NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 34700

8.Суб’єктзлочинузач. 1 ст. 347 КК– будь-якаособа, якадосягла16-тироків, аза ч. 2 цієї статті – 14-ти років.

Службові особи, які вчинили дії, передбачені ч. 2 ст. 347 КК, з використанням свого службового становища, підлягають відповідальності за цією статтею та стаття-

ми 365 чи 424 КК.

9.У частині 2 ст. 347 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або за такі, що спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

10.Зазмістом ч. 2 ст. 347 ККумисним знищенням абопошкодженням майна шляхом підпалу є знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли створюється загроза життю чи здоров’ю людей або загроза заподіяння значної матеріальної шкоди як самому потерпілому, так і іншим особам, навколишньому природному середовищу тощо(абз. 5 п. 13 ППВСУ «Прозастосування судами законодавства, що передбачаєвідповідальністьзапосяганнянажиття, здоров’я, гідністьтавласність суддів і працівників правоохоронних органів»).

11.Знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів шляхом вибуху означає застосування вибухових речовин, вибухових пристроїв чи бойових припасів з метою займання певних об’єктів внаслідок миттєвого хімічного розкладу відповідних хімічних речовин чи їх сумішей та створення внаслідок цього вражаючих факторів.

Про поняття вибухових речовин, вибухових пристроїв чи бойових припасів див. пп. 5, 6, 7 ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3.

12.Під іншим загальнонебезпечним способом знищення або пошкодження майна слідрозумітидії, небезпечнідляжиттяіздоров’ялюдей, атакожмайнаіншихфізичних та юридичних осіб (наприклад, затоплення, отруєння домашніх тварин та ін.). Відповідальність за зазначені злочинні дії настає у випадку, коли винний передбачав, що він завдаєчиможезавдатифізичноїшкодилюдям, атаксамоможезнищитиабопошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім потерпілого, на майно якого вчинено посягання, чи повинен був і міг це передбачити (абз. 6 п. 13 ППВСУ «Про застосу-

ваннясудамизаконодавства, щопередбачаєвідповідальністьзапосяганнянажиття, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»). Спри-

чинення при цьому шкоди довкіллю за наявності необхідних ознак слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч. 2 ст. 347 КК та статтями 245 або 252 КК.

13.Злочин, передбачений ч. 2 ст. 347 КК, належить кваліфікувати за ознакою спричинення загибелі людей у разі, якщо настала смерть хоча б однієї людини.

14.До інших тяжких наслідків, передбачених ч. 2 ст. 347 КК, належать, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості– двомабобільшеособамабозаподіяннявеликоїмайновоїшкодиоднійюридичній чи фізичній особі (позбавлення притулку, їжі, одягу, тощо).

15.У разі, коли винний при вчиненні злочину, передбаченого ст. 347 КК, усвідомлював суспільно небезпечний характер знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, передбачав, що внаслідок за-

731

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

значених дій настане смерть або будуть спричинені тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження як особам, зазначеним у цій статті, так і іншим особам або ж буде заподіяна матеріальна шкода таким особам, і бажав або свідомо допускав настання таких наслідків, вчинене, залежно від конкретних обставин, потрібно кваліфікувати зач. 2 ст. 347 тавідповіднимистаттямиКК, щопередбачаютьвідповідальністьзаінші злочинипротиавторитетуорганівдержавної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, життя та здоров’я особи чи власності (абз. 9 п. 13 зазна-

ченої Постанови).

Стаття 348. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця

Вбивствоабозамахнавбивствопрацівникаправоохоронногоорганучийого близькихродичівузв’язкузвиконаннямцимпрацівникомслужбовихобов’язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державногокордонуабовійськовослужбовцяузв’язкузїхдіяльністющодоохорони громадського порядку –

караються позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

1.Суспільнанебезпечністьцьогозлочинуполягаєвтому, щовіннетількипорушує нормальнудіяльністьправоохороннихорганівтагромадськихоб’єднань, ащейспрямований на позбавлення життя працівників правоохоронних органів або членів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовців у зв’язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку.

2.Потерпілимивідзлочинуможутьбутипрацівникиправоохороннихорганів(див.

коментар до ст. 342 КК), їх близькі родичі (див. п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).

