NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 29836

на формування національної самосвідомості народу та основних принципів морального і духовного життя суспільства.

3.Предметом цього злочину є винятково об’єкти історичної, культурної та ар-

хеологічної спадщини національного або місцевого значення, до яких віднесені:

– пам’ятки історії і культури: місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними території і зони їх охорони, у межах яких діє спеціальний режим;

– пам’ятки археології й інші об’єкти археологічної спадщини національного або місцевого значення, щоперебувають підохороноюдержави тапов’язанізнимитериторії, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять із об’єктів археологічної спадщини (ст. 1 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» від 9 ве-

ресня 2010 р. № 2518-VІ);

– історичні населені місця, які зберегли історичний ареал і занесені до списку історичних населених місць;

– іншіприродні, природно-антропогенніабостворенілюдиноюоб’єктинезалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного, історичного, етнографічного, мистецького, наукового чи художнього погляду, якізанесенідоДержавногореєструнерухомихпам’ятокУкраїни(див. стат-

ті 1 і 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р.

№1805-ІІІ; ст. 1 ЗаконуУкраїни «Проохоронуархеологічної спадщини» від18 березня 2004 р. № 1626-IV, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» від 9 вересня 2010 р.

№2518-VІ; від 13 січня 2011 р. № 2947-VI; від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI; від

2 грудня 2010 р. № 2755-VI; див. також Закон України «Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 р. № 574-VI).

Отже, пам’ятки історії, культури й археології та інші об’єкти культурної спадщини як предмет цього злочину характеризуються трьома ознаками:

− це об’єкти чи предмети, що визнані складовими культурної, у тому числі археологічної спадщини;

− вони є надбанням народу і мають істотну історичну, культурну, археологічну, антропологічну, естетичну, етнографічну, мистецьку чи наукову цінність;

− вони проходять державну реєстрацію і перебувають під спеціальною охороною держави.

Об’єкти і цінності іншого характеру не можуть бути предметом цього злочину. Тому, наприклад, відповідальність за знищення або пошкодження території чи інших об’єктівприродно-заповідногофондуєодниміззлочинівпротидовкілля(див. комен-

тар до ст. 252 КК).

4.Об’єктивнусторонузлочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК, утворюєвчинення будь-якої із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 298 КК дій. Це незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок або інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини. Згідно із законодавчим роз’ясненням археологічна розвідка є видом дослідження археологічної спадщини, не пов’язаним із руйнуванням культурного шару (крім обмеженого шурфування для визначення його товщини) об’єкта

591

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

археологічноїспадщини, спрямованимнавиявлення, картографування, інтерпретацію об’єктів археологічної спадщини або уточнення даних про вже відомі такі об’єкти.

Археологічні розкопки – це теж вид археологічного дослідження, спрямований на пошук і вивчення археологічних залишків на території об’єкта культурної спадщини, що проводяться шляхом обстеження земної чи підводної поверхні, яке включає земляні або підводні роботи, наслідком яких може бути часткове або повне руйнування об’єктадослідження. Доіншихземлянихтапідводнихробіт, щоутворюютьоб’єктивну сторону цього злочину, можна віднести, наприклад, невиправдане застосування руйнівних методів дослідження, що створюють загрозу спричинення шкоди об’єкту археологічної спадщини.

Зазначені дії можуть бути ознаками об’єктивної сторони цього злочину лише у разі незаконногоїхпроведення. Незаконністьозначаєпроведеннятакихдійбезнаявностідозвільного документа встановленого зразка, виданого центральним органом виконавчої владиусферіохороникультурноїспадщини, щодаєправонапроведеннятакихробітна територіїархеологічної пам’ятки, узонахохорони, історичних ареалахнаселених місць, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнеютаводою(уредакціїЗаконуУкраїни«Провнесеннязміндодеякихзаконодавчих актівУкраїнищодоохороникультурноїспадщини» від9 вересня2010 р. №2518-VІ).

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 298 КК дії.

5.Суб’єктивнастороназлочину, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК, характеризується прямим умислом.

6.Об’єктивнастороназлочину, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК, полягає узнищен-

ні, руйнуванні або пошкодженні об’єктів культурної спадщини чи їх частин, тобто складових – пам’яток історії, культури або археології, що може бути результатом механічного, термічного, біологічного, хімічного та інших способів впливу на них.

