NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 34400

користання може виразитися як у вчиненні дій, що входять у коло повноважень винного, так і в перевищенні службових повноважень, а також у використанні авторитета посади, яку він обіймає.

У цьому випадку суб’єктом злочину є службова особа. Про поняття службової особи див. частини 3, 4 ст. 18 КК у редакції від 7 квітня 2011 р. (ГУ. – 2011. – № 107 (15 черв.)).

Стаття 344. Втручання у діяльність державного діяча

1.Незаконнийвпливубудь-якійформінаПрезидентаУкраїни, ГоловуВерховноїРадиУкраїни, народногодепутатаУкраїни, Прем’єр-міністраУкраїни, члена Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голову Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голову або члена Центральної виборчої комісії, Голову Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень –

карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабоарештомнастроквідтрьохдошестимісяців, абообмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2.Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища, –

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 344 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1. Потерпілими від цього злочину є тільки ті особи, вичерпний перелік яких наведено в диспозиції ст. 344 КК. Ними можуть бути: Президент України, Голова ВРУ, народнийдепутатУкраїни, Прем’єр-міністрУкраїни, членКМУ, УповноваженийВРУ з прав людини або його представник, Голова Рахункової палати або член Рахункової палати, ГоловаабочленЦентральноївиборчоїкомісії, ГоловаНБУ, членНаціональної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова Антимонопольного комітетуУкраїни, ГоловаФДМ, ГоловаДержавногокомітетутелебачення ірадіомовлення України.

При цьому слід ураховувати, що названі особи є потерпілими від даного злочину лишеуперіодздійсненнянимисвоїхслужбовихповноважень. Так, ПрезидентУкраїни може бути потерпілим від втручання у його діяльність тільки після складення присяги народові на урочистому засіданні ВРУ і до вступу на пост новообраного Президента України або до моменту дострокового припинення повноважень (у разі відставки, не-

721

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

можливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з поста в порядкуімпічментуабосмерті) (статті104 і108 КонституціїУкраїни); народнийдепутат– з моменту скріплення прийнятої ним на ВРУ присяги на вірність Україні особистим підписомпідїїтекстомідоднявідкриттяпершоїсесіїВРУнаступногоскликання(ст. 2 ЗаконуУкраїни«ПростатуснародногодепутатаУкраїни» вредакціїЗаконуУкраїнивід 22 березня 2001 р. № 2328-ІІІ (ВВРУ. – 2001. – № 42. – Ст. 112) у чинній редакції від

17 травня 2012 р. № 4711-VI) (ОВУ. – 2012. – № 45. – Ст. 1731).

Вплив на Президента України, народного депутата України та інших потерпілих від злочину, вчинений до вступу названих осіб у свої повноваження, є готуванням до втручання у їх діяльність.

У зв’язку з тим, що перелік потерпілих є вичерпним, втручання у діяльність державних діячів, які очолюють правоохоронні органи і не увійшли до наведеного переліку (наприклад, Генеральний прокурор України), слід кваліфікувати за ст. 343 КК, а у діяльність голів Конституційного, Верховного або вищих спеціалізованих судів України – за ст. 376 КК.

2.З об’єктивної сторони злочин передбачає незаконний вплив на потерпілого

убудь-якій формі (див. п. 5 коментаря до ст. 343 КК).

З огляду на те, що потерпілим від злочину є державний діяч, умовляння може супроводжуватись обіцянками підтримати під час виборчої кампанії, при голосуванні тощо; погрозою-обіцянкою звільнити з посади, відмовою щодо підтримання на виборах тощо; іншими формами впливу – відмовою виконувати певні рішення, погрозою показати нездатність потерпілого виконувати свої службові обов’язки тощо.

Вплив на державного діяча шляхом захоплення чи утримання заручниками його близького родича охоплюється ст. 349 КК і додаткової кваліфікації за ст. 344 КК не потребує.

Вплив на державного діяча шляхом підкупу належить кваліфікувати за статтями 344 та 369 КК як пропозиція або давання хабара.