Посягання на життя громадського чи державного діяча, вчинене у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю, слід кваліфікувати за ст. 112 КК.

Аналогічні дії щодо інших представників влади чи громадськості, а також службових осіб і окремих громадян кваліфікуються за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Стаття 348 КК є спеціальною нормою щодо п. 8 ч. 2 ст. 115 КК (умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку). Згідно із загальною теорією кваліфікації злочинів при конкуренції загальної та спеціальної норми перевага надається спеціальній нормі, отже, вбивство або замах на вбивство зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 348 КК осіб за наявності умов, передбачених ст. 348 КК, повністю охоплюються цією статтею.

3.З об’єктивної сторони злочин полягає у посяганні на життя працівника правоохоронногоорганучийогоблизькихродичівабочленагромадськогоформування, або військовослужбовця.

Посяганням на життя є умисне вбивство або замах на умисне вбивство хоча

боднієї із зазначених у ст. 348 КК осіб (абз. 1 п. 14 ППВСУ «Про застосування суда-

732

Стаття 34800

мизаконодавства, щопередбачаєвідповідальністьзапосяганнянажиття, здоров’я, гідність та власність суддів та працівників правоохоронних органів»).

Форми і способи посягання на життя потерпілих для кваліфікації значення не мають.

Погроза вбивством із заподіянням тілесних ушкоджень при посяганні на життя працівників міліції охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 348 КК, і додаткової кваліфікації за ст. 345 КК не потребує (Ухвала колегії суддів палати з кримінальних справ ВСУ від 14 березня 2002 р. // ВВСУ. – 2002. – № 3 (31). –

С. 14). Злочин, передбачений ст. 348 КК, з об’єктивної сторони має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв’язку з їх службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку і державного кордону.

Під виконанням службових обов’язків працівником правоохоронного органу слід розуміти дії, пов’язані із провадженням дізнання, досудового слідства, з охороною громадського порядку, навколишнього природного середовища, здійсненням різноманітних перевірок, запобіганням злочинам та іншим правопорушенням тощо.

Службові обов’язки працівника правоохоронного органу – це обов’язки, передбачені відповідними законами та підзаконними актами, що регламентують правозастосовні та правоохоронні функції потерпілих. Докладніше про поняття виконання службових обов’язків та службові обов’язки див. коментар до ст. 342 КК.

Для складу злочину, передбаченого ст. 348 КК, не вимагається, щоб потерпілий застосовував будь-які заходи до винного. Достатньо встановити, що посягання на життя працівника правоохоронного органу або члена громадського формування або військовослужбовцябуловчиненеузв’язкузїхдіяльністющодовиконанняслужбових обов’язківабодіяльністющодоохоронигромадськогопорядкуідержавногокордону.

Посягання на життя працівника правоохоронного органу з метою заволодіння табельною зброєю слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК як вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину і за ч. 3 ст. 262 КК як розбій з метою викрадення вогнепальної зброї.

Для кваліфікації посягання на життя працівника правоохоронного органу за ст. 348 КК не має значення, чи знаходився потерпілий у цей момент при виконанні обов’язків, чи ні (наприклад, був у відпустці). Але якщо вбивство або замах на вбивствовчинененеузв’язкузіслужбовоюдіяльністю абогромадською діяльністю щодо охоронигромадського порядку (наприклад, наґрунтінеприязних стосунків абозревнощів), то ст. 348 КК не застосовується.

4.Посягання на життя працівника правоохоронного органу необхідно відрізняти від дій, пов’язаних з активним опором цим особам, передбачених ст. 342 КК

(Ухвала судової колегії в кримінальних справах ВСУ від 1 березня 2001 р. // ВВСУ. – 2001. – № 4 (26). – С. 13–15).

5.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментузамахунажиттязазначенихуст. 348 КК осіб, незалежно від настання будь-яких наслідків. При цьому умисні дії, спрямовані на вбивство зазначених осіб, належить кваліфікувати за ст. 348 КК без посилання на ст. 15 КК. Фактичне заподіяння тілесного ушкодження будь-якого ступеня тяжкості за наявності умислу на вбивство не вимагає самостійної юридичної оцінки, оскільки

733

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

вони є способом вчинення посягання на життя працівника правоохоронного органу, або члена громадського формування чивійськовослужбовця. Розробка планузлочиннихдій, підшукуванняспівучасників, знарядьдлявчиненнязлочинутаіншіпідготовчі дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 14 і ст. 348 КК.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу або його близьких родичів у зв’язку з виконанням працівником службових обов’язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи військовослужбовця у зв’язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку, передбачає настання смерті названих осіб внаслідок своїх дій і бажає або свідомо допускає її настання. Замах на умисне вбивство осіб, зазначених у ст. 348 КК, може бути вчинений тільки з прямим умислом (див. ч. 1 ст. 15 КК).

