NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 32900

5.Суб’єкт злочину спеціальний – це особа, якій відомості, що містять державну таємницю, булидовіреніабосталивідоміузв’язкузвиконаннямслужбовихобов’язків. Це може бути як службова особа (див. коментар до частин 3 та 4 ст. 18 КК), так

іінша особа, пов’язана по службі з такими відомостями (секретар, шифрувальник тощо). Для цих осіб Закон України «Про державну таємницю» встановлює спеціальний порядок допуску і доступу до державної таємниці і певні обов’язки її охорони, зокрема, не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці; виконуватирежимсекретностітаіншівимоги, прознанняякихособаобов’язковоставить підпис у певних документах. Військовослужбовець за розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, відповідає за ст. 422 КК.

6.Частина 2 ст. 328 КК передбачає кваліфікуючу ознаку розголошення державної таємниці – спричинення тяжких наслідків. Закон не дає поняття тяжких наслідків. Їх зміст необхідно визначати виходячи з конкретних матеріалів справи (оціночне поняття). Це випадки, коли відомості, наприклад, стали відомі іноземній розвідці або її представникам, або коли розголошені відомості за своїм змістом є особливо важливими (наприклад, особливо важливі дані про новітні розробки у сфері оборони).

Стаття 329. Втрата документів, що містять державну таємницю

1.Втратадокументівабоіншихматеріальнихносіївсекретноїінформації, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державнутаємницю, особою, якійвонибулидовірені, якщовтратасталарезультатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами та іншими матеріальними носіями секретної інформації або предметами, –

карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1.Об’єкт цього злочину збігається з об’єктом розголошення державної таємниці

(див. коментар до ст. 328 КК).

2.Предметом цього злочину є: 1) документи, тобто письмові з певними реквізитами акти, що містять відомості, які становлять державну таємницю (схеми, карти, накази, звіти, наукові висновки й ін.); 2) інші матеріальні носії секретної інформації (дискети, кінофільми й ін.); 3) предмети, відомості про які є державною таємницею (наприклад, нові види зброї, прилади, медичні препарати тощо). Поняття державної таємниці розкрите при аналізі предмета розголошення державної таємниці (див. ко-

ментар до ст. 328 КК).

Захарактеромпредметаслідвідрізнятист. 329 ККвідст. 328 КК, уякійпредметом

євідомості, які містять державну таємницю.

691

Розділ XІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних...

3. З об’єктивної сторони цей злочин характеризується сукупністю трьох обов’язкових ознак: 1) порушення встановленого законом порядку поводження з документами, матеріальними носіями інформації або предметами; 2) втрата документа або предмета; 3) причинного зв’язку між порушенням правил і втратою документа.

Порушення встановленого порядку поводження з документами або предметами

може виражатися як у дії, так і в бездіяльності, що порушують конкретні правила, спеціально встановлені для охорони документів, носіїв інформації, предметів, внаслідок чого вони втрачаються, тобто виходять із володіння особи, якій вони були довірені (десь забуті, викрадені, випадково викинуті тощо). Порушення правил, наприклад, може виражатися в роботі з документом у неналежному місці; залишення відкритимсейфа, дезберігаютьсядокументи, предметийін. Міжпорушеннямправил і втратою повинен бути встановлений необхідний причинний зв’язок.

Обов’язковою умовою втрати є вихід документів, предметів з володіння особи, якій вони були довірені, поза її волею. Якщо ж предмет, переданий, залишений за волеюособи, івідомостісталинадбаннямсторонніхосіб, тоцеєрозголошеннямвідомостей, щостановлятьдержавну таємницюікваліфікується заст. 328 КК. Тривалість часу, на який були втрачені документи, предмети (назавжди або через якийсь час повернуті, знайдені), не має значення. Закінченим цей злочин є з моменту втрати, при якій створена реальна можливість ознайомлення з названими документами, предметами сторонніх осіб (тобто фактичне ознайомлення сторонніх осіб зі змістом документів, предметів не є обов’язковим). Якщо втрата такої реальної можливості не містила, то склад злочину, що аналізується, відсутній. Наприклад, якщо внаслідок порушення правил поводження предмет був знищений, то особа не може відповідати за ст. 329 КК. За наявності ознак службового злочину відповідальність у цьому випадку може наставати за ст. 367 КК (див. коментар до ст. 367 КК).

