NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 37500

Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

1.Постановленнясуддею(суддями) завідомонеправосудноговироку, рішення, ухвали або постанови –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2.Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

1.Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, до складу яких входять професійні судді, а у визначених законом випадках – народні засідателі та присяжні, які, здійснюючи правосуддя, є незалежними та підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 127 та ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 47, ч. 2 ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Діяння, передбачене ст. 375 КК,

єспеціальним видом службового зловживання відносно злочину, передбаченого ст. 364 КК.

2.Предметом цього злочину є певний судовий акт: вирок, рішення, ухвала або постанова, а вчинене діяння кваліфікується за ст. 375 КК незалежно від того: а) яка судова інстанція ухвалила цей акт (суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції); б) яка галузева приналежність розглянутої судом справи (кримінальна, цивільна, адміністративна, господарча); в) яким складом суду було постановлено судовий акт – судом колегіально, за участю народних засідателів чи присяжних або суддею одноосібно.

3.Судовий акт, як предмет цього злочину, має бути неправосудним, тобто таким, якийневідповідаєвимогамзаконностітаобґрунтованості. Йогонеправосудністьможе полягати у неправильному застосуванні норм матеріального чи процесуального закону або у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Неправосудністьсудовогоактаможевиражатися, наприклад, узасудженніневинного, виправданні винного, призначенні несправедливо м’якого чи, навпаки, занадто суворого покарання, унезаконномузатриманні, арештіітриманніпідвартою, необґрунтованому накладенні адміністративного стягнення чи відмові у задоволенні обґрунтованих позовних вимог тощо.

4.Об’єктивна сторона злочину полягає лише в активній поведінці особи – діях. За частиною 1 ст. 375 КК карається злочин із формальним складом, бо його вчинення вичерпується фактом постановлення неправосудного судового акта, що припускає:

а) йогоскладання; б) підписаннясуддею(суддями); в) проголошення(доведенняйого змісту до відома учасників провадження). Постановлення судового акта завершуєтьсяйогопроголошенням, ітомусамезцьогомоментузлочин, передбачений ч. 1 ст. 375 КК, визнається закінченим незалежно від часу набуття законної сили судовим актом, його виконання та наслідків, які він породжує.

5.За частиною 2 ст. 375 КК склад злочину може бути як формальним, – коли дії, зазначені у ч. 1 ст. 375 КК, вчинені з корисливих мотивів (прагнення винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одер-

851

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

жати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди) чи в інших особистих інтересах (особиста зацікавленість, яка обумовлена помстою, кар’єризмом, заздрістю, бажанням отримати нагороду, просунутися за службою тощо), так і матеріальним, – коли такі дії спричинили тяжкі наслідки (засудження невинного, самогубство заарештованого чи засудженого, тяжке захворювання, втрата близьких, заподіяння значних матеріальних збитків тощо). Якщо постановлення завідомо неправосудного судового акта вчинено за хабар, дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 375 КК і за відповідною частиною ст. 368 КК.

6.Суб’єктивнастороназлочинузач. 1 ст. 375 ККхарактеризуєтьсялишепрямим умислом, бо особа діє завідомо, тобто усвідомлює, що постановляє неправосудний судовий акт і бажає цього. Мотиви і мета за ч. 1 ст. 375 КК значення для кваліфікації не мають.

Якщо судовий акт ухвалюється колегіальним складом суду (кількома професійними суддями чи за участю народних засідателів або присяжних), для кваліфікації їх дій за ст. 375 КК необхідно встановити, що кожен із суб’єктів діяв умисно

іусвідомлював завідомо неправосудний характер такого акту. За інших умов вчинене може розглядатися лише як професійна помилка (РВСУ. – 2003. – С. 132– 135; ПС (2001–2005). – С. 364–368). Якщо неправосудність судового акта сталася внаслідок несумлінного ставлення винного до виконання своїх службових обов’язків, діяння (за інших необхідних умов) містить ознаки складу злочину, передбаченого ст. 367 КК.