7.Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 14-ти років.

Стаття 349. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника

Захоплення або тримання як заручника представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1.Ця норма є спеціальною стосовно ст. 147 КК.

2.Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 349 КК, визначається тим, щовіннетількипринижуєавторитеторганівдержавноївлади, порушуєїхнормальну діяльність, а й посягає на особисту недоторканність, життя і здоров’я представників влади або працівників правоохоронних органів чи їх близьких родичів і тим самим загрожує особистій та громадській безпеці.

3.Потерпілимивідцьогозлочинуможутьбути: 1) представниквлади(див. коментар до ст. 364 КК); 2) працівник правоохоронного органу (див. коментар до ст. 342 КК); 3) їх близькі родичі (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).

Про поняття заручник див. коментар до ст. 147 КК.

Напад на представника адміністрації кримінально-виконавчої установи з наступним захопленням або триманням його як заручника слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 349 та 392 КК.

4.Об’єктивна сторона злочину складається з декількох самостійних дій і виражається: 1) у захопленні або 2) триманні як заручника представника влади або працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів.

Захоплення заручника – це протиправне, насильницьке обмеження фізичної можливості потерпілого самостійно обирати місце перебування, а тримання заручника – протиправне насильницьке позбавлення можливості залишати місце, у якому утримують потерпілого.

734

Стаття 3500

Способи вчинення злочину можуть бути різними (погрози, фізичне насильство, обман, зловживання довірою, таємне або відкрите заволодіння потерпілим) і на кваліфікацію не впливають.

Якщо будь-яка особа таким способом намагається поновити свої порушені права, її дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів за статтями 349 і 356 КК (самоправство).

Якщо захоплення заручника поєднане з використанням зброї, вчинене потребує додаткової кваліфікації за ст. 263 КК.

Захоплення або тримання представника влади, працівника правоохоронного органу або їх близьких родичів, поєднані з погрозою вбивства заручника, або із заподіянням йому легких, середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, повністю охоплюються ст. 349 КК і додаткової кваліфікації за відповідними статтями про злочини проти особи не потребують. У разі заподіяння смерті умисно або через необережність, самогубства внаслідок тримання як заручника такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 349 КК і відповідно статтями 115,

119або 120 КК.

5.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментузахопленняаботриманняпредставника влади, працівника правоохоронного органу або їх близьких родичів заручниками.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою: спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.

Винний усвідомлює, що захоплює або тримає як заручника саме представника влади або працівника правоохоронного органу і бажає таким чином спонукати державну чи іншу установу, підприємство, організацію або службову особу вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.

Зміст вимог може бути різноманітним. Вони можуть мати політичний, майновий характер тощо. За формою вимоги можуть бути усні, письмові, з використанням технічнихзасобівзв’язку, висловленіособистоабочерезпосередників. Формавимогдля кваліфікації значення немає. Адресатом вимогєдержавна чиіншаустанова, підприємство, організація або службова особа, спроможні задовольнити ультимативні вимоги винного. Якщо спонукання адресовані, наприклад, родичам потерпілого, а не зазначеним у ст. 349 КК особам, вчинене належить кваліфікувати за ст. 147 КК.

Мотиви можуть бути різними: корисливий, прагнення уникнути відповідальності за вчинений злочин тощо. На кваліфікацію злочину вони не впливають.

7.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 14-ти років.

Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок

1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особичиїїблизькихабощодогромадянина, якийвиконуєгромадськийобов’язок,

735

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, якийвиконуєгромадськийобов’язок, абозміниїїхарактерувінтересахтого, хто погрожує, –

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесногоушкодженняслужбовійособіабогромадянинові, якийвиконуєгромадський обов’язок, у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких –

караютьсяобмеженнямволінастроквідтрьохдоп’ятироківабопозбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, якийвиконуєгромадськийобов’язок, узв’язкузїхньоюслужбовою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких – караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1.Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 350 КК, полягає в тому, що в результаті таких дій може бути порушена нормальна діяльність органів влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, а також заподіюється шкода здоров’ю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.