Якщо вплив на Президента України, Голову ВРУ, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена КМУ, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Голову Рахункової палати, Голову НБУ з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення здійснюється погрозою вбивством, заподіяннямшкодиздоров’ю, знищеннямчипошкодженняммайна, атакож викраденням або позбавленням його волі, вчинене треба кваліфікувати за ч. 1 ст. 346 КК. Додаткова кваліфікація за ст. 344 КК не потрібна.

Втручання в діяльність члена Рахункової палати, Голови або члена Центральної виборчої комісії, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови Антимонопольного комітету України, Голови ФДМ, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України шляхом вказаних погроз підпадає під ознаки ст. 344 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

Якщо втручання в діяльність Президента України, Голови ВРУ, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена КМУ, Уповноваженого ВРУ з прав людиниабойогопредставника, ГоловиРахунковоїпалати, ГоловиНБУзметоюперешкодити виконанню ними службових обов’язків або домогтися прийняття незакон-

722

Стаття 34500

ного рішення поєднане із застосуванням насильства (умисним заподіянням тілесних ушкоджень, побоїв, мордування, катування тощо), вчинене слід кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 346 КК, а поєднане зі знищенням або пошкодженням їх майна – за сукупністю злочинів, передбачених статтями 344 та 352 КК.

Вчинення тих самих дій щодо члена Рахункової палати, Голови або члена Центральної виборчої комісії, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови Антимонопольного комітету України, Голови ФДМ, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України треба кваліфікувати за ст. 344 КК таяк злочинпротиособи (статті 121, 122, 125, 126 або 127 КК), апоєднане зі знищенням чи пошкодженням майна – за статтями 344 та 352 КК.

3.Вплив вважається незаконним, якщо вчинені дії суперечать відповідному закону чи підзаконному акту, якими регулюється діяльність зазначених осіб.

4.Злочин вважається закінченим з моменту втручання у діяльність державного діяча незалежно від того, чи призвело це до прийняття незаконного рішення.

5.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює суспільну небезпечність впливу на державного діяча і бажає втрутитись

уйого діяльність з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень.

Під виконанням службових обов’язків державними діячами слід розуміти діяль-

ність цих осіб, пов’язану із здійсненням функцій, покладених на них Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Рішення державного діяча – це його волевиявлення в межах своїх повноважень, закріплене, як правило, у відповідному документі (указі, постанові, наказі, розпорядженні тощо), що має правове значення.

Незаконнимиєрішеннядержавнихдіячів, щоневідповідаютьцілямтазавданням, що стоять перед органами державної влади, які вони представляють.

6.Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

7.За ч. 2 ст. 344 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчиненіособоюзвикористаннямсвогослужбовогостановища. Цякваліфікуючаознакамає місце тоді, коли винний для вчинення злочину використовує права і повноваження, надані йому за посадою або у зв’язку з певною службовою діяльністю.

Про поняття «службова особа» див. коментар до ст. 18 КК.

Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

1. Погрозавбивством, насильствомабознищеннямчипошкодженняммайна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків –

караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабоарештомнастрок дошестимісяців, абообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на той самий строк.

723

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

2. Умиснезаподіянняпрацівниковіправоохоронногоорганучийогоблизьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3.Умиснезаподіянняпрацівниковіправоохоронногооргануабойогоблизьким родичамтяжкоготілесногоушкодженняузв’язкузвиконаннямцимпрацівником службових обов’язків –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

4.Дії, передбачені частинамипершою, другоюаботретьоюцієїстатті, вчинені організованою групою, –

караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

1.Потерпілимивідцьогозлочинуєтількипрацівникиправоохороннихорганівта їх близькі родичі.

До працівників правоохоронних органів належать особи, зазначені у ч. 1 ст. 2 ЗаконуУкраїни«Продержавнийзахистпрацівниківсудуіправоохороннихорганів» від 23 грудня 1993 р. № 3781-ХІІ (ВВРУ. – 1994. – № 11. – Ст. 50) із змінами, внесеними згідно із законами від 11 грудня 1998 р. № 312-XIV (ВВРУ. – 1999. – № 4. – Ст. 35); від 15 травня 2003 р. № 743-IV (Уряд. кур’єр. – 2003. – № 102 (5 черв.)); від 14 квітня 2009 р. №1254-VI (ВВРУ. – 2009. – №36. – Ст. 511) (докладніше пропоняттяпрацівника правоохоронного органу див. п. 3 коментаря до ст. 342 КК).