Психічне ставлення винного до наслідків, зазначених у ч. 2 ст. 375 КК, може виявлятися як в умисній, так і в необережній формах вини. Однією з кваліфікуючих ознак суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК, є мотив: корисливі спонукання чи інші особисті інтереси. У цілому злочин є умисним.

7.Суб’єктзлочинуспеціальний– професійнийсуддя, народнийзасідательчиприсяжний під час здійснення ними правосуддя (див. коментар до ст. 374 КК).

Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів

1.Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2.Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, –

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

852

Стаття 37600

1.У статтях 126 і 129 Конституції України проголошується, що судді під час здійснення правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Тому вплив на них у будьякийспосібзабороняється, автручаннявїхнюдіяльність тягнезасобоювідповідальність, у тому числі й за злочин, передбачений ст. 376 КК.

2.Потерпілими від злочину може бути лише три категорії осіб: а) суддя; б) народнийзасідатель; в) присяжний, яківиконуютьфункціїщодоздійснення правосуддя

(див. коментар до ст. 374 КК).

3.Об’єктивна сторона злочину характеризується лише активною поведінкою – діями, які виявляються у втручанні в будь-якій формі (спосіб) у діяльність судді. За частиною 1 ст. 376 КК карається злочин із формальним складом, який визнається закінченимзмоментуздійсненнясамоговтручаннянезалежновідтого, чиперешкодив цимвиннийвиконаннюсуддеюслужбовихобов’язківічидомігсявинесеннянеправосудного рішення.

4.Втручання є формою впливу на свідомість і волю судді, а для кваліфікації цього діяння за ст. 376 КК не має значення, у який спосіб і за допомогою яких засобів здійснюється такий вплив (прохання, рекомендація, вказівка, вимога, критика судді

взасобах масової інформації до вирішення справи, обіцянка всіляких вигод, залякування судді чи його близьких тощо). Не впливає на кваліфікацію і те, на якій стадії процесу, прирозглядіякоїкатегоріїсправ(цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських) та в діяльність якого суду і якої інстанції втручається винний (п. 11

ППВСУ«Пронезалежністьсудовоївлади» від13 червня2007 р. №8 // ВВСУ. – 2007. –

№ 6. – С. 2–6).

5.Судова практика до втручання в діяльність судді, зокрема, відносить непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею; виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, атакожвідомостей, якістановлятьтаємницюнарадчоїкімнатитощо(ВВСУ. – 2007. –

№ 6. – С. 2–6).

6.За статтею 376 КК втручання завжди є незаконним, тобто таким, яке спрямоване на перешкоджання законній діяльності судді – виконанню службових обов’язків щодовсебічного, повноготаоб’єктивногорозглядусправтапостановленнявідповіднихзаконурішень. Томунеможекваліфікуватися заст. 376 ККтакийвпливнасуддю, метою якого є законне рішення за справою (наприклад, виправдання невинного), або дії особи, яка увстановленому законом порядку домагається бажаного для неї рішення (шляхом подання апеляції, скарги, клопотання тощо).

7.Утручання повинно мати конкретний характер, бо завжди спрямоване лише на таку діяльність судових органів, яка пов’язана зі здійсненням правосуддя, тобто на схиляннясуддідовчинення(невчинення) дійпроцесуальногохарактеручипостановлення судового рішення за конкретним провадженням. Якщо втручання стосується загальної діяльності суду (наприклад, необґрунтована вимога припинити тяганину при розгляді справи чи безпідставне прохання перенести його слухання на більш

853

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

зручнийдляпрохачачас), застосуванняст. 376 ККвиключається. Неможерозглядатись як втручання і звичайне прохання, не пов’язане із впливом на суддю, чи загальні заклики до справедливості та гуманізму (наприклад, звертання родичів підсудного з проханням урахувати при винесенні вироку наявні, на їх думку, у справі обставини, що пом’якшують покарання).