4.Із суб’єктивної сторони втрата документів, що містять державну таємницю, характеризується складною (змішаною) формою вини: до порушення правил можливий як умисел, так і необережність, а до самої втрати – тільки необережність.

5.Суб’єктом злочину є особа, якій документи, матеріальні носії секретної інформації, предмети, були довірені (див. коментар до ст. 328 КК). Це може бути обумовленоабослужбовимифункціями, абовиконуваноюроботою, абоокремимдорученням.

Військовослужбовець за втрату документів, що містять відомості військового характеру, відповідає за ст. 422 КК.

6.Частина 2 ст. 329 КК передбачає як кваліфікуючу ознаку спричинення тяжких наслідків, характеристика якиханалогічна тій, щоданаприаналізітакоїсамоїознаки розголошення державної таємниці (див. коментар до ст. 328 КК).

Стаття 330. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні держави

1. Передача або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться

692

Стаття 3300

уволодінні держави, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі

узв’язку з виконанням службових обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства, –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі настроквіддвохдоп’ятироків, зпозбавленнямправаобійматипевніпосадичи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідкидляінтересівдержави, абовчиненіповторно, абозапопередньоюзмовою групою осіб, –

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 330 у редакції Закону України № 2939-VI від 13 січня 2011 р.)

1.Безпосередній об’єкт цього злочину збігається з об’єктом злочину, передбаченого у ст. 328 КК.

2.Предметом даного злочину є відомості економічного, науково-технічного

йіншого характеру, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні держави, тобто відомості, що стосуються діяльності окремих підприємств, установ, наукових, господарських організацій, дипломатичних відносин, політики, розголошення яких може заподіяти шкоди діяльності цих організацій і вплинути на обороноздатність держави. Конфіденційна інформація характеризується обов’язковою сукупністю трьох ознак: 1) не містить у собі державної таємниці (що відрізняє ст. 330 КК від статей 328, 329 КК); 2) знаходиться у володінні держави; 3) є обмеженою для користування: заборона на її передачу іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам міститься в наказах, інструкціях, розпорядженнях міністерств і відомств (див. ст. 30 Закону України

«Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. // ВВРУ. – № 48. – Ст. 65 зі змінами, внесеними Законом України від 11 травня 2004 р.)

Загальні правила використання конфіденційної інформації і поводження з нею передбачені в Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої Постановою КМУ 27 листопада

1998 р. № 1893 (ОВУ. – 1998. – № 48. – Ст. 1764).

Водночас відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» до конфіденційноїінформації неможутьбутивіднесені відомостіпростандовкілля, якістьхарчових продуктів, про катастрофи, небезпечні природні явища й інша інформація, доступ до якої відповідно дозаконів України таміжнародних договорів, згоданаобов’язковість яких надана ВРУ, не може бути обмежена.

3.Об’єктивна сторона злочину виражається у двох формах: 1) передача іноземнимпідприємствам, установам, організаціямвідомостей, щостановлятьконфіденційну інформацію будь-яким способом (повідомлення по телефону, у листі, на дискету тощо); 2) збирання зазначених відомостей з метою їх передачі. Способи збирання можуть бути різними (викрадення, фотографування, підслуховування тощо) і на ква-

693

Розділ XІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних...

ліфікацію не впливають. Злочин вважається закінченим або з моменту передачі, або змоментупочаткузбираннявідомостейзметоюїхпередачі. Немаєзначення, зачиєю ініціативоюзбираютьсявідомості: абозаініціативоюіноземноїорганізації, абоособа сама за своєю ініціативою збирає їх.

4.Суб’єктивна сторона виражається у прямому умислі, при якому особа, перш завсе, усвідомлюєконфіденційний характерінформації іте, щоцяінформаціяєвласністю держави. Це усвідомлення обумовлено тим, що особи, які працюють із такою інформацією, підлягають обов’язковому ознайомленню під розписку про конфіденційність інформації та встановлені правила щодо користування нею, наприклад, забороноювиносити замежі службового приміщення документи зтакою інформацією, розмножувати їх технічними засобами, які не обладнані спеціальними пристроями охорони тощо (див. ст. 8 наведеної Інструкції від 27 листопада 1998 р. № 1893).

Обов’язковим є й усвідомлення винним того, що відомості передаються або збираються для передачі саме іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам (це можуть бути будь-які іноземні організації – як державні, так і недержавні (наукові, комерційні, посередницькі тощо)).

