NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 35300

цінного майна, вчинене загальнонебезпечним способом, утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 352 КК.

2.Потерпілими від злочину можуть бути службова особа чи громадянин, який виконує громадський обов’язок (про їх поняття див. коментар до ст. 350 КК), а та-

кож їх близькі родичі (про їх поняття див. п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).

3.Об’єктивна сторона злочину характеризується: а) суспільно небезпечними діями, спрямованими на знищення чи пошкодження майна; б) суспільно небезпечними наслідками у вигляді майнової шкоди; в) причинним зв’язком між ними. Про поняття знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК.

Способи знищення чи пошкодження майна, крім вказаних у ч. 2 ст. 352 КК, на кваліфікацію вчиненого не впливають.

Необхідноюумовоюдлякваліфікаціїзаст. 352 ККєвчиненняцьогодіянняузв’язку зі службовою чи громадською діяльністю зазначених осіб.

Не є громадською діяльність, пов’язана з виконанням обов’язків депутатів місцевих рад на громадських засадах, народних та присяжних засідателів. Такі особи при здійсненні зазначених функцій є членами органів місцевого самоврядування і представниками влади (депутати) або здійснюють державну функцію правосуддя (народні засідателі, присяжні), а відповідні посягання щодо них слід кваліфікувати за статтями 347 або 378 КК.

4.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментузаподіяннямайновоїшкодислужбовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов’язок.

5.Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Винний усвідомлює, що знищує або пошкоджуємайнозазначених осібузв’язкузїхслужбовоючигромадською діяльністю, передбачає заподіяння їм майнової шкоди і бажає її настання.

Заподіяння майнової шкоди може мати місце як до, так і під час, а також після здійснення потерпілими своєї діяльності.

6.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16 років, а за ч. 2 – 14 років.

7.Частина 2 ст. 352 КК застосовується за наявності хоча б однієї з таких ознак: а) дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; б) дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Про поняття цих ознак див. коментар до ч. 2 ст. 347 КК.

Стаття 353. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи

1.Самовільнеприсвоєннявладнихповноваженьабозванняслужбовоїособи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, –

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.Те саме діяння, пов’язане з використанням форменого одягу чи службового посвідчення працівника правоохоронного органу, –

741

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

караєтьсяобмеженнямволінастрокдочотирьохроківабопозбавленнямволі на строк до трьох років.

(Стаття353 вредакціїзаконівУкраїни№1508-VI від11 червня2009 р., №2808-VI від 21 грудня 2010 р. та № 3207-VI від 7 квітня 2011 р.)

1.Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонуваннятаавторитеторганівдержавноївладитаорганівмісцевогосамоврядування.

2.Об’єктивнастороназлочинувиражаєтьсяусамовільномуприсвоєннівладних повноважень або звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь.

Під самовільним присвоєнням владних повноважень або звання службової особи

слід розуміти неправомірне (на порушення встановленого порядку, за відсутності підстав) прийняття особою на себе таких повноважень або звання і введення в оману оточуючих стосовно свого дійсного статусу.

Способи такого присвоєння можуть бути різними: винний називає себе представником влади; надає підроблені або чужі документи, що належать службовій особі; використовує формений одяг представника влади тощо. Винний, наприклад, може видавати себе за працівника правоохоронного органу, за представника контрольноревізійної служби та ін. Присвоєння владних повноважень або звання службової особи має місце і в тих випадках, коли приватна особа, помилково сприйнята за службову, підтримує цю думку, користується помилкою і вчиняє суспільно небезпечні дії.

Владними повноваженнями є сукупність прав та обов’язків службової особи, яка засвоїмстатусом єпредставником влади, наданихїйдлявиконання функційдержави

іконкретних завдань органу, у якому вона працює. Про поняття представник влади див. коментар до ст. 364 КК.

Під званням службової особи слід розуміти військові та спеціальні звання, які присвоюютьсяпевнимкатегоріямслужбовихосіб(військовослужбовцям, працівникам міліції, податкової міліції та ін.).