8.Утручання в діяльність судді може містити ознаки підбурювання до вчинення конкретногозлочину(наприклад, передбаченогостаттями364, 365, 368, 375 КК). Уцих випадках вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів – як втручання в діяльність судді та підбурювання до іншого злочину. Якщо таке схиляння не вдалося (так зване «невдале підбурювання»), вчинене слід кваліфікувати за ст. 376 КК і як готування (ст. 14 КК) до іншого злочину. Якщо внаслідок підбурювання суддею було вчинено злочин, дії винного слід кваліфікувати за ст. 376 КК і як співучасть (ч. 4 ст. 27 КК)

увчиненні того злочину, виконавцем якого є суддя.

9.Втручання може здійснюватися в усній чи письмовій формі; під час безпосереднього контакту з суддею або через посередників чи за допомогою технічних засобів; шляхомвпливунасамогосуддючищодойогоблизьких. Протескладзлочинувідсутній, якщо втручання в діяльність судових органів здійснюється не у формі впливу на свідомістьіволюсудді, авіншийспосіб(наприклад, шляхомвикраденнячизнищенняматеріалівсправи, підміниречовихдоказів, примушуваннясвідківдодаваннянеправдивих показань тощо). Такі дії слід кваліфікувати за відповідними статтями КК (наприклад, застаттями357, 386 КК). Якщовтручаннявдіяльністьсуддіздійснюєтьсяшляхомпропозиції чи давання йому хабара, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів – за статтями 369 і 376 КК, бо в цих випадках шкода заподіюється двом об’єктам – як діяльності державного апарату, так й інтересам правосуддя.

10.Не може кваліфікуватися за ст. 376 КК і таке втручання в діяльність судових органів, якездійснюється шляхомвчиненнящодосуддічийогоблизькихбільштяжкого злочину проти правосуддя, який виступає способом (формою) такого втручання і відповідальність за який передбачена в спеціальних нормах КК. Зокрема, якщо такі злочини, як погроза або насильство (ст. 377 КК), знищення (пошкодження) майна (ст. 378 КК) або посягання на життя судді (ст. 379 КК) вчинюються як спосіб втру-

чання в його діяльність і тим самим стають однією з форм такого втручання, вчи-

нене слід кваліфікувати лише за статтями 377–379 КК. У цих випадках ст. 376 КК співвідноситься зі статтями 377–379 КК як загальна та спеціальні норми, тому при кваліфікації застосовується лишеспеціальна норма, яка встановлює відповідальність за окремий (спеціальний) вид злочинного втручання в діяльність судових органів. Кваліфікація таких дій ще й за ст. 376 КК можлива лише за наявності реальної сукупності зазначених злочинів.

11.Виключається кваліфікація як втручання в діяльність судових органів і таких дій винного, які вчинюються ним із мотивів помсти вже після виконання суддею своїх обов’язків щодо здійснення правосуддя. За інших необхідних умов такі дії можуть містити ознаки одного зі злочинів, передбачених статтями 377–379 КК. Проте, якщо

утакому випадку винний вчинює свої дії не з помсти, а спрямовує їх на схиляння суддідозміни(призупинення, припинення, скасування, перегляду) прийнятогорішення, вчинене слід кваліфікувати за ст. 376 КК.

854

Стаття3763001

12.Зачастиною 2 ст. 376 ККкараються тісамі дії, якщовониперешкодили: а) або запобіганню злочину; б) або затриманню особи, яка вчинила злочин; в) або були вчинені особою з використанням свого службового становища.

Перешкоджання запобіганню злочину чи затриманню злочинця є своєрідним на-

слідкомвтручаннявдіяльністьсудовихорганівімаєбутизнимупричинномузв’язку. Психічне ставлення до таких наслідків із боку винного може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини. Якщо винний втручається в діяльність судових органів із метою сприяти вчиненню конкретного злочину і тим самим перешкодити його запобіганню, вчинене може бути кваліфіковане не тільки за ч. 2 ст. 376 КК, а й як співучасть (ст. 27 КК) у вчиненні того злочину, запобігти якому не вдалося через втручання винного у діяльність судових органів.