Знищення предметів – це коли вчинене діяння призводить до їх повної непридатності і вони не підлягають відновленню. Руйнування – це таке пошкодження предметів, результатом якого є істотна втрата їхніх властивостей та цінності, що обмежує можливість використання їх за призначенням і вимагає значного реставраційного ремонту. Пошкодження – це заподіяння зазначеним предметам чи їх складовим частинам таких пошкоджень, за яких вони не втрачають своїх основних властивостей, але дещо знижується їх історична, культурна чи наукова цінність, і тому вони вимагають певної реставрації.

Закінченимзлочинвизнаєтьсязмоментунастаннябудь-якогозназванихнаслідків. Стаття47 ЗаконуУкраїни«Проохоронукультурноїспадщини» від8 червня2000 р.

№1805-III, у редакції Закону України від 9 вересня 2010 р. № 2518-VI, передбачає обов’язкове відшкодування шкоди, яка була завдана власникові пам’ятки чи уповноваженому ним органу або особі, що володіє і користується нею. Це зобов’язує при досудовомупровадженніісудовомурозглядітакихсправвстановлюватифактичнийрозмір заподіяної шкоди і забезпечувати відшкодування збитків або відтворення пам’ятки.

7.Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим чи непрямим умислом. Особаусвідомлюєсуспільнонебезпечнийхарактерсвогодіяння, передбачає, що воно може призвести до знищення, руйнування або пошкодження названих пред-

592

Стаття2982361

метів, і бажає чи свідомо допускає їх настання. Мотиви і мета злочину можуть бути різними. Однакувипадкувчиненнятакихдійізметоюсамовільногопошукурухомих предметів, щопоходять ізоб’єктівархеологічної спадщини, дії винноїособипідлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 298 КК. А у разі вчинення їх із хуліганських мотивів або коли вони супроводжувалися крадіжкою, насильством чи опором представникові влади або представникові громадськості, вчинене повинно бути кваліфіковано додатково за відповідними статтями цього Кодексу.

8.Суб’єктом злочину, передбаченого частинами 1, 2, 3 і 4 ст. 298 КК, можуть бути особи, якідосягли16-річноговіку, азач. 5 ст. 298 КК– тількибудь-якаслужбоваособа.

9.Участині3 ст. 298 ККпередбаченавідповідальністьзатісамідії, вчиненіщодо пам’яток національного значення. Такими можуть бути особливо цінні пам’ятки, унікальні споруди, храми, будинки, археологічні пам’ятки, давні рукописи, книжки, шедеври мистецтва, інші унікальні пам’ятки, що мають особливе національне значення, про що повинно бути зазначено у державному реєстрі пам’яток України (див.

Положенняпродержавнийреєстрнаціональногокультурногонадбання, затвердже-

не Постановою КМУ від 12 серпня 1992 р. № 446). Якщо такі дані відсутні, питання про національне значення і наукову, культурну чи археологічну цінність предмета вирішується на підставі обґрунтованого висновку фахівців.

10.Частина4 ст. 298 ККпередбачає відповідальність задії, зазначеніучастинах2 або3, якщовонибуливчиненізметоюпошукурухомихпредметів, стародавніхприкрас, зброї, посуду та інших знахідок, що походять із об’єктів археологічної спадщини.

11.У частині 5 ст. 298 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені у частинах 2 та 3 ст. 298 КК, що вчинені службовою особою з використанням свого службо-

вого становища (про поняття службової особи див. коментар до частин 3 та 4

ст. 18 КК). При цьому не має значення місце роботи службової особи, важливо те, що діяння вчинене нею з використанням свого службового становища (див. СПВСУ

(2008–2009). – С. 170–172).

Стаття 2981. Знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду

1.Умиснезнищення, пошкодженняабоприховуваннядокументівНаціонального архівного фонду –

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2.Ті самі дії, вчинені щодо унікальних документів Національного архівного фонду, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

3.Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

(Кодекс доповнено статтею 2981 згідно із Законом України № 534-V від 22 груд-

ня 2006 р.)

593

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

1.Документи Національного архівного фонду є важливою складовою культурної спадщини, яка, відповідно до ч. 5 ст. 54 Конституції України, Закону України «Про Національний архівнийфондтаархівніустанови» від24 грудня1993 р. уредакції від 22 грудня 2006 р. № 534-V-ВР; Закону України «Про культуру» від 14 грудня 2010 р.

