NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 27736

Стаття 2761. Здійснення професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером

управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин

Здійсненняпрофесійноїдіяльностічленомекіпажуабообслуговуванняповітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) устаніалкогольногосп’янінняабопідвпливомнаркотичнихчипсихотропних речовин –

карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

(Стаття 2761 у редакції Закону України № 3393-VI від 19 травня 2011 р.)

1.До повітряного транспорту належать різні літальні апарати (літаки, вертольоти, дирижаблі, планери тощо), які підтримуються в атмосфері завдяки взаємодії з по-

вітрям (див. п. 4 коментаря до ст. 276 КК).

2.Об’єктивна сторона цього злочину виражається у здійсненні професійної діяльності членом екіпажу повітряного судна або диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

3.Для відповідальності за цей злочин не має значення, як довго особа виконувала свої обов’язки у стані сп’яніння. Злочин вважається закінченим з моменту, коли особа в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння приступила до виконання своїх обов’язків. Факт сп’яніння має бути засвідчений медичним оглядом і підтверджений відповідним актом.

4.Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і бажає вчинити такі дії. Мотиви

імета вчинення такого діяння можуть бути різними. Вони на кваліфікацію не впливають, а враховуються лише при призначенні покарання.

5.Суб’єктом злочину може бути член екіпажу повітряного судна або диспетчер управління повітряним рухом (диспетчером служби руху).

Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

1. Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомогоскладуабосуден, засобівзв’язкучисигналізації, атакожіншідії, спрямованінаприведеннязазначенихпредметівунепридатнийдляексплуатаціїстан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, –

541

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3.Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, –

караються позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

(Стаття277 уредакціїзаконівУкраїни№270-VI від15 квітня2008 р. та№2742VI від 2 грудня 2010 р.)

1.Небезпечність цього злочину полягає в тому, що умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів порушує нормальне функціонування технічних систем залізничного, водного або повітряного транспорту, внаслідок чоготранспортні засоби, які єджерелом підвищеної небезпеки, виходять з-під контролюістворюютьзагрозунастаннякатастрофи, аваріїтаіншихтяжкихнаслідків.

2.Предметомцьогозлочинуєшляхисполучення, спорудинаних, рухомийсклад, водні або повітряні судна, засоби зв’язку або сигналізації. Усі ці предмети виконують різні функції, але з точки зору кримінального права вони характеризуються однаковимиознаками, якімаютьважливезначеннядлякваліфікації. Дотакихознакналежать:

1)спеціальне (цільове) призначення цих устроїв та елементів транспорту – забезпечити нормальне функціонування технічних систем вказаних видів транспорту і тим самим безпеку руху та експлуатації; 2) придатність до експлуатації, до використання зацільовимпризначенням. Вониєелементом, частиноютехнічноїсистемитранспорту; 3) рухомийсклад, воднітаповітрянісуднаєджереломпідвищеноїнебезпеки. Інші елементи, устрої та механізми забезпечують нормальне (безпечне) функціонування цих джерел; 4) ці предмети мають особливий правовий статус, їх технічний стан та функціонування регулюється чинними натранспорті нормативними актами (статутами, кодексами, правилами, інструкціями).

3.Об’єктивна сторона цього злочину виражається в руйнуванні, пошкодженні вказанихпредметів, атакожвіншихдіях, якіприводятьустроїтамеханізмитранспорту у непридатний для експлуатації стан.

4.Руйнування– цепротиправнийвпливнаустроїтаелементитранспортушляхом порушенняїхньоїцілісності таструктури, внаслідок чоговонистаютьнепридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

5.Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів – це протиправний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їхні частини та механізми, внаслідок чого вонистають непридатними для експлуатації відповідно досвогоцільового призначення.

6.Інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, – це такий протиправний вплив на них, у результаті якого технічносправні механізми таелементи транспорту тимчасово (уційситуації) приводяться

542

Стаття 277

донепридатногодляексплуатації стану. Наприклад, покладеннянарейкизалізничної колії шпали, колоди, переміщення сигнального вогню на фарватері водного шляху, відключення живлення устроїв та механізмів і т. ін.

