NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 335

Диспозиція ст. 335 КК є бланкетною: для визначення об’єктивної сторони слід звернутися до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в ре-

дакції від 4 квітня 2006 р. № 3597 (ОВУ. – 2006. – № 17. – Ст. 1261).

Згідно з цим Законом військова служба у Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, яка пов’язана із захистом Вітчизни.

Однимізвидіввійськовоїслужбизаконпередбачаєстроковувійськовуслужбу, на яку відповідно до п. 5 ст. 2 наведеного Закону в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров’я і віком громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправки у військову частину виповнилося вісімнадцять років.

Ухиленнявідстроковоївійськовоїслужбимаємісцеувипадку, колиособа, якаотримала повідомлення (повістку) пропризов, нез’являється без поважних причин допризовного пункту в строки, зазначені у повідомленні, або хоча і не отримала повідомлення, але знає про призов і не з’являється до призовного пункту протягом місяця.

Способиухиленняможутьбутирізними: підробкадокументівпрохворобу, від’їзд змісцяпостійногопроживання, умиснеспричиненнясобітілесногоушкодженнятощо. Якщо для ухилення підробляється чи використовується завідомо підроблений документ, то вчинене повинно кваліфікуватися за сукупністю ст. 335 КК та відповідної частини ст. 358 КК.

Відповідно до п. 11 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» злочинвиключаєтьсязанаявностіпідтвердженихдокументамиповажнихпричин неприбуття своєчасно на призовну дільницю. Це: 1) перешкода стихійного характеру; 2) хвороба призовника; 3) інші обставини, які позбавляють його можливості прибути; 4) смертьаботяжкахворобайогоблизькогородича, якимивизнаютьсячоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, ріднасестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлюваччи усиновлений, опікунчипіклувальник, особа, якаперебуваєпідопікоюабопіклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (див. п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).

Закінченим злочин вважається з моменту неприбуття у вказаний у призовному документі час до призовного пункту.

3.Суб’єктивна сторона – прямий умисел: особа знає про призов, але не бажає виконувати свій обов’язок. Мотиви не мають значення для кваліфікації, але можуть впливати на ступінь суспільної небезпечності ухилення.

4.Суб’єкт злочину спеціальний – громадянин України чоловічої статі, який на момент відправлення до військової частини досяг 18-річного віку і призовною комісією визнаний за станом здоров’я придатним до військової служби, у тому числі

ітакий, що тимчасово проживає за кордоном.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» неможутьбутисуб’єктамицьогозлочинуіноземцітаособибезгромадянства, що перебувають в Україні.

Жінки, які за фахом мають медичну чи іншу спеціальну підготовку і придатні до проходження військової служби, можуть у мирний час добровільно вступати на військовуслужбутількизаконтрактом(п. 7 ст. 1 цьогожЗакону), атомунеможутьбути суб’єктом цього злочину.

701

Розділ XІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних...

Не можуть також бути суб’єктами цього злочину особи, яким на підставі Закону України«Провійськовийобов’язоктавійськовуслужбу» данавідстрочказарішенням призовної комісії, або які звільнені від призову на підставі цього ж Закону.

Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією

Ухилення від призову за мобілізацією – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1.Безпосередній об’єкт цього злочину збігається з об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу (див. коментар до ст. 335 КК). Суспільна небезпечністьухиленнявідпризовузамобілізацієюобумовленатим, щомобілізаціяпов’язується

зумовами особливого періоду в державі – із загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України. Стаття 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вредакції від13 травня1999 р. (ВВРУ. – 1999. – №27. – Ст. 221) визначає мобілізацію як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, Збройних Сил, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Відповідно до цього Закону цільова мобілізація умирний час може проводитися з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.

Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.

2.Об’єктивнастороназлочинувиражаєтьсявбездіяльності– ухиленнібудь-яким способом від призову за мобілізацією (див. коментар до ст. 335 КК).

