Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

.pdf
Скачиваний:
68
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
8.42 Mб
Скачать

Стаття 286

19.На практиці інколи виникає питання про відповідальність хворих водіїв, які через це не забезпечили безпеки руху. Це питання повинно вирішуватись на загальних підставах. Якщо водій знає про наявність у нього певної хвороби, яка може стати причиною тяжких наслідків, то він повинен нести відповідальність за ст. 286 КК на загальних підставах. Так, під час керування автобусом у водія стався епілептичний припадок, який викликав у нього втрату свідомості, що призвело до загибелі трьох осіб. Суд не погодився з твердженням захисника, що водій не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, тому що він був під час транспортної пригоди в стані неосудності і не міг відвернути суспільно небезпечні наслідки. У цій справі було встановлено, що водій знав про наявність у нього такої хвороби, яка може викликати втрату свідомості під час руху транспортного засобу і він не зможе відвернути настання тяжких наслідків, і тому він був притягнений до кримінальної відповідальності. Проте відповідальність не настає в тих випадках, коли водій не знає про наявність у нього такої хвороби, яка під час руху транспортного засобу може викликати втрату свідомості і він не зможе відвернути настання тяжких наслідків. У таких випадках відсутня вина водія, який не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків, не повинен був

іне міг їх передбачити.

20.Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту інколи поєднано з учиненням інших посягань, що має кваліфікуватися за сукупністю злочинів. Так, водій вантажівки М. із помсти вирішив позбавити життя працівника міліції К., який помітив, що водій спрямував на нього автомобіль, К. почав тікати, перебігаючи з однієї сторони вулиці на іншу. На перехресті автомобіль наздогнав потерпілого і спричинив йому смертельні ушкодження. Одночасно було створено аварійну ситуацію на перехресті. Для того щоб уникнути зіткнення, водій зустрічної автівки різко загальмувавіповернувуліво, унаслідокчогобулиспричиненітяжкінаслідки. ВодіяМ. було притягнутодокримінальноївідповідальностізаумисневбивствоіпорушенняправил безпеки руху та експлуатації транспорту.

21.Практика свідчить, що при порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту часто водій залишає місце події і не надає допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя становищі. Унаслідок цього створюється загроза настання смерті або інших тяжких наслідків. У багатьох випадках надання допомоги травмованим особам відвертає настання смерті, зменшує тяжкість наслідків.

22.Залишеннявнебезпецівтакихвипадкахповинноінкримінуватисяводіюавтомобіля, який причетний до аварії. Якщо транспортна подія сталася внаслідок порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, то відповідальність настає і за злочин, передбачений ст. 286 КК. Якщо ж порушення правил не було, то відповідальність настає лише за ст. 135 КК (п. 10 ППВСУ № 14 від 23 грудня 2005 р.).

23.За сукупністю злочинів, передбачених статтями 286 і 289 КК, потрібно кваліфікувати діяння особи, яка незаконно заволоділа транспортним засобом і під час управління ним допустила порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому вказані у ст. 286 КК наслідки.

561

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації

Випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило потерпіломусередньоїтяжкостітілеснеушкодження, тяжкетілеснеушкодження або його смерть, –

караютьсяштрафомвіддвохсотдоп’ятисотнеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленнямправаобійматипосади, пов’язанізвідповідальністюзатехнічнийстан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 287 у редакції Закону України № 586-VI від 24 вересня 2008 р.)

1.Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що виїзд у рейс або на лінію технічно несправного транспортного засобу, допуск до керування ним особи

внетверезому стані або інше грубе порушення правил експлуатації створює загрозу спричиненняічастоспричиняєшкодужиттютаздоров’югромадян, власності. Упункті1.5 ПДРвказано, щодіїабобездіяльність учасників дорожньогорухутаіншихосіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

2.Об’єктивна сторона цього злочину характеризується: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням та наслідками.

3.Суспільнонебезпечнедіяннявиражаєтьсяу: 1) випускувексплуатаціютехнічно несправних транспортних засобів; 2) допуску до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливомлікарськихпрепаратів, щознижуютьїїувагуташвидкістьреакції, абонемає праванакеруваннятранспортнимзасобом; 3) іншомугрубомупорушенніправилексплуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух.

