NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 301236

років та з конфіскацією порнографічних предметів, кінота відеопродукції, матеріальнихносіївкомп’ютернихпрограм, засобівїхвиготовлення, розповсюдження і демонстрування.

4.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кінота відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру –

караютьсяпозбавленнямволінастроквідп’ятидодесятироківзпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьохроківтазконфіскацієюпорнографічнихпредметів, кінотавідеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування.

5.Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторноабозапопередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строкдотрьохроківтазконфіскацієюпорнографічнихпредметів, кінотавідеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума

удвісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття301 уредакціїзаконівУкраїни№1520-VI від11 червня2009 р. та№1819-VI від 20 січня 2010 р.)

1.Цястаттязабороняєввезення, виготовлення, зберігання, збутірозповсюдження продукціїпорнографічногохарактеру, щоповністювідповідаєосновнимположенням Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р. № 1296-ІV- ВР у редакції Закону України № 1520-VI від 11 червня 2009 р., № 1819-VI від 20 січня 2010 р. та статей 1 і 2 Міжнародної конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, укладеної в Женеві 12 вересня 1923 р.

2.Суспільнанебезпечністьдій, щоутворюютьцейзлочин, полягаєвтому, щовони посягають на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків. Такі дії знаходяться вявнійсуперечності зіснуючими всуспільстві традиціями інтимного спілкування людей. Завдають шкоди їх моральному вихованню, особливо неповнолітніх, шляхом одіозної сексуальної інформації призводять до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми.

3.Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК, є різні друковані чи рукописні твори, малюнки з натури, натуралістичні фото-, фотомонтажні та інші матеріальні предмети, змістом яких є непристойне зображення порнографічного характеру. Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК, є кінофільми, аудіо- й відеопродукція, відеозаписи, продукція засобів масової інформації, в тому числі реклама, матеріальніносіїкомп’ютернихпрограм, дискетитаіншіматеріальніносіїінформації порнографічного характеру (див. Закон України «Про захист суспільної моралі» від

601

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

20 листопада 2003 р. № 1296-ІV-ВР у редакції Закону України № 1819-VI від 20 січня

2010 р.). Предметом злочину, передбаченого частинами 4 та 5 ст. 301 КК є аналогічна продукція, що містить дитячу порнографію.

Навідмінувідтворівіпредметівзображувально-художнього, науковогочиеротичного характеру, предмети порнографічного характеру за своїм змістом у цинічній формі відображають статеві органи або натуралістичне чи протиприродне зображення сексуальних відносин. Це предмети, призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб інших осіб і тим самим деформації моральних уявлень і нахилів у сфері статевих стосунків. Тому не належать до предметів цього злочину мистецькітвори, уякихвідображенакрасалюдськоготілаінавітьвиявленняприродних інтимних почуттів, де відсутні грубий натуралізм і сексуальна вульгарність.

При вирішенні питання про визнання відповідного твору чи зображення предметом цього злочину необхідно враховувати названий раніше перелік фільмів, які за висновками експертної комісії Міністерства культури і мистецтв визнані порнографічними (див. коментар до ст. 300). А в інших випадках, якщо є сумнів у порнографічності твору чи предмета, – з урахуванням висновку мистецтвознавчої експертизи.

4.Об’єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якої із зазначених

удиспозиції ст. 301 КК дій. Це ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, їх виготовлення, зберігання, перевезення або інше

переміщення з метою збуту чи розповсюдження, або їх збут чи розповсюдження,

утому числі інформаційне, а також примушування до участі в їх створенні. Усі ці дії, за винятком особливостей предмета злочину, не відрізняються від аналогічних дій, що утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 300 КК, при характеристиці якої був зроблений їх аналіз.

Злочин визнається закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції статті дій.

5.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює порнографічний зміст твору чи предмета, суспільно небезпечний характер свого діяння і бажає його вчинення. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони

ємета збуту чи розповсюдження зазначених предметів, а збут, розповсюдження та примушуваннядоучастіуствореннітакогопредметаможутьматикорисливуабоіншу мету.

6.Суб’єкт– особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушування неповнолітніх до участі у створенні таких предметів – 18-річного віку.