7.Злочин – із матеріальним складом. Закінченим його слід визнавати з моменту приведення предмета до непридатного для експлуатації стану, незалежно від того, спричинило це тяжкі наслідки, чи було створено загрозу їх настання.

8.Наслідками цього злочину згідно з ч. 1 ст. 277 КК визнаються аварія потягу, судна, порушення нормальної роботи транспорту або створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

9.Аналіз відомчих нормативних актів, в яких даються класифікація та описання транспортних пригод, показує, що аварією на залізниці визнається сходження рухомого складу з рейок, пошкодження транспортних засобів, їх зіткнення, пошкодження шляхівсполучення, споруднаних, вантажівтощо. Аваріянаводномутранспорті– це зіткненнясуденабопосадкайогонамілину, пошкодженнясудна, вантажів, берегових споруд, засобівсигналізації, забруднення моря, річкичиозерашкідливимиречовинами і т. ін. На повітряному транспорті аварією визнається пошкодження літальних апаратів, аеродромного обладнання, засобів сигналізації та зв’язку, вантажів, вимушена посадка літального апарата тощо.

10.При вирішенні питання щодо кваліфікації скоєного потрібно враховувати, що збитки при аварії не повинні досягати великої матеріальної шкоди, яка вказана у ч. 2

ст. 277 КК як кваліфікуюча обставина. Аварія не охоплює також загибель людей або спричинення тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, про які говориться в частинах 2 і 3 цієї статті.

На кваліфікацію не впливає, настала аварія чи лише могла настати.

11.Порушення нормальної роботи транспорту може виражатися у зриві графіку руху транспортних засобів, у затримці доставки чи відправки вантажів та пасажирів, простої вагонів, суден тощо.

Створеннянебезпекидляжиттялюдейчинастанняіншихтяжкихнаслідківєтакож своєрідним наслідком цього злочину (див. коментар до ст. 276 КК).

12.У частині 2 ст. 277 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, а в частині третій – якщо вони спричинили загибель людей. Характеристику цих обставин дано в ст. 276 КК.

13.Дляпритягненнядокримінальноївідповідальностізаст. 277 ККпотрібно, щоб тяжкі наслідки або настали, або могли настати. Ці наслідки інкримінуються суб’єкту лише тоді, якщо вони знаходяться у причинному зв’язку з руйнуванням, пошкодженням предмета злочину чи приведенням його до непридатного для експлуатації стану іншим способом.

14.Аналіз судової практики показує, що пошкодження шляхів сполучення

ітранспортних засобів нерідко вчинюється способом, який спричиняє шкоду іншому об’єкту кримінально-правової охорони. Скоєне в таких випадках повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів. Це, наприклад, пошкодження засобів транспорту шляхом крадіжки деталей, устроїв, механізмів, які забезпечують нормальне функціонування технічних систем транспорту. Пошкодження засобів сиг-

543

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

налізації, споруд, аеродромного обладнання інколи вчинюється при скоєнні хуліганських дій, що також становить сукупність злочинів. Насамкінець, траплялось, що пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів було поєднане із знищенням та пошкодженням державного чи колективного майна, яке також кваліфікувалося за сукупністю злочинів.

15.Суб’єктивна сторона злочину має складний характер. У диспозиції статті говориться лише про умисний характер дій. Аналіз судової практики показує, що руйнування, пошкодження, приведенняпредметаунепридатнийдляексплуатаціїстан іншим способом може вчинюватись як із прямим, так і з непрямим умислом. Що стосуєтьсятяжкихнаслідків, топсихічнеставленнядонихможевиражатисяяквумислі, так і в необережності. Отже, цей злочин може вчинюватись як у рамках однієї форми вини – умислу, так і в рамках складної (подвійної) форми вини – умисел стосовно дій і необережність щодо наслідків.

16.Пошкодженняшляхівсполученняітранспортнихзасобівчерезнеобережність, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, повинно кваліфікуватися за ст. 291 КК («Порушення чинних на транспорті правил»), або за ст. 196 КК («Необережне знищення або пошкодження майна»).