4.Під випуском в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів розу-

міють усну чи письмову згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічнийстанчиексплуатаціютранспортнихзасобів, провикористанняхочабодного транспортного засобу у сфері дорожнього руху за цільовим призначенням. Види транспорту, на яких може бути вчинено цей злочин, перелічені у примітці до ст. 286 КК. Технічно несправним транспортний засіб визнається тоді, коли в його основних вузлах і механізмах є дефекти та недоліки, за наявності яких забороняється експлуатація, а також засоби, які зазнали конструктивних змін чи були переобладнані із порушенням вимог стандартів виробника (система гальмування, рульове керування,

562

Стаття 287

зовнішнісвітловіприлади, недолікиколісішинтощо) (розд. 31 ПДР, п. 11 ППВСУвід

23 грудня 2005 р.).

5.Продаж (інша передача) підприємством-виробником транспортного засобу, що маєтехнічнінедоліки, охоплюєтьсяскладомзлочину, передбаченогост. 227 КК«УмисневведеннявобігнаринкуУкраїни(випускнаринокУкраїни) небезпечноїпродукції»,

іне підлягає кваліфікації за ст. 287 КК, оскільки транспортний засіб при цьому є товаром і лише відчужується особі, яка в подальшому вирішуватиме питання про його експлуатацію після проходження технічного огляду.

6.Допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, щознижуютьїїувагуташвидкістьреакції, абонемаєправанакеруваннятранспорт-

нимзасобом, визнаєтьсятакожусначиписьмовазгода, розпорядження, вказівкаособи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію про використання справного транспортного засобу особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, або не має посвідчення водія з відкритою відповідною категорією чи довідки про проходження медичного огляду. Рішення про допуск особи до керування приймається безпосередньо перед початком керування. Допуск може бути здійснений також шляхоммовчазноїзгоди, видачімаршрутноголиста, передачікермапідчасруху, невідсторонення водія від керування тощо. Проте не можна визнати допуском до керування транспортним засобом, який передається особі не для керування, а для того, щоб без запускудвигунадоставитийогодопевногомісця. Наприклад, мотоцикл, легковийавтомобіль, що завантажується на інший транспортний засіб.

7.Ознаками алкогольного сп’яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстанов-

ці. Ознакаминаркотичногочиіншогосп’янінняабоперебуванняпідвпливомлікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декіль-

кох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або, навпаки, підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприроднаблідість(пп. 1.3, 1.4 Інструкціїпровиявленняуводіївтранспортнихзасобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарськихпрепаратів, щознижуютьувагуташвидкістьреакції, затвердженоїнаказом МВС та МОЗ від 9 вересня 2009 р. № 400/666). Згідно з п. 2.7 указаної Інструкції «установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами Державтоінспекції МВСзвикористанням спеціальнихтехнічнихзасобів, показникиякихпісля проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові».

8.Інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують до-

рожній рух, охоплює випадки надання дозволу на використання не обладнаного належним чином вантажного транспортного засобу для перевезення пасажирів, перевантаженого транспортного засобу чи завантаженого із порушенням ПДР; допуск до

563

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

керування особи, яка стомлена чи перебуває у хворобливому стані, грубе порушення режиму роботи водіїв та інші випадки.

9.Суспільно небезпечними наслідками є середньої тяжкості, тяжке тілесне ушкодження або смерть іншої особи, у тому числі особи, яка керувала транспортним засо-

бом (п. 13 ППВСУ № 14 від 23 грудня 2005 р.).

10.Причиноювиникненнянаслідківєнеповнапідконтрольністьтехнічнонесправного транспортного засобу або стан водія, за якого він неспроможний відповідально керувати транспортним засобом.

11.Суб’єктивна сторона. Діяння вчинюється умисно (прямий умисел). Винна особа усвідомлює наявність технічних недоліків у транспортному засобі, стану сп’янінняводіячиперебуванняйогопідвпливомлікарськихпрепаратів, щознижують увагу та швидкість реакції, або відсутність у останнього права на керування транспортним засобом, але дає згоду на випуск технічно несправного транспортного засобу в рейс або на лінію, або дозволяє керувати транспортним засобом певній особі, тобто бажає вчинити такі дії. Ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків характеризуєтьсянеобережністю(злочиннасамовпевненістьабозлочиннанедбалість).

Уціломузлочинєнеобережним. Якщобудевстановленоумисел(прямийчинепрямий) досуспільнонебезпечнихнаслідків, товідповідальністьповиннанаставатизаумисний злочин проти життя та здоров’я особи.