7.За частиною 2 ст. 301 КК настає відповідальність за дії, визначені в ч. 1 ст. 301 КК, якщовонивчиненіщодокінотавідеопродукції, матеріальнихносіївкомп’ютерних програмпорнографічногохарактеру, атакожзазбутнеповнолітнімчирозповсюдженнясереднихтворів, зображеньабоіншихпредметівтакогозмісту(див. затверджений МіністерствомкультуриімистецтвУкраїнивід1 липня1999 р. за№9-3216/17 перелік фільмів, які визнані порнографічними).

8.За частиною 3 ст. 301 КК настає відповідальність за дії, визначені в частинах 1 і 2 цієї статті за умови, що вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі. Повторність буде у разі вчи-

602

Стаття 302236

нення будь-якої із зазначених у частинах 1 і 2 статті дій хоча б удруге незалежно від того, була чи ні особа засуджена за раніше вчинений такий злочин (див. коментар до ст. 32 КК). Ознакапопередньоїзмовимаємісце, колиміждвомачибільшесуб’єктами до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення (див. коментар до ст. 28 КК). Відповідно до примітки до ст. 301 ознака отримання доходу у великому розмірі буде тоді, коли його сума у двісті і більше разів перевищує н. м. д. г.

9.Частина 4 ст. 301 КК встановлює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічногохарактеру, щомістятьдитячупорнографію, абопримушуваннянеповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кінота відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру. Перша ознака буде у разі, коли зазначені в частинах1 або2 твори, предметиабоіншапродукціяпорнографічногохарактерумістять натуралістичне, непристойне зображення статевих органів чи сексуальних стосунків за участю дітей, тобто осіб, які не досягли повноліття. Згідно зі змінами, внесеними Законом України № 1819-VI від 20 січня 2010 р. у ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону України«Прозахистсуспільноїморалі», дитячапорнографія– цезображенняубудь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованійвідвертосексуальній поведінці, абобудь-якезображення статевих органівдитини

всексуальних цілях. Примушування неповнолітніх має місце, коли повнолітня особа скоює дії, спрямовані на те, щоб шляхом фізичного або психічного впливу змусити неповнолітню особу всупереч її волі взяти участь у створенні творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.

10.Частина 5 ст. 301 КК передбачає відповідальність за дії, зазначені у ч. 4 цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходуувеликомурозмірі. Ціознакивідомі(див. коментардоч. 3 ст. 301 КК). Однак слід враховувати, що повторність матиме місце у разі вчинення двох чи більше діянь, предмети яких містять дитячу порнографію, а змова відбулася теж щодо вчинення діяння, предметом якого є дитяча порнографія.

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти

ізвідництво

1.Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2.Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, –

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

603

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

1.Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що дії, які його утворюють, посягають на основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Вони сприяють поширенню розпусти та аморальності в інтимних стосунках людей. Особливо небезпечними визнаються такі дії у разі вчинення їх із залученням не-

повнолітніх (див. ст. 7 зазначеного вище Закону України від 20 листопада 2003 р.

№1296-ІV зі змінами, внесеними законами України № 1520-VI від 11 червня 2009 р.

та № 1819-VI від 20 січня 2010 р.). Відповідно до ст. 2 «Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами» від 2 грудня 1949 р. сторони в цій Конвенції зобов’язуються накладати кару на кожного, хто: а) утримує будинок розпусти чи управляє ним або свідомо фінансує, чи бере участь у його фінансуванні; б) здає в оренду або наймає будівлю чи інше місце, або його частину, знаючи, що вони будуть використані з метою проституції третіми особами.

Зміст ст. 302 КК повністю відповідає основним положенням цієї Конвенції.

2.Місцем розпусти визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи пристосоване для постійного або періодичного вчинення розпусних дій (притон розпусти) невизначеним колом осіб, або постійними відвідувачами, які змінюють партнерів. Таке місце призначене для зайняття проституцією. Ним може бути будинок, квартира, кімната в гуртожитку, номер у готелі, офіс, намет, підсобні приміщення, що використовуються для розпусних дій.

Термін «місця розпусти» використано в законі в розумінні різноманітності таких місць, а не їх кількості в кожному випадку вчинення злочину.

3.Об’єктивну сторону злочину утворює одна із трьох дій: 1) створення місця розпусти; 2) його утримання; 3) звідництво для розпусти.

