NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 35700

1. Предметом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 357 КК, є:

а) офіційні документи, штампи, печатки; б) приватні документи, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Документ– ценалежнимчиномоформленийматеріальнийносійбудь-якоїінфор- мації (на папері, фото-, кіно-, аудіо-, відеоплівці), призначений для посвідчення юридично значимих фактів і подій.

На законодавчому рівні документ визначено як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ (ВВРУ. – 1992. – № 48. – Ст. 650), у редакції Закону № 2938-VI від 13 січня 2011 р. (ВВРУ. – 2011. – № 32. – Ст. 313) із змінами до Закону № 5029-VI від 3 липня 2012 р. (ОВУ. – 2012. – № 61. – Ст. 2471). Іншим носієм може бути, зокрема, оптичний диск (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про обов’язковий примірник документів» від 9 квітня

1999 р. № 595-ХІV (ВВРУ. – 1999. – № 22–23. – Ст. 199); станом на 12 січня 2012 р.

(ВВРУ. – 2012. – № 39. – Ст. 465), пластикові картки («Порядок замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка», затверджений наказом МОН від 30 серпня 2001 р. № 615 (ОВУ. – 2001. – № 38. – Ст. 1748); із змінами, внесеними згідно з наказом МОН «Про інформаційно-виробничу систему інформаційного та документарного забезпечення установ та громадян України в галузі освіти (ІВС «ОСВІТА») від 10 грудня 2004 р. № 811 (ОВУ. – 2004. – № 8. – Ст. 512), електронні документи (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р. № 851-IV (ВВРУ. – 2003. – № 36. – Ст. 275); із змінами, внесеними згідно із Законом від 31 травня 2005 № 2599-IV (ВВРУ. – 2005. –

№ 26. – Ст. 349).

Під електронним документом слід розуміти документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Печатка – це спеціальний металевий, гумовий, каучуковий, пластиковий чи дерев’яний предмет (пристрій) з нарізними знаками для відтисків (відбитків) їх на сургучі, воску, паперітощозметоюнаданнядокументовідостовірності, автентичності та юридичної сили.

Розрізняють державну, гербову, круглу, що прирівнюється до гербової, просту круглу і трикутну печатки (наприклад, печатки з Державним гербом виготовляються круглої форми. Усередині кола зображується Державний герб України, а по колу печатки – назва міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, потім назва підприємства, установи чи організації).

Штамп – це спеціальна форма-кліше, різновид печатки, переважно у вигляді прямокутника, що застосовується для отримання відбитків на папері та містить на поверхні рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення тексту з назвою відповідного органу державної влади, підприємства, установи, організації, із зазначенням юридичної адреси, ідентифікаційних позначень (номер, код тощо) або інших відомостей.

Відбитокштампа(порівнянозпечаткою), якправило, міститьдодатковуінформацію, зокрема поштову або електронну адресу, телефон, факс підприємства, установи, організації чи відповідної фізичної особи.

751

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

Про поняття офіційного документа див. примітку до ст. 358 КК у редакції Закону України від 7 квітня 2011 р. № 3207-VI.

Офіційними єштампи іпечатки, які належним чином виготовлені, видані як органами державної влади, органами самоврядування, так і підприємствами, установами чи організаціями, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми діяльності та відомчої приналежності останніх, у межах наданої їм законом компетенції, мають відповідні реквізити і перебувають в обігу.

Для кваліфікації не має значення форма документа: оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення, як оригінал (нотаріально посвідчена копія трудової книжки, дублікат договору купівлі-продажу нерухомості).

Приватними документами є ті документи, які походять від приватних осіб (заповіт, скарга, договір купівлі-продажу житла тощо) і засвідчують своїм змістом факти, що мають юридичне значення (акт, складений сусідами на підтвердження факту непроживання одного із членів сім’ї мешканця квартири, що враховується при обчисленні розміру комунальних платежів).

Предметом даного злочину можуть бути визнані тільки ті приватні документи, щознаходятьсяуприміщенняхвідповіднихпідприємств, установчиорганізацій, або, хоча і поза цими приміщеннями, але у віданні службових осіб (наприклад, під час перебуванняїхувідрядженні). Викрадення, атакожумиснезнищеннядокументів, які незнаходяться удержавних абогромадських підприємствах, вустановах таорганізаціях, аотже, неєпредметом злочину, передбаченого ст. 357 КК, неутворюютьскладу цього злочину (Ухвала колегії суддів судової палати з кримінальних справ ВСУ від

24 липня 2001 р.) (ВВСУ. – 2001. – № 6 (28). – С. 16–17).