Із суб’єктивної сторони передача або збирання конфіденційної інформації не повинні містити ознак державної зради або шпигунства, тобто умисел не повинен бути спрямованим на спричинення шкоди основам національної безпеки України (див.

коментар до статей 111 та 114 КК).

5.Суб’єкт злочину спеціальний – особа, якій конфіденційна інформація була довірена або стала відомою у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

6.Частина 2 ст. 330 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені з корисливихмотивів, аботакі, щоспричинилитяжкінаслідкидляінтересівдержави, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Корисливий мотив означає спрямованість передачі або збирання інформації на одержання матеріальної вигоди (грошей, майна, вигод майнового характеру), або звільнення від обов’язків матеріального характеру (наприклад, у рахунок погашення боргу).

Зміст тяжких наслідків для інтересів держави закон не розкриває, тому це поняття належить до так званих оціночних понять: їх зміст залежить від оцінки всіх конкретних обставин справи. У даному складі злочину тяжкі наслідки можуть бути обумовлені важливістю інформації, розміром матеріальної шкоди (як прямої, так

іупущеної вигоди), моральної шкоди тощо.

Повторність як кваліфікуюча ознака цього злочину спеціальна: вчинення хоча б вдруге такого ж самого злочину, тобто злочину, передбаченого ст. 330 КК, незалежно від наявності чи відсутності судимості.

Щодо змісту такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, – див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

Стаття 331. Виключена

(Статтю331 «Незаконнеперетинаннядержавногокордону» виключеноЗаконом України № 1723-IV від 18 травня 2004 р.)

694

Стаття 332

Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

1.Незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину.

2.Тісамідії, вчиненіспособом, небезпечнимдляжиттячиздоров’яособи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або без такої.

3.Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквідсемидодев’ятироківзпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та з конфіскацією майна.

(Стаття 332 в редакції Закону України № 3186-VI від 5 квітня 2011 р.)

1.Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів. Правовою основою криміналізації незаконного переправлення осіб через державний кордон є ст. 2 Конституції України, відповідно до якої суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Поняття державного кордону визначено у ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р.: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору» (ВВРУ. – 1992. – № 2. – Ст. 5).

2.Відповідно до ч. 1 ст. 332 КК об’єктивна сторона цього злочину виявляється в: 1) незаконному переправленні осіб через державний кордон України; 2) організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництві такими діями; 4) сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. Підвищена суспільна небезпека організованих форм злочинної діяльності з незаконного переправлення осіб через державний кордон обумовила специфічну структуру цього складу: по-перше, сама організаторська діяльність, незалежно від того, чи вдалося переправлення, чи ні, а також керівництво цією діяльністю розглядаються як закінчені злочини (злочини з усіченим складом); по-друге, особи, які здійснюють незаконне переправлення, а також особи, які сприяють цьому

695

Розділ XІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних...

порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вважаються виконавцями злочину.

Незаконне переправлення осібчерездержавний кордонУкраїни– цедіїособи, які полягають у забезпеченні перетинання (перевезення, переведення) державного кордону України іншими особами. Такі дії можуть бути вчинені у співучасті з іншими суб’єктамизлочинубезпосередньо чишляхомвикористанняіншихосіб, яківідповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності.

Організація – це дії, які виявляються у розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.

Керівництво– цеактивнадіяльністьщодозабезпеченнясамогопереправленняпід час його вчинення: віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їх обов’язків тощо.

Сприяння – будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

3. Із суб’єктивної сторони цей злочин вчинюється з прямим умислом.

Мотивитаметаможутьбутирізнимиінакваліфікаціюневпливають. Якправило, для злочину характерні корисливі мотиви і мета.

4.Суб’єкт– будь-якаособа, якадосягла16 років. Якщотакідіївчиненіслужбовою особою з використанням своїх службових повноважень, то необхідна кваліфікація за сукупністю статей 332 та 364 КК.

5.Участині 2 ст. 332 ККпередбачена відповідальність затісамі дії, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров’я особи, щодо кількох осіб, повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища.

Пропоняттяспособу, небезпечного дляжиттячиздоров’я(див. коментар дост. 1 46 КК), кількох осіб (див. коментар до ст. 149 КК), повторності (див. коментар до ст. 32 КК), вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ст. 28 КК), службової особи (див. пп. 1 і 2 примітки до ст. 364 КК).

6.У частині 3 ст. 332 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.