3.Суб’єктивнасторона– прямийумисел. Мотивинакваліфікацію невпливають.

4.Суб’єкт – особа що підлягає мобілізації. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» це: військовозобов’язані, що знаходяться в запасі, та громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки).

Стаття 337. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

1.Ухилення військовозобов’язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2.Ухилення військовозобов’язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів –

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

702

Стаття 337

1. Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» передбачає, що виконання військового обов’язку військовозобов’язаним у запасі в мирний час полягає у дотриманні порядку та правил військового обліку, проходження зборів.

Частина1 ст. 337 ККпередбачає ухиленнявійськовозобов’язаноговідвійськово-

го обліку.

Безпосередній об’єкт цього злочину такий же, як і у злочині, передбаченому

уст. 335 КК (див. коментар до ст. 335 КК).

2.Об’єктивна сторона виражається в бездіяльності – ухиленні від військового обліку, тобто в невиконанні обов’язку дотримуватися правил військового обліку, передбачених у статтях 33–37 зазначеного Закону.

Обов’язковою умовою ухилення є нез’явлення військовозобов’язаного після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом. Якщо такого попередження не було, можлива лише адміністративна відповідальність за ст. 210 КУпАП.

3.Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

4.Суб’єкт спеціальний – військовозобов’язаний, тобто особа, що перебуває у запасі і відповідно до п. 6 ст. 1 зазначеного Закону повинна виконувати військовий обов’язок. Це можуть бути не тільки чоловіки, але й жінки, які за фахом мають медичну або іншу спеціальну підготовку, придатні до військової служби і взяті на військовий облік. Згідно з п. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» вони зобов’язані виконувати правила військового обліку.

5.Частина 2 ст. 337 КК передбачає відповідальність за ухилення військовозобо-

в’язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Навчальні (чи перевірні) збори мають на меті перевірку військової підготовки військовозобов’язаних, підвищення її рівня.

Спеціальні збори згідно з ч. 1 ст. 29 зазначеного Закону призначаються у зв’язку з рішенням Президента про введення в Україні або в окремих її регіонах надзвичайного стану чи надзвичайної екологічної обстановки.

Інші ознаки ухилення від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів аналогічні ознакам ухилення від військового обліку (див. ч.1 ст. 337 КК).

703

Розділ XІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних...

РОЗДІЛ XV

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Стаття 338. Наруга над державними символами

1.Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

2.Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.

(Стаття 338 у редакції Закону України № 1441-VI від 4 червня 2009 р.)

1.Державні символи – це встановлені Конституцією або конституційними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які виражають ідеологічні, політичні, соціальні, економічні та інші орієнтири держави і символізують її суверенітет. Згідно з Конституцією України (ст. 20) державними символами України є Державний Прапор України, Держаний Герб України і Державний Гімн України, опис

іпорядок використання яких встановлюється законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу ВРУ.

2.Предметомзлочину, передбаченого ч. 1 ст. 338 КК, єДержавнийПрапорУкраїни, Державний Герб України і Державний Гімн України. Оскільки спеціальні закони ще не прийняті, питання, пов’язані з державної символікою України, регламентуються низкою нормативно-правових актів.

Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтально розташованихсмугсиньогоіжовтогокольорів(ч. 2 ст. 20 КонституціїУкраїни), верхньої– синього кольору, нижньої – жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3 (див. Постанову ВРУ «Про Державний Прапор України» від

28 січня 1992 р. (ВВРУ. – 1992. – № 19. – Ст. 257)).

Державний герб – це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне і кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру і уособлює суверенітет держави.

ВРУ19 лютого1992 р. затвердилаТризуб«якМалийГербУкраїни, вважаючийого головним елементом Великого Герба України». У кольоровому зображенні Малий

704

Стаття 33800

Герб України – це зображення золотого тризуба на синьому фоні (ВВРУ. – 1992. – № 40. – Ст. 592). Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням МалогоДержавного ГербаУкраїнитагербаВійська Запорізького (козакзмушкетом).