Створення місця розпусти – це, наприклад, завершений пошук приміщення чи іншого місця, відкриття закладу (масажний салон, сауна), під яким маскується місце розпусти, облаштування такого місця, підбір обслуги, забезпечення засобами зв’язку, транспорту. Утримання місця розпусти означає вчинення дій, що забезпечують його використання та функціонування. Це пошук клієнтів, оплата оренди приміщення, транспортних витрат, інші фінансові розрахунки, придбання й реалізація для клієнтів білизни, напоїв, продуктів тощо. Звідництво – це своєрідне посередництво, що виявляється у сприянні добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою. Воно може полягати в знайомстві або організації зустрічей таких осіб, у пошуку осіб, які згодні займатися розпустою, у схилянні осіб до розпусти та ін.

Злочин визнається закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазначених у законі дій.

4.Суб’єктивнасторонацьогозлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій і бажає їх вчинення. Мотиви

імета вчинення злочину можуть бути різними. Однак за наявності мети наживи дії винного підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302 КК.

5.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. У разі вчинення цього злочину службовою особою з використанням влади чи свого службового становища її дії підлягають кваліфікації за сукупністю статей 302 і 364 КК.

604

Стаття 303236

6.У частині 2 ст. 302 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені у ч. 1 цієї статті, якщо вонивчинені зметоюнаживи абоособою, раніше судимою затакийзло-

чин, або вчинені організованою групою.

Дії, вчинені з метою наживи, визнаються у разі наявності у винного наміру отримати матеріальну винагороду в будь-якому виді, наприклад, шляхом вчинення чи участіувчиненнітакихдійухилитисявідсплатиборгуабоіншихсум, яківінповинен був сплатити. Тому мета наживи має місце і тоді, коли з якої-небудь причини обіцяна винагорода за вчинену дію не була отримана. Друга кваліфікуюча ознака має місце

увипадку вчинення цього злочину особою, яка раніше була судима за такий злочин, за умови, що судимість ця не знята і не погашена. Третя кваліфікуюча ознака – це вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, організованою групою (про поняття та-

кої групи див. коментар до ст. 28 КК).

7.Частина 3 ст. 302 КК посилює відповідальність за дії, передбачені в перших двох частинах цієї статті, що вчиненні із залученням неповнолітнього. Наявність цієї ознакиприпускаєбудь-якимспособомзалученнянеповнолітньогодоучастіувчинен- ні таких діянь чи безпосереднє залучення такої особи для вчинення або участі у вчиненні розпусних дій у місцях розпусти.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 302 КК, може бути лише повнолітня особа.

Додаткової кваліфікації завтягнення неповнолітніх узлочиннудіяльність (ст. 304 КК) не потрібно. Однак у разі залучення до вчинення зазначених дій осіб, які не до- сягли16-річноговіку, абовчиненнящодонихрозпуснихдійвідповідальністьповинна наставатизасукупністю– ч. 3 ст. 302 ККівідповідноючастиноюст. 156 (п. 16 ППВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2).

Стаття 303. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

1.Втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до заняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою

звикористанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, –

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

3.Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

605

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

4. Дії, передбачені частинамипершою, другоюаботретьоюцієїстатті, вчинені щодо малолітнього, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. 1. Під сутенерством у цій статті слід розуміти дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою.

2. Відповідальність завтягненнямалолітньогочинеповнолітньоговзаняття проституцією чипримушування їх до заняття проституцією зацією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосуваннянасильства, використаннямслужбовогостановища, абоособою, відякої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

(Стаття 303 у редакції Закону України № 3316-ІV від 12 січня 2006 р.)

1.За останні десятиліття втягнення осіб як жіночої, так і чоловічої статі в заняття проституцією та інші дії, пов’язані з її експлуатацією, набули значного поширення

врізних країнах світу, в тому числі в Україні. Це змусило розробити певні заходи і прийняти ряд міжнародних угод, спрямованих на посилення боротьби із цим злом

(див. ст. 6 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р.; ст. 2 Угоди про співробітництво СНД в боротьбі зі злочинністю від 25 листопада1998 р.; ст. 3 Конвенції прозаборону танегайні заходищодоліквідації найгіршихформдитячоїпраці, №182, ратифікованоїЗакономУкраїнивід5 жовтня

2000 р. та ін.). Стаття 303 КК у редакції Закону України «Про внесення змін до КК України...» від 12 січня 2006 р. № 3316-IV повністю відповідає і значно розвиває основні положення зазначених угод.