Пропоняттяорганізованоїгрупи(див. коментардост. 28 КК), корисливихмотивів

(див. коментар до ст. 115 КК).

Стаття 333. Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю

1. Порушеннявстановленогопорядкуздійснення міжнароднихпередач товарів, що підлягають державному експортному контролю, –

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі

696

Стаття 333

на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, вчинене повторно або організованою групою, – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі

на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та строк до трьох років.

(Стаття 333 в редакції Закону України № 668-IV від 3 квітня 2003 р.)

1.Диспозиція ч. 1 ст. 333 КК є бланкетною. Тому для розкриття об’єктивних та суб’єктивнихознакцьогозлочинуслідзвертатисядопевнихнормативнихактів, основнимизякихєЗаконУкраїни«Продержавнийконтрользаміжнароднимипередачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 р. (ОВУ. – 2003. – № 12. – Ст. 518) та Положення про державну службу експортного контролю, затвердженеПрезидентомУкраїни17 квітня2002 р. (ОВУ. – 2002. – №16. –

Ст. 342).

На підставі цих нормативних актів Державною службою експортного контролю розробляються окремі положення, інструкції щодо порядку здійснення міжнародних передач конкретних товарів, що підлягають державному експортному контролю. Наприклад, «Пропорядокдержавногоконтролюзапередачами товаріввійськовогопризначення» від 20 листопада 2003 р. (ОВУ. – 2003. – № 48. – Ст. 2506).

2.Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують національну безпекуУкраїни, їїміжнароднийавторитетусферідотриманняміжнароднихзобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів з терористичною та з іншою протиправною метою.

Обов’язковою ознакою злочину є його предмет – товари, що підлягають державному експортному контролю.

Відповідно до ст. 1 розд. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнароднимипередачамитоваріввійськовогопризначеннятаподвійноговикористання» такими товарами є: 1) товари військового призначення; 2) товари подвійного використання.

До товарів військового призначення належать:

вироби військового призначення – озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини,

атакожматеріалитаобладнання, спеціальнопризначенідлярозроблення, виробництва або використання зазначених виробів;

послуги військового призначення – надання іноземним юридичним чи фізичним особамвУкраїніабозаїїмежамипослуг, утомучисліпосередницьких(брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використаннявиробівчитехнологійвійськовогопризначення, атакожнаданнязазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг із фінансування таких робіт;

технологіївійськовогопризначення– спеціальнаінформаціяубудь-якійформі(за

виняткомзагальнодоступноїінформації), яканеобхіднадлярозроблення, виробництва

697

Розділ XІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних...

або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги:

технічні дані – проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших, у тому числі й електронних, носіях інформації;

технічна допомога – проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходівзметоюпідвищеннякваліфікації, навчання, практичногоосвоєнняметодівроботи; базові технології – технології, які визначають принцип роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена

й використана.

До товарів подвійного призначення належать: окремі види виробів, обладнання,

матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також роботи і послуги, пов’язані з ними, які, крім цивільногопризначення, можутьбутивикористаніувійськовихаботерористичнихцілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів.

Списки конкретних видів цих товарів розробляються Державною службою експортного контролю та затверджуються КМУ.

Для міжнародної передачі таких предметів необхідний дозвіл Державної служби експортного контролю України.

Державний експортний контроль проводить експертизу документів, що подаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності, і вирішує питання про надання дозволів (висновків) про здійсненняміжнароднихпередачтоварів, щопідлягаютьекспортномуконтролю. Відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» такими документами є: дозвіл– документнаправоекспортучиімпортутакихтоварів; висновок– документ на право тимчасового ввезення або вивезення товарів, їх транзит, здійснення переговорівпропередачу такихтоварів додержав, стосовно якихвстановлено ембарго на їх поставку; документ про гарантію – письмове зобов’язання уповноваженого на це державного органу України або іноземної держави щодо використання товарів у заявлених цілях та інші документи, перелічені в Законі.

3. Об’єктивнастороназлочинувиражаєтьсявпорушеннівстановленогопорядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Міжнародні передачі товарів можуть виражатися у таких діях, як експорт, імпорт, реекспорт, тимчасове вивезенняпредметів замежіУкраїниаботимчасове ввезенняїх на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України, за умови участі в них суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів. Діяння можуть бути вчиненні як на території України, так і за її межами. Наприклад, відповідно до ст. 1 Закону України «Про дер-

698

Стаття 334

жавний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» це може бути продаж або передача товарів в Україні посольству чи представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцю абоособібезгромадянства; розкриттятехнологіїіноземцючиособібезгромадянства на території України чи за її межами; продаж або передача в Україні або за її межами права управління такими товарами юридичній особі іноземної держави, іноземцю чи особі без громадянства.