12.Суб’єктом цього злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і є відповідальною за технічний стан транспортного засобу, дотримання правил його безпечноїексплуатації. Цекерівникитранспортнихпідприємствтаїхпідрозділів, інші особи, яким делеговано відповідні повноваження по контролю за технічним станом транспортнихзасобів, дотриманнюправилїхексплуатації, допускуосібдокерування транспортнимизасобами (завідувачі таначальники гаражів, інспекторибезпекируху, головні механіки та ін.). Суб’єктами можуть бути водії, за якими закріплено транспортний засіб, а також власники транспортних засобів.

Стаття 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху

Порушенняправил, нормістандартів, щостосуютьсяубезпеченнядорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинилопотерпіломусередньоїтяжкостітілеснеушкодження, тяжкетілеснеушкодження або смерть, –

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволінастрокдоп’ятироків, абопозбавленнямволінастрокдоп’ятироків.

(Стаття 288 в редакції Закону України № 586-VI від 24 вересня 2008 р.)

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що неналежний стан автомобільних доріг, залізничних переїздів, споруд на шляхах сполучення, недбале

564

Стаття 288

проведення реконструкції та ремонту доріг знижує рівень безпеки умов руху транспортних засобів і в деяких випадках є причиною загибелі людей, спричинення їм тілесних ушкоджень. У зв’язку з цим у Законі України «Про дорожній рух» приділяється увага необхідності покращення умов дорожнього руху: стану доріг, вулиць, залізничних переїздів, вуличного освітлення тощо.

2.Об’єктивна сторона злочину полягає: а) у діянні; б) у наслідках; в) у причинному зв’язку між діянням та наслідками.

3.Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) полягає у порушенні вимог правил, норм та стандартів, що стосуються убезпечення умов руху транспортних засобів (наприклад, вимикання вуличного освітлення в темну частину доби, надання дозволу на експлуатацію ділянки дороги із недоліками дорожнього покриття, невстановлення попереджувальних знаків на місцях проведення дорожніх робіт, несвоєчасний огляд доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд на предмет їхньої спроможності забезпечити водієві можливість відповідального керування транспортним засобом тощо). Так, бригадир Євпаторійського виробничого водопро- відно-каналізаційного господарства Р. при керуванні роботами на проїзній частині автомобільної дороги дав вказівку на встановлення огорожі місця проведення робіт із залізобетонних блоків, не забезпечивши нанесення на них належної вертикальної розмітки. Не було це місце позначене і додатковим нічним освітленням (порушення п. 8.6 і підп. «з» п. 32.1 ПДР), а також не був виставлений стандартний попереджувальний дорожній знак (були встановлені саморобні знаки). Унаслідок цих порушень настали тяжкі наслідки (Архів Євпаторійського міського (міжрайонного) суду Автономної Республіки Крим, справа № 2-611).

4.Диспозиція цієї статті належить до бланкетних і для встановлення характеру порушення потрібно звернутись до правил, норм та стандартів, що убезпечують дорожній рух транспортних засобів. До таких відносять: Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. (ВВРУ. – 1993. – № 31. – Ст. 31), «Єдині правила ремонту таутриманняавтомобільнихдоріг, вулиць, залізничнихпереїздів, правилкористуван-

нянимиіохорони» (ЗбірникпостановУрядуУкраїни. – 1994. – №7. – Ст. 182), ДСТУ

3587-97 Безпекадорожньогоруху. Автомобільнідороги, вулицітазалізничніпереїзди. Вимоги до експлуатаційного стану (К.: Держстандарт України, 1997), інші нормативні акти Міністерства транспорту та зв’язку України, міжнародні угоди, що ратифіковані ВРУ, тощо.

5.Поняття «автомобільна дорога» охоплює дві складові: проїжджу частину для механічних та немеханічних транспортних засобів і трамвайний шлях (колії). Визначальною характеристикою автомобільної дороги будь-якого призначення є її тран- спортно-експлуатаційні показники (технічний рівень, експлуатаційні можливості). Такі показники зазначаються у паспорті дороги і від їх сукупного значення визначається рівень убезпечення дорожнього руху. Поняття «вулиця» є синонімом поняття «автомобільна дорога» з тією лише особливістю, що в населених пунктах має різну назву – шосе, бульвар, проспект, провулок тощо. Не охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 288 КК, порушення правил, норм та стандартів при будівництві під’їзних шляхів до житлових будинків, а також шляхів на подвір’ях.

565

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

6.Залізничний переїзд – це перетинання автомобільної дороги із залізницею на одному рівні, що влаштовується на прямих ділянках доріг і, як правило, поза межами залізничних станцій.