Втручання, вчинене шляхом використання для цього свого службового станови-

ща, – це спеціальний вид службового зловживання, ознаки якого наявні тоді, коли службова особа використовує надану їй владу чи службові повноваження для втручання в діяльність судді з метою перешкодити останньому всебічно, повно та об’єктивно розглянути конкретну справу, постановити правосудне рішення або належнимчиномвиконатиіншіобов’язкищодоздійсненняправосуддя. Такідіїохоплюються ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 376 КК, і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 364 КК не потребують. Проте, якщо такі дії: а) спричинили тяжкі наслідкиабоб) вчиненіпрацівникомправоохоронногооргану, вчиненеутворюєсукуп-

ність злочинів і у першому випадку кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 376 КК,

ау другому – за ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 376 КК.

13.Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 376 КК характеризується наявністю тільки прямого умислу та спеціальної мети, оскільки винний усвідомлює, що незаконно втручається в діяльність судді й бажає цього, маючи при цьому за мету перешкодити виконанню суддею службових обов’язків із здійснення правосуддя чи домогтися винесення неправосудного рішення. За частиною 2 ст. 376 КК психічне ставлення винного до таких наслідків втручання, як перешкоджання запобіганню злочину чи затриманню злочинця, може виявлятися як в умисній, так і в необережній формі вини. У цілому злочин є умисним.

14.Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 376 КК – загальний, а за ч. 2 ст. 376 (за умови якщо втручанняздійснюєтьсязвикористаннямслужбовогостановища) – спеціальний– лише службова особа.

Стаття 3761. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду

1. Умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до автоматизованої системи документообігу суду, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, чи інше втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, або іншою особою

855

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

шляхом несанкціонованого доступу до автоматизованої системи документообігу суду, –

караються штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

2. Дії, передбачені частиноюпершоюцієїстатті, вчиненізапопередньою змовою групою осіб, –

караютьсяобмеженнямволінастроквідтрьохдоп’ятироківабопозбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

(Статтею3761 КодексдоповненоЗакономУкраїни№1475-VI від5 червня2009 р.)

1.ККУкраїнибулодоповненост. 3761 ЗакономУкраїни«Провнесеннязміндодеяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах» від 5 червня 2009 р. (ВВРУ. – 2009. – № 45. – Ст. 683), який набрав чинності з 1 січня 2010 р. У розвиток приписів цього Закону наказом Державної судової адміністрації України від 3 грудня 2009 р. № 129 було затверджено Положенняпроавтоматизованусистемудокументообігувадміністративнихсудах. Згідно

зч. 3 ст. 14 ЗаконуУкраїни«Просудоустрійістатуссуддів» усудахзагальноїюрисдикціїз1 січня2011 р. такожфункціонуєавтоматизованасистемадокументообігу. Виходячи із зазначених законодавчих приписів, нормами про автоматизовану систему документообігусуду(далі– АСДС) булидоповненіКАС(ст. 151), ЦПК(ст. 111), ГПК(ст. 21), а 26 листопада 2010 р. Рада суддів України своїм рішенням № 30, погодженим з Державною судовою адміністрацією України (наказ № 188), затвердила Положення про автоматизованусистемудокументообігусуду(ВВСУ. – 2010. – №12. – С. 12–18). Усфері кримінального провадження функціонування АСДС регламентується ст. 35 КПК.

2.Згідно з п. 1.5 Положення про АСДС ця система являє собою «сукупність комп’ютерних програм, що забезпечують функціонування документообігу суду за допомогою використання відповідних програмно-апаратних комплексів судів, обіг інформації між судами різних інстанцій та спеціалізації, передачу інформації до центральних баз даних залежно від спеціалізації судів, захист на технологічних ланках від несанкціонованого доступу тощо».

3.АСДС запроваджується у всіх судах для: забезпечення об’єктивного та неупередженого розподілу справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді; надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ щодо них; централізованого зберігання текстів судовихрішеньтаіншихпроцесуальнихдокументів; підготовкистатистичнихданих; реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції та етапів її руху; розподілу справ між суддями; видачі судових рішень та виконавчих листів на підставі наявних у системі даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено; передачі справ до електронного архіву.