17.Мотиви пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів у більшості випадків корисливі і часто пов’язані з крадіжкою засобів та обладнання транспорту. Інколизлочинвчинювавсязметоюпомстиіншимпрацівникам, керівникамтранспортних організацій. Поширеним у судовій практиці є хуліганський мотив. Якщо пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів вчинено з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за ст. 113 КК («Диверсія»). Мотиви злочину,

атакож ставлення до тяжких наслідків на кваліфікацію не впливають, а враховуються при призначенні покарання.

18.Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14 років. Деякі криміналісти вважають, що суб’єктом цього злочину не може бути працівник транспорту при виконанні ним службових обов’язків. На їхню думку, вони повинні відповідати за порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту. Проте сам закон (ст. 277 КК) не містить жодних обмежень щодо кола суб’єктів. Крім того, така кваліфікація приведе до пом’якшення відповідальності працівників транспорту порівняно з іншими особами, що, безперечно, неправильно.

Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

1.Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна –

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2.Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

544

Стаття 278

3. Дії, передбаченічастинамипершоюабодругоюцієїстатті, вчиненіорганізованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1.Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що рух та експлуатація вказаних транспортних засобів суворо регламентуються і контролюються відповіднимислужбами іспеціалістами. Управліннятакимипотужнимитранспортнимизасобами без контролю, без погодження з відповідними службами створює реальну загрозу настання катастрофи, аварії, в яких гинуть люди, матеріальні цінності. Угон повітряного, водного судна часто вчинюється з метою втекти за кордон або для вчинення інших тяжких чи особливо тяжких злочинів.

2.Предметом цього злочину є залізничний рухомий склад, повітряні, морські та річкові судна.

Предметомзлочинуназалізницієпасажирський абовантажнийпотяг, локомотив, дрезинатаіншімеханічнітранспортнізасоби. Повітрянесудно– целітальнийапарат, який підтримується в атмосфері завдяки його взаємодії з повітрям (літак, вертоліт, дирижабль тощо). До морських та річкових суден належать пасажирські, вантажні, риболовні, рятувальні, допоміжні (буксири) і т. ін., за винятком маломірних суден (човни, байдарки тощо). Для кваліфікації не має значення відомча підпорядкованість транспортних засобів.

3.Об’єктивна сторона злочину виражається в угоні або захопленні зазначених транспортних засобів.

4.Угон – це протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки (польоту) на ньому або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватись як із місця стоянки транспортного засобу, так і під час руху. Закінченим угон визнається з моменту запуску двигуна і початку руху. Якщо угон вчинюють члени екіпажу, то закінченим його слід вважати з моменту відхилення від маршруту або відмови виконувати вказівки осіб, які керують (контролюють) рух транспортного засобу. При вирішенні цього питання потрібно враховувати вид транспорту та в якому стані він перебуває. Так, угон повітряного судна, яке знаходиться

ваеропорту на стоянці, буде закінченим із моменту запуску двигунів і початку руху літальногоапарата. Угонморськогочирічковогосуднабудезакінченим, колизапущені двигуни, віддані швартові кінці і судно почало рухатись. Спроба запустити двигун чи розпочати рух повинна кваліфікуватись як замах на цей злочин.

5.Захоплення – це протиправне заволодіння транспортним засобом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки (польоту) на ньому чи зміни напрямку руху тощо. Якщо захоплення здійснюється під час руху транспортногозасобу, тозмоментувстановленняконтролюнадтранспортнимзасобом цей злочин вважається закінченим. Насильницьке захоплення транспортного засобу на місці його стоянки з метою подальшої поїздки (польоту) на ньому повинно розцінюватись як початковий етап для угону. Проте з моменту захоплення транспортного засобу злочин слід вважати закінченим.

6.Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі. Винна особа

усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, розуміє його суспільно небезпечний

545

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

і протиправний характер та бажає вчинити такі дії. Мотиви та мета угону чи захвату вказаних транспортних засобів можуть бути різними. Вони не впливають на кваліфікацію і можуть враховуватись лише при призначенні покарання.

7.Суб’єктом злочину є будь-яка особа, в тому числі і працівник транспорту, яка досягла 14 років.