2.Потерпілими від злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК, можуть бути: а) службова особа (див. коментар до ст. 18 КК); б) громадянин, який виконує громадський обов’язок, тобтоособа, яка здійснює будь-яку суспільно корисну діяльність, зокрема, бере участь у попередженні й припиненні злочинів та порушень громадського порядку, забезпечує громадський порядок при проведенні масових заходів, виконує необхіднідіїзліквідаціїнаслідківаварії, стихійноголиха. Цеособи, яківціломузаймають активнугромадянськупозицію(участьупроведенніслідчихдій, дачапоказань, нагляд за поведінкою осіб, узятих на поруки, здійснення громадського контролю, членство

втовариськихсудах, будь-якихгромадських формуваннях таорганахсамоорганізації населення (див. Закон України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 р.); в) близькі службової особи.

Під близькими особами, про яких йдеться у ст. 350 КК, слід розуміти близьких родичів та будь-яких інших осіб, у долі яких зацікавлений потерпілий (член сім’ї, наречена, коханка, колега по роботі та ін.).

Не є потерпілими від цього злочину громадяни, які здійснюють діяльність, пов’язану з реалізацією виборчого права, права брати або не брати участь у референдумі або у зв’язку з членством у профспілках, політичних партіях, громадських організаціях чи їх органах. Перешкоджання такій діяльності шляхом погрози слід кваліфікувати відповідно за статтями 157, 160 чи 170 КК.

3.Об’єктивна сторона злочину полягає у погрозі, зміст якої чітко визначений законом, а саме у погрозі: а) вбивством; б) заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; в) знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом.

Про поняття погрози див. коментар до статей 129, 195, 345 КК.

736

Стаття 3500

Крім того, слід ураховувати, що погроза вбивством щодо службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, вчинена членом організованої групи, потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 129 КК.

При погрозі знищенням чи пошкодженням майна спосіб вчинення таких дій має бути тільки загальнонебезпечним (див. коментар до ст. 195 КК).

Погроза заподіяти легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також погроза знищити чи пошкодити майно, що належить потерпілим, способом, який не є загальнонебезпечним, складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК, не утворює.

Про поняття тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. 121 КК. Адресатом погрози є тільки особи, зазначені у ст. 350 КК. Погроза щодо службо-

воїособи, якаєодночаснопрацівникомправоохоронногооргану, застосованазметою припинення його діяльності або зміни її характеру, є втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу і підлягає кваліфікації за ст. 343 КК, а поєднана з примушеннямдовиконанняявнонезаконнихдійєопоромікваліфікуєтьсязач. 3 ст. 342 КК. Так само слід кваліфікувати погрозу щодо службової особи, яка одночасно є представником влади.

Погроза, про яку йдеться у ст. 350 КК, може мати місце як до, так і під час здійснення службової діяльності чи виконання громадського обов’язку.

4.Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, незалежно від того, чи була сприйнята вона як реальна, а також чи вдалося винному фактично припинити чи змінити службову або громадську діяльність потерпілого.

5.Суб’єктивнасторонапередбачаєвинуувидіпрямогоумислуіспеціальнумету: припинити діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, або змінити її характер в інтересах того, хто погрожує. Відсутність такої мети виключає кваліфікацію за ст. 350 КК, а такі дії слід кваліфікувати за ст. 129 або

195 КК.

Під інтересами особи, яка погрожує, слід розуміти не тільки її особисті інтереси,

ай інтереси інших людей, у долі яких вона зацікавлена.

6.Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК, є будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

7.Частина2 ст. 350 ККпередбачає відповідальність заумисненанесенняпобоїв, заподіяннялегкогочисередньоїтяжкостітілесногоушкодження, ач. 3 ст. 350 КК– за умиснезаподіяння тяжкоготілесногоушкодження службовій особіабогромадянинові, який виконує громадський обов’язок, а також їх близьким. Про поняття побої,

легке тілесне ушкодження, середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілес-

не ушкодження див. відповідно коментарі до статей 126, 125, 122, 121 КК.