Згідно з Конституцією України, головним елементом великого Державного Герба УкраїниєЗнакКняжоїДержавиВолодимираВеликого(малийДержавнийГербУкраїни).

Державний гімн – це закріплена законодавством музично-поетична емблема держави, яка через систему музично-поетичних образів символізує суверенну державу.

Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу ВРУ (ч. 5 ст. 20 Конституції України). Згідно із Законом України «Про Державний Гімн України» від 6 вересня 2004 р. № 602-IV Державним Гімном України є національний Гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського «Ще не вмерла України і слава, і воля...». Зазначається, що урочисті заклади загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Музичне виконання ДержавногоГімнуУкраїниздійснюєтьсяпідчаспроведенняофіційнихдержавнихцеремоній та інших заходів (ВВРУ. – 2003. – № 24. – Ст. 163).

Порядок використання державних символів України регламентується Указом Президента України «Питання щодо використання державних символів України» від 9 лютого 2001 р. № 79/2001 (ОВУ. – 2001. – № 7. – Ст. 269). Наруга над іншого роду емблемамиіпрапораминеутворюєданогозлочину. Длякваліфікаціїзач. 1 ст. 338 ККне маєзначення, встановлені чипіднятіГербабоПрапор, виконуєтьсяГімнУкраїничині.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 338 КК, є офіційно встановлений або піднятий прапор або герб будь-якої іноземної держави.

Прапортагербіноземноїдержави– цеїїофіційнідержавнісимволи, яківстановлюються на приміщеннях її дипломатичного представництва, а також на резиденції та засобах пересування глави дипломатичного представництва. Крім того, прапор може вивішуватися, а герб іноземної держави встановлюватися на приміщенні консульської установи, на резиденції глави консульської установи і, коли це пов’язано з виконанням службових обов’язків, – на засобах пересування глави консульської установи (пп. 7, 22 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від

10 червня 1993 р. № 198/93).

Не є предметом цього злочину прапори і герби, які не є символами іноземної держави (прапор суб’єкта федерації, прапор міжнародної організації та ін.) або які є такими символами, але не були офіційно встановлені або підняті. Наруга над гімном іноземної держави не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Прапор (герб) іноземної держави вважається офіційно піднятим (встановленим), якщо його піднято (встановлено) на території посольства чи консульства, на засобах пересування глави дипломатичного представництва або у зв’язку з візитом делегації іноземної держави у місці її зустрічі, тощо (пп. 7, 22 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93 (Зібрання законодавства України. – К., 2000. – Т. 6).

705

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

Наруга над державними символами (прапором, гербом) іноземної держави, які не були офіційно підняті чи встановлені, якщо вона була вчинена з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалась особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, може бути кваліфікована за ст. 296 КК.

3.З об’єктивної сторони аналізовані злочини виражаються лише у публічній нарузінадзазначенимисимволами. Піднаругоюрозуміютьгрубе, образливеставлення, зле висміювання, дії, спрямовані на приниження тих цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою (наприклад, зривання прапора чи герба, їх знищення або пошкодження, використання їх не за призначенням, учинення на них непристойнихнаписівабомалюнків, спотвореннятекстуабомузикигімну, поширенняйого тексту зі спотворенням змісту і значення, інші дії, у яких виявляється зневажливе ставлення особи до державних символів. Публічний характер дій означає, що вони можуть бути вчинені як відкрито, так і таємно, але за умови, що згодом стануть очевидними для невизначеного кола осіб. Місце вчинення злочину на кваліфікацію не впливає. Для кваліфікації не має значення, є публічна наруга над державними символами виявом негативного ставлення до самих цих символів чи до їх носія (держави).

4.Злочини вважаються закінченими з моменту вчинення будь-якої дії, пов’язаної

знаругою над державними символами. Не має значення, чи вдалося особі здійснити свій намір до кінця, чи ні.