Посягання на технічних працівників зазначених органів, секретарів, кур’єрів, спеціалістів, прибиральницьтаіншихосіб, діяльністьякихнепов’язанаізвиконанням правозастосовних абоправоохороннихфункцій, слід кваліфікувати, занаявності всіх необхідних ознак, за статтями, які передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, та іншими відповідними статтями КК.

Близькими родичами та членами сім’ї є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільнопроживають, пов’язаніспільнимпобутомімаютьвзаємніправатаобов’язки,

утому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).

2.Об’єктивна сторона злочину виражена у погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Причому погроза висловлюється винним обов’язковоузв’язкузвиконаннямпрацівникомправоохоронногоорганусвоїхслужбових обов’язків.

Погроза може виявлятись у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також в жестах або інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого вчиненням убивства, застосуванням до нього чи його близьких родичів насильства або знищенням чи пошкодженням його майна або майна близьких родичів. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 КК наявність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погрози не є обов’язковою (абз. 1 п. 10 ППВСУ

724

Стаття 34500

«Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26 червня 1992 р. № 8 із змінами, внесеними ППВСУ від

3 грудня 1997 р. № 12).

Під погрозою вбивством треба розуміти виражений зовні та доведений до потерпілого намір позбавити життя працівника правоохоронного органу або його близького родича.

Під погрозою насильством слід розуміти погрозу заподіяння потерпілому побоїв чи тілесних ушкоджень.

Як погрозу знищення майна слід кваліфікувати погрозу знищити будь-яке майно, що належить працівнику правоохоронного органу або його близькому родичу, повністю або його частину (абз. 2 п. 10 зазначеної Постанови). Під погрозою знищенням майна слід розуміти залякування працівника правоохоронного органу або його родича доведенням їх майна до стану повної непридатності для використання за цільовим призначенням. Під погрозою пошкодженням майна розуміють залякування погіршенням його якості, зменшенням цінності або приведенням на деякий час у стан, непридатний для використання за цільовим призначенням (абз. 1 п. 13 за-

значеної Постанови).

Підмайномслідрозумітиякрухоме(грошовікошти, акції, іншіцінніпапери, інше майно споживчого і виробничого призначення, транспортні засоби, продуктивну і робочу худобу, тощо), так і нерухоме (жилі будинки, квартири, насадження на земельній ділянці тощо) майно.

Неєзлочином, щорозглядається, погрозавбивством, насильствомабознищенням чи пошкодженням майна, висловлена у зв’язку з виконанням потерпілим будь-яких незаконних дій.

3.Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома працівника правоохоронного органу.

4.Посягання на життя, здоров’я та власність працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, скоєне безпосередньо після погрози вчинити такі дії, кваліфікується за ст. 348 КК і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 345 КК.

5.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, поєднаний зі спеціальним мотивом, а саме у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків. Під виконанням службового обов’язку слід розуміти діяльність працівника, щовходитьвколойогоповноважень. Часвиконанняпотерпілимслужбових обов’язків (минулий, теперішній чи майбутній) на кваліфікацію не впливає. Для застосування ч. 1 ст. 345 КК не має значення, чи розраховував винний реалізувати погрозу щодо працівника правоохоронного органу або його близьких родичів.

6.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

7.У частині 2 ст. 345 КК передбачена відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам побоїв, легких або середньоїтяжкостітілеснихушкоджень, ауч. 3 ст. 345 КК– тяжкоготілесногоушкодження.

Про поняття побоїв і тілесних ушкоджень див. коментар до статей 121, 122, 125 і 126 КК.

725

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

Катування потерпілого тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 345 КК та, за наявності всіх необхідних ознак, за ст. 127 КК.

8.Суб’єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 2 і 3 ст. 345 КК, характеризується умисною формою вини.

9.Суб’єктомцихзлочинівуразізаподіянняумисногосередньоїтяжкостіітяжкого тілесного ушкодження є особа, що досягла 14-ти років.

