NPK_do_KK_Ukrayini_T_1_Tatsiy

Стаття 27

інших предметів матеріального характеру для вчинення тих чи інших злочинів, які найчастіше характеризуються руйнуванням матеріальних (фізичних) об’єктів або предметів. Але поняттям «засоби», «знаряддя злочину» охоплюються й носії комп’ютерної інформації при вчиненні, наприклад, злочинів у сфері використання електронно-обчислювальнихмашин(див. коментардорозд. XVI). Засобитазнаряддя маютьпризначення полегшувати винуватцеві вчинення злочинуідосягати злочинно-

горезультату(поняття«засоби» і«знаряддязлочину» див. укоментарідост. 14 КК).

Усунення перешкод полягає в ліквідації перешкод, що заважають реалізації злочинного наміру співучасників. Воно може бути вчинене в активних діях (наприклад, учинення службового підроблення (ст. 366 КК), відключення сигналізації охоронюваногооб’єкта) абовбездіяльності, уневиконанніособоюпокладенихнанеїобов’язків (наприклад, невключення сигналізації чи засобів зв’язку тощо).

Переховування злочинця, знарядь, засобів, слідів учинення злочину чи предметів, здобутихзлочиннимшляхом, атакожпридбаннячизбуттакихпредметівутворюють співучасть у злочині і є пособництвом у випадку, коли вони були обіцяні виконавцеві абоспівучасниковізлочинущедопочаткувиконаннязлочинучипідчасйоговчинення.

Переховуваннязлочинцяможевиявитисяунаданнійомупомешкання, підроблених документів, зміні зовнішнього вигляду тощо.

Переховуваннязнарядь, засобів, слідівучиненнязлочинуабопредметів, здобутих злочинним шляхом, означає знищення зазначених предметів чи їх приховування, зберіганняречей, майна, якібулипредметомучиненнязлочину, придбанняабопродаж майна, здобутогозлочиннимшляхом, тощо. Прицьомувидіпособництваспівучасник, обіцяючи надати певну допомогу злочинцеві, ставить свої дії у причинний зв’язок зі злочином, якийучиняєтьсявиконавцем, щойдаєпідставувизнатийогоспівучасником злочину. Форма, у якій іншому співучасникові було обіцяно надати допомогу, може бути різною (усною чи письмовою, що значення для пособництва не має).

Якщо зазначені дії відбулися за відсутності обіцянки до початку злочину (чи на момент його вчинення), вони можуть розглядатися як пособництво (співучасть у злочині) лишеувипадках, колицідії вчиняються систематично (наприклад, систематичне придбання або продаж майна, здобутого злочинним шляхом, систематичне зберіганнягрошей, майна, якібулипредметомзлочину, тощо). Утакихвипадкахвнаслідок систематичного вчинення перелічених дій виконавець має підстави розраховувати на подібне сприяння з боку пособника й у майбутньому, і тому між діями останнього й виконавця злочину є як необхідний причинний зв’язок, так і єдність умислу на спільне вчинення злочину.

Заздалегідь дана обіцянка приховування злочину іншим чином – це обіцянка вчи-

нити будь-які інші дії, крім зазначених у ч. 5 ст. 27 КК. Суттєвою ознакою є те, що вониспрямовані наприховуваннязлочинуйбулиобіцяні заздалегідь дойоговчинення (обіцянка не відкривати кримінальної справи, знищення чи закриття кримінальної справи, знищення або фальсифікація доказів справи, обіцянка підкупу посадовців правоохоронних органів тощо).

Усі зазначені в ч. 5 ст. 27 КК види дій пособництва за їх характером (із точки зору зовнішнього прояву) поділяються на фізичне й інтелектуальне пособництво.

101

Розділ VI. Співучасть у злочині

Фізичне пособництво полягає в наданні засобів або знарядь злочину чи усуненні перешкод. Інтелектуальне пособництво полягає у наданні порад і вказівок, а також у заздалегідь даній обіцянці переховування злочинця, знарядь, засобів, слідів учинення злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбанні або збуті цих предметів, обіцянці іншим чином сприяти приховуванню злочину. Інтелектуальний вид пособництва слід відрізняти від дій підбурювача, який своїми діями схиляє виконавця чи інших співучасників до вчинення злочину, породжує у них умисел. Навпаки, інтелектуальне пособництво лише зміцнює у співучасника рішучість, умисел учинити злочин, який сформувався у свідомості співучасника ще до дій пособника.

Із суб’єктивної сторони пособництво характеризується умисною формою вини – пособникусвідомлює, щовінсприяєвчиненнюзлочинуіншомуспівучаснику ібажає цього чи свідомо допускає.

6.Згідно з ч. 6 ст. 27 КК не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь, засобів, слідівучиненнязлочинучипредметів, здобутихзлочинним шляхом, придбання або збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198

і396 КК.

7.Відповідно до ч. 7 ст. 27 КК не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такіособипідлягаютькримінальній відповідальності лишеувипадках, якщо вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.