3.Присвоєння звання не службової особи, а певної професії або фаху (лікаря, артиста, тренера, сантехника, журналіста) не може кваліфікуватися за ст. 353 КК. Кримінальна відповідальність у таких випадках настає лише за наявності у діях винного інших складів злочинів.

4.Суспільнонебезпечнідіяння– церізніправопорушення, вчиненіособоюузв’язку з присвоєнням нею владних повноважень або звання службової особи. Якщо вчинені суспільно небезпечні дії передбачені як самостійні склади злочинів (крадіжка, шахрайство), відповідальність настає за правилами про їх сукупність. Це можуть бути

йадміністративні делікти(наприклад, особавидаєсебезарегулювальникадорожнього руху і створює небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію). Відповідальність

утакому випадку настає за ст. 353 КК.

Присвоєння владних повноважень або звання службової особи, не поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, складу злочину не містить.

5. Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментувчиненняособою, якасамовільноприсвоїла владні повноваження або звання службової особи, суспільно небезпечного діяння.

742

Стаття 35400

6.Суб’єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел. Мета самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи – використати їх для вчинення суспільно небезпечного діяння. За відсутності такої мети даний склад виключається.

Неєзлочиномприсвоєннявладнихповноваженьабозванняслужбовоїособи, якщо воновчиненезметоюпродемонструватисвоюсуспільнузначущістьабобулопоєднане із вчиненням суспільно корисних дій (наприклад, особа представляється працівником міліції для того, щоб припинити протиправні дії або затримати правопорушника).

7.Суб’єктзлочину– загальний. Нимможебутибудь-якаособа, якійвиповнилося 16 років. У випадку присвоєння службовою особою більш високого звання або посади з більш широкими повноваженнями можлива відповідальність за службовий злочин (ст. 365 КК).

8.У частині 2 ст. 353 КК передбачена відповідальність за вчинення того самого діяння, пов’язаного з використанням форменого одягу чи службового посвідчення працівника правоохоронного органу.

Формений одяг працівника правоохоронного органу – назва однотипного одягу працівниківвідповідногоправоохоронногооргану, конструктивніособливості, якість матеріалу, колір, а також система знакового оздоблення якого (нагороди, знаки розрізнення, емблеми, петлиці, погони, ґудзики, вокремихвипадках– вогнепальназброя чи спеціальні засоби) визначають роль та місце його власника у системі суспільних відносин зурахуванням особливого характеру професії, чіткої регламентації службових обов’язків, підвищених дисциплінарних вимог, необхідності швидкого розпізнавання та ідентифікації.

Особливості обмундирування, спорядження, сезонні та кліматичні відмінності форменого одягу визначаються нормативними вимогами відповідного рівня (наприклад, Постановою КМУ «Про формений одяг працівників органів прокуратури, яким присвоєно класні чини») (ОВУ. – 1998. – № 36. – С. 32).

Службове посвідчення працівника правоохоронного органу – офіційний документ установленого зразка, що засвідчує певний статус його власника і наділяє особу певними владними повноваженнями.

Вид і призначення посвідчення, порядок його видачі і чинність визначаються певниминормативнимиактами, прийнятимивідповіднимиорганамидержавноївлади.

Обов’язковими реквізитами посвідчення працівника правоохоронного органу є: назваоргану, фотокартка, особистийномерпрацівника, номерпосвідчення, строкйого дії, військове або спеціальне звання, прізвище, ім’я, по батькові, посада, спеціальні повноваження, підпис відповідної посадової особи, печатка установи, яка видала посвідчення.

Стаття 354. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації

Незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому ви-

743

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

гляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації, –

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволіна строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Під незаконною винагородою у значному розмірі в цій статті слід розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1.Суспільна небезпечність цього злочину визначається тим, що він посягає на нормальну роботу державних підприємств, установ, організацій, принижує їх авторитет, завдає шкоди майновим інтересам громадян.