№2778-VI; Указу Президента України «Про затвердження Положення про державну архівну службу України» від 6 квітня 2011 р. № 407, охороняється законом. У разі знищення, пошкодження або приховування документів Національного архівного фонду передбачена кримінальна відповідальність (ст. 2981 КК).

Суспільнанебезпечністьцьогозлочинуполягаєвтому, щодії, якійогоутворюють, посягають на суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок формування, обліку, зберігання, використання та охорони документів Національного архівного фонду, що впливають на рівень національної самосвідомості народу та принципи морального життя суспільства.

2.Предметом цього злочину є документи Національного архівного фонду, що зберігаються натериторіїУкраїниабопідлягають поверненнювУкраїнуівідображають історію духовного і матеріального життя її народу або інших народів, мають наукову, історичну, культурну цінність, що визнана відповідною експертизою, та які підлягають державному обліку і зберіганню. Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 2981 КК, можебутилишеунікальнийдокументНаціональногоархівногофонду. Це документ, що становить виняткову культурну цінність, має важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначає його вклад у всесвітню культурну спадщину (див. ст. 1 у редакції Закону України від 22 грудня

2006 р. № 534-V-ВР).

3.Об’єктивнасторонацьогозлочинуполягаєузнищенні, пошкодженні абоприховуванні документів чи унікальних документів Національного архівного фонду. Знищення має місце, коли в результаті вчиненого діяння архівний документ повністю втрачає властивість бути носієм зазначеної в ньому інформації і він не підлягає відновленню. Пошкодження буде у разі заподіяння зазначеним документам таких пошкоджень, за яких вони не втрачають своїх основних властивостей, але дещо знижують їх культурну чи наукову цінність, що обмежує їх використання за призначенням і тому потребує певної реставрації. Приховування – це вчинене будь-яким способом переміщенняархівнихдокументівзмісця, девонипостійночитимчасовозберігаються, в інше місце, що позбавляє користувачів такими документами і інших осіб можливості використовувати їх за призначенням.

Злочин вважається закінченим з моменту знищення чи пошкодження документа, а у разі приховування – із часу, коли воно вчинено.

4.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимчинепрямимумислом. Мотиви і мета вчинення злочину на кваліфікацію не впливають, але у разі вчинення його з хуліганських мотивів відповідальність настає за сукупністю цих злочинів.

Кваліфікація за сукупністю злочинів (статті 2981 та 357 КК) буде і у разі незаконного заволодіння такими документами з корисливих мотивів.

5.Суб’єктом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 2981 КК, може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 3 ст. 2981 КК – будь-яка службова особа, яка вчинила злочин із використанням свого службового становища. Су-

594

Стаття 29936

купність злочинівбуде іуразінезаконного заволодіння такими документами зкорисливих мотивів (статті 2981 та 357 КК).

6.У частині 2 ст. 2981 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо унікальних документів Національного архівного фонду. У даному разі закон визнає кваліфікуючою ознакою документи, що мають особливу історико-культурну чи наукову цінність, тому що містять виняткову інформацію про важливі події, явища або факти з будь-яких сфер життя держави, суспільства чи видатних осіб.

Порядок та критерії віднесення документів Національного архівного фонду до унікальних, внесенняїхдоДержавногореєструнаціональногокультурногонадбання,

атакож особливості їх зберігання і використання затверджуються КМУ (див. ст. 14

зазначеного Закону України від 22 грудня 2006 р. № 534-V, а також наказ Головного архівного управління при КМУ і Національної академії наук України «Про затвердження методикиікритеріїв виявленняівключенняунікальних пам’ятокНаціонального архівного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання» від 19 листопада 1998 р. № 73/298 і постанову КМУ «Про затвердження порядку проведення грошової оцінки документів Національного архівного фонду» від

13 грудня 2004 р. № 1649).

7.Частина3 ст. 2981 ККпередбачаєвідповідальністьзадіяння, передбаченічастинами 1 або 2 ст. 2981 КК, у разі вчинення їх службовою особою з використанням свого службового становища (про поняття службові особи див. коментар до ст. 364 КК).

Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами

1.Знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одну на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, – караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або арештом на строк до шести місяців.

2.Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього, –

караються штрафом додвохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

1.Суспільна небезпечність цього злочину полягає втому, що він посягає на загальноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами. Жорстоке поводження з тваринами, знущання над ними суперечить сформованим у суспільстві підвалинам гуманного ставлення до тварин і чинному законодавству. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р.