2. З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, виражається в активних діях щодо предметів, зазначених у диспозиції, а саме у їх: 1) викраденні; 2) привласненні; 3) вимаганні; 4) заволодінні шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем; 5) знищенні; 6) пошкодженні; 7) приховуванні.

Викрадення – це таємне або відкрите вилучення документа, штампа або печатки. Якщо таке вилучення поєднане з насильством або погрозою його застосування щодо службовоїособи, увіданніякоїзнаходитьсядокумент, штампчипечатка, відповідальність настає за сукупністю злочинів – за ст. 357 і відповідно за ч. 1 ст. 342, статтями 346 чи 350 КК. Викрадення бланків з метою внесення до них фіктивних даних і подальшогоїхвикористання утворюєготуваннядопідроблення документів ікваліфікується за ч. 1 ст. 14 і частинами 1 або 2 ст. 358 КК.

Про поняття вимагання, шахрайства, привласнення, заволодіння шляхом чи зловживання службовим становищем див. коментар до статей 189, 190, 191 КК.

Знищення – це приведення документа, штампа, печатки в стан, коли вони втрачаютьвластивістьбутиносіємзафіксованоїнанихінформації(наприклад, спалювання).

Пошкодженнядокумента, штампа, печаткиполягаєуприведеннійоговстан, який перешкоджає подальшому використанню за цільовим призначенням або часткової втрати зафіксованої в них інформації (відірвана частина документа, зрізана частина літер на штампі тощо).

Приховування – це переміщення документів, штампів, печаток з місця, де вони знаходяться, в інше місце, що позбавляє підприємство, установу, організацію чи гро-

752

Стаття 35700

мадян можливості використовувати документи, штампи і печатки за їх цільовим призначенням.

3.Злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, вважається закінченимзмоментувчинення будь-якої із зазначених у диспозиції дій. Подальше використання викрадених документів, штампівіпечатокдлявчиненняіншихзлочинівнеохоплюєтьсядиспозицією цієї статті і за наявності ознак іншого злочину тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів.

4.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є корисливий мотив або інші особисті інтереси (наприклад, намір перешкодити укладенню договору, дезорганізувати роботу підприємства, прагнення притягти до відповідальності осіб, у віданні яких знаходились документи, штампи, печаткиіяківідповідаютьзаїхзберігання, перешкодитивикриттю злочинця, знищити документ, щоб самому уникнути відповідальності за раніше вчинений злочин, тощо).

5.Суб’єкт злочину – приватна особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення зазначених дій службовою особою з використанням службового становища тягне за собою відповідальність за ст. 364 КК.

6.У частині 2 ст. 357 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації (наприклад, унаслідок викрадення печатки підприємство було позбавлене можливості здійснювати господарські або фінансові операції) або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток(наприклад, знищеногербовупечатку, доказизкримінальних або цивільних справ тощо).

7.Поняття особливо важливих документів, штампів, печаток є оціночним і в кожному конкретному випадку визначається з урахуванням фактів, які ними засвідчувалися, можливостічинеможливості їхвідновлення, витрат, необхідних длявідновлення та ін. (наприклад, знищена кримінальна справа).

8.Викрадення документів, що містять державну таємницю, з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам тягне за собою відповідальність за державну владу або шпигунство відповідно за статтями 111 або 114 КК. Аналогічновирішуєтьсяпитаннястосовновикраденнядокументів, щомістятькомерційну таємницю, або документів, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (статті 231 або 330 КК).

9.У разі викрадення документів майнового характеру (наприклад, чеку на одержання грошей у банку з метою наступного отримання за них чужого майна), дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ст. 357 та ч. 1 ст. 14 і ст. 190 КК (готування до викрадення чужого майна шляхом шахрайства).

10.У частині 3 ст. 357 КК передбачена відповідальність за незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

11.Злочин, передбачений ч. 3 ст. 357 КК, є спеціальним стосовно злочину, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК, оскільки законодавець виділив паспорти та інші особливо важливі особисті документі з числа носіїв інформації і передбачив самостійну відповідальність за дії, зазначені у ч. 1 ст. 357 КК, щодо таких документів.