7.До дорожніх споруд належать мости, шляхопроводи, тунелі, естакади, труби, водовідвідні пристрої, галереї, підпірні стіни, автобусні зупинки, перехідно-швидкіс- ні смуги, майданчики для зупинок і стоянки автомобілів, пристрої для захисту доріг від снігових лавин, заметів, лінії зв’язку і освітлення доріг, лінії електроживлення трамваїв та тролейбусів тощо.

8.Поняттям «будівництво» охоплюється комплекс робіт, виконуваних для впорядкування і взаємного узгодження окремих елементів дорожніх умов руху з метою створеннястанубезпеки, комфортуіприродноїзручностірухутранспортнихзасобів.

9.Під ремонтом розуміється комплекс робіт, за якого властивості окремих елементів дорожніх умов відновлюються до проектного стану. У процесі ремонту дорожніумовивідновлюються безістотногополіпшення транспортно-експлуатаційних характеристик. Підвищеннятакиххарактеристикпроводитьсяпідчасреконструкції– комплексу будівельних робіт на існуючому об’єкті з метою підвищення його тран- спортно-експлуатаційних показників і наступного переведення у цілому чи окремих ділянок до більш високої категорії.

10.Утримання автомобільних доріг охоплює виконання робіт по догляду за дорожнім покриттям, узбіччям, спорудами з метою підтримання їх у належному експлуатаційному стані, чистоті й порядку для забезпечення безперешкодного руху транспорту в будь-яку пору року.

11.Суспільно небезпечні наслідки, що є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину, можуть бути середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або смерть іншої особи.

12.Причиноюнастаннясуспільнонебезпечнихнаслідківєпорушеннявідповідних нормативів безпеки, що призводить до погіршення умов руху і об’єктивно перешкоджає водієві відповідально керувати транспортним засобом.

13.Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується змішаною або необережноюформоювини. Діянняможебутивчиненеякумисно, такічерезнеобережність. Ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків виражається тільки в необережності. У цілому злочин належить до необережних. Якщо особа, вчиняючи порушення правил, норм і стандартів, бажала чи припускала настання тяжких наслідків, то відповідальність повинна наставати за умисний злочин проти життя та здоров’я особи.

14.Суб’єктом цього злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку таєвідповідальноюзабудівництво, реконструкцію, ремонтчиутриманняавтомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд або виконує такі роботи. Це керівники дорожньо-експлуатаційних підприємств, їхні підлеглі, яким надано відповідні повноваження щодо дотримання правил, норм та стандартів, інспектори безпеки руху, виконроби, майстри та інші особи, що керують проведенням дорожніх робіт або робіт у межах проїжджої частини, рядові робітники дорожньоексплуатаційних підприємств тощо.

566

Стаття 289

Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

1. Незаконне заволодіння транспортним засобом – карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподаткову-

ваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

2.Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, абозпогрозоюзастосуваннятакогонасильства, абовчиненізпроникненнямуприміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди, – караються позбавленням волінастрок від п’ятидовосьми роківзконфіска-

цією майна або без такої.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованоюгрупоюабопоєднанізнасильством, небезпечнимдляжиттячиздоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

4.Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Примітка. 1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статтіслідрозумітивчиненеумисно, збудь-якоюметоюпротиправневилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

2.Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189–191, 262, 410 цього Кодексу.

3.Відповідно до частин другої і третьої цієї статті матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою – у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Стаття 289 в редакції законів України № 2903-IV від 22 вересня 2005 р. та

270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Важливоюумовоюбезпечноїроботитранспортуєдотриманнявсімаособамивстановленого порядку користування транспортними засобами, при якому використання певноготранспортногозасобу всфері рухуприпустимо лишетими, хтомаєнацеправо. Особа, яка незаконно заволодіває транспортним засобом, порушує цей порядок, чим

567

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

створює загрозу для безпеки руху та позбавляє власника транспортного засобу можливості реалізовувати свої права відносно нього. Керування таким транспортним засобом частоздійснюєтьсязпорушеннямПДР, зокрема, зперевищеннямшвидкості, проїздомна заборонені знаки та сигнали світлофора тощо. Протиправні заволодіння транспортними засобами інколи здійснюють особи, які не мають посвідчення водія, певних навичок керуваннямтранспортнимзасобомвідповідноготипу. Притакомузаволодіннівиннаособа моженезнатипроможливінесправностітранспортногозасобу, щотакожможевикликати настання тяжких наслідків. Інколи заволодіння здійснюють неповнолітні або особи, які перебувають у стані сп’яніння, що також створює небезпеку для життя і здоров’я людей. Циміобумовленависокасуспільнанебезпечність подібнихдіянь.