№3447-IV та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.

№2894-III-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про твариннийсвіт”» від12 травня2011 р. №3325-VI) особи, виннівпорушеннізаконодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, несуть адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність. У разі наявності складу злочину відповідальність за жорстоке поводження з тваринами настає за ст. 299 КК.

2.Предметом злочину є будь-які хребетні тварини, птахи та інші живі істоти, які

маютькістковийхребет, головнийтаспинниймозок, кровоноснутанервовусистеми,

595

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

незалежно від їхньої належності і того, де вони мешкають та з якою метою використовуються. Закон однаково охороняє тварин, які утримуються в домашніх умовах, в зоопарках, на фермах, тих, які використовуються в сільському господарстві, у цирках, і тих, які безпритульні чи перебувають у природному середовищі.

3.Об’єктивнусторонузлочинуутворюєоднездвохдіянь: а) знущаннянадтвариною; б) нацьковування тварин одна на одну. Знущання має місце у разі вчинення діяння, що завдає тварині істотного болю, страждання, має характер мучення. Ознакою злочинного знущанняєзастосуванняжорстокихметодівйоговчинення, тобтотаких, яківчиняються особливо болючими способами, шляхом заподіяння травм, переломів кінцівок, калічення, термічного чи хімічного впливу тощо. Жорстоке поводження з тваринами може бутивчиненеішляхомпозбавленняводи, корму, повітря, застосуванняотрутиабомасове їхзнищення. Знущаннямвизнаєтьсязакономідіяння, щомаєхарактермучення, вчинене

зхуліганських мотивів. Ця суб’єктивна ознака є альтернативою застосування жорстоких методівйоговчинення, аленапрактицічастіше маємісцеїхпоєднання.

Для кваліфікації злочину не має значення, вчиняються такі дії щодо власних тварин, тих, які належать іншим особам (організаціям), тим, що не мають господаря чи знаходяться у природному середовищі.

Однак ознаки цього злочину відсутні у разі ліквідації бездоглядних тварин, при відстрілі тварин на полюванні або іншому видобутку диких тварин, а також призабої домашніх тварин чи при використанні їх для медичних експериментів, якщо це здійснено з дотриманням відповідних правил.

Нацьковування тварин одна на одну – це дії, спрямовані на те, щоб примусити чи привчити тварин битися між собою, нападати на інших диких чи домашніх тварин заради втіхи, або коли проводяться собачі або півнячі бої.

Злочинвизнається закінченимзмоментувчиненнябудь-якогоіззазначенихдіянь. Заподіяна шкода перебуває за межами складу злочину, але може бути врахована при визначенні покарання.

4.При розслідуванні і розгляді таких справ у судах слід з’ясовувати не тільки характер діяння, а й те, які правила чи інші нормативні акти порушені (див. статті

18–26 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лю-

того 2006 р. № 3447-IV-ВР). Так, згідно зі ст. 8 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України від 17 червня 1980 р., затверджених міністерствами житлово-комунального господарства, сільського господарства та охорони здоров’я, власникам тварин забороняється: жорстоко поводитися із собаками, котами і хижими тваринами, залишати бездоглядними або безцільно знищувати їх.

5.Необхідно також вживати заходів для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди, тим більше, що за шкоду, заподіяну жорстоким поводженням з тваринами, розмір відшкодування визначається півторакратною сумою витрат на придбання тва-

рин відповідного виду (див. додаток № 6, ст. 6 Постанови КМУ «Про затвердженнятаксдляобчисленнярозмірувідшкодування шкоди...» від21 квітня1998 р. №521).

6.Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Хуліганський мотив при знущанні над тваринами є альтернативною ознакою, а при вчиненні злочину шляхом нацьковування тварин одна на одну хуліганські або корисливі мотиви визначені в законі як обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони.

596

Стаття 300236

7.Суб’єктомцьогозлочинуможебутибудь-якаособа, якадосягла16-річноговіку.

8.У частині 2 ст. 299 КК передбачена відповідальність за жорстоке поводження

зтваринами, вчинене вприсутності малолітнього. Наявність цієї кваліфікуючої ознаки припускає, що зазначені в законі діяння вчиняються в тому місці, де присутні одна чикілька осіб, якінедосягли 14-річноговіку. Прицьомувиннийповиненусвідомлювати малолітність хоча б одного з присутніх підлітків.