2.Предметом злочину є незаконна винагорода, а саме: 1) матеріальні блага; 2) вигоди майнового характеру у будь-якому вигляді.

Матеріальні блага – це будь-які матеріальні цінності: гроші, промислові і продовольчі товари, рухоме і нерухоме майно, вартість якого може бути виражена в грошовому еквіваленті.

Під вигодами майнового характеру слід розуміти: а) право на майно; б) будь-які дії та послуги майнового характеру.

Право на майно – це документ, який дозволяє отримати у свою власність майно (заповіт на квартиру, боргова розписка, генеральне доручення на автомобіль тощо).

Дії і послуги майнового характеру – це надання безкоштовних санаторних чи туристичних путівок, проїзних квитків, телефонних карток, квитків на відвідування видовищних заходів (концертів, спортивних змагань тощо), безоплатне виконання будь-яких робіт (наприклад, будівельних, ремонтних, по нагляду за дитиною та ін.).

Розмір отриманої працівником незаконної винагороди має бути значним – перевищувати в два і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 354 КК).

3.Об’єктивна сторона цього злочину – це незаконне одержання шляхом вимаганняпрацівникомдержавногопідприємства, установичиорганізації, якийнеєслужбовою особою, зазначених матеріальних благ та вигод за виконання чи невиконання нимбудь-якихдійзвикористаннямстановища, якевінзаймаєнапідприємстві, вустанові чи організації.

Отже, склад злочину, передбаченого ст. 354 КК, має місце за наявності сукупності ознак, а саме, коли: а) винагорода є незаконною; б) способом її одержання є вимагання; в) вонаєплатоюзавиконання чиневиконання виннимпевних дій; г) вчинення чиневчиненняпрацівникомдій, пов’язанеізвикористаннямстановища, якевінзаймає на підприємстві, в установі чи організації.

4.Незаконною винагородою слід визнавати одержання працівником таких матеріальних благ або вигід майнового характеру, які офіційно не передбачені за виконання ним роботи на державному підприємстві, в установі чи організації.

5.Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є одержання винагороди шляхом вимагання. Під вимаганням як необхідною ознакою розглядуваного

744

Стаття 35400

злочину слід розуміти не тільки прямо виражену вимогу працівника державного підприємства, установи чи організації передати незаконну винагороду, поєднану з погрозою вчинення або невчинення з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації, дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хтодаєвинагороду, айумисне створення таким працівником, якийнеєслужбовоюособою, умови, заякихособавимушенадативинагородузметою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Зокрема, вимагання може виразитися у штучному створенні або використанні будь-яких перешкод як приводу для одержання незаконної винагороди, у прямій відмові або умисному затриманні виконання покладених на особу обов’язків, у надуманому посиланні на відсутність матеріалів, запасних частин, на неможливість якісно або в строк виконати роботу чи надати послугу.

6.Якщо незаконна винагорода одержана працівником державного підприємства, установи чи організації за ініціативою громадянина, за відсутністю ознак вимагання, склад злочину, передбаченого ст. 354 КК, відсутній.

7.Виконання чиневиконання будь-якихдій, заякі одержана винагорода, має бути зумовлено покладеними на працівника державного підприємства, установи чи організації конкретними обов’язками, що визначаються нормативними актами, трудовим договором, інструкціями та ін. Не має значення, чи займав працівник становище, яке використав, постійно, тимчасово чи за спеціальним дорученням. Вимога винагороди за роботу, що не входить у коло обов’язків особи, складу даного злочину не утворює.

Дії, за виконання чи невиконання яких незаконно одержана винагорода, можуть бути як правомірними, так і протиправними. Одержання незаконної винагороди, пов’язане з учиненням дій, які самі по собі є злочином, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

8.Злочин вважається закінченим з моменту одержання працівником державного підприємства, установичиорганізації(особистоабочерезпосередників) матеріальних благ чи вигід майнового характеру у значному розмірі.