2.Участині1 ст. 303 ККвизначеніознакискладузлочину, суспільнанебезпечність якогополягаєнетількивтому, щотакідіїсуперечатьосновнимпринципамізагальновизнаним правилам моральності, а й у тому, що винний, всупереч волі особи, схиляє чипримушуєїїдонадання сексуальних послугзаплату. Такі діїєгрубимвиявленням експлуатації проституції третіми особами.

3.Об’єктивнусторонуцьогозлочинуутворюютьвтягнення особивзаняття проституцією або примушування її до заняття проституцією, що відбувається шляхом використанняобману, шантажу, уразливогостанупотерпілоїособиабоіззастосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство.

Способами втягнення в заняття проституцією є шантаж або обман. Шантаж полягає у погрозі повідомити різним установам чи окремим особам (чоловіку, дружині, батькам, дітям, друзям та іншим близьким особам) відомості, які потерпіла особа бажає зберегти в таємниці. При цьому не має значення, відповідають такі факти дійсності чи мають характер наклепу. До шантажу слід відносити і випадки, коли втягненнявзаняттяпроституцієювчиняється шляхомпогрози, наприклад, викрастисаму потерпілу особу, її дитину чи інших родичів або заподіяти близьким якусь іншу шкоду. Обман – це навмисне перекручування або приховування істини, а також повідомлення завідомо неправдивих відомостей з метою втягнення особи у заняття прости-

606

Стаття 303236

туцією. Прикладом може бути обіцянка надати роботу в зоні відпочинку чи за кордоном фотомоделі, офіціантки, няні, тоді як намір був таким чином втягнути особу у заняття проституцією. Обман може виражатися в усній, письмовій формі або бути вчиненим із використанням підроблених документів.

Вокремих випадках втягнення особи в заняття проституцією може бути вчинено

звикористанням уразливого стану особи. Таке можливо у разі, коли особа, у якої під впливом життєвих негараздів: втрати роботи, відсутності місця проживання, матеріальних труднощів, тяжкої образи та інших обставин, – підвищується стан нервовоемоційного збудження, що знижує здатність її адекватно реагувати на відповідні дії. Вона стає слабкою, психологічно не захищеною і легко піддається на певні дії чи пропозиції інших осіб зайнятися проституцією.

Поширеними способами втягнення або примушування до заняття проституцією є такі, що пов’язані із застосуванням чи погрозою застосування насильства. Під застосуванням насильства слід розуміти фізичний вплив на особу будь-якої статі шляхом, наприклад, позбавлення їжі, води, позбавлення волі, завдання побоїв, мордування, катувань, заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо мало місце мордування, катування або були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження або інші більш тяжкі злочини, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів (ч. 1 або ч. 2 ст. 303 та частини 1 або 2 ст. 121, або ч. 2 ст. 303 та ч. 2 ст. 127 КК). Погроза застосування насильства – це залякування потерпілої особи застосуванням до неї фізичного насильства. Погроза повинна бути адресована до потерпілої особи, або до неї і одночасно до її близьких. Однак ця кваліфікуюча ознака відсутня у разі, коли погроза стосується лише інших, навіть близьких осіб. Форми вияву погрози можуть бути різними, але за своїм характером вона повинна бути реальною.

4. Об’єктивна сторона цього злочину буде і за наявності сутенерства, під яким відповідно до примітки 1 до ст. 303 КК слід розуміти дії особи щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою жіночої чи чоловічої статі, що вчиняються

зкорисливою метою. Така діяльність сутенера може бути поєднана з примушуванням чи втягненням до заняття проституцією, а в подальшому виражена у створенні умов для сексуальної експлуатації зазначених осіб, у здійсненні нагляду й опіки над ними, у захисті від конкурентів, забезпеченні транспортом, у відверненні насильства чи обману з боку клієнтів та інших діях, що забезпечують умови сексуальної експлуатації таких осіб.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 303 КК дій незалежно від того, вдалося чи ні таким способом втягти потерпілу особу у заняття проституцією, а при сутенерстві – з моменту вчинення сутенером дії щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою незалежно від фактичного досягнення ним корисливої мети.

5. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із метою втягнення особи у заняття проституцією, а при сутенерстві – наявністю корисливої мети.

6. Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, незалежно від її статі. У разі вчинення цього злочину щодо неповнолітнього (ч. 3 ст. 303 КК) або малолітнього (ч. 4 ст. 303 КК) особа, яка досягла 18-річного віку (п. 4 ППВСУ від

607

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

27 лютого 2004 р. № 2). А у разі вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 303 КК, службовоюособоюзвикористаннямсвогослужбовогостановищасуб’єктомможебутибудьяка службова особа, ознаки якої зазначені в частинах 3 чи 4 ст. 18 КК та у примітці 1 до ст. 364 КК.