8.Потерпілими від злочину, передбаченого частинами 2 і 3 ст. 350 КК, можуть бутиособи, зазначені вч. 1 ст. 350 КК, тадодатковоособи, близькігромадянину, який виконує громадський обов’язок.

9.Зоб’єктивноїстороницейзлочинхарактеризуєтьсятрьомаознаками: 1) діянням, спрямованим на нанесення побоїв, заподіяння легкого, середнього (ч. 2 ст. 350 КК) чи тяжкого(ч. 3 ст. 350 КК) тілесногоушкодження; 2) наслідки увиглядіфізичноїшкоди здоров’ю зазначених осіб; 3) причинний зв’язок між діянням та наслідками.

737

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

Зазначенефізичненасильствощодослужбовоїособи, якаєодночаснопрацівником правоохоронного органу, та її близьких родичів, застосоване у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків, необхідно кваліфікувати за ч. 2 або ч. 3 ст. 345 КК.

10.Злочини, передбачені частинами 2 або 3 ст. 350 КК, є закінченими з моменту заподіяння фізичної шкоди здоров’ю потерпілої особи.

11.Із суб’єктивної сторони злочин, передбачений частинами 2 або 3 ст. 350 КК, може бути вчинений як з прямим, так і з непрямим умислом. Винний усвідомлює, що наносить побої або заподіює легкі, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження службовій особі або громадянину, який виконує громадський обов’язок у зв’язку з їх службовою чи громадською діяльністю, або їх близьким, передбачає відповідні наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання.

Якщо службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов’язок, заподіяно тілесне ушкодження, але умисел був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв’язку з виконанням ним службового чи громадського обов’язку, дії винного слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

У разі заподіяння шкоди здоров’ю зазначених осіб не у зв’язку з їх службовою чи громадською діяльністю, а з інших мотивів (на ґрунті особистих неприязних стосунків, ізревнощів, ізхуліганськихспонуканьтощо), відповідальністьзачастинами2 або 3 ст. 350 КК виключається. Вчинене слід кваліфікувати за відповідними статтями за злочини проти особи.

12.Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК (при нанесенні побоїв або заподіянні легкого тілесного ушкодження), є особа, якій виповнилося 16 років, а за умисне заподіяння середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження – 14 років.

Стаття 351. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради

1.НевиконанняслужбовоюособоюзаконнихвимогнародногодепутатаУкраїни, депутата місцевої ради, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації –

караються штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.НевиконанняслужбовоюособоюзаконнихвимогкомітетівВерховноїРади України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, створення штучних перешкод у їх роботі, надання недостовірної інформації –

караютьсяштрафомвідп’ятисотдодвохтисячнеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдоп’ятироків, абопозбавленням праваобійматипевніпосадиабозайматисяпевноюдіяльністюнастрокдотрьох років.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він посягає на авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на загальні засади та порядок їх функціонування.

738

Стаття 351

2.Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) народний депутат України;

2)депутат місцевої ради.

НароднийдепутатУкраїни– цеобранийвідповіднодозаконупредставникУкраїнськогонародууВРУівповноваженийнимпротягомустановленогострокуздійснюватиповноваження, визначеніКонституцієюУкраїнитазаконамиУкраїни(див. ст. 76

Конституції України).

Статус народного депутата України дозволяє йому звертатись із депутатським запитом абодепутатським зверненням, безперешкодно відвідувати органидержавної владитаорганимісцевогосамоврядування, всіпідприємства, установитаорганізації, розташовані на території України, порушувати питання про необхідність проведення перевірок додержання законів, вимагати негайноприпинитипорушення прав, свобод і інтересів людини і громадянина, одержувати інформацію з питань, пов’язаних із здійсненням ним депутатських повноважень, від органів державної влади та органів місцевогосамоврядування, їхпосадовихосіб, якізобов’язанінадатийомутакуінформацію, тощо (див. розд. II «Права народного депутата України» Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції Закону України від 22 березня 2001 р.

№2328-ІІІ (ВВРУ. – 2001. – № 42. – Ст. 112) у чинній редакції від 17 травня 2012 р.

№4711-VI (ОВУ. – 2012. – № 45. – Ст. 1731).