10.Участині4 ст. 345 ККпередбаченовідповідальністьзапогрозучинасильство щодо працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою (див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК). При цьому організатор такої групи несе відповідальність за всі діяння, вчинені членами організованої групи, якщо вони охоплювалися його умислом, а інші учасники організованої групи – лише за діяння, до яких вони готувались або у вчиненні яких брали участь (ст. 30 КК).

Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча

1.Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо Президента України, ГоловиВерховноїРадиУкраїни, народногодепутатаУкраїни, Прем’єрміністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судівУкраїни, ГенеральногопрокурораУкраїни, УповноваженогоВерховноїРади Українизправлюдини, ГоловиРахунковоїпалати, ГоловиНаціональногобанку України, керівникаполітичноїпартіїУкраїни, атакожщодоїхблизькихродичів, вчинена у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2.Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій у зв’язку з їх державною або громадською діяльністю –

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

3.Умиснезаподіянняособам, зазначенимвчастиніпершійцієїстатті, тяжких тілесних ушкоджень у зв’язку з їх державною або громадською діяльністю –

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

(Стаття 346 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Стаття 346 КК передбачає відповідальність за три самостійних злочини: погрозу щодо державного чи громадського діяча (ч. 1); насильницькі дії (ч. 2); заподіяння тим самим особам тяжких тілесних ушкоджень (ч. 3).

2.Коло потерпілих від цих злочинів суворо обмежене законом. Диспозиція ч. 1 ст. 346 КК містить вичерпний перелік осіб, які можуть бути потерпілими, а саме: Президент України, Голова ВРУ, народний депутат України, Прем’єр-міністр Укра-

726

Стаття 34600

їни, член КМУ, Голова чи суддя КСУ або ВСУ чи вищих спеціалізованих судів України, Генеральний прокурор України, Уповноважений ВРУ з прав людини, Голова Рахункової палати, Голова НБУ, керівник політичної партії України, а також їх близькі родичі.

До потерпілих – керівників політичних партій України треба відносити лише першихосіб(незалежновідїхнайменування: генеральнийсекретар, секретар, голова партії чи голова політбюро партії та ін.) керівного органу політичної партії, яка була у встановленому законом порядку зареєстрована в МЮ і її діяльність не була припинена рішенням суду (статті 11 і 21 Закону України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ (ВВРУ. – 2001. – № 23. – Ст.118) зі змінами станом на

22 березня 2012 р. (ОВУ. – 2012. – № 30. – Ст. 1102).

Про поняття політична партія див. у ст. 2 зазначеного Закону. Про поняття «близькі родичі» див. п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у погрозі вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю, знищенням або пошкодженням майна, а також у погрозі викраденням або позбавленням волі щодо зазначених осіб (ч. 1 ст. 346 КК), заподіянні їм легких чи середньоїтяжкостітілеснихушкоджень, нанесенніпобоївчивчиненнііншихнасильницьких дій (ч. 2 ст. 346 КК), заподіянні їм тяжких тілесних ушкоджень (ч. 3 ст. 346 КК).

Під погрозою слід розуміти виявлений зовні протиправний вплив на психіку потерпілогошляхомповідомлення особистоабочерезпосередників пронамірпозбавити громадського чи державного діяча чи їх близьких родичів життя, заподіяти шкоду здоров’ю тим чи іншим способом, знищити чи пошкодити майно, яке належить потерпілому.

Спосіб залякування може бути різним: словесним, із використанням засобів технічногозв’язку, шляхомконклюдентнихдій(жестів, міміки, демонстраціїзброїтощо). Погроза може бути висловлена як публічно, так і за відсутності третіх осіб, від особи винногоабовідконкретноназванихосібчибудь-якогоугруповання. Накваліфікацію названі обставини не впливають.

Про поняття «погрози вбивством» див. коментар до статей 129 та 345 КК. Посягання на життя, здоров’я, власність або волю державного чи громадського

діяча або його близьких родичів, вчинене безпосередньо після погрози вчинити такі дії, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 346 КК. Посягання на життя державного чи громадського діяча кваліфікується за ст. 112 КК, на близького родича Генерального прокурора України – за ст. 348 КК, Голови чи судді КСУ або ВСУ чи вищихспеціалізованихсудівУкраїни– заст. 379 КК, іншихдержавнихчигромадських діячів – за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Про поняття майна та погрози його знищенням чи пошкодженням див. коментар до статей 195 та 345 КК.