Стаття 300. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію

1.ВвезеннявУкраїнутворів, щопропагуютькультнасильстваіжорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні –

караються штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національнучирелігійнунетерпимістьтадискримінацію, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

2.Ті самі дії щодо кінота відеопродукції, що пропагують культ насильства

іжорстокості, расову, національнучирелігійну нетерпимість тадискримінацію, атакожзбутнеповнолітнімчирозповсюдженнясереднихтворів, щопропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, –

караютьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з конфіскацією кінота відеопродукції, щопропагуєкультнасильстваіжорстокості, расову, національну тарелігійнунетерпимістьтадискримінацію, засобівїївиготовленняідемонстрування.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кінота відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, засобів їх виготовлення і демонстрування.

(Стаття 300 у редакції Закону України № 1707-VI від 5 листопада 2009 р.)

597

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

1.Закон України «Про культуру» від 14 грудня 2010 р. № 2778-VI та інші законодавчі акти забороняють розповсюдження продукції, що пропагує культ насильства

іжорстокості(див. ст. 35 ЗаконуУкраїни«Прокультуру» №2778-VI; закониУкраїни: «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р. № 1296-ІV із змінами, внесеними Законом України від 20 січня 2010 р. № 1819-VI; «Про видавничу справу» від

5 червня 1997 р. № 318/97-ВР). Порушення цієї заборони за наявності ознак злочину тягне кримінальну відповідальність за ст. 300 КК.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на основні засади моральності у сфері духовного і культурного життя суспільства. Ввезення, виготовлення та розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національнучирелігійнунетерпимістьтадискримінацію, негативновпливаєна свідомість і психіку людини, деформує її уявлення про духовні, моральні і культурні цінностівсуспільстві, пригнічуєпозитивнеуявленняіставленнящодогуманності, поваги і толерантного відношення до людей незалежно від їх раси, національності та віросповідання. Вонинасаджуютьбездуховність, агресивність, ворожнечу, пробуджують інші низькі інстинкти і нахили, що знижує загальний рівень культури в суспільстві.

2.Предметом цього злочину є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми, відеофільми, натуралістичні фото- і відеозаписи, комп’ютерні програми та інші носії інформації), що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, тобто прославляють застосування грубої сили, жорстокість, розправи і знущання над людьми, застосування катувань, показ кривавих розборок, жорстоких способів вбивств тощо. Предметом цього злочину закон визнає також друковану продукцію, кінофільми, відеозаписи, комп’ютерні програми та інші носії інформації, що пропагують ідеї і погляди, спрямовані на формування у людей нетерпимого ставлення і навіть ненависті до громадян іншої раси, національності чи релігійних конфесій. За своїм змістом такі твори й інші носії інформації спрямовані на пропаганду ідей, які підривають довіру і повагу до людей певної національності, раси чи релігії, принижують їх честь та гідність, ображають почуття людей певної релігійної конфесії, що ставить за мету обмеження або навіть позбавлення прав певних категорій громадян, їх дискримінацію. (Про поняття расо-

ва, національна, релігійнанетерпимістьтадискримінаціядив. коментарст. 161 КК).

А предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 300 КК, є кінота відеопродукція ана-

логічного змісту (про поняття твору див. коментар до ст. 176 КК). При вирішенні питанняпровизнаннявідповідної продукції такимпредметом необхідновраховувати перелікфільмів, якізависновкамиекспертноїкомісіїМіністерствакультуриімистецтв з питань розповсюдження і демонстрування фільмів визнані порнографічними або пропагуютькультнасильстваіжорстокостійзабороненідлярозповсюдженнявУкраїні. Обов’язковою ознакою предмета є його призначення для пропаганди культу насильства і жорстокості, а не для власного використання (див. рішення Міністерства культури і мистецтв від 1 липня 1999 р. № 9-3216/17).