9.Для кваліфікації не має значення час одержання незаконної винагороди – до виконання чи невиконання ним будь-яких дій з використанням становища, яке працівник займає на державному підприємстві, в установі чи організації, чи після їх виконання чи невиконання.

Якщонезаконнавинагороданебулаодержанаабобулаодержанаїїчастина(менша, ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян) з причин, незалежних від волі винного, вчинене слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 15 та ст. 354 КК.

10.Суб’єктивнасторонахарактеризуєтьсяпрямимумислом, корисливимимотивом та метою. Винний усвідомлює, що він незаконно одержує винагороду шляхом вимагання з використанням становища, яке він займає на державному підприємстві,

вустанові чи організації, і бажає цього.

11.Суб’єкт злочину – спеціальний. Ним може бути працівник державного підприємства, установи чи організації, незалежно від роду діяльності, який не є службовою особою (секретар-референт, консультант тощо). Це можуть бути особи, які працюютьвапаратіправоохороннихорганів, дипломатичноїслужби, усферівиробництва, медичного, культурного обслуговування тощо.

745

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

Особи, які є працівниками недержавної сфери, кримінальній відповідальності за такі дії не підлягають. Службові особи, які одержали незаконну винагороду, відповідають за одержання хабара за ст. 368 КК.

Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань

1.Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше ци- вільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, –

караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабоарештомнастрок до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2.Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане

знасильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

3.Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, –

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

1.Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, щозабезпечуютьдотриманнявстановленогопорядкувиконанняцивільноправових зобов’язань.

Основнимбезпосереднімоб’єктомєсуспільнівідносини, щозабезпечуютьавторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян і безперешкодне здійснення службовими особами та іншими громадянами службових і громадських обов’язків. Обов’язковим додатковим безпосереднім об’єктом виступають відносини власності, а факультативним при обтяжуючих обставинах – можуть виступати життя і здоров’я людей, які постраждали в процесі знищення чи пошкодження майна, екологічна безпека, громадський порядок та громадська безпека.

2.Об’єктивна сторона злочину виражається у примушуванні до виконання або невиконання цивільно-правових зобов’язань (договір, правочин або інше цивільноправове зобов’язання).

Примушування – це вимога, пов’язана із погрозою насильства щодо потерпілого або його близьких родичів або із погрозою пошкодження або знищення їх майна, за відсутності ознак вимагання.

746

Стаття 35500

Цивільно-правовезобов’язання– цеправовідношення, вякомуоднасторона(боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку

(ст. 509 ЦК 2003 р.).

Підставами виникнення цивільно-правових зобов’язань є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (докладніше див. ст. 11 ЦК 2003 р.).

3.Статтею355 ККпередбаченавідповідальністьзапримушуваннядовиконаннячи невиконаннялишецивільно-правових, анебудь-якихзобов’язань, обов’язоквиконання яких покладається на особу нормами інших галузей права (кримінального, адміністративного, сімейного, трудового та ін.). Такі дії можуть утворювати склади інших злочинів, наприклад, самоправства, перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку та ін.

Відповідальністьзаст. 355 ККможенаставатилишетоді, колиособупримушують довиконання(невиконання) існуючогозобов’язання, щовиниклонапідставах, перед-

баченихчиннимзаконодавством(абз. 3 п. 15 ППВСУ«Просудовупрактикуусправах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10).

4.Під примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’я- зань, передбаченим ч. 1 ст. 355 КК, слід розуміти дві взаємопов’язані дії: 1) вимогу виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) чи інше цивільно-правове зобов’язання; 2) погрозу насильством над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодженням чи знищенням їх майна.

5.Вимогавиконатичиневиконатицивільно-правовезобов’язання– цевикладена

врішучій (категоричній) формі пропозиція винного до потерпілого негайно або у визначений час виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) чи інше цивільноправове зобов’язання.

