NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 325

1. Предметом злочину є одурманюючі речовини, які не є наркотичними або психотропними, або їх аналогами. Визначення одурманюючих засобів (речовин) див. у коментарі до ст. 322 КК.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні особи, тобто такі, що не досягли

18років.

2.Об’єктивна сторона злочину виражається у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Зміст схиляння є аналогічним до змісту схиляння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 315 КК (див. коментар до цієї статті).

Застосування до неповнолітнього насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, катуваннятощо) зметоюпримуситийогодовживанняодурманюючихзасобівутворює сукупність злочинів, передбачених статтями 324 та 121, 122, 125, 127 КК.

Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживання також наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, скоєне також утворює сукупність із відповідними злочинами (статті 307, 309, 311, 315 КК та ін.).

3.Злочин вважається закінченим з початку здійснення дій, спрямованих на те, щобзбудитивіншоїособибажаннявжитинаркотичнізасоби. Прицьомувідповідальність за злочин настає незалежно від наслідків схиляння, тобто від того, вжила неповнолітня особа одурманюючий засіб, відмовилася це зробити чи вживання не відбулося.

4.Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і наявністю мети – викликати у конкретної особи бажання вживати одурманюючі засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами.

5.Суб’єктомцьогозлочинуможебутибудь-якаособа, якадосягла18-річноговіку (пп. 3 і 4 ППВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2). У випадку, коли вчинення таких дій здійснюється службовою особою із використанням службового становища, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю із відповідним злочином у сфері службової діяльності.

Стаття 325. Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням

1.Порушенняправилтанорм, встановленихзметоюзапобіганняепідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням(отруєнням) іборотьбизними, якщотакідіїспричинилиабозавідомо могли спричинити поширення цих захворювань, –

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

(Стаття 325 у редакції Закону України № 1125-VI від 17 березня 2009 р.)

681

Розділ ХІІІ. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

1. З об’єктивної сторони цей злочин передбачає: порушення санітарних правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим інфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними; настання наслідків у вигляді створення реальної можливості поширення епідемічних, інших інфекційних або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) абопоширенняназванихзахворювань; причиннийзв’язокміждопущенимипорушеннями та будь-яким із названих наслідків.

Санітарні правила та норми щодо запобігання та боротьби з епідемічними, іншими інфекційними захворюваннями та масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями) встановлюються відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ (ВВРУ. – 1993. – № 4 (26.01.93). – Ст. 19) зі змінами, законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ (ВВРУ. – 1994. – № 27 (05.07.94). – Ст. 218) зі змінами та «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р. № 1645-ІІІ (ОВУ. – 2000. – № 17 (12.05.2000). – Ст. 690) зі зміна-

ми, «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. № 2586-III (ВВРУ. – 2001. – №49 (07.12.2001). – Ст. 258) зізмінамитаіншихнормативно-право- вих актів.

Порушення цих правил та норм може полягати в дії або бездіяльності та означає їхневиконанняабоненалежневиконання(наприклад, допущенняв’їздунатериторію України іноземного громадянина з країни, де зареєстровані інфекційні хвороби, без документів, передбачених міжнародними договорами і санітарним законодавством України; непроведення дезинфекції у вогнищі захворювання тощо).

Наслідки цього злочину полягають у створенні реальної можливості поширення епідемічних або інших заразних захворювань або поширенні вказаних захворювань.

Епідемічнимивважаютьсятакіінфекційнізахворювання, якімаютьздатністьмасовопоширюватисясереднаселеннянавідповіднійтериторіїзакороткийпроміжокчасу.

Інфекційні хвороби – розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим

ісхильні до масового поширення. Серед інфекційних хвороб виділяють небезпечні та особливо небезпечні. Небезпечні інфекційні хвороби – інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я в окремих хворих

істановлять небезпеку дляїхжиття таздоров’я; особливо небезпечні інфекційні хвороби– інфекційніхвороби(утомучислікарантинні: чума, холера, жовтагарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення. Список хвороб, які визнаються особливо небезпечними інфекційними та небезпечними інфекційними, міститься уПереліку особливонебезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженому наказом МОЗ від 19 липня 1995 р. № 133.

Масові неінфекційні захворювання (отруєння) – масові захворювання, виникнен-

ня яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів

682

Стаття 326

середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг.

Порушення правил та норм має бути причинно пов’язане або з поширенням епідемій, інших інфекційних захворювань або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення.

