можна сказати Південна Америки — батьківщина картоплі, але не вітчизна.
Є невелика кількість так званих абсолютних синонімів. Вони цілком ідентичні за значенням і належать здебільшого до стилістично нейтральної лексики (миш'як – арсен, сурма – стибій, тираж – наклад, бацила – бактерія, відсоток – процент, леткий – ефірний). Проте такі синоніми часто різняться не тільки походженням, а й частотою і сферою вживання.
Якщо в мові з'являються два слова з цілком однаковим значенням, то або одне з них поступово виходить із ужитку (з-поміж двох синонімів літак і аероплан останнє тепер уже не вживається), або вони починають набувати різних відтінків значення (водій і шофер, наслідок і результат).
Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому виділяється стрижневе слово – домінанта. Воно є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим: кричати – горлати, лементувати, галасувати, репетувати, верещати, волати.
Багатозначне слово залежно від його конкретних значень може бути домінантою різних синонімічних рядів: добрий (про людину): чуйний, співчутливий, доброзичливий, щирий, людяний, уважний, приязний, прихильний; добрий (про спеціаліста): кваліфікований, досвідчений, умілий, знаючий, компетентний; добрий (про врожай): багатий, високий, щедрий, рясний, великий. Відповідно одне і те ж слово в різних контекстах може замінюватися різними синонімами, про що обов'язково треба пам'ятати при перекладі текстів професійної тематики. Наприклад, до слова примітивний, коли йдеться про організми, синонімом виступає слово одноклітинний; про культуру – первісний, нерозвинений; про смак – грубий, невибагливий, невитончений, про світогляд – обмежений, про жарт – дешевий, про твір – недосконалий, недовершений.