Вимога має бути конкретною, чітко визначеною. Неконкретизована вимога розглядуваногоскладузлочинунеутворює. Форматакоївимогиможебутирізною(усна, письмова тощо) і на кваліфікацію злочину не впливає.

Про поняття погрози див. коментар до ст. 345 КК. При цьому погроза має бути дійсною і реальною.

Про поняття близьких родичів див. п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК.

6.Якщовходіпримушування довиконання цивільно-правовихзобов’язаньвинні особи позбавляють потерпілого волі, такі дії повністю охоплюються ч. 3 ст. 355 КК і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 146 КК не потребують (Ухвала спільного засідання судової палати з кримінальних справ і військової палати ВСУ від 11 травня 2002 р. //

РВСУ. – 2003. – С. 124).

7.Злочин, передбачений ст. 355 КК, має місце лише за відсутності ознак вимагання (ст. 189 КК). Якщо при вимаганні винний посягає на чуже майно, право на нього чи пред’являє вимогу щодо вчинення будь-яких дій майнового характеру, які потерпілий не зобов’язаний вчиняти, то при вчиненні розглядуваного злочину йдеться про примушування до виконання чи невиконання юридичного обов’язку, який ви-

747

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

пливаєізцивільно-правовогозобов’язання. Навідмінувідвимаганнякорисливімотив

імета відсутні.

8.Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення вимоги виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання, поєднаної із зазначеною у ч. 1 ст. 355 КК погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

9.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумисломіспеціальною метою – примусити іншу сторону виконати або не виконати цивільно-правове зобов’язаннясамешляхомпримушування. Мотивиможутьбутирізнимиінакваліфікацію не впливають.

10.Суб’єкт злочину – загальний, ним може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років. Вчинення аналогічних дій службовою особою кваліфікується як перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК).

11.У частині 2 ст. 355 КК передбачене вчинення зазначеного злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна.

12.У частині 3 ст. 355 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені організованоюгрупоюабопоєднанізнасильством, небезпечнимдляжиттячиздоров’я, аботакі, щозавдаливеликоїшкодичиспричинилиіншітяжкінаслідки. Умисневбивство, а також спричинення тяжких тілесних ушкоджень не охоплюється ст. 355 КК

івимагаєдодатковоїкваліфікаціїзавідповіднимистаттямиКК. Питанняпровизнання шкоди великою вирішується з урахуванням фактичних обставин справи, вартості знищеного і витрат на відновлення пошкодженого майна, його історичної або культурної цінності, значення для потерпілого, розміру упущеної вигоди тощо. З урахуванням пп. 3 і 4 примітки до ст. 185, у якій визначається великий і особливий розмір шкоди, яккваліфікуючих ознакудеяких суміжних злочинах, утомучислі вимагання, вважаємо, що при примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язаньшкодаможебутивизнанавеликоюуразізаподіянняматеріальнихзбитків на суму, яка у 250 і більше разів перевищує н. м. д. г. Іншими тяжкими наслідками можуть бути самогубство потерпілого; завдання тяжкої шкоди здоров’ю, власності осіб, що постраждали у результаті дій, спрямованих на знищення майна загальнонебезпечним способом; банкрутство інших кредиторів.

Стаття 356. Самоправство

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчиненнябудь-якихдій, правомірністьякихоспорюєтьсяокремимгромадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяназначнашкодаінтересамгромадянина, державнимчигромадськимінтересам або інтересам власника, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

748

Стаття 35600

1.Суспільна небезпечність злочинувизначається тим, щовінпорушуєвстановлений порядок реалізації громадянами своїх законних або передбачуваних прав, призводить до дезорганізації нормальної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, а також до порушення прав та законних інтересів інших фізичних та юридичних осіб.