2.Злочин вважається закінченим з моменту фактичного настання вказаних на-

слідків або створення реальної загрози їх настання.

3.Суб’єктивна сторона злочину характеризується або умисним порушенням встановлених правил, або їх порушенням через необережність, а до наслідків – необережність. Прицьомуможливістьспричиненняпоширеннязазначенихзахворювань повинна усвідомлюватися суб’єктом злочину.

4.Суб’єкт цього злочину – будь-яка особа, що досягла 16-річного віку, у тому числі і службова, в обов’язки якої входить виконання передбачених законом правил та норм по боротьбі з епідеміями та іншими заразними захворюваннями (службові особипідприємств, організацій, установ; медичніпрацівники, працівникисанепідемстанцій, ветеринарні лікарі; працівники тваринницьких ферм тощо), а також інші особи, утомучисліінфекційніхворі, контактніособитабактеріоносії, якістворюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, які порушили правила та норми, встановлені з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням,

атакож масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) та боротьби з ними. Службові особи за порушення цих правил можуть нести відповідальність за сукупністю злочинів – за ст. 325 КК та за відповідний службовий злочин.

5.Частина 2 ст. 325 КК передбачає такі обтяжуючі обставини, як вчинення діянь, передбачених ч. 1, якщо вони спричинили загибель людини чи інші тяжкі наслідки.

Спричинення загибелі людей означає настання хоча б однієї смерті людини, причинно пов’язаної із порушенням правил та норм, передбачених у ч. 1 ст. 325 КК. Інші тяжкі наслідки охоплюють захворювання людей, великі матеріальні витрати, що пов’язані з ліквідацією наслідків порушення зазначених правил та норм, тощо. Детальніше див. коментар до ст. 326 КК.

Вина щодо вказаних наслідків характеризується необережністю.

Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводженнязними, якщовоностворилозагрозузагибелілюдейчинастанняіншихтяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

683

Розділ ХІІІ. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.Предметом цього злочину є мікробіологічні чи інші біологічні агенти (мікроорганізми, віруси, бактеріальні речовини та ін.) або токсини (отруйні речовини).

Мікробіологічні та інші біологічні агенти – це предмети і речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнічні препарати, мікроорганізми, патогенні для людей і тварин тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей. До біологічних агентів належать, наприклад, штами мікроорганізмів, речовини для обробки зерна, інші біологічно активні речовини і предмети – продукти біотехнологій.

Токсини – це сполуки (частина білкової природи) бактерійного, рослинного або тваринного походження, здатні при потраплянні в організм людини спричиняти захворювання або смерть (містяться в отрутах змій, павуків, скорпіонів). Особливу небезпеку для здоров’я населення становлять токсичні речовини, які при проникненні в організм людини через органи дихання, травлення або через шкіру можуть викликати затяжні або хронічні, включаючи ракові, захворювання. Їх перелік міститься

укласифікаційних таблицях патогеннихдляздоров’ялюдеймікроорганізмів, атакож

уСпискутоварівподвійноговикористання, щоможутьбутивикористаніпристворенні бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї (додаток № 5 до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого Постановою КМУ від 28 січня 2004 р. № 86, у редакції Постанови КМУ від 8 серпня 2007 р. № 1012 (ОВУ. – 2007. – № 59. – Ст. 2352).

Щодо обігу вказаних предметів встановлено дозвільну систему, тобто сукупність певних правил поводження із цими речовинами, що можуть здійснюватись лише на підставідозволів(ліцензій, розпорядженьтощо) відповіднихуповноваженихдержавних органів.

2.Об’єктивнасторонацьогозлочинухарактеризується порушенням правилзберігання, використання, обліку, перевезення або інших правил поводження з біологічними агентами і токсинами.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. – 1991. – 8 жовт. (№ 41). – Ст. 546) зі змінами підприємства, установи й організації зобов’язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та продуктівбіотехнології, атакожінтродукцію, акліматизаціюіреакліматизаціютварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання і ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини.