Під погрозою викраденням слід розуміти висловлення наміру заволодіти потерпі- лимбудь-яким способом, вилучитийогозприродногомікросоціального середовища, перемістити з місця постійного чи тимчасового перебування з наступним триманням усупереч його волі в іншому місці. Реалізація цієї погрози не охоплюється ст. 346 КК і вимагає додаткової кваліфікації за ст. 146 КК як викрадення людини.

727

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

Погроза позбавленням волі полягає в залякуванні протиправним позбавленням державногочигромадськогодіячаабоїхблизькихродичівможливостівільногопересування у просторі й часі, вибору місця свого перебування.

Реальна сукупність погрози позбавленням волі та фактичного позбавлення волі вимагає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 346 КК та відповідноючастиноюст. 146 КК. Позбавленняволідержавногочигромадськогодіячаабо його близького родича без попередньої погрози вчинити такі дії кваліфікується лише за ст. 146 КК.

Позбавлення волі з наступним триманням потерпілого як заручника підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 349 КК, якщо потерпілим є представник влади або його близький родич, або ст. 147 КК, якщо потерпілим є громадський діяч чи його близький родич.

4.Злочин вважається закінченим з моменту доведення погрози до відома потерпі-

лого.

5.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є те, що діяння вчиняється у зв’язку з державною або громадською діяльністю потерпілих.

6.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, що досягла 16-ти років, а за заподіяння середньоїтяжкостіаботяжкихтілеснихушкоджень– особа, якадосягла14-річноговіку. Службовіособи, якізастосувалипогрозуабонасильствозвикористаннямсвогослужбового становища, підлягають відповідальності ще й за перевищення влади чи службових повноважень.

7.Відповідальністьзач. 2 ст. 346 ККнастаєприумисномузаподіяннігромадському або державному діячеві чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень або вчинення інших насильницьких дій. Про поняття

побої, легкетілесне ушкодження, середньої тяжкості тілеснеушкодження див. від-

повідно коментарі до п. 3 ст. 126, п. 2 ст. 125, пп. 2, 3 ст. 122 КК.

8.Іншиминасильницькимидіямислідвважатибудь-якенасильство, якенеохоплюється поняттям тілесних ушкоджень і побоїв (незаконне обмеження або позбавлення волі, насильницьке застосування наркотичних засобів та ін.).

9.Якщоінші насильницькі дії булиспрямовані напозбавлення життя державного чи громадського діяча, але смерть не настала з причин, що не залежали від волі винного, вчинене слід кваліфікувати як закінчений злочин за ст. 112 КК. Якщо інші насильницькі дії були спрямовані на позбавлення життя близького родича такого діяча, вчинене належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 346 КК та як замах на вбивство (частини 2 чи 3 ст. 15 та п. 8 ч. 2 ст. 115 КК), або як закінчений злочин, передбачений ст. 348 КК, якщо потерпілий є близьким родичем державного діяча, який є одночасно працівникомправоохоронногооргану(ГенеральнийпрокурорУкраїни), абост. 379 КК, якщо це близький родич Голови чи судді КСУ або ВСУ чи вищих спеціалізованих судів України.

Якщо інші насильницькі дії переросли у захоплення заручників, вчинене слід кваліфікувати засукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 346 ККта, зурахуванням особи потерпілого, за ст. 349 КК чи відповідною частиною ст. 147 КК, а якщо вони були вчинені з метою захоплення заручників, – то лише за ст. 147 КК.

728

Стаття 34700

10.Частина 3 ст. 346 КК передбачає відповідальність за умисне заподіяння державному чи громадському діячеві або його близькому родичу тяжкого тілесного ушкодження (про поняття тяжке тілесне ушкодження див. коментар до ст. 121 КК).

11.Злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 346 КК, вважаються закінченими

змоменту нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень або вчинення інших насильницьких дій.

Якщо побої та інші насильницькі дії були спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень, а злочинний наслідок не настав з причин, що не залежали від волі винного, вчинене слід розглядати як замах на злочин і кваліфікувати за частинами 2 чи 3 ст. 15 КК та ч. 2 (якщо винний хотів заподіяти легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження) чич. 3 (якщоумиселбувспрямованийнаспричиненнятяжкихтілесних ушкоджень) ст. 346 КК.