Депутат місцевої ради – це представник інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який обирається на основі загального, рівного, прямого виборчогоправашляхомтаємногоголосуваннянастрок, встановленийКонституцією України.

Права депутата місцевої ради на депутатський запит, депутатське запитання, порушення питання про перевірку діяльності підприємств, установ та організацій, участівних, вимогуусунутипорушеннязаконностітощо, передбачені ЗакономУкраїни«Простатусдепутатівмісцевихрад» від11 липня2002 р. №93-ІV (ВВРУ. – 2002. –

№40. – Ст. 290) у чинній редакції від 17 травня 2012 р. № 4711-VI (ОВУ. – 2012. –

№45. – Ст. 1731).

3.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 351 КК, полягає в: а) невиконанні службовою особою законних вимог депутата; б) створенні штучних перешкод у їхній роботі; в) наданні їм завідомо неправдивої інформації.

Невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України чи депутатамісцевоїрадивиражаєтьсявдіяхабобездіяльностіслужбовоїособи, вчинених або не вчинених всупереч законним вимогам депутата. Таке діяння, наприклад, буде мати місце у випадку неподання керівником підприємства, установи, організації (незалежновідформивласності) документів, необхіднихдляперевіркидотриманнязаконів, відмова виконати вимогу депутата про припинення порушення законності, невиконання редактором газети свого обов’язку опублікувати надані депутатом матеріали та ін.

Як створення штучних перешкод слід розглядати ухилення службової особи від свогообов’язкунадатидепутатуможливістьконсультаціїзіспеціалістом, віднадання йому юридичної допомоги, від реалізації права депутата на невідкладний прийом службовою особою тощо.

Наданнязавідомонеправдивоїінформації– ценаданнядепутатубудь-якихінфор-

маційних матеріалів, необхідних для здійснення його діяльності, зміст яких завідомо для службової особи спотворено.

739

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

4.Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого діяння, зазначеного в ч. 1 ст. 351 КК.

5.Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

6.Суб’єкт злочину – спеціальний. Ним є службова особа, на яку покладено обов’язоквиконувати вимогинародного депутата України чидепутата місцевої ради, комітетів ВРУ, надавати їм певну інформацію, забезпечувати діяльність цих осіб або органів.

Про поняття службової особи див. коментар до ст. 18 КК.

7.У частині 2 ст. 351 КК передбачена відповідальність за вчинення службовими особами тих же діянь щодо комітетів ВРУ чи тимчасових слідчих комісій ВРУ.

Відповідно до ст. 89 Конституції України ВРУ затверджує перелік комітетів ВРУ, які здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень ВРУ. Тимчасові слідчі комісії створюються ВРУ для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

Діяльність названих комітетів і комісій регламентується законами України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. № 116/95-ВР (ВВРУ. – 1995. –

№19. – Ст. 134) у редакції Закону України від 22 грудня 2005 р. № 327-ІV (ВВРУ. – 2006. – № 17. – Ст. 146) станом на 8 липня 2010 р. (ВВРУ. – 2010. – № 48. – Ст. 564)

та«ПроРегламентВерховноїРадиУкраїни» від10 лютого2010 р. №1861-VI (ВВРУ. – 2010. – №14–15. – Ст. 133) іззмінами, внесенимиЗакономУкраїнивід3 липня2012 р.

№5029-VI (ОВУ. – 2012. – № 61. – Ст. 2471).

Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок

1.Умисне знищення або пошкодження майна, що належить службовій особі чигромадянинові, якийвиконуєгромадськийобов’язок, узв’язкузїхньоюслужбовоючигромадськоюдіяльністю, атакожвчиненнятакихдійщодоїхблизьких родичів –

караютьсяштрафомвідп’ятдесяти додвохсотнеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабоарештомнастрокдошестимісяців, абопозбавленнямволі на строк до чотирьох років.

2.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені шляхом підпалу, вибухуабоіншимзагальнонебезпечнимспособом, аботакі, щоспричинилизагибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Предметомзлочинуможебутиякрухоме, такінерухомемайно(див. коментар до розд. VI КК), яке є власністю службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, чи їх близьких родичів.

Майно має бути цінним, інакше, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК, його знищення або пошкодження не є злочином. Разом з тим знищення або пошкодження навіть мало-

740