7.Зазначені у ч. 2 ст. 303 КК кваліфікуючі ознаки мають місце, коли дії, перед-

бачені ч. 1 цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовоюгрупоюосіб, абоособоюзвикористаннямслужбовогостановища, абоособою, від якої потерпіла особа була у матеріальній чи іншій залежності.

Перша ознака буде у разі, коли особа вчиняє зазначені у ч. 1 цієї статті дії стосовнодвохчи більше осіб одночасно. Такі дії повинні охоплюватися єдиним наміром винноїособиівчинятися, якправило, водномумісці табеззначногопроміжку вчасі. Повторність означає вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 статті дії хоча б другий раз незалежно від виду та послідовності їх вчинення і того, була чи ні особа судимою за раніше вчинений такий злочин (див. коментар до ст. 32 КК). Ознака попередньої змови групи осіб має місце, коли двоє або більше осіб до початку злочину домови-

лися про спільне його вчинення (див. коментар до ст. 28 КК). Вчинення такого

злочину будь-якою службовою особою з використанням свого службового становища визнається кваліфікуючою ознакою. При цьому не має значення, вчиняє вона такі дії щодо своїх співробітників чи сторонніх осіб, важливо те, що діяння вчинене нею з використанням свого службового становища. Вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, може бути визнано квалі-

фікуючою ознакою лише у разі доведеності, що винний впливав на потерпілу особу із використанням її матеріальної чи іншої залежності від нього. Матеріальна залежність буде, наприклад, коли потерпіла особа перебуває на утриманні винного або проживає в його будинку. Інша залежність – це залежність потерпілої особи від службового становища винної особи, або від виконання контрольних функцій, або інша залежність підлеглого від начальника, або учня від викладача, пацієнта від лікаря тощо.

8.Кваліфікуючі ознаки, зазначені у ч. 3 ст. 303 КК, мають місце, коли дії, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою. Першаознакабудеуразівтягненняузаняттяпроституцієюоднієїчикількох осіб, які не досягли повноліття, за умови, що винна особа знала про це. Друга ознака маємісце, колипередбаченівпершихдвохчастинахдіївчиненіорганізованоюгрупою (про її поняття див. коментар до ст. 28 КК). Щодо цього злочину наявність такої ознаки буде в тому разі, коли учасники організованої групи об’єдналися для втягнення або примушування осіб до заняття проституцією зазначеними в перших двох частинахспособами. Зацієюознакоюпередбаченавідповідальністьізасутенерство, вчинене організованою групою. Таким сутенерством визнається створення, керівництвоабоучастьворганізованійгрупі, яказабезпечуєдіяльністьзнаданнясексуальних послуг за плату особами чоловічої чи жіночої статі або безпосереднє вчинення її учасниками дій, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, з корисливою метою.

9.У частині 4 ст. 303 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені в перших трьох частинах цієї статті, якщо вони вчинені щодо малолітнього, або якщо вони

608

Стаття 304236

спричинилитяжкінаслідки. Наявністьпершоїкваліфікуючоїознакибудеуразі, коли дії, зазначені у частинах 1, 2 та 3 ст. 303 КК, вчинені щодо однієї чи кількох малолітніх осіб, які не досягли 14-річного віку. Із цього питання важливе положення зазначено у примітці 2 до ст. 303 КК, згідно з якою відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування до заняття проституцією має наставати незалежно від того, який із передбачених у цій статті спосіббуловикористанопривчиненнітакихдій. Прицьомувиннийповиненусвідомлюватималолітнійчинеповнолітнійвікпотерпілоїособи. Другаознакабудетоді, коли вчиненнябудь-якоїдії, зазначеної втрьохчастинахстатті, спричинилотяжкінаслідки, якими може бути смерть потерпілої особи, її тяжка хвороба, самогубство, зараження вірусом імунодефіциту тощо.

Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

1.Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми –

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2.Тісамідії, вчиненіщодомалолітньоїособиабобатьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, –

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років.

(Стаття 304 у редакції Закону України № 616-VI від 1 жовтня 2008 р.)