Застосування катувань вимагає додаткової кваліфікації за ст. 127 КК.

12.Заподіяння смерті потерпілому через необережність слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 346 і ст. 119 КК або ч. 2 ст. 121 КК (якщо умисел був спрямований на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження).

13.Умисне нанесення побоїв або заподіяння тілесних ушкоджень чи вчинення інших насильницьких дій щодо державного чи громадського діяча чи його близького родича, наприкладнаґрунтінеприязнихособистихстосунків, кваліфікуються якзлочин проти особи.

Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

1.Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронногоорганучийогоблизькимродичам, узв’язкузвиконаннямцим працівником службових обов’язків –

караютьсяштрафомвідп’ятдесяти додвохсотнеоподатковуванихмінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2.Тісамідії, вчиненішляхомпідпалу, вибухуабоіншимзагальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

1.Ця норма є спеціальною стосовно ст. 194 КК.

2.Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він посягає на нормальне функціонуванняправоохороннихорганів, спричиняєматеріальнушкодупрацівникам правоохоронних органів та їх близьким родичам. Дії, передбачені ч. 2 ст. 347 КК, посягають також на життя, здоров’я і власність невизначеного кола осіб.

3.Потерпілими є працівники правоохоронного органу або їх близькі родичі. Про це поняття див. коментар до ст. 342 КК та п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК.

729

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

4.Предметом злочину може бути як рухоме, так і нерухоме майно (гроші, цінні папери, житловий будинок, господарські будівлі, дача, меблі, автомобіль, домашня худоба, насадження та ін.), що є власністю працівника правоохоронного органу або його близького родича або знаходиться у їх відповідальному володінні.

5.Об’єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні цього майна. Про поняття знищення і пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК.

Прирозв’язанні питання, чиєзлочиномумисне знищення абопошкодження майна, необхідно враховувати не лише вартість і розмір майна у натуральному вигляді (вага, обсяг, кількість), а й значення знищеного або пошкодженого майна для потерпілого. Знищення малоцінного майна або незначне пошкодження майна без кваліфікуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 347 КК, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином.

6.Злочин вважається закінченим з моменту спричинення майнової шкоди потерпілому. Якщо винному не вдалося знищити або пошкодити майно потерпілого з причин, що не залежали від його волі, вчинене слід кваліфікувати як замах на злочин за частинами 2 або 3 ст. 15 та ст. 347 КК.

Для об’єктивної сторони цього злочину потрібно, щоб знищення або пошкодження майна мало місце у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу службовихобов’язків. Длякваліфікації вчиненогозаст. 347 ККнемаєзначення, коли саме було знищено чи пошкоджено майно – до, під час чи після виконання працівникомправоохоронногооргануслужбовихобов’язків. Пропоняттявиконанняпрацівни-

ком правоохоронного органу службових обов’язків див. коментар до ст. 343 КК.

7.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною (прямий або непрямийумисел). Виннийусвідомлює, щознищуєчипошкоджуємайно, якеналежить працівниковіправоохоронногооргануабойогоблизькимродичам, щоцідіїпов’язані

звиконаннямпрацівникомправоохоронногооргануслужбовихобов’язків, передбачає, що йому заподіюється майнова шкода і бажає знищити чи пошкодити його майно, заподіяти майновушкоду. Мотивомєпомста завиконання працівником правоохоронного органу службових обов’язків.

Передбачений ст. 347 КК злочин може бути вчинений виключно у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків (абз. 1

п. 3 ППВСУ «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Умисне заподіяння смерті в результаті умисного знищення чи пошкодження майнапрацівникаправоохоронногооргануабойогоблизькихродичівнеохоплюєтьсяч. 2 ст. 347 КК і потребує додаткової кваліфікації, за наявності всіх необхідних ознак, за ст. 115 або ст. 348 КК. Якщо винний бажав або свідомо допускав заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень або легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ч. 1 ст. 347 і ст. 122 або ч. 2

ст. 125 КК.

Якщо психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ст. 347, було необережним, вчинене слід кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 347 КК.

730