Підприємства і громадяни-підприємці, здійснюючи зазначені дії, зобов’язані дотримуватися санітарних норм, що гарантують безпеку для здоров’я населення і до-

684

Стаття 326

вкілля. Ці ж вимоги поширюються на транзитне транспортування через територію Українихімічних, біологічних, радіоактивних, іншихнебезпечних дляздоров’явидів сировини, корисних копалин, речовин та матеріалів будь-якими видами транспорту та продуктопроводами (ст. 25 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.). Правила поводження із мікробіологічними чи іншими біологічними агентами та токсинами встановлюються й іншими нормативними актами. Наприклад, такі правила встановлені згідно з Порядком одержання, обліку, зберігання та утримання тест-штамів мікроорганізмів для проведення контролю якості лікарських засобів за мікробіологічними показниками, затвердженийнаказомМОЗвід14 січня2004 р. №5 (ОВУ. – 2004. – №16 (07 трав.). – Ст. 1143) зі змінами. Зазначені та інші правила зобов’язують забезпечувати лабораторнийконтроль, гігієнічну регламентацію небезпечних дляжиттячиздоров’ялюдинифакторів, утомучислі мікробіологічних чиіншихбіологічних агентів татоксинів, їх державну реєстрацію тощо.

Порушення встановлених правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Таке порушення може виражатися в невиконанні зазначених правил або в їх неналежному виконанні.

Діяння може спричинити відповідальність за ст. 326, у разі якщо порушення правилповодженнязмікробіологічнимичиіншимибіологічнимиагентамичитоксинами було суттєвим, містило реальну небезпеку для життя чи здоров’я людей.

Спричинення наслідку у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків передбачає виникнення реальної можливості настання смертілюдейабозахворюванняхочабоднієїлюдининахворобу, небезпечнудляїїздоров’я.

Заподіянняшкодиздоров’юпотерпілогоозначаєфактичнезахворюваннявнаслідок вказаних дій хоча б однієї особи (за винятком того, хто брав участь у вчиненні цього злочину).

Порушення встановлених правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами повинно бути обов’язково причинно пов’язане із настанням наслідків, передбачених ст. 326 КК.

3.Злочин вважається закінченим з моменту настання будь-якого із вказаних наслідків.

4.Суб’єктивнасторонахарактеризуєтьсяумиснимабонеобережнимпорушенням зазначених правил, а щодо наслідків – тільки необережним.

5.Суб’єкт цього злочину – спеціальний, тобто особа, що досягла 16-річного віку та на яку покладений обов’язок дотримуватися правил поводження із зазначеними предметами (наприклад, особи медичного персоналу, працівники аптек, керівники підприємств, що здійснюють діяльність, пов’язану з обігом таких речовин, тощо). Службовіособизапорушенняцихправилпідлягаютьвідповідальностізасукупністю злочинів – за ст. 326 КК та за відповідний службовий злочин.

6.Обтяжуючими обставинами, передбаченими ч. 2 ст. 326 КК, є вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, якщо: 1) діяння спричинило загибель людей або 2) інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей розуміють смерть хоча б однієї людини внаслідок порушення правилповодженняізмікробіологічнимичиіншимибіологічнимиагентамичитоксинами.

685

Розділ ХІІІ. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

Доіншихтяжкихнаслідківможутьбутивіднесенітяжкітілесніушкодженняодній чи кільком особам; нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше людям, зараження хворобою кількох осіб, заподіяння значної матеріальної шкоди фізичній або юридичній особі. До інших тяжких наслідків можуть бути також віднесені: велика екологічна чи матеріальна шкода (наприклад, потрапляння мікробіологічних агентів у воду, продукти харчування чи середовище проживання людини, в результаті чого виник осередок поширення гострого інфекційного захворювання) тощо.

Порушення правил зберігання, використання, перевезення або інших правил поводженнязмікробіологічнимичиіншимибіологічнимиагентамичитоксинами, якщо воноспричинило забруднення або псування земель, забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря, забруднення поверхневих чи підземних водіводоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхприродних властивостей, забруднення моря кваліфікується відповідно за статтями 239, 241, 242, 243 КК. У разі, якщо таке забруднення є менш тяжким, ніж порушення правил поводження з цими речовинами, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю ст. 326 та статей 239, 241, 242, 243 КК.

Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції

1.Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого, –

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Предметом цього злочину є продукти харчування та інша продукція, радіоактивно забруднена понад допустимий рівень.

Продукти харчування – будь-які продукти, що в натуральному вигляді чи після відповідноїобробкивживаютьсялюдиноювїжуабодляпиття(хліб, крупи, борошно, цукор, м’ясо, молоко, яйця, риба тощо).

Підіншоюпродукцієюрозуміютьпродуктисільськогосподарського таіншого(наприклад, морського) походження, призначенідлягодуванняхудоби(різнікорми), лісоматеріали, будівельні матеріали та вироби з них, для використання у промисловості, побуті як технічної сировини (льон, конопля тощо) чи у медицині (лікарські трави, плоди тощо).