1. Суспільна небезпечність цьогозлочину полягає втому, щодії, які йогоутворюють, посягають на основні принципи суспільної моральності усфері належного інтелектуального, морального та фізичного розвитку і виховання неповнолітніх. Такі дії дорослих згубно впливають на молоде покоління, спричиняють шкоду інтелектуальному і фізичному розвитку неповнолітніх, деформують в їхній свідомості моральні цінності, аморальні погляди і навички, істотно впливають на рівень злочинності неповнолітніх. Про важливість захисту інтересів неповнолітніх від таких посягань свідчать і заходи вищих державних органів влади. Прикладом того є Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (ст. 10), із змінами, внесеними законами України: від 19 травня 2009 р. № 1343-VI; від 1 липня 2010 р. № 2394-VI; від 19 квітня 2011 р. № 3234-VI; від 16 червня 2011 р. № 3525-VI, згідно з яким державаздійснюєзахистдітейвідусіхформнасильства, залученнядовчиненнязлочинів, примушування до жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо. Указ ПрезидентаУкраїни«Прододатковізаходищодозапобіганнядитячоїбездоглядності» від28 січня 2000 р. №113, зізмінами від13 листопада 2001 р. №1071, зобов’язуєряд міністерств, Державний комітет молодіжної політики та місцеві органи влади вжити заходів щодо запобігання проявам злочинності серед дітей, своєчасно виявляти осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, та притягувати їх до відповідальності.

У вирішенні цих завдань значна роль належить і заходам кримінально-правового впливу, щознайшлочіткевідображення вУказіПрезидентаУкраїни«ПроКонцепцію

609

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» від 24 травня 2011 р.

№597.

2.Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 304 КК, утворює втягнення неповнолітніх у зазначені в диспозиції цієї статті види діяльності. Слід мати на увазі, що застосоване в законі словосполучення «втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність...» не означає обов’язковості втягнення кількох неповнолітніх у вчинення злочину, і тим більше не свідчить про необхідність втягнення у множинність таких дій. Воно означає лише різноманітність видів злочинної та інших різновидів діяльності і охоплює втягнення як одного, так і кількох неповнолітніх.

Втягнення неповнолітнього в таку діяльність – це певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов’язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього зметоюсхилитийогодоучастіувчиненнізлочинуабозайматисяіншоюантигромадською діяльністю. Втягнення, пов’язане з психічним впливом на неповнолітнього, може бути вчинене способом погрози, шантажу, обману, переконання, поради, обіцянки, підкупу тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням неповнолітньому або його близьким будь-якої шкоди. За своїм характером вона має бути реальною, тобто такою, що здатна достатньо вплинути на підлітка. Шантаж полягає в загрозі поширення про потерпілого відомостей, які він вважає за необхідне зберегти в таємниці. Прицьомунемаєзначеннядостовірністьчинедостовірністьфактів, поширенням яких загрожує винний. Обманом визнається навмисне перекручення обставин або приховання істини для того, щоб ввести підлітка в оману і тим самим спонукати його до вчинення злочину чи участі в ньому. Обіцянка як спосіб втягнення означає прийняття суб’єктом на себе певних зобов’язань (приховати сліди злочину, навчити прийомам спортивної боротьби, обіцяти дружбу, захист від посягань інших підлітків тощо). Втягнення може бути вчинене і будь-яким іншим способом, як, наприклад, порадою шляхом участі у вчиненні злочину вирішити свою проблему, розмовами з підлітком про романтику і «переваги» злочинного чи іншого антигромадського способу життя, підкупом різними подарунками тощо.

Втягнення за допомогою фізичного впливу – це заподіяння тілесних ушкоджень, катування, мордування та іншого насильства. При розгляді таких справ суди повинні приділяти належну увагу способам втягнення неповнолітніх та ролі дорослих у вчиненні злочинів і обґрунтовувати кваліфікацію їхніх дій (див. п. 2 ППВСУ «Про за-

стосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадьску діяльність» від 27 лютого 2004 р. № 2).

У разі, коли втягнення неповнолітнього супроводжується катуванням, мордуванням, спричиненням йому тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження або вчиненням іншого більш тяжкого злочину, дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів.

3.Утихвипадках, колидорослаособазалучаєдовчиненнязлочинупідлітка, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, він (незалежно від характеру його дій) визнається виконавцем цього злочину і вчинене ним повинно бути кваліфіковане за ст. 304 КК і за тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене підлітком діяння (див. коментар до ч. 2 ст. 27 КК). А доросла особа, яка за-

610