4.Кримінальнісправи, позовнізаяви, скарги, поданнятаіншіпередбаченізаконом процесуальнідокументи, щоподаються(надходять) досудуіможутьбутипредметом

856

Стаття3763001

судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації вАСДС, яказдійснюєтьсяпрацівникамиапаратувідповідногосудувденьнадходження документів. До АСДС в обов’язковому порядку вносяться: дата надходження документа; інформація про предмет спору та сторони у справі; прізвище працівника апаратусуду, якийздійснив реєстрацію; інформація прорухсудовихдокументів; дані про суддю, який розглядав справу; інші дані відповідно до законодавства.

5.Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється АСДС під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення строку повноважень. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з АСДС не допускається, крім випадків, встановлених законом. Доступ до АСДС надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їхніми функціональними обов’язками. За незаконне втручання в роботу АСДС передбачена кримінальна відповідальність ст. 3761 КК.

6.Предметом злочину за ст. 3761 КК є певна інформація, тобто відомості (дані), що вносяться до АСДС (дата надходження позовної заяви, інформація про предмет спору та сторони у справі, про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, тощо).

7.Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні хоча б одного із діянь, альтернативно передбачених у диспозиції ч. 1 ст. 3761 КК, а саме: а) внесення неправдивихвідомостейдоАСДС; б) несвоєчасневнесеннявідомостейдоАСДС; в) несанкціонованідіїзінформацією, щоміститьсявАСДС; г) іншевтручаннявроботуАСДС.

Якщозлочинвчиняєтьсяособою, яканемаєправадоступудоАСДС, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є також і спосіб його вчинення – шляхом несанкціонованого доступу до АСДС.

За статтею 3761 КК карається злочин із формальним складом, який вважається закінченимзмоментувчиненняхочабодногоіззазначенихузаконіальтернативнихдіянь.

8.Внесення неправдивих відомостей до АСДС полягає у включенні до АСДС інформації, що повністю або частково не відповідає дійсності. Зазначені відомості можуть, зокрема, стосуватися дати надходження документа до суду, предмета спору, сторін та інших учасників процесу, етапів проходження справи та матеріалів, строків розгляду, текстів судових рішень тощо.

Несвоєчасне внесення відомостей означає внесення до АСДС інформації яка відповідає дійсності, алезпорушенням встановлених дляцьогостроків. Так, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України реєстрація в АСДС процесуальних документів, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, повинна здійснюватися працівниками апарату відповідного суду в день надходження цих документів. Аналогічна вказівка міститься і в ч. 2 ст. 35 КПК, згідно з якою матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в по-

рядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в АСДС, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів.

857

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

Несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в АСДС, – це вчинення винним будь-яких дій із зазначеною інформацією без відповідного дозволу. Доступ до АСДС надається суддям тапрацівникам апаратувідповідного суду(яківиступаютькористувачами АСДС) залежно від їх функціональних обов’язків на підставі наказу голови суду (наприклад, ч. 4 ст. 151 КАС, ч. 4 ст. 35 КПК, ч. 2 ст. 111 ЦПК). Функціональні обов’язки, права користувачів АСДС, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів голови суду та керівника апарату суду (п. 2.1 Положення про АСДС).

Інше втручання в роботу АСДС полягає у будь-якому самочинному впливі на нормальну роботу системи («зламування» пароля; заміна, знищення, пошкодження або блокування відповідних інформаційних файлів чи каталогів; засмічення чи перекручування інформації; знеструмлення відповідної електромережі, що призвело до порушення безперебійної роботи системи, тощо).

9.Зачастиною2 ст. 3761 ККпередбаченотакукваліфікуючуобставину, яквчинення злочинузапопередньоюзмовоюгрупоюосіб, ознакиякоїнаведенівч. 2 ст. 28 КК. Учасниками такої групи можуть бути як спеціальні, так і загальні суб’єкти цього злочину.