12.Паспорт – це універсальний документ, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України (п. 1 Положення про паспорт громадянина

753

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

України, затвердженого постановою ВРУ від 26 червня 1992 р. № 2503-XII (ВВРУ. – 1992. – Ст. 545) станом на 18 вересня 2012 р. № 5294-VI // ГУ. – 2012. – 17 жовт. (№ 195)).

КрімпаспортагромадянинаУкраїни, існуютьзагальногромадянськийзакордонний паспорт, службовий закордонний паспорт та дипломатичний паспорт.

До інших важливих особистих документів відносять документи, що виконують функціїпаспортадляокремихкатегорійгромадян(свідоцтвопронародженнядляосіб, які не досягли 16-ти років, військовий квиток тощо), а також документи, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів (дипломи, атестати, трудові книжки, посвідчення водія тощо). Залікова книжка студента не є важливим особистим документом, її викрадення не утворює складу злочину, передбаченогост. 357 КК(УхвалаколегіїсуддівпалатизкримінальнихсправВСУвід

24 липня 2001 р.) (ВВСУ. – 2001. – № 6 (28). – С. 17).

13.Якщонезаконнезаволодіннябулопоєднанезнасильством, необхіднадодаткова кваліфікація за відповідними статтями КК.

14.Суб’єктивнастороназлочину, визначеногоч. 3 ст. 357 КК, передбачаєнаявність прямогоумислу, спрямованогонавикраденняпаспортаабоіншоговажливогоособистогодокумента. Якщоособанемалатакогоумислу, апаспортабоіншийважливийособистий документ виявилися у винного лише тому, що він викрав яке-небудь майно, в якому цідокументизнаходилися(наприклад, гаманецьізкишенівласника), товсевчиненеслід кваліфікувати як викрадення чужого майна громадян (відповідна стаття про злочини противласності). Мотивизлочинуможутьбутирізними(помста, користьтаін.).

15.Суб’єктом даного злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

1.Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видаєтьсячипосвідчуєтьсяпідприємством, установою, організацією, громадянином-під- приємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, зметоювикористанняйогопідроблювачемчиіншоюособоюабозбут такогодокумента, атакожвиготовленняпідробленихпечаток, штампівчибланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут –

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2.Складання чи видача працівником юридичної особи будь-якої форми власності, якийнеєслужбовоюособою, приватнимпідприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язанузнаданнямпублічнихпослуг, завідомопідробленихофіційнихдокумен-

754

Стаття 35800

тів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов’язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, –

караються штрафомдодвохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

4.Використання завідомо підробленого документа –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Під офіційним документом уцій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальнихносіяхінформацію, якапідтверджуєчипосвідчуєпевніподії, явищаабо факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи можебутивикористанаякдокументи– доказиуправозастосовчійдіяльності, що складаються, видаютьсячипосвідчуютьсяповноважними(компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичнихосібнезалежновідформивласностітаорганізаційно-правовоїформи, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

(Стаття358 уредакціїзаконівУкраїни№1508-VI від11 червня2009 р., №2808-VI від 21 грудня 2010 р. та № 3207-VI від 7 квітня 2011 р.)

1.Стаття 358 є загальною нормою щодо ч. 2 ст. 158, статей 200, 215, ч. 2 ст. 223,

статей 318, 319, 366 КК.

2.Суспільна небезпечність злочину полягає у протиправному зміненні статусу юридичноїчифізичноїособизарахунокпридбанняпідробленихофіційногодокумента, бланка, штампа, печатки, що не тільки порушує нормальну діяльність органів державноївлади, органівсамоврядування, підприємств, установ, організацій, айможе завдати істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб, сприяє вчиненню інших більш тяжких злочинів.

3.Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадяниномпідприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видаватичипосвідчуватитакідокументи, іякийнадаєправаабозвільняєвідобов’язків;

755

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

2) печатка, штампчибланкпідприємства, установичиорганізаціїнезалежновідформи власності; 3) інші офіційні печатка, штамп чи бланк.

Про поняття документ, печатка, штамп, офіційні документи, печатки, штампи

див. коментар до ст. 357 КК.