3.Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні будь-якої з передбачених у диспозиції ст. 300 КК дій. Це ввезення в Україну зазначених творів, виготовлення, зберігання, перевезення, іншепереміщення, збут, розповсюдження, примушуваннядо участі у їх створенні. Ввезення має місце у разі фактичного переміщення зазначених

598

Стаття 300236

творів через державний або митний кордон України. Виготовлення – це створення таких творів заново, як у випадку їх авторського створення, так і технічного виготовленнячирозмноження: аудіо-, відеозапису, фотоабоксерокопіювання, тиражування, монтажтощо. Зберігання– цеволодіннятакимитворамиабопредметами, знаходження їх у винного, у його помешканні, в автомашині, у схованці чи в інших вибраних місцях з метою збуту чи розповсюдження. Перевезення або інше переміщення зазначених творів означає їхнє відправлення з одного місця в інше в межах України. Перевезення має місце у разі використання для цього будь-якого виду транспорту, а інше переміщення буде у випадках пересилання їх поштою, передачі у певне місце через знайомих тощо. Розповсюдження творів – це демонстрація їх змісту чи фізична передача для використання, перегляду, тиражування, у результаті чого вони стають доступними іншим особам. Збут таких творів означає платне чи безоплатне їх відчуження (частіше – це продаж, обмін, дарування) за своїм змістом він є різновидом розповсюдження. Примушування до участі у створенні твору має місце, коли винний змушує іншу особу, всупереч її волі, взяти участь у створенні або тиражуванні такого твору. Обов’язковою його ознакою є застосування психічного або фізичного насильства. Якщо таке насильство пов’язане із заподіянням середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, вчинене має бути кваліфіковано за сукупністю злочинів.

Злочинвизнаєтьсязакінченимзмоменту, колиповністювчиненабудь-якаіззазна- чених у законі дій.

4.Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює зміст такого твору, суспільно небезпечний характер свого діяння і бажає його вчинити. Обов’язковою ознакою є мета розповсюдження чи збуту зазначених у цій статті творів, а розповсюдження, збут і примушування до участі в створенні такого твору можуть мати корисливу або іншу мету.

5.Суб’єкт цього злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушування неповнолітніх до участі у створенні такого твору – особа, яка досягла повноліття.

6.У частині 2 ст. 300 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені в ч. 1 ст. 300 КК, якщовонивчиненіщодокінотавідеопродукції, атакожзбутнеповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національнучирелігійнунетерпимістьтадискримінацію. Першакваліфікуюча ознака означає, що предметом злочину в такому разі може бути тільки кінота інша відеопродукція, яка пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Такою продукцією визнаються записані на плівку кінофільми, відеофільми, лазерні диски, магнітофонні записи, матеріальні носії комп’ютернихпрограм– комп’ютернідискетитацифровіносіїінформації, відповідний характер яких дає можливість використати їх для масового перегляду (про поняття кіно- й відеопродукції див. закони України: «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня1993 р. №3759-ХІІ, зізмінамивід6 вересня2005 р. №2810 івід12 січня2006 р.

№3317; «Прокінематографію» від13 січня1988 р. №9/98-ВР, зізмінамивід15 травня 2003 р. № 763 та «Про рекламу» від 3 липня 1996 р. № 22).

Наявність другої кваліфікуючої ознаки припускає усвідомлення винним про неповнолітній вік осіб, яким він збуває чи серед яких розповсюджує продукцію такого

599

Розділ ХII. Злочини проти громадського порядку та моральності

змісту. На це звертає увагу і ПВСУ у п. 4 Постанови «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 р. № 2.

7.Частина 3 ст. 300 КК передбачає відповідальність за дії, зазначені в частинах 1

і2, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також за примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильстваіжорстокості, расову, національнучирелігійнунетерпимістьтадискримінацію.

Повторність означає вчинення будь-якої із зазначених у перших двох частинах статті дій хоча б другого разу незалежно від послідовності їх вчинення і того, була чи ні особа судимою за раніше вчинений такий злочин (детальніше про повторність див. коментар до ст. 32 КК).

Ознака попередньої змови групи осіб має місце, коли двоє чи більше осіб до початку злочину домовилися про спільне його вчинення (див. коментар до ст. 28 КК). Примушування неповнолітніх має місце, коли повнолітня особа вчиняє дії, спрямовані на те, щоб шляхом фізичного чи психічного впливу змусити неповнолітнього (неповнолітніх), всупереч його (їх) волі, взяти участь устворенні творів, щопропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Чітке роз’яснення поняття «примушування» дає і ПВСУ в п. 15 зазначеної Постанови від 27 лютого 2004 р. № 2.

Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів

1.Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.

2.Ті самі дії, вчинені щодо кінота відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, – караютьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кінота відеопродукції, за-

собів її виготовлення і демонстрування.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквідтрьохдосемироківзпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

600