10.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

11.Суб’єкт злочину може бути як спеціальним, так і загальним. До спеціальних

належать службові особи, які мають право доступу до АСДС (суддя або працівник апаратусудузгіднозїхнімифункціональнимиобов’язками). ЗазначеніособиодержуютьправодоступудоАСДСнапідставінаказуголовивідповідногосуду. Дозагальних суб’єктів належать будь-які інші фізичні особи, що досягли 16-річного віку та вчинили цей злочин шляхом несанкціонованого доступу до АСДС.

Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного

1.Погрозавбивством, насильствомабознищеннямчипошкодженняммайна щодосудді, народногозасідателя чиприсяжного, атакожщодоїхблизькихродичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, –

караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабоарештомнастрок дошестимісяців, абообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на той самий строк.

2.Умиснезаподіяннясудді, народномузасідателючиприсяжномуабоїхблизькимродичампобоїв, легкихабосередньоїтяжкостітілеснихушкодженьузв’язку

зїх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

3. Умиснезаподіяннясудді, народномузасідателючиприсяжномуабоїхблизькимродичамтяжкоготілесногоушкодженняузв’язкузїхдіяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

858

Стаття 37700

1. Потерпілими від злочину можуть бути чотири категорії осіб: а) професійні суд-

ді(пропоняттясуддідив. коментардост. 374 КК); б) народнізасідателі; в) присяжні (про поняття народних засідателів та присяжних див. ч. 1 ст. 57 Закону України від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» // ОВУ. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900); г) їхні близькі родичі (про поняття та коло близьких родичів див. п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК; ч. 2 ст. 2 ЗаконуУкраїнивід23 грудня1993 р. №3781-XII «Продержавний захист працівників суду і правоохоронних органів» // ВВРУ. – 1994. – № 11. – Ст. 50).

Товариські та третейські суди не належать до державних органів судової влади, тому судді цих судів не можуть бути потерпілими від злочину, передбаченого ст. 377 КК. Відповідальність за погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо товариських та третейських суддів у зв’язку з їх діяльністю, а також щодо їх близьких родичів настає на загальних підставах.

Якщопогрозачинасильствозастосовуються щодоГоловиабосудді Конституційного чи Верховного Суду України, а також вищих спеціалізованих судів України

узв’язку з їх державною чи громадською діяльністю як представників судової гілки влади, вчинене кваліфікується за ст. 346 КК.

2.Об’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 377 КК характеризується активною поведінкою – діями, що виявляються у погрозі. Така погроза є усвідомленим, ясно вираженим та конкретним проявом у дійсності злочинного наміру винного, який висловлює її у зв’язку з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя. За частиною1 ст. 377 ККкараєтьсязлочинізформальнимскладом, якийвизнаєтьсязакінченим з моменту доведення погрози до відома потерпілого.

3.За частиною 1 ст. 377 КК зміст діяння полягає у погрозі: а) вбивством (див. коментар до ст. 129 КК); б) застосуванням іншого фізичного насильства; в) знищенням чи пошкодженням майна (див. коментар до ст. 195 КК). Для відповідальності достатньо, щоб зміст погрози відповідав хоча б одному із зазначених видів.

4.Погроза може бути доведена до відома потерпілого в будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї чи інших предметів, поштою, телефоном, факсом, через мережу Інтернет, відсвогоімені чианонімно. Вона може бутивиражена за допомогою міміки та жестів, якщо характер цихрухів буде розкривати зміст погрози. Вокремих випадках погрозаможе бутиздійснена шляхомвчинення певнихфізичних дій. Наприклад, особа може підштовхувати потерпілого до краю прірви або в отвір відкритих дверей потяга, що рухається на швидкості, не маючи наміру зіштовхнути

упрірву чи з потяга. Однак таке діяння в даному випадку має інформаційний характер – передає в такий спосіб потерпілому інформацію щодо можливого заподіяння шкоди його життю чи здоров’ю. Оскільки погроза є психічним впливом на волю і свідомість потерпілого, то навіть у випадках, коли вона здійснюється у формі фізичного діяння, останнє виступає лише способом передачі інформації потерпілому про можливе заподіяння шкоди йому або його близьким родичам чи їх майну.