2.Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечуютьбезпекудорожньогорухумеханічноготранспорту. Додатковимобов’язковим об’єктомвиступають відносини власності натранспортний засіб, щовиникають між власником і невласниками, та інші речові відносини між володільцем обмеженого речового права на транспортний засіб (титульним володільцем) і всіма іншими особами, крім самого власника.

3.Предметом злочину є механічні транспортні засоби, зазначені у примітці до ст. 286 КК (див. коментар до вказаної статті).

4.Об’єктивна сторона цього злочину виражається в незаконному заволодінні транспортним засобом. Пункт 1 примітки до ст. 289 КК визначає його як вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Злочин може бути вчинений тільки шляхом дії.

5.Вилучення транспортного засобу полягає в сукупності двох дій – встановленні контролю над транспортним засобом і переміщенні його в просторі з місця первинного знаходженнябудь-якимспособом. Встановленняконтролюнадтранспортнимзасобом

це дії, спрямовані на встановлення фізичного панування над ним, коли винний сам або

звикористанням інших осіб одержує можливість перемістити його. Такі дії є його захопленням, яке може бути вчинене як із використанням насильства, так і без нього. Пере-

міщення транспортного засобу в просторі передбачає дії, за допомогою яких він пере-

міщаєтьсязмісцяпервинногознаходженнявіншемісцебудь-якимспособом(поїздкана транспортномузасобізвикористаннямвласногодвигуна, транспортуваннязадопомогою іншоготранспортногозасобу, штовханнязадопомогоюфізичноїсилилюдинитощо). При цьомувідстань, наякупереміщено транспортнийзасіб, значеннянемає.

6.Злочин має формальний склад івважається закінченим змоменту початку такого протиправного переміщення. Якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, то згідно з п. 15 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху таексплуатаціїтранспорту, атакожпроадміністративніправопорушеннянатранспорті» від 23 грудня 2005 р. № 14 злочин вважається закінченим з моменту встановлення контролю над ним. Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно роз-

глядати як замах на вчинення злочину.

7. Спосіб незаконного заволодіння транспортним засобом може бути будь-яким: таємним, відкритим(знасильствомчибезнього), шляхомобмануабозловживаннядовірою.

568

Стаття 289

8.Заволодіння транспортним засобом має бути незаконним. Це означає, що винна особа всупереч або поза волею власника (користувача), протиправно вилучає транспортний засіб, не маючи на нього ані дійсного, ані передбачуваного права. У випадках, коли заволодіння транспортним засобом вчинюється хоча й поза або всупереч волі власника чи користувача, але за обставин, що виключають злочинність діяння (наприклад, у разі крайньої необхідності – щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо тощо), таке заволодіння не може бути визнано незаконним і не тягне за собою кримінальної відповідальності за ст. 289 КК.

9.Суб’єктивна сторона цього злочину виражається в прямому умислі. Особа усвідомлює, щопротиправнозаволодіває чужим транспортним засобом всупереч або поза волею власника (користувача), і бажає це зробити. Якщо мала місце фактична помилка (наприклад, особа переплутала свій та чужий транспортний засіб), то відповідальність за ст. 289 КК не настає.

10.Незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинюватись з будь-яких мотивівтазбудь-якоюметою. Виннийприцьомуможепрагнутиабообернутитранспортний засіб на свою чи інших осіб користь, або тимчасово його використати (покататися, доїхати до певного місця, перевезти вантаж, викрасти людей або майно, що перебувають у транспортному засобі, спонукати потерпілого до виконання або невиконання певних дій, знищити або пошкодити транспортний засіб тощо). Про мету обернення транспортного засобу на користь винного чи інших осіб може свідчити тривале користування транспортним засобом, що супроводжувалося його ретельним прихованням, зміною кольору, заміною його окремих вузлів або деталей, номерного знака, підробкою документів тощо.