8.Частина 2 ст. 278 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньоюзмовоюгрупоюосібабопоєднанізнасильством, якенеєнебезпечнимдля життячиздоров’япотерпілого. Угонабозахопленнятранспортногозасобузапопередньою змовою групою осіб має місце там, де його вчинювали дві і більше особи, які заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину, домовились про вчинення його спільними діями, незалежно від того, хто керував транспортним засобом. Крім того, змова між ними повинна бути попередньою, тобто до початку вчинення угону або захоплення транспортного засобу.

9.Насилля, про яке говориться, може бути фізичним та психічним. Фізичне насилля може виражатися в нанесенні ударів, побоїв, викручуванні рук, утриманні, зв’язуванні, закриванні в приміщенні, позбавленні волі іншим способом, спричиненні легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності. Психічне насилля виражається в погрозі застосування такого

жза характером фізичного насилля. Як фізичне, так і психічне насилля є засобом заволодіння транспортним засобом.

10.Частина 3 ст. 278 КК встановлює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

11.Організованоюгрупоюєстійке об’єднання трьохібільшеосіб, які попередньо зорганізувалися длявчиненняцьогозлочинуабодлязайняттязлочинноюдіяльністю. Цягрупаоб’єднанаєдинимпланомізрозподіломфункційучасниківгрупи. Діяльність організованої групи координується організатором (керівником) із суворим дотриманням загальних правил поведінки. Якщо група організувалась з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб і озброїлась вогнепальною чи холодною зброєю, то відповідальність повинна наставати за бандитизм (ст. 257 КК).

12.Насильством, небезпечним для життя і здоров’я, визнається спричинення легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, або смерті, атакож інші насильницькі дії, які неспричинили вказаних наслідків, алебули небезпечними для життя в момент заподіяння. Це насилля, яке викликало втрату свідомості, стискання шиї, скидання з висоти або з транспортного засобу, який рухається, застосування спеціальних засобів, зброї тощо.

13.Насиллям визнається також застосування без згоди потерпілого наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин, газів тощо. Це насилля можевизнаватисятаким, щоєнебезпечнимабонеєнебезпечнимдляжиттяіздоров’я потерпілого, залежно від того, яких тілесних ушкоджень було завдано внаслідок застосування цих засобів. Якщо тілесні ушкодження не були спричинені, то питання прохарактер насилля вирішується залежновідтого, чистворювалозастосування цих

546

Стаття 279

засобів загрозу для життя потерпілого. При цьому винна особа повинна усвідомлювати цю обставину.

14.Психічне насиллявиражається впогрозізастосування фізичного насилля такого ж характеру. Погроза вбивством охоплюється складом цього злочину.

15.Інші тяжкі наслідки, про які говориться в ч. 3 ст. 278 КК, охоплюють спричинення тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, велику матеріальну шкоду. Психічне ставлення до цих наслідків може бути умисним і необережним. Вбивство черезнеобережністьтакожохоплюєтьсяскладомцьогозлочину. Умисневбивствопри захопленні транспортного засобу повинно кваліфікуватись за сукупністю злочинів (ч. 3

ст. 278 і ст. 115 КК).

16.Якщо угон або захоплення транспортного засобу вчинює особа, яка є працівникомцьоговидутранспортуікеруєним, топостаєпитання, чиможевонавідповідати за певних умов і за ст. 276 КК. Думається, що кваліфікація при певних умовах цього злочину і за ст. 276 КК є зайвою, тому що в ч. 3 ст. 278 КК говориться про загибель людей або настання інших тяжких наслідків. Безперечно, вказані наслідки можуть наставати і при порушенні правил безпеки руху і експлуатації транспорту. Крімтого, угонабозахопленнятранспортногозасобуєбільшнебезпечним злочином, про що свідчать санкції цих статей.

17.Якщоугонабозахопленнятранспортногозасобупоєднанийзіскоєннямінших більшнебезпечнихзлочинів(державназрада, бандитизм, диверсіятощо), відповідальність повинна наставати і за ці злочини. Сукупність злочинів може мати місце у випадках, якщоугонпоєднанийізнезаконнимперетинаннямдержавногокордону(ст. 331 КК), незаконним переправленням осіб через державний кордон України (ст. 332 КК) чи порушенням правил міжнародних польотів (ст. 334 КК).

Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій,

атакож захоплення транспортного підприємства

1.Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків, –

карається штрафом від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3.Дії, передбаченічастинамипершоюабодругоюцієїстатті, якщовониспричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

(Стаття 279 у редакції Закону України № 2742-VI від 2 грудня 2010 р.)

547

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

1.Суспільна небезпечність цього злочину виражається в тому, що внаслідок блокування одного або кількох видів механічного транспорту або захоплення вокзалу, порту, станції, аеродрому тощо перш за все створюється загроза для життя людей чи настання інших тяжких наслідків. Це паралізує роботу транспорту, відправлення та прибуття вантажів та пасажирів, може викликати інші негативні явища.

2.Предметом цього злочину відповідно до ч. 1 ст. 279 КК є шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв’язку та сигналізації, інші устрої та елементи залізничного, водного, повітряного, автомобільного, міського електротранспорту або магістрального трубопровідного транспорту.

3.Об’єктивна сторона злочину відповідно до ч. 1 ст. 279 КК виражається в блокуванні транспортних комунікацій. Блокування може здійснюватись шляхом розміщення на вулицях, дорогах, залізничному або водному шляху, злітній смузі колод, шпал, каміння, залізобетонних конструкцій, транспортнихзасобів, сільськогосподарських, будівельних та інших машин та механізмів, що не дає можливості рухатися транспортним засобам, перекачувати нафту, газ, пально-мастильні матеріали. Шляхи сполучення, вулиці, дороги можуть бути перекриті для руху транспортних засобів гуртом людей, коней, табуном великої рогатої худоби тощо.

4.Технічна система транспорту може бути паралізована шляхом припинення подачі води, газу, пально-мастильних матеріалів, відключення електричної енергії, засобів зв’язку, сигналізації, автоматизованих систем управління транспортом.

5.Наслідками блокування є порушення нормальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків (про наслідки див. коментар до ст. 277 КК). Закінченим цей злочин слід вважати з моменту настання вказаних наслідків.

6.Між блокуванням і вказаними наслідками має бути встановлений причинний зв’язок. Уразінеобхідності длявстановленняпричинногозв’язкуможепризначатися експертиза.

7.Предметом злочину за ч. 2 ст. 279 КК є вокзали, аеродроми, порти, станції та іншітранспортніпідприємства, організації, установи. Цеможутьбутиокремібудівлі, споруди, вежі або якась частина, кімната, зала цих будівель, в яких можуть розташовуватись диспетчерська, засоби зв’язку, сигналізації чи управління транспортом або окремими його підрозділами.

8.Захоплення– цепротиправнезаволодіннябудівлямичиїхокремимичастинами, спорудами будь-якою особою із застосуванням насильства, погроз і встановлення контролю над ним. Фізичне насильство при захопленні об’єктів транспорту може виражатися в нанесенні ударів, побоїв, викручуванні рук, зв’язуванні, утриманні, позбавленні волі, закриванні в приміщенні, а також в спричиненні тілесних ушкоджень

інавітьсмерті. Складомцьогозлочинуохоплюютьсялишелегкітілесніушкодження, удари, побої, позбавлення волі тощо.

9.Психічне насилля – це погроза вбивством, спричиненням тілесних ушкоджень

тощо.

10.Закінченим цей злочин вважається з моменту встановлення контролю над вокзалом, портом тощо або його певною частиною, яка має важливе значення для управління рухом або експлуатації транспортних засобів.

548

Стаття 280

11.Суб’єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 1 або 2 ст. 279 КК, виражається у прямому умислі щодо дій. Особа усвідомлює фактичні обставини злочину, розумієсуспільнунебезпечність іпротиправністьскоєногоібажаєвчинититакі дії. Мотивиіметавчиненняцьогозлочинуможутьбутирізними. Вонинакваліфікацію не впливають, а враховуються при призначенні покарання.

12.Суб’єктом є будь-яка особа, у томі числі працівник транспорту, якій виповнилося 16 років.

13.У частині 3 ст. 279 КК встановлена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки. Для загибелі людей достатньо смерті хоча б однієї людини.