5.Іноді погрози висловлюються у невизначеній формі, наприклад, «я ще з тобою розрахуюсь», «ми ще зустрінемось на вузькій дорозі» та ін. У таких випадках потрібно враховувати всю сукупність чинників, пов’язаних із цими висловлюваннями, для правильноготлумаченняїхзмісту. Прицьомунеобхіднооцінюватиобстановку, вякій ця погроза висловлювалася, місце, час, особу винного, його попередню поведінку

859

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

(наприклад, чи висловлював він раніше аналогічні погрози) тощо. Якщо при такому комплексному аналізі невизначеність форми буде свідчити тільки про зовнішню завуальованість погрози, але при цьому очевидним буде її характер, спрямованість та зміст, то така погроза за наявності зв’язку з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя становить злочин, передбачений ч. 1 ст. 377 КК.

6.Погрозаможебутиздійсненабезпосередньо абопереданачерезіншихосіб, але обов’язковою умовою відповідальності за погрозу є доведення її змісту до відома потерпілого. Тому висловлення погрози на адресу потерпілого у присутності третіх осіб без наміру доведення змісту цих погроз до його відома не є злочином. Не будуть такі діяння злочином навіть і тоді, коли про це стало відомо потерпілому від осіб, які чули ці погрози, якщо особа не мала наміру саме в такій спосіб (через третіх осіб) довести погрозу до відома потерпілого.

7.Погроза полягає лише в обіцянці (висловленні бажання, наміру) застосувати самефізичненасильство(вбивство, тілесніушкодження, побої, незаконнепозбавлення особи волі, посягання на статеву свободу тощо) або знищити (пошкодити) майно потерпілого. Висловлення залякувань іншого характеру (наприклад, погроза позбавити суддю яких-небудь благ чи привілеїв, розголосити ганебні відомості чи наклеп щодо його близьких тощо) не може кваліфікуватися за ч. 1 ст. 377 КК і за наявності до того підстав може розглядатися як злочин, передбачений ст. 376 КК, чи як підбурювання до вчинення іншого злочину, наприклад, передбаченого ст. 375 КК.

8.Учинене кваліфікується за ч. 1 ст. 377 КК незалежно від того, як сприймав погрозу потерпілий і чи мав винний намір та можливість її реалізувати. Тому злочин визнається закінченим із моменту доведення погрози до відома потерпілого незалежно від того, чи вплинула вона на діяльність судді, народного засідателя або присяжного.

9.Погроза будь-яким за ступенем тяжкості фізичним насильством охоплюється ознаками ч. 1 ст. 377 КК, за винятком погрози вбивством, яка виходила від члена організованої групи і яка утворює сукупність злочинів, передбачених ч. 2 ст. 129 та ч. 1

ст. 377 КК.

10.Злочин, передбачений ст. 377 КК, за часом свого здійснення може бути вчинений: а) до виконання потерпілим діяльності щодо здійснення правосуддя (з метою недопущення такої діяльності); б) у процесі її виконання (з метою протидії, перешкоджання такій діяльності) або навіть в) після її виконання (із мотивів помсти за таку діяльність). Проте у всіх випадках обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 377 КК, є наявність зв’язку між діями винного (психічним чи фізичним насильством) і діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя. Відсутністьтакогозв’язкувиключаєкваліфікаціюзаст. 377 КК, ізанаявностінеобхідних підстав вчинене може бути кваліфіковане або як злочин проти життя, здоров’я чи власності особи (наприклад, за статтями 129, 195 КК), або за ст. 350 КК.

11.Слід ураховувати, що діяльність, у зв’язку з якою винний застосовує психічне чи фізичне насильство до потерпілого, хоча й має бути пов’язана із здійсненням правосуддя, алетакийзв’язокможебутиякбезпосереднім(зв’язокувузькомурозумінні), коли суддя у встановленому законом порядку бере участь у підготовці до розгляду судових справ, їх розгляді, ухваленні рішень чи їх виконанні, так і опосередкованим

860