Посвідчення – це документ, який посвідчує особистість володільця, його право та (або) правовий статус (посвідчення: особи, інваліда війни, пенсійне та ін.), виданий (виготовлений) з метою використання.

Посвідчення особи – офіційний документ установленого зразка, що посвідчує особу власника, якому він виданий.

Посвідченнями не можуть бути документи, видані на пред’явника.

Вид і призначення посвідчення особи, порядок його видачі й чинність визначаються відповідними нормативними актами, прийнятими органами державної влади, зрідка – окремими установами, підприємствами, організаціями.

За видами посвідчення особи поділяють на: загальнодержавного користування

іпризначення (наприклад, паспорт громадянина України); що посвідчують статус особи(наприклад, посвідченняособинародногодепутатаУкраїни, військовийквиток); що видається у зв’язку з виконанням службових чи професійних обов’язків (наприклад, посвідчення водія); які наділяють власника відповідними правами, але не посвідчують їх владного характеру (наприклад, пенсійне посвідчення особи).

Посвідчення особи розрізняються також за дією у часі (тимчасові або постійні)

іпросторі (чинні на всій території України або діють на обмеженій території), за повноваженнями, якими наділяється власник.

Поняття «офіційний документ» визначено на законодавчому рівні у примітці до ст. 358 КК.

Офіційні документи можуть бути за формою: письмові, електронні, друковані; за способом фіксації – будь-який матеріальний носій (паперовий, електронний, виконанийнамагнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, оптичномудиску); запоходженням– складаються, видаються чи посвідчуються в установленому законом порядку повноважними(компетентними) особамиорганівдержавної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організацій- но-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити; за змістом – містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документидокази у правозастосовчій діяльності.

Самозайнятаособа– платникподатку, якийєфізичноюособою-підприємцемабо провадитьнезалежнупрофесійнудіяльністьзаумови, щотакаособанеєпрацівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (підп. 14.1.226 ст. 14 ПдК).

Зекономічної точки зору самозайнятість – одна з форм трудової зайнятості, що передбачає самостійну організацію власної трудової діяльності, самостійне розпорядження вигодами від цієї діяльності та несення всіх пов’язаних із нею ризиків.

756

Стаття 35800

Офіційними є також документи, які походять від фізичних осіб-підприємців, які невизнаютьсясамозайнятимиособами, уповноваженіузв’язкузісвоєюпрофесійною діяльністюнаскладання, видачуабопосвідченняпевнихвидівдокументів(наприклад, наказ про прийняття на роботу).

Іншимиофіційнимидокументамивизнаютьсясвідоцтва, атестати, дипломи, листки тимчасової непрацездатності, рецепти, рішення суду, виконавчі листи, ліцензії та ін. Ними, зокрема, можуть бути офіційні реєстраційні книги (наприклад, книги органів реєстрації актів цивільного стану), журнали (наприклад, журнали обліку інформації в чергових частинах ОВС) та інші документи, що посвідчують певні події і факти (свідоцтво про народження, трудова книжка та ін.).

Законодавствомпередбаченаможливістьнаданняюридичноїсилидокументу, який зберігається, обробляється і передається за допомогою автоматизованих і телекомунікаційних систем, які підтверджуються електронним цифровим підписом. Отже, офіційні документи виконані у такій формі, також є предметом даного посягання.

Ці документи повинні надавати права або звільняти від обов’язків (наприклад, дипломкандидатанаукдаєправопретендуватинапосадудоцента, листоктимчасової непрацездатності звільняє від роботи тощо).

Складцьогозлочинувідсутній, якщойдетьсяпронеофіційнідокументи, тобтоособистідокументигромадян, щонадаютьпевніправаіншимособамабозвільняютьїхвід обов’язків. Тому, наприклад, підробка боргової розписки з метою отримати вже повернений борг або підроблення заповіту з метою отримати спадщину не можуть кваліфікуватисязаст. 358 КК, аутворюютьскладготуваннядошахрайства(статті14 і190 КК).

Предметом розглядуваного злочину не є документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов’язків (наприклад, заявки, запити, характеристики, первиннідокументи, якіфіксуютьфакти здійснення господарських операцій).

