1

Факультет підготовки офіцерів запасу НАУ

Кафедра тактики та ЗВП

Лекційне заняття з навчального розділу

“Тактика авіації ПС“ дисципліни “Військова підготовка”

Тема 1. „Призначення, завдання, склад і організація авіації Повітряних Сил”

Заняття 1. „Призначення, завдання, склад і організація авіації Повітряних Сил”

1.Директива Міністра оборони України та наказ НГШ ЗСУ на навчальний рік.

2.Організаційно-методичні вказівки Командувача ПС на навчальний рік.

3.Бойовий статут авіації ПС ЗСУ, В,МО України, 2005.

4.Боевые свойства авиационных комплексов ВС Украины. НАОУ. 5.Тактика авіації Повітряних Сил. Житомир: 2009. НАУ. 6.Державна програма розвитку ЗС України на 2006-2011 роки К.,

МОУ, 2005.

4

Навчальні питання:

•1. Роль і місце Повітряних Сил у загальній системі застосування Збройних Сил України. Організація та склад Повітряних Сил.

•2. Тактика авіації Повітряних Сил і її основні завдання

•3. Призначення і завдання склад і організація авіації Повітряних Сил

•4.Поняття про бойову могутність апч (СМР)

1. Роль і місце Повітряних Сил у загальній системі

застосування Збройних Сил України. Організація та склад Повітряних Сил.

5

Повітряні Сили – один із головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Вони виконують поставлені перед ними завдання у збройному конфлікті веденням бойових дій спільно і в тісній взаємодії з об’єднаннями та з’єднаннями інших видів Збройних Сил.

Основними чинниками, які визначають місце і роль Повітряних Сил є:

•сучасний стан і розвиток геополітичної обстановки у світі та навколо України;

•положення Воєнної доктрини України, офіційні погляди на роль і місце Збройних Сил України в системі забезпечення національної безпеки України;

•характер сучасних збройних конфліктів і тенденції їх розвитку; форми застосування угруповань військ у цих конфліктах;

•економічні можливості держави щодо розбудови Збройних Сил України.

•Досвід застосування Повітряних Сил іноземних держав показав, що:

•роль Повітряних Сил в операціях під час ведення бойових дій і загалом у сучасних війнах безперервно підвищується;

•у звичайних війнах Повітряним Силам по праву належить провідна роль у завоюванні і утриманні переваги(панування) в повітрі, як однієї з головних умов успіху в досягненні цілей операцій (бойових дій).

Структура Повітряних Сил Збройних Сил України включає:

•Командування Повітряних Сил;

6

•три Повітряних командування: „Захід”, „Центр”, „Південь”;

•Харківський університет Повітряних Сил;

•Державний авіаційний науково-випробувальний центр (ДАНВЦ);

•Центр бойової підготовки;

•військові частини, підрозділи, установи та організації безпосереднього підпорядкування.

Повітряні Сили мають у своєму складі: авіацію, війська протиповітряної оборони (зенітно-ракетні та радіотехнічні війська); спеціальні війська (окремі військові частини і підрозділи: розвідувальні, інженерні, РХБ захисту, зв’язку, АСУ та РТЗ, РЕБ, метеорологічного забезпечення та інші); частини матеріально-технічного і медичного забезпечення; навчальні заклади.

Авіація, зенітні ракетні та радіотехнічні війська є родами Повітряних Сил.

Основою Повітряних Сил є Повітряні командування, які призначені для виконання оперативних (оперативно-тактичних) завдань.

Повітряне командування – основне оперативно-тактичне об’єднання ПС.

2. Тактика авіації Повітряних Сил та її завдання 7

Досвід ведення бойових дій у сучасних війнах і військових конфліктах показує, що без науки армію, яка може успішно вирішувати поставлені перед нею завдання побудувати неможливо. Тому військове керівництво приділяє велику увагу питанням розвитку і вдосконалення воєнної науки.