2.З об’єктивної сторони для наявності розглядуваного злочину необхідно встановити сукупність таких трьох ознак: а) самовільне вчинення будь-яких дій; б) оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою чи організацією); в) заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Самовільне вчинення будь-яких дій має місце тоді, коли винний реалізує своє дійсне або уявне право незаконними методами, наприклад, усупереч волі власника вилучає його майно в рахунок погашення боргу, вселяється в надану йому квартиру, не дочекавшись, доки її покинуть колишні мешканці, або вселяється у вільну квартиру без наявності ордера, самовільно виконує рішення суду про виселення боржника чи звільнення приміщення від його майна тощо.

Оспорюваність таких дій означає, що інша фізична або юридична особа вважає їхнеправомірними. Чидійсноувинногобуловідповіднеправо, чивонобулоуявним– значення не має.

Дійсне право – це право, що належить особі в силу закону, договору чи іншої підстави. Уявним (передбачуваним) є право, яке в дійсності особі не належить, але вона помилкововважає, щомаєцеправо(наприклад, реалізатор, якомупротягомдекількох місяців затримували виплату заробітної плати, вважає, що має право взяти її з виторгу, або квартиронаймач знає про своє переважне право на одержання кімнати, що звільнилася у комунальній квартирі, і займає її, не дочекавшись рішення офіційного органу, який відає розподілом житла. Утім і за наявності рішень уповноважених органів права особи мають бути реалізовані у встановленому законом порядку, а не на власний її розсуд.

Якщожособа, щодоякоїмалимісцесамовільнідії, немаєпретензійдоособи, яка їх вчинила, склад самоправства відсутній. Цей злочин може бути вчинений як у присутності, такіувідсутностіпотерпілого, якбезнасильства, такізйогозастосуванням.

Уразі застосування насильства самоправство кваліфікується за сукупністю з відповіднимизлочинамипротижиттяіздоров’я. Оспорюванняможематимісцедовчинення дій, у момент їх вчинення або після їх вчинення. Самоправство відсутнє, якщо дії ким-небудь оспорюються, але права чи обов’язки особи реалізуються відповідно до закону чи іншого нормативно-правового акта.

Самоправство є кримінально караним лише за умови заподіяння діями винного значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Поняття значної шкоди є оціночним і вирішується у кожному конкретномувипадку, виходячизфактичнихобставинсправи. Якщожсамоправнідії є способом вчинення іншого, більш тяжкого злочину, наприклад, примушування боржника до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК), тодіївинногослідкваліфікувати лишезастаттею, якапередбачає відповідальність за конкретні самоправні дії, додаткова кваліфікація за ст. 356 КК не потрібна, оскільки

749

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

в такому разі є конкуренція між загальною (ст. 356 КК) і спеціальною (відповідна частина ст. 355 КК) нормою, при якій дії повинні кваліфікуватися за спеціальною нормою. Самоправство, яке не завдало значної шкоди інтересам зазначених осіб, тягне за собою відповідальність за ст. 186 КУпАП як адміністративний проступок.

3.Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків – значної шкоди інтересам громадянина, державним або суспільним інтересам або інтересам власника.

4.Суб’єктивнасторонасамоправствахарактеризуєтьсяумисноювиною. Винний усвідомлює, що самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчиняє дії, передбачає, що його дії можуть завдати значної шкоди інтересам громадянина, державним або суспільним інтересам або інтересам власника і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди. Мотиви вчинення самоправних дій (скрутне матеріальне становище, помста, прагнення примусити особу вчинити певні дії тощо) на кваліфікацію не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.

Відповідальність за ст. 356 КК виключається, якщо особа сумлінно помиляється

узаконності своїх дій.

5.Суб’єктом самоправства може бути лише приватна особа, якій виповнилося 16 років. Службова особа, яка вчинила самовільні дії, підлягає відповідальності за ст. 365 КК.

Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

1.Викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток, –

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3.Незаконнезаволодіннябудь-якимспособомпаспортомабоіншимважливим особистим документом –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

750