686

Стаття 327

Обов’язковою ознакою предметів цього злочину є їх радіоактивне забруднення понад допустимі рівні. Це означає, що продукти харчування чи інша продукція або маютьнасвоїйповерхнічастки радіоактивного матеріалу увиглядіпилуаборадіоактивні частки містяться у самих клітинах рослин чи тварин, іншої продукції.

Визначення радіоактивного забруднення та його рівнів, а також органів контролю за рівнем такого забруднення міститься у Законі України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14 січня 1998 р. (ОВУ. – 1998. – № 6) з наступними змінами, віншихнормативно-правовихактах. Зокрема, функціїрадіологічногоконтролю за продуктами харчування, що реалізуються підприємствами торгівлі та громадського харчування незалежно від форм власності, покладено на Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів та на її органи на місцях, а контроль за продуктами харчування, якіреалізуються наринках, – насанітарно-епідеміологічну службу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого1991 року№796XII (ВВР УРСР. – 1991. – 16 квіт.(№ 16). – Ст. 200) зі змінами виробництво та реалізація продукції, радіоактивна забрудненість якої перевищує допустимі рівні вмісту радіонуклідів, за винятком продукції науково-виробничого та дослідного характеру, забороняються. Уразінеможливостівикористаннятапереробкипродукції, забрудненої радіонуклідами понад затверджені допустимі рівні, вона підлягає вилученню та знищеннюупорядку, встановленомуКМУ, звідшкодуваннямпов’язанихізцимвитрат виробниками забрудненої продукції.

2.Об’єктивнасторонацьогозлочинупередбачаєвчиненняальтернативнихдіянь

увигляді: 1) заготівлі або 2) перероблення, або 3) збуту радіоактивно забрудненої продукції та настання наслідків у вигляді: 1) створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або 2) заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого.

Заготівля продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, – це дії зі збирання врожаю сільськогосподарських культур, ловлі риби, добування дичини, збирання грибів, плодів диких рослин тощо.

Переробка цієї продукції – це вплив будь-яким способом на продукти харчування або іншу продукцію з метою надання їм придатності для вживання як у готовому вигляді, так і як напівфабрикату (сушка, заморожування, витягнення, кип’ятіння, змішання тощо).

Збут – це випуск будь-яким способом в обіг продуктів харчування або іншої радіоактивно забрудненої продукції. Такий збут може бути оплатним (продаж, обмін) або безоплатним (дарування, пригощання).

Про наслідки у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого див. коментар до ст. 326 КК.

Заготівля, переробленняабозбутрадіоактивнозабрудненихпродуктівхарчування чи іншої продукції має бути обов’язково причинно пов’язано із настанням наслідків, передбачених ст. 327 КК.

3.Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, передбачених частинами 1 або 2 ст. 327 КК.

4.Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини щодо діяння і необережністю щодо зазначених наслідків. Обов’язковою ознакою за-

687

Розділ ХІІІ. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

готівлі і перероблення продуктів харчування чи іншої радіоактивно забрудненої продукції є наявність мети збуту такої продукції. Заготівля і перероблення цієї продукції для власних потреб не утворює складу цього злочину, а за наявності підстав може утворюватисклададміністративного правопорушення, передбаченого ст. 461 КУпАП.

5.Суб’єкт цього злочину – загальний, ним може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Службові особи за вчинення таких дій підлягають відповідальності за сукупністю злочинів – за ст. 327 КК та відповідним службовим злочином.

6.Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені в ч. 2 ст. 327 КК, а саме вчиненнядій, передбаченихч. 1 цієїстатті, якщовониспричинили: 1) загибельлюдей або 2) інші тяжкі наслідки.

Загибельлюдей– цесмертьхочабоднієїлюдинивнаслідокдій, щозазначенівч. 1

ст. 327 КК.

Інші тяжкі наслідки характеризуються заподіянням тяжких тілесних ушкоджень однійособі, середньоїтяжкостітілеснихушкодженьдвомабобільшеособам, значних матеріальних збитків державній, громадській організації або громадянам, значною екологічною шкодою внаслідок вказаних дій з радіоактивно забрудненими продуктами харчування або іншою продукцією тощо.

688

Стаття 300

РОЗДІЛ ХІV

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують обороноздатність України, її незалежність, територіальну цілісність і недоторканність. Важливість цього об’єкта обумовлена тим, що відповідно до ст. 17 Конституції України «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу».