5.Суб’єктивнастороназлочинівхарактеризуєтьсявиноюувидіпрямогоумислу. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміє, що вони порушуютьпорядоквикористання державних символівУкраїниабоіноземної держави, принижують їх авторитет, і бажає вчинити саме такі дії. Мотиви і мета не є обов’язковими ознаками, отже, на кваліфікацію не впливають.

6.Суб’єктзлочину – будь-яка осудна особа, якій виповнилося шістнадцять років. Особи віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності лишеуразіпублічної наругинаддержавними символами України чи офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави, якщотакідіївчиненішляхомїхумисногознищеннячипошкодження загальнонебезпечним способом або при настанні тяжких наслідків (ч. 2 ст. 194 КК).

7.Якщо публічна наруга над Державним Гербом, Державним Прапором або ДержавнимГімномУкраїничиофіційновстановленимабопіднятимгербомчипрапором іноземної держави вчинена під час грубого порушення громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспільства, під час кваліфікації належить виходити з положень ст. 33 КК (п. 13 ППВСУ «Про судову практику в справах про хуліганство» від

22 грудня 2006 р. № 10).

Публічна наруга над державними символами, поєднана з опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадськогоформуваннязохоронигромадськогопорядкуідержавногокордонуабовійськовослужбовцеві, потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 342 КК.

8.Відповіднодост. 8 ЗаконуУкраїни«Прорекламу» від3 липня1996 р. №270/96-ВР забороняєтьсявикористовуватиабоімітуватизображенняДержавногоГербаУкраїни, Державного Прапора України або звучання Державного Гімну України. Імітація зазначених державних символів у рекламній діяльності не тягне за собою відповідаль-

706

Стаття 33900

ності за ст. 338 КК, але створює підстави для притягнення суб’єктів підприємницької діяльності до фінансової відповідальності (ВВРУ. – 1996. – № 39. – Ст. 181).

Аналогічнузаборонущодобуквальноговідтворенняусимволіціполітичноїпартії державних символів України, використання символів іноземних держав містить ч. 2 ст. 9 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ

(ВВРУ. – 2001. – № 23. – Ст. 118).

Стаття 339. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні

ПідняттяДержавногоПрапораУкраїнинарічковомуабоморськомусуднібез права на цей Прапор –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують порядок використання державних символів України, а саме Державного Прапора України на річкових або морських суднах.

Цейпорядокрегулюєтьсяп. 5 ст. 3 ПоложенняпроДержавнийПрапорУкраїнської РСР, затвердженого Указом Президії ВРУ від 6 квітня 1981 р. (ВВРУ. РСР. – 1981. –

№ 25. – Ст. 375; 1984. – № 37. – Ст. 753).

Відповіднодоч. 1 ст. 6 Женевськоїконвенції«Провідкритеморе» від29 квітня1958 р. суднаповинніплаватипідпрапоромтількиоднієїдержавиінеможутьзмінити свій прапорпідчасплаванняабостоянкипризаходженнівпорт, крімвипадківдійсногопереходу права власності або зміни реєстрації (ВВРУ. – 1962. – № 46. – Ст. 467).

Підстави іпорядок отримання права наплавання підДержавним ПрапоромУкраїни визначаються статтями 26–34 КТМ від 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР (ВВРУ. – 1995. – № 47–52 – Ст. 349; 1998. – № 2. – Ст. 5). Право плавання під Державним Прапором України має судно, яке є державною власністю або перебуває у власності фізичної особи – громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, або судном, яке перебуває у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру (ч. 3 ст. 32 КТМ). Державний Прапор України може бути піднятий на морських і річкових суднах з моменту їх реєстрації в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України після видачі свідоцтва про право плаванняпідДержавнимПрапоромУкраїни(судновийпатентабосудновийбілет). ПорядокведенняДержавногосудновогореєструУкраїниіСудновоїкнигиУкраїнизатвердженоПостановоюКМУвід26 вересня1997 р. №1069 (ОВУ. – 1997. – №40. – Ст. 25; 1999. – № 13. – Ст. 519; 2004. – № 30. – Ст. 2016; 2006. – № 10. – Ст. 621; 2008. –

№82. – Ст. 2759; 2011. – №61. – Ст. 2435; №93. – Ст. 3374; 2012. – №17. – Ст. 619).