11.Точневстановленняметинеобхідненетількидляіндивідуалізаціїпокарання, ай для вирішення питання про необхідність додаткової кваліфікації вчиненого. Так, у випадку вчинення винним злочину з метою обернути транспортний засіб на свою або іншихосібкористь, усіподальшідіїщодотакоготранспортногозасобу, включаючийого розбирання на запчастини, знищення чи пошкодження, охоплюються ст. 289 КК і не вимагають додаткової кримінально-правової оцінки. Водночас, коли винний вчиняє злочинзметоютимчасовоговикористаннятранспортногозасобу, непрагнучидообернення йогонасвоюабоіншихосіб користь, однак надалі вирішуєвикрасти певні деталі транспортного засобу або пошкодити чи знищити його, вчинене має бути кваліфіковано за сукупністю злочинів – ст. 289 КК і відповідною статтею КК, що передбачає відповідальністьзавикраденнячужогомайна(залежновідспособувчиненнязлочину), або ст. 194 КК відповідно. Коли ж злочин вчинюється з метою викрадення людей або предметів, щознаходятьсяутранспортномузасобі, вчиненетакожмаєкваліфікуватися за сукупністю злочинів (ст. 289 КК та статтями 146, 185, 262 або 308 КК відповідно).

12.Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16 років (ч. 1 ст. 289 КК) або 14 років при вчиненні злочину з кваліфікуючими обставинами (частини 2, 3 ст. 289 КК). Не відсторонені від керування транспортним засобом водії, які самовільно здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі, а також службові особи підприємств, установ і організацій, що мають певні повноваження з оперативного управління, використання й розпорядження транспортними засобами, не можуть визнаватисясуб’єктамитимчасовогонезаконногозаволодіннятранспортнимзасобом.

569

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

За наявності передбачених у законі ознак такі дії мають кваліфікуватися за статтями 192, 356 або 364 КК відповідно. Водночас особи, які за характером виконуваної роботи мають доступ до транспортного засобу, а також члени сім’ї, близькі родичі та знайомівласникачикористувачатранспортногозасобумаютьвизнаватисясуб’єктами розглядуваного злочину, оскільки відповідний транспортний засіб є для таких осіб чужим (за рамки цього кола осіб повинні вийти ті члени сім’ї та близькі родичі власника чи користувача, які мають юридичні права на транспортний засіб).

13.Повторним (ч. 2 ст. 289 КК) згідно з п. 2 примітки до цієї статті слід розуміти вчинення відповідного злочину особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортнимзасобомабозлочин, передбаченийстаттями185, 186, 187, 189–191, 262, 410 КК. Не має значення, були це закінчені злочини чи один з них був замахом або приготуванням дозлочину, притягувалась цяособадокримінальної відповідальності за перший злочин, чи ні.

14.Відповідно до п. 7 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. № 7, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки. Тому при вчиненні винним декількох незаконних заволодінь транспортним засобом перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 289 КК, а інші як вчинені повторно– за ч. 2 ст. 289 КК (якщо немає інших кваліфікуючих ознак). Коли перше незаконнезаволодіннятранспортнимзасобомбулозакінченимзлочином, адругенезакінченим (або навпаки), кожен злочин також підлягає самостійній кваліфікації, причому другий із них – за ознакою повторності. Подібне правило застосовується й у випадку, коли хоча

боднеізнезаконнихзаволодіньтранспортнимзасобомвчиненовиннимуспівучасті, де вінвиконуваврольпідбурювача, пособникаабоорганізатора, авіншомубуввиконавцем.

15.Кваліфікуюча ознака повторності відсутня при декількох спробах незаконно заволодіти тим самим транспортним засобом або різними транспортними засобами прибезуспішнихспробахзаволодітиоднимізних, вчиненихпротягомкороткогопроміжку часу.

16.Незаконне заволодіння транспортним засобом визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 289 КК), якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). Виходячи із законодавчого визначення, співучасть

уданомувипадкуможливаякуформіспіввиконавства, такізрозподіломролей. Проте не підлягають кримінальній відповідальності ті особи, які не брали участі у вилученні транспортногозасобу, алепісля заволодіння нимздійснили наньомупоїздку.

Необхідно встановити, що угода між співучасниками (про характер діяння, час імісцейоговчинення, розподілролей) виниклапопередньо, тобтодопочаткувчинення злочину, до замаху на нього (задовго до цієї події або безпосередньо перед нею).

17.Принезаконномузаволодіннітранспортнимзасобом, поєднаномузнасильством,

щонеєнебезпечним, абонебезпечнимдляжиттячиздоров’япотерпілого, абозпогрозою застосування такого насильства (частини 2, 3 ст. 289 КК), шкода заподіюється додат-

ковомубезпосередньомуоб’єкту– суспільнимвідносинам, щозабезпечуютьзбереження здоров’я та тілесну недоторканність особи (про характер насильства див. коментар до

570