11.Основні питання, які повинна вирішити економіка будь — якої країни:

а) що виробляти і скільки; б) для кого виробляти; в) як слід виробляти; г) усі відповіді правильні.

12.Проблеми того, «що, як і для кого виробляти» можуть стосуватися:

а) лише тоталітарних систем чи суспільств, де переважає централізоване планування;

б) тільки ринкової економіки; в) тільки відстаючої економіки;

г) будь-якого суспільства, незалежно від його соціальноекономічної та політичної організації.

Контрольні запитання

1.Що вивчає мікроекономіка?

2.Визначте сутність економічної моделі та основні вимоги, яким вона повинна задовольняти.

3.Що таке альтернативна вартість?

4.Дайте визначення позитивного та нормативного аналізу.

5.Що показує межа виробничих можливостей?

6.Як впливає на можливості економіки зростання кількості ресурсів та підвищення ефективності їх використання?

7.Які основні проблеми економічної організації суспільства?

8.Чи можливе виробництво безплатних благ для суспільства? Для окремої людини?

9.У чому суть концепції граничного аналізу?

10.Які основні риси має «людина економічна’?

11.дайте характеристику благ, які задовольняють потреби людини.

Список рекомендованої літератури

1. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х т. Т. 1: Пер. с 13-го англ. изд. — М.: ИНФРА-М, 2003. —

ХХVI, С. 4—42, 71—77.

23

2.Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. екон. спец. заг. освіти: 2-е вид. У 2 Ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; за заг. ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 2001. — С.12—20.

3.Мэнкью Н. Г. Принципы Экономикс. — СПб: Питер Ком, 1999. — С. 29—41.

4.Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. 2-е

изд. — М.: НОРМА, 2005. — С. 44—54.

5.Пилипенко В. В. Мікроекономіка. Курс лекцій: Навч. посібник. —

Суми: ВВП «Мрія», 2007. — С. 5—18.

6.Піндайк Р. С., Рубінфелд Д. Л. Мікроекономіка: Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський — К.: Основи, 1996. — С. 21—27.

7.Самуэльсон пол, Нордхаус Вильям. Экономика: Пер. с англ.: 16-е

изд.: пособие. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2000. — С. 21—27.

8.Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки: Під-

ручник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1998. — С. 5—49.

24

Тема 2

АНАЛІЗ ПОПИТУ

І ПРОПОЗИЦІЇ

Короткий огляд теми

Кількість товару, який люди купують, залежить від його ціни. Економісти пов’язують цей процес із поняттям попиту як співвідношенням між ціною блага та його обсягом, який споживачі хочуть і можуть придбати за такою ціною.

Для того щоб існував попит на яке-небудь благо необхідно виконати одночасно дві умови: наявність бажання придбати дане благо і можливість це зробити. В умовах ринку можливості споживача вимірюються кількістю грошей, які є в його розпорядженні, тобто його платоспроможністю. Таким чином, можна сказати, що попит є платоспроможне бажання споживачів ку-

пити певне благо. Існує відмінність між поняттями «попит» та «обсяг попиту».

Попит — це залежність кількості блага, яку хоче купити споживач, від ціни блага [математично це записується у вигляді

функції попиту: Qd = f(Р)].

Обсяг попиту відповідає конкретній кількості, яку споживач має намір купити за певної ціни (математично це число).

Закон попиту — при зниженні ціни певного блага обсяги споживання його зростають.

Графічно попит може бути представлений у вигляді кривої, побудованої в системі координат, де по горизонталі відображається кількість блага, а по вертикалі — його ціна (рис. 2.1).

Графічне зображення обсягу попиту — точка на графіку

(рис. 2.1 — точки А, В, С, Д).

Крива опускається вниз зліва направо. Ця її важлива властивість є ілюстрацією дії закону попиту.

При побудові кривої попиту використовують обернену функцію попиту: Р = f(Q). Крива попиту по суті ілюструє максимальну ціну, яку готовий заплатити споживач за певну кількість блага.

25

Рис. 2.1. Крива попиту

Фундаментальну основу попиту становлять індивідуальні потреби і смаки. Проте при аналізі ціни та кількості товарів певного ринку, беруть до уваги ринковий попит, який є сумою всіх індивідуальних попитів.

До зміни обсягу попиту призводить зміна ціни при незмінних можливостях і бажанні споживача, а до зміни попиту приводить зміна нецінових факторів попиту, тобто зміна можливостей або бажання споживачів (нецінових детермінант попиту).

Серед основних нецінових детермінант попиту виділяють:

•доход споживачів;

•ціни на суміжні (взаємопов’язані) блага;

•смаки й уподобання;

•кількість споживачів на ринку;

•інфляційні очікування споживачі;

•особливі фактори.

Аналіз пропозиції проводять за аналогічною схемою. Пропозиція — намір підприємця виробляти та продавати бла-

го за існуючих фінансових і технологічних можливостей. Обсяг пропозиції відповідає конкретній кількості товару, яку підприємець реалізує за певною ціною.

Графічне зображення пропозиції називають кривою пропозиції. Рівнянням кривої пропозиції є обернена функція пропозиції: Р = f(QS). Крива пропозиції фактично зображує мінімальну ціну, за якої підприємець готовий виробляти та продавати благо на ри-

нку (рис. 2.2).

26

Рис. 2.2. крива пропозиції

Закон пропозиції: обсяг пропозиції зростає при зростанні ціни, і навпаки, обсяг пропозиції спадає при зменшенні ціни.

Зміна обсягу пропозиції — це зміна величини пропозиції при зміні ціни, при цьому пропозиція залишається незмінною. Зміна пропозиції — це зміна обсягів блага, що пропонуються на ринку при незмінній ціні блага.

До зміщень кривої пропозиції приводить зміна нецінових параметрів. До основних нецінових детермінант пропозиції відносяться:

•ціни на ресурси;

•технології виробництва;

•кількість продавців на ринку;

•зміна нормативно-правових актів;

•очікування зміни цін у майбутньому.

Обсяги як попиту, так і пропозиції змінюються із зміною ціни. Причому напрями цих змін протилежними. Існує лише одне значення ціни, за якою обсяг попиту дорівнюватиме обсягу пропозиції. Це значення ціни називають ціною рівноваги.

Обсяг рівноваги — це обсяг попиту або пропозиції за ціною рівноваги.

Якщо в процес ринкового ціноутворення втручається держава, то в цьому випадку можливі два варіанти державного втручання:

1)запровадження верхньої межі ціни Р, коли Р max < Р*;

2)запровадження нижньої межі ціни Р, коли Р min >Р*. Внаслідок запровадження верхньої межі ціни виникає ситуа-

ція дефіциту. В результаті становлення мінімальної ціни виникає надлишок: виробники хочуть продати більше, а споживачі — придбати менше.

27