2.Предметом злочину є Державний Прапор України (див. п. 4 коментаря до ст. 338 КК).

3.Зоб’єктивноїсторонизлочинвиявляєтьсявнезаконномупідняттіДержавного ПрапораУкраїнинарічковомуабоморськомусудні, щонемаєправанавикористання

707

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

такого прапора. Зокрема, підняття Державного Прапора України є незаконним, якщо він піднятий на іноземному торговельному чи іншому судні, яке знаходиться в територіальних водах України, або на українських морських чи річкових суднах без належного права на такий прапор.

4.Місце вчинення злочину – річкове або морське судно. Це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден чи плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло у морі, для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарнаікарантиннаслужби, захистморявідзабрудненнятощо), длянаукових навчальних і культурних цілей, для спорту чи інших потреб (ст. 15 КТМ).

5.Злочин вважається закінченим з моменту незаконного підняття Державного Прапора України.

6.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

7.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, якій виповнилося шістнадцять років.

Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, –

караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабоарештомнастрок дошестимісяців, абообмеженнямволінастрокдоп’ятироків, абопозбавленням волі на той самий строк.

1. Згідно ізч. 1 ст. 39 Конституції Українигромадяни маютьправозбиратися мирно, беззброїіпроводитимітинги, походиідемонстрації, пропроведенняякихзавчасно сповіщаються органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Це право є невідчужуваним і непорушним. Воно є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо (РКСУ від 19 квітня 2001 р. № 4-рп/2001 (ВКСУ. – № 2. – С. 25). Справи про обмеження цього права розглядаються судами в порядку, встановленому для справ, що виникають з адміністративно-правових відносин (абз. 2 п. 13 ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. № 9).

Окремою юридичною гарантією реалізації громадянами України цього конституційного права є ст. 340 КК, яка орієнтує на законний і мирний характер проведення масових заходів та встановлює кримінальну відповідальність за порушення названого права.

708

Стаття 340

2. З об’єктивної сторони злочин полягає в незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Збори – це зібрання у певному місці обмеженого кола осіб, об’єднаних спільними інтересами, ідеями тощо, з метою розгляду чи вирішення певних питань.

Мітинг– масовезібраннялюдейдляпублічногообговоренняполітичнихчиінших невідкладнихпитаньсоціального, економічногохарактеру, висловленняставленнядо дій органів державної влади, місцевого самоврядування, окремих службових осіб і організацій, певних подій суспільно-політичного життя.

Вуличніпоходи– організованиймасовийрухлюдейповулицях(попішохіднійабо проїзнійчастині) зметоюдемонстрування певногогромадсько-політичногонастрою, висловлення солідарності, протесту або незгоди з чим-небудь.

Демонстрація– масовийрухвеликоїкількостілюдейдляпублічноговисловлення суспільно-політичних, релігійних та інших настроїв (солідарності, протесту тощо) з використанням плакатів, транспарантів та інших засобів наочної агітації.