Воєнне мистецтво – це теорія і практика підготовки і ведення воєнних, антитерористичних і миротворчих дій.

•Воєнні дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі між законно створеними військовими формуваннями супротивних сторін з метою розгрому формувань зовнішнього противника.

•Антитерористичні дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі між законно і незаконно створеними військовими формуваннями супротивних сторін з метою розгрому незаконно створених військових формувань.

•Миротворчі дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі військовими формуваннями нейтральної сторони між супротивними сторонами з метою їх примирення або припинення воєнних дій.

8

Воєнне мистецтво має три складові елементи:

•Стратегічне мистецтво(стратегія);

•Оперативне мистецтво;

•Тактичне мистецтво (тактика).

Стратегічне мистецтво (стратегія) є вищою галуззю мистецтва і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:

•для воєнних дій – операцій стратегічних об’єднань і збройної боротьби в цілому;

•для антитерористичних дій – загальних антитерористичних операцій стратегічних об’єднань (об’єднаних сил);

•для миротворчих дій – загальних миротворчих операцій стратегічних об’єднань (об’єднаних сил).

Оперативне мистецтво є середньою і основною галуззю9 воєнного мистецтва, яка зв’язує стратегічне і тактичне мистецтво і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:

•для воєнних дій – операцій оперативних об’єднань;

•для антитерористичних дій - операцій оперативних об’єднань;

•для миротворчих дій – миротворчих операцій оперативних об’єднань.

Тактичне мистецтво (тактика) є нижчою галуззю воєнного мистецтва, яка складає його фундамент і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:

•для воєнних дій – боїв з’єднань, частин і підрозділів;

•для антитерористичних дій – антитерористичних дій з’єднань, частин і підрозділів;

•для миротворчих дій - миротворчих дій з’єднань, частин і підрозділів.

авіаційними з’єднаннями, частинами і підрозділами. Вона включає тактику родів авіації: бомбардувальної, штурмової, винищувальної, розвідувальної, транспортної.

Основними завданнями тактики авіації Повітряних Сил є:

•визначення бойових властивостей і бойових можливостей авіаційних з’єднань, частин і підрозділів (апчз) різних родів авіації;

•установлення способів бойових дій і бойових порядків АПЧЗ, а також ефективності застосування засобів ураження;

•організація та здійснення взаємодії зі з’єднаннями і частинами інших видів ЗС і родів авіації;

•організація гнучкого і безперебійного управління і забезпечення бойових дій;

•вивчення тактики противника;

•розробка тактичних вимог до нових зразків авіаційної техніки і озброєння.

Бойові властивості авіації Повітряних Сил визначають здатність успішно виконувати у сучасній війні покладені на них завдання, як разом з іншими видами Збройних Сил, так і самостійно.

Важливими бойовими властивостями авіації Повітряних Сил є:

•велика сила удару і здатність застосовувати різні засоби ураження (ракети керовані та некеровані, бомби, артилерійське озброєння);

•висока мобільність і здатність здійснювати маневр за напрямком, швидко зосереджувати зусилля для вирішення завдань які раптово виникають, наносити удари по об’єктах противника в процесі маневру;

•великий радіус дії, здатність вражати об’єкти, розташовані у тактичній (50-80 км.), оперативній (230-300 км.) глибині.

•здатність здійснювати авіаційну підтримку військ і самостійно знаходити при цьому задані об’єкти дії і терміново наносити по них удари;

•безперервність дій в простих і складних метеоумовах вдень і вночі на малих (більше 200 м до1000 м), середніх (більше 1000 м до 4000 м) і великих (вище 4000 м до 12000 м) висотах, в умовах радіоелектронних завад;

•здатність наносити удари з перенацілюванням у повітрі з пунктів управління авіаційних частин, з’єднань і об’єднань по нових знайдених цілях;

•можливість ведення повітряної розвідки і термінової передачі здобутих даних про ворога з борту літака на командний пункт.