14.Іншітяжкінаслідкиохоплюютьтяжкітасередньоїтяжкостітілесніушкодження, які можуть бути спричинені як умисно, так і через необережність. Охоплюється складомцьогозлочинуівбивствочерезнеобережність. Умисневбивствопривчиненні цього злочину повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3

ст. 279 та ст. 115 КК.

Дотяжкихнаслідківналежитьтакожвеликаматеріальнашкода(див. коментардо ст. 276 КК).

15.Цей злочин за об’єктивними та суб’єктивними ознаками має велику схожість із пошкодженням шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК), при якому засоби транспорту, шляхи сполучення приводяться внепридатний для експлуатації стан, що також може порушити нормальну роботу транспорту. При відмежуванні цих злочинівпершзавсепотрібновраховуватиспрямованістьумислу. Припошкодженнішляхів сполучення і транспортних засобів умисел спрямований на приведення засобів транспорту у непридатний для експлуатації стан. При блокуванні транспортних комунікаційумиселспрямованийнате, щобпаралізуватирухтранспорту. Якправило, злочин, передбаченийст. 277 КК, вчинюєтьсяутакийспосібізхуліганськихмотивівабозметою помсти. Блокуваннятранспортнихкомунікаційвчинюєтьсязметоювпливунаприйняттярішеньабовчинення чивідмови відвчинення певнихдійорганами владиабомісцевого самоврядування, або з метою привернення уваги громадськості до певних подій. Цейзлочинвчинюєтьсявідкрито, уприсутностілюдей, представниківвлади, представниківтранспортуабозаїхучастю. Наврядчиможливепошкодженняшляхівсполучення та транспортних засобів діями, які мали б відкритий, демонстративний характер.

Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків

1. Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міськогоелектричногочимагістральноготрубопровідноготранспорту до невиконання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

549

Розділ ХІ. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі

на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинамипершоюабодругоюцієїстатті, вчиненіорганізованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1.Примушуванняпрацівникатранспортудоневиконаннясвоїхобов’язківпорушує право громадянина на працю, яку він вільно обирає. Можуть страждати від цього злочину близькі та рідні працівника транспорту – батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати та сестри, дід, бабка, онуки. Крім того, такі дії можуть призвести до загибелі людей або інших тяжких наслідків.

2.Цей злочин може бути вчинений на всіх видах транспорту. Немає обмежень відносно категорій працівників транспорту. Передусім це особи, діяльність яких пов’язана з рухом та експлуатацією транспортних засобів, керівники транспортних підприємств, їхзаступники таначальники служб тапідрозділів, особи, які забезпечують ремонт та обслуговування технічних систем транспорту, тощо.

3.Об’єктивна сторона злочину виражається у примушуванні працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків. Примушування – це вимога до працівника транспортуневиконуватипокладені наньогообов’язки, якасупроводжується погрозами. Погрози адресуються як самому працівнику транспорту, так і його близьким. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенняммайнавказаних осібповиннабутиреальною. Вонаможебутивиражена словами,

утелефонній розмові, у листі, шляхом демонстрації зброї тощо, а також доведена до потерпілого особисто або через третіх осіб.

4.Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення вимоги, яка супроводжується однією з погроз до працівника транспорту або його близьких.

5.Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі. Особа усвідомлює, що примушує працівника транспорту до невиконання ним своїх службових обов’язків, яке супроводжується погрозами, розуміє суспільну небезпечність та протиправність скоєного і бажає вчинити такі дії. Мотиви та мета вчинення цього злочину можуть бути різними.

6.Суб’єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо примушуваннявчиняєслужбоваособащодосвоїхпідлеглих, тозанаявностівідповіднихознак відповідальність настає за сукупністю і за злочин у сфері службової діяльності.

7.У частині 2 ст. 280 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

8.Повторнимвизнаєтьсявчиненняцьогозлочинудругийраз, незалежновідтого, притягувалась особа до кримінальної відповідальності за перший злочин чи ні.

9.Примушування визнається скоєним за попередньою змовою групою осіб, якщо в ньому брали участь дві і більше особи як співвиконавці. Крім того, між ними має бутидомовленість провчинення цьогозлочинуспільнодопочаткувиконання дій, які характеризують об’єктивну сторону цього злочину.

550