Стаття 328. Розголошення державної таємниці

1.Розголошеннявідомостей, щостановлятьдержавнутаємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства –

караєтьсяпозбавленнямволінастроквіддвохдоп’ятироківзпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

1.Безпосереднім об’єктом цього злочину виступають суспільні відносини з охорони державної таємниці в різних сферах діяльності держави, що можна охарактеризувати як відносини інформаційної безпеки. При посяганні на цей об’єкт може заподіюватися шкода військовому, економічному, науковому потенціалу держави. Зберігання державної таємниці – одна з гарантій незалежності України, її недоторканності та національної безпеки.

2.Предметом цього злочину є відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік, яких передбачений у Законі України «Про державну таємницю»

вредакції від 21 вересня 1999 р. (ВВРУ. – 1999. – № 49. – Ст. 428).

У статті 1 цього Закону державна таємниця визначається як вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері науки й техніки, оборони, економіки, державної безпеки й охорони правопорядку, розголошення яких може заподіяти шкоди національній безпеці України, і які визнані в порядку, встановленому у цьому законі, державною таємницею, що підлягає охороні державою. Так, наприклад, відповідно до ст. 8 цього Закону державну таємницю у сфері оборони становлять відомості про стратегічні й оперативні плани; у сфері науки – про наукові, науково-дослідні, до- слідно-конструкторські й проектні роботи, на базі яких можуть бути створені про-

689

Розділ XІV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних...

гресивні технології, нові види виробництва продукції і технологічних процесів, що маютьвеликеобороннечиекономічне значенняабоістотновпливаютьназовнішньоекономічну діяльність і національну безпеку України; у сфері економіки – це відомостіпродержавнізапасидорогоціннихметалівмонетарноїгрупи; усферізовнішніх відносин – про експорт та імпорт озброєння, військової техніки, окремих видів стратегічної сировини. Ці відомості мають гриф секретності, ступінь якої («особливої важливості», «цілкомтаємно», «таємно») залежитьвідїхважливості, івизначаєстрок секретності, ступінь обмеженості доступу до неї та рівень охорони державою.

Водночасцяжст. 8 Законузабороняєвіднесеннядодержавноїтаємницібудь-яких відомостей, якщо цим будуть порушуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров’ю й безпеці населення. Це відомості про стан довкілля, якість харчових продуктів, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища, стан здоров’я громадян, їх життєвий рівень тощо.

3.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого в ч. 1 ст. 328 КК, визначена як розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, тобто протиправне доведення їх до відома сторонніх осіб (хоча б однієї особи). Під сторонніми особами слід розуміти осіб, яким ці відомості не повинні бути відомими. Розголошення може виражатися як у дії, так і бездіяльності. Дія може виявлятися, наприклад,

урозголошенні секретних даних у розмові, письмовому повідомленні, шляхом публікації у пресі, у виступі по радіо чи телебаченню, у передачі для друкування особі, що не має права на ознайомлення з даними відомостями, у показі креслень, документів й ін. Бездіяльність може полягати в недотриманні правил збереження, обертання, перевезення матеріалів, документів, коли створюється можливість ознайомлення з відомостями сторонніх осіб. Спосіб розголошення для кваліфікації значення не має.

Обов’язковоюознакоюєвідсутністьуцихдіяхабобездіяльності ознакдержавної зради або шпигунства (див. коментар до статей 111 та 114 КК).

Злочин вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, тобто коли вони стали відомі хоча б одній сторонній особі.

4.Суб’єктивна сторона цього злочину – це будь-яка форма вини: як умисел (прямийчинепрямий), такінеобережність (самовпевненість чинедбалість). Наприклад, розголошення відомостей буде вчинене з прямим умислом, якщо суб’єкт усвідомлював та бажав похвалитися про наявність у нього інформації про державну таємницю. Недбалість має місце, наприклад, у випадку, коли особа, приймаючи відвідувачів, не прибирає зі столу документ, який містить державну таємницю, що дає можливість прочитати його стороннім особам.

Мотиви і мета розголошення можуть бути різними і на кваліфікацію вчиненого за ст. 328 КК вони не впливають.

Винятки становлять мета ослаблення держави та мета передачі відомостей, що становлятьдержавнутаємницю, іноземнійдержаві, іноземнійорганізаціїабоїхпредставникам, якієобов’язковимиознакамидержавноїзрадиабошпигунстваякзлочинів протиосновнаціональноїбезпекиУкраїни(див. коментардостатей111 та114 КК). Саме це і відмежовує ст. 328 КК від статей 111 та 114 КК.

690