Бланк– цестандартнаформадокументазчастковонадрукованимтекстом(наприклад, бланки паспортів, посвідчень, облікових та інших документів), яка вимагає для остаточного його складання доповнення необхідними реквізитами. Після оформленняналежнимчином(внесеннянеобхіднихданих, наявністьпечатки, штампа, підпису уповноваженої особи) бланки стають документами.

Бланкипризначенідляофіційнихлистів, організаційно-розпорядчих, фінансових, поштово-телеграфних, облікових, статистичних та інших документів.

Існують бланки суворого обліку, які містять номер (інколи серію), підлягають обов’язковій реєстрації і мають спеціальний режим використання (наказ МФ, СБУ, МВС «Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» від 25 листопада 1993 р. № 98/118/740) (Банківська справа в Украї-

ні. – 1998. – Т. 3. – 8 (н)1).

Бланкидокументів, визначенихЗакономУкраїни«ПроЄдинийдержавнийдемографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 р. № 5492-VI, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні матиступіньзахисту, щоунеможливлюєїхпідроблення(ч. 1 ст. 15 зазначеногоЗакону).

Бланкидокументівможутьбутиуформіпаперовогоаркуша, книжечкиабокартки з полімерних матеріалів.

757

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

4.Зоб’єктивноїсторонизлочинвиражаєтьсявтакихальтернативнихдіях: а) підробленняпосвідченняабоіншогоофіційногодокумента; б) збутпідробленогоофіційногодокумента; в) виготовленняпідробленихпечатки, штампачибланкапідприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печатки, штампа чи бланка; г) збут підроблених печатки, штампа чи бланка.

Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа – це: а) повне виго-

товленняфальшивогодокумента, схожогонасправжній (відтворення якматеріальної форми, так і змісту носія інформації); б) внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей (наприклад, бездоганно оформлений листок тимчасової непрацездатності, виданий завідомо здоровій людині); в) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (дописування, підтирання, підчистка, витравлення тексту тощо); г) підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа.

Виготовлення підроблених печатки, штампа чи бланків – це їх створення будь-

яким способом (кустарним, друкарським) або внесення змін у справжній штамп, печатку чи бланк (наклеювання літер або цифр, взятих з одного кліше на місце видалених з іншого).

Бланкиціннихпаперівідокументів суворогооблікуможутьвиготовлятисятільки надержавнихспеціалізованихпідприємствах, якіохороняютьсяорганамивнутрішніх справ, упорядку, визначеному«Правиламивиготовленнябланківціннихпаперівідокументів суворого обліку», затвердженими наказом МФ, СБУ, МВС від 25 листопада

1993 р. № 98/118/740 (Банківська справа в Україні. – 1998. – Т. 3. – 8 (н)1).

Збут підроблених посвідчення або іншого документа, офіційних печатки, штам-

па чи бланка – будь-яка (як оплатна, так і безоплатна) форма відчуження (продаж, обмін, дарування) підробленихпосвідченняабоіншогоофіційногодокумента, печаток, штампів чи бланків підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, іншихофіційнихпечаток, штампівчибланківяксамимпідроблювачем, такііншою особою, яка знала, що документ є фальшивим.

5.Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених

удиспозиції ч. 1 ст. 358 КК дій.

6.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумисломіспеціальною метою – використання підробленого документа, штампа, печатки чи бланка за призначенням яксамимпідроблювачем, такііншоюособою. Метавикористання підробленого документа означає бажання винного набути певних суб’єктивних прав або звільнитися від юридичних обов’язків (приховати наявність вищої освіти, щоб за рахунокбюджетнихкоштіводержатидругувищуосвіту). Якщометаінша(продемонструвати майстерність, поповнити колекцію та ін.), склад злочину відсутній.

7.Підроблення посвідчень та інших предметів злочину для їх наступного використання з метою заволодіння чужим майном слід кваліфікувати за ст. 358 КК та як готуваннядорозкраданнятакогомайна(якщойдетьсяпрозлочинпринаймнісередньої тяжкості).

8.Суб’єктом злочину є приватна особа, яка досягла 16-річного віку.

Вчинення зазначених дій службовою особою з використанням службового становища необхідно кваліфікувати як службове підроблення за ст. 366 КК.

758

Стаття 35800

9.Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК, є: 1) офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняютьвідобов’язків; 2) посвідченнячиіншийофіційнийдокумент, щоскладений

увизначеній законом формі та містить передбачені законом реквізити; 3) офіційна печатка, штампчибланк; 4) офіційнийдокумент, утомучисліособистийдокументособи.

