4.5. Інструкції з техніки безпеки праці при виконанні то елерона

У цивільній авіації технічне обслуговування літаків виконується відповідно до вимог ОСТ 5471001-82. ССБТ. «Літаки і вертольоти цивільної авіації. Технічне обслуговування. Загальні вимоги безпе­ки».

Інструкції з техніки безпеки праці при виконанні робіт по ТО елерона проектованого літака:

1. До ТО елерона допускаються особи, що пройшли спеціальну підготовку та інструктаж, що мають відповідні сертифікати, тобто допуски на виконання відповідних робіт, в тому числі і на висоті.

2. При обслуговуванні елерона необхідно користуватися лише справним інструментом і засобами, що пройшли відповідні перевірки.

3. Особи, що працюють на висоті, повинні мати відповідне оснащення (каска, ремені безпеки, спецвзуття, спеціальну торбину для інструменту та ін.).

4. Роботи по ТО елерона повинні виконуватися при силі вітру не більшій за 7 м/с.

5. При виконанні ТО, елерон необхідно фіксувати (встановлювати на упор).

6. У кабіні екіпажу повинна встановлюватися табличка з попередженням, що забороняє відхиляти штурвал, який повинен бути зафіксований.

7. Під час виконання робіт по ТО елерона забороняється виконувати випуск-прибирання механізації крила, заправку паливом та опробування двигунів.

Висновок

У даному розділі виконаний аналіз небезпечних чинників, що можуть

спричинити нещасні випадки, аварії та профзахворювання технічного персоналу при льотній експлуатації та технічному обслуговуванні проектованого літака. З урахуванням цього розроблені технічні заходи, що виключають або обмежують вплив на персонал цих небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Також, для найбільш небезпечного, у плані подальших наслідків, фактору імовірності виникнення пожежі і (або) вибуху, розроблені заходи по виключенню та усуненню можливих пожеж та вибухів на об’єкті, що забезпечують необхідну, у відповідності до державних стандартів, пожежну та вибухову безпеку.

Розділ 5 охорона навколишнього середовища вступ

Одним з найактуальніших та найвідповідальніших, на теперішній час, завдань при проектуванні нового типу літака – є забезпечення якомога меншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище (НПС), зокрема на атмосферу.

Людська діяльність завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу, зокрема атмосфері. Це лісові пожежі, токсичне виробництво, шкідливі викиди транспорту, значна частка яких, припадає на авіаційну техніку. Авіаційні двигуни завдають шкоду не тільки шляхом викиду в атмосферу продуктів згоряння, вони ще й спалюють величезну кількість повітря, що згубно впливає на озоновий шар планети.

Незворотні фактори дії на навколишнє середовище можна поділити на три основні групи:

• фактори хімічної дії;

• фактори фізичної дії;

• фактори біологічної дії.

По відношенню до авіатранспорту, до перших належить забруднення ґрунту та атмосфери продуктами згоряння, до других – шум, електромагнітне випромінювання та ін..

Відпрацьовані гази авіаційних двигунів є основним джерелом забруднення атмосфери. Оцінка авіаційних двигунів з точки зору екологічної безпеки визначається емісійною характеристикою, що залежить від режиму роботи двигунів, температури газів перед турбіною, кількістю двигунів встановлених на літаку.

Групу шкідливих речовин, що потрапляють в атмосферу з відпрацьованими газами авіаційних двигунів, складають наступні речовини (сполуки):

• окис вуглецю СО;

• окис азоту NO_x;

• окис сірки SO_x;

• негорючі вуглеводні C_xH_x;

• тверді сполуки (сажа).