Спеціальний порядок міжнародної передачі за межі України перелічених матеріалів, сировини, обладнань, технологій розробляються Державною службою експортного контролю та затверджуються КМУ і містять у собі конкретні норми, які закріплюють особливі правила державного контролю за такою діяльністю.

Порушення цих правил можуть виявлятися в тому, що товари не пройшли державногоекспортногоконтролю, абосуб’єктинеодержалидозволуцьогоконтролю, висновку або документа про гарантії, або одержали дозвіл незаконно, шляхом представлення підробленихдокументів, умисноприховаливідомості, якімаютьзначеннядляотримання дозволу, отримали дозвіл шляхом зловживання службовим становищем тощо.

4.Суб’єктивнасторона– прямийумисел, заякогоособаусвідомлює, щоздійснює міжнароднупередачутоваріввійськовогоабоподвійногопризначення, якіпідлягають державному експортному контролю, з порушенням встановленого порядку такої передачі і бажає це зробити.

Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Частіше вони є корисливими, але можуть бути й іншими: помста, заздрість.

5.Суб’єкт злочину – загальний – фізична осудна особа, яка досягла 16 років. Це може бути як особа, яка взагалі не має права здійснювати міжнародні передачі зазначених товарів, так і особа, яка має право на заняття такою діяльністю, але порушує встановлений порядок.

Частина 2 ст. 333 КК як кваліфікуючі ознаки передбачає вчинення особою такого самого діяння повторно або за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 3 ст. 28 та ст. 32 КК).

Стаття 334. Порушення правил міжнародних польотів

Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, а також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів –

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією повітряного судна.

1. Об’єкт злочину – суспільні відносини у сфері охорони суверенітету України. Стаття 1 ПК (ПК України. – К., 2006) передбачає, що «Україні належить повний і виключний суверенітет над повітряним простором України, що є частиною терито-

рії України».

699

Розділ XІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних...

Повітряним простором України визнається частина повітряної сфери над суходолом і водною територією України, у тому числі і над її територіальними водами.

2.Об’єктивна сторона цього злочину може полягати в таких діяннях: 1) вліт

вУкраїну без відповідного дозволу; 2) виліт з України без відповідного дозволу; 3) недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів, ешелонів.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тому для аналізу об’єктивної сторони злочинуслідзвернутисядостатей57, 58 ПК, щопередбачаютьнормиіправилаздійснення міжнародних польотів. Згідно зі ст. 57 ПК під міжнародними польотами розуміються польоти, пов’язані з перетинанням повітряними суднами державного кордону України та іншої держави. Якщо це регулярні польоти, то вони повинні здійснюватися на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод.

Для нерегулярних польотів потрібний спеціальний дозвіл. Переліт через державний кордон повітряного судна повинен здійснюватися по спеціально виділених коридорах, повітряних трасах, обмежених за висотою та шириною, забезпечених аеродромами, засобами навігації, контролем за рухом зазначеними у дозволі маршрутами, місцями посадки та ін., що складають структуру повітряного простору (статті 9, 58 ПК).

Закінченим цей злочин вважається з моменту вчинення цих діянь, незалежно від настання наслідків (формальний склад злочину). Якщо такі діяння були пов’язані з порушенням правил безпеки руху, або експлуатації повітряного транспорту, або правил повітряних польотів, кваліфікація повинна бути за сукупністю статей 334 та 276 КК або статей 334 та 281 КК. Також за сукупністю злочинів повинна бути кваліфікація у випадку порушення правил міжнародних польотів, пов’язаного з угоном повітряного судна (статті 334 та 228 КК).

3.Суб’єктивна сторона цього злочину може виражатися як в умислі, так і в необережності.

4.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка керує повітряним судном, незалежно від його типу і приналежності.

Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу

Ухилення від призову на строкову військову службу – карається обмеженням волі на строк до трьох років.

1.Безпосереднім об’єктом цього злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її збройних сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

2.Об’єктивна сторона виявляється в бездіяльності – в ухиленні від призову на строкову військову службу, тобто в невиконанні загального обов’язку відбувати військову службу, покладеного на громадян України ст. 65 Конституції України.

700