Перешкоджання – будь-яке діяння, спрямоване на обмеження конституційного права громадян України брати участь у політичних акціях (зборах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях). Це може бути перешкоджання проведенню: масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо) зареєстрованих об’єднань громадян (ст. 20 Закону України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. № 2460-XII) (ВВРУ. – 1992. – №34. – Ст. 505); з1 січня2013 р. див. ЗаконУкраїни«Прогромадськіоб’єднання» від 22 березня 2012 р. № 4572-VI (ОВУ. – 2012. – № 30. – Ст. 1097), загальних зборів громадян за місцем проживання, які можуть проводитися відповідно до ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (ВВРУ. – 1997. – № 24. – Ст. 170) у поточній ред. від 6 вересня 2012 р. № 5203-VI (ОВУ. – 2012. – № 76. – Ст. 3067). Вирішення відповідно до Закону питань про проведеннязборів, мітингів, маніфестаційідемонстрацій, спортивних, видовищнихтаінших масовихзаходів, здійсненняконтролюзазабезпеченнямприїхпроведеннігромадського порядку віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (підп. 3 п. «б» ст. 38 ЗаконуУкраїни«ПромісцевесамоврядуваннявУкраїні»); установчихз’їздів(конференцій, зборів) політичноїпартії(ст. 10 ЗаконуУкраїни«Прополітичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ) (ВВРУ. – 2001. – № 23. – 118). Воно можевиражатисяякудії(незаконназаборонаслужбовоюособоюпроведеннябудь-якої з названих акцій), так і в бездіяльності (наприклад, незаконне ненадання службовою особою приміщення для проведення зборів тощо).

Перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів і демонстрацій, що здійснюються на законних підставах, є завжди незаконним. Наприклад, особа, яка не є службовою, застосовує насильство до організаторів чи учасників мирних заходів або службова особа дає вказівку розігнати мітинг, незважаючи на те, що він проводиться з дотриманням встановленого порядку. Обов’язковою ознакою злочину є те, що перешкоджання виходить або від службової особи, яка використовує при цьому надану їй владу чи службове становище, або від інших осіб, які застосовують фізичне насильство.

Поняття службової особи розкрито в частинах 3 і 4 ст. 18 КК.

Під фізичним насильством як способом перешкоджання слід розуміти заподіяння умиснихсередньоїтяжкостіаболегкихтілеснихушкоджень, атакожвчиненняінших

709

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади…

насильницькихдій(нанесенняударів, побоїв). Уразізаподіяннятілесногоушкодження середньої тяжкості з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до відмови від організації мирного заходу або участі у ньому вчинене підлягає кваліфікаціїзасукупністюзлочинів, передбаченихст. 340 іч. 2 ст. 122 КК. Якщонасильство поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або смерті, це вимагає додаткової кваліфікації за ст. 121 або ст. 115 КК.

3.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментувчиненнябудь-якоїдіїчибездіяльнос- ті, що перешкоджає організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів

ідемонстрацій. Якщо злочин вчинений приватною особою, то він вважається закінченим з моменту застосування фізичного насильства хоча б до одного учасника політичної акції. У разі застосування фізичного насильства службовою особою, її дії вимагаютьдодатковоїкваліфікаціїзаст. 365 ККякперевищеннявладиабослужбових повноважень.

4.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

5.Суб’єктом злочину можуть бути дві категорії осіб: 1) службові особи, які використовують своє службове становище для перешкоджання організації або проведеннюзборів, мітингів, вуличнихпоходівідемонстрацій; 2) будь-якііншіособи, яким виповнилося шістнадцять років, не наділені такими повноваженнями, але які застосовують фізичне насильство для вчинення даного злочину.

Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій –

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1.Предметом злочину є будівлі і споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян (пошта, телеграф, навчальні заклади, банки, енергетична система та ін.). До них належать, зокрема, будівлі і споруди, що забезпечують діяльність ВРУ, Президента України, КМУ, міністерств і відомств України, місцевих державних адміністрацій тощо. Це можуть бути будівлі і споруди, у яких знаходяться зазначені органи, а також будівлі і споруди, які належать господарюючим суб’єктам незалежно від форми власності, діяльність яких пов’язана із забезпеченням нормального функціонування названих органів. Якщо предметом злочину є транспортні підприємства (вокзали, аеродроми, порти, станції або інші транспортні підприємства), вчинене охоплюється ст. 279 КК.

2.Об’єктивна сторона злочину виражається в діях, а саме: у захопленні державних або громадських будівель чи споруд.

710