10.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК, виражається в таких альтернативних діях: 1) складання завідомо підробленого офіційного документа; 2) видача завідомо підробленого офіційного документа; 3) підроблення посвідчення, іншого офіційного документа; 4) виготовлення підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка; 5) збут підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка; 6) збут завідомо підробленого офіційного документа, у тому числі особистого документа особи.

Складання завідомопідробленого офіційногодокумента – цествореннядокумен-

та, форма та реквізити якого відповідають встановленим вимогам, але в якому зафіксована інформація, що повністю або частково не відповідає дійсності.

Видача завідомо підробленого офіційного документа – це надання фізичній або юридичній особі такого документа, форма та реквізити якого також відповідають встановленим вимогам, але в якому зафіксована інформація, що повністю або частково не відповідає дійсності, і який складений особою, яка його видала, або іншою службовою чи приватною особою, але засвідчений особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

Підроблення посвідчення, іншого офіційного документа – це повна або часткова зміназміступосвідченняабоіншогоофіційногодокументашляхомвиправлення, підчищення, дописки, витравлення тексту, підроблення підпису, заміни фотокартки, відбитку печатки, штампа тощо.

Виготовлення підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка – це створення печатки, штампа чи бланка, форма та реквізити, яких виконані з дотриманням встановлених вимог, але зафіксована в них інформація повністю або частково не відповідає дійсності.

Збут підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка, завідомо підробленого офіційного документа, у тому числі особистого документа особи – це будь-яка (як оплатна, такібезоплатна) формавідчуження(продаж, обмін, дарування) підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка, завідомо підробленого офіційного документа,

утому числі особистого документа особи як самим підроблювачем, так і іншою особою, якій було відомо, що ці предмети чи документи є підробленими.

11.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментувчиненняоднієїзальтернативнихдій.

12.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумисломтаспеціальною метою. Обов’язковоюознакоюпідробленняофіційногодокументаєметавикористання або збуту посвідчень чи інших офіційних документів підроблювачем, а обов’язковою ознакою підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка – мета їх збуту.

13.Суб’єктомцьогозлочинуможебутибудь-якаособа, якійвиповнилося16 років.

14.У частині 3 ст. 358 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

759

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

15. Пропоняттяповторностівчинення злочинудив. ст. 32 ККтакоментар донеї. Підроблення або збут одночасно декількох підроблених документів (печаток, штампів чибланків) повторності неутворює. Відсутня повторність івтомуразі, коли винний через проміжок часу вносить неправдиві відомості в один і той же документ. Не є повторністю підроблення документа та його наступний збут особою, яка його

підробила.

16.Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28

ККта коментар до неї.

17.Частиною 4 ст. 358 КК передбачена відповідальність за використання завідомо підробленого документа.

18.З об’єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого документа підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності (документ передається уповноваженим особам) або пред’явленні їх (для ознайомлення з його змістом, але сам підроблений документ залишається у володінні винного, наприклад, пред’являється підроблене посвідчення контролеру при користуванні громадським транспортом; надання фальшивого посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС для одержання пільг). Під ознаки цієї статті підпадає також використання справжнього, але чужого документа (наприклад, пред’явлення зметоюбезкоштовногопроїздуміліцейськогопосвідчення, щоналежитьіншійособі).

Заподіяння значноїмайновоїшкодишляхомвикористанняпідробленогодокумента за відсутності ознак шахрайства підлягає кваліфікації за статтями 358 та 192 КК.

Дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 і 3 ст. 358 КК. Якщо строк давності притягнення докримінальної відповідальності зараніше вчинене підроблення сплив, винний відповідатиме лише за його використання (ч. 3 ст. 358 КК).

У разі використання підроблених документів з метою ухилитися від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, дії винної особи додатково слід кваліфікувати за ст. 212 КК (п. 13 ППВСУ «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 р. № 15).

19.Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення (надання) підробленого документа незалежно від того, чи вдалося винному досягти поставленої мети.

20.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

21.Суб’єктомцьогозлочинуможебутибудь-якаособа, якійвиповнилося16 років.

Стаття 359. Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації

1. Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання –

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

760