8.Як випливає зі змісту ст. 27 КК, співучасники при вчиненні злочину можуть виконувати різні функції з точки зору вчинення ними об’єктивної сторони складу злочину. З урахуванням цього виділяють просту форму співучасті і складну. Проста формамаємісце, колипривчиненнізлочинувсіспівучасники виконуютьбезпосередньо своїми діями об’єктивну сторону складу злочину в повному її обсязі чи частково. Цяформаспівучастімаєназвуспіввиконавство, якеохоплюєтьсяч. 2 ст. 27 КК. Складна форма співучасті передбачає розподіл співучасників залежно від ролей, які вони виконуютьпривчиненніоб’єктивноїсторонискладузлочину. Зацієїформиспівучасті, крім виконавців, є й інші співучасники – організатор, підбурювач, пособник. Причому для цієї форми співучасті достатньо, щоб, крім виконавця, був хоча б ще один співучасник– організатор, підбурюваччипособник. Тутємісцерізнимкомбінаціям – можебутидекількавиконавців(співвиконавців), декількаорганізаторів, підбурювачів чи пособників. Усі їхні дії охоплюються поняттям «складна форма співучасті».

Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією

1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

102

Стаття 28

2.Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

3.Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо вйого готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

4.Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого абоструктурнічастиниякогозапопередньоюзмовоюзорганізувалисядляспільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

(Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 270-VI від 15 квітня

2008 р.)

1.У статті 28 КК передбачені форми співучасті, які виділені залежно від стійкості суб’єктивних зв’язків (суб’єктивних ознак) між учасниками злочинних груп. Залежно від цього вирізняються такі злочинні групи: а) учинення злочину групою осіб; б) учинення злочину групою осіб за попередньою змовою; в) учинення злочину організованою групою; г) учинення злочину злочинною організацією.

2.Учиненнязлочинугрупоюосіб, передбаченеч. 1 ст. 28 КК, маємісце, якщовньомуберутьучастьдекілька(дваабобільше) виконавцівбезпопередньоїзмовиміжсобою. За цієї форми співучасті всі виконавці (співвиконавці) – два чи більше суб’єктів злочину – виконують у повному обсязі чи частково об’єктивну сторону складу злочину.

Уцихвипадкахдіяльністьодноговиконавцяприєднуєтьсядодіяльностііншого(інших)

упроцесівчиненнязлочину, колизлочинужепочався, алещенезакінчився. Прицьому змоваможебути, аленедопочаткузлочину, авперебігуйоговиконання. Длявизнання такої форми співучасті у злочині треба встановити всі об’єктивні й суб’єктивні ознаки останньої. Співучасники повинні діяти спільно, спиратися усвоїх діях один на одного, між їхніми діями має бути причинний зв’язок, їм належить усвідомлювати, що спільними діями вони вчиняють злочин, і бажати чи свідомо допускати настання суспільно небезпечних наслідків. Така форма співучасті передбачена в деяких статтях КК як кваліфікована ознака злочину (при зґвалтуванні – ст. 152 КК, хуліганстві – ст. 296 КК, непокорі – ст. 402 КК та ін.). Розрізнені, не пов’язані між собою злочинні дії декількох осіб, якіхочайзбігаютьсяумісційчасі, аленепов’язаніміжсобоюспільністюдійцих осіб і єдністю умислу, не становлять співучасті.

3.Учинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Цій формі співучасті притаманне таке: а) у вчиненні злочину беруть участь дві чи більше особи, які відповідають вимогам суб’єкта злочину; б) між цими особами ще до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення.

103

Розділ VI. Співучасть у злочині

Формазмови– вербальна (словесна) – усначиписьмова абоуформі конклюдентнихдій– длянаявностіспівучастінемаєзначення. Змовапровчиненнязлочинуможе відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замахунанього. Ступіньстійкостівзаємовідносинміжспівучасникаминемаєзначення. Змова між співучасниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей. В останньому випадку вчинене кваліфікується із посиланням на ст. 27 КК.

Учинення злочину за попередньою змовою групою осіб підвищує суспільну небезпеку вчинюваних дій порівняно з попередньою формою співучасті. Тому в Особливій частині КК значна кількість статей передбачає вказану ознаку як кваліфікуючу. Передусім це корисливі злочини проти власності, злочини у сфері обігу наркотичних засобівтощо. Крімтого, вчиненнязлочинузапопередньоюзмовоюгрупоюосіб, якщо вонопрямонепередбачене встаттяхОсобливоїчастиниКК, визнаєтьсяобтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК).

4. Учинення злочину організованою групою. Згідно з ч. 3 ст. 28 КК така форма співучасті має місце, коли в підготовці злочину або його вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функційучасниківгрупи, спрямованихнадосягненнянаміченогоплану, відомоговсім учасникам групи. Із цього випливає, що:

а) для організованої групи потрібна участь трьох чи більше осіб (для групи, що дієзапопередньоюзмовою, доситьдвохучасників), яківідповідаютьвимогамсуб’єкта злочину;

б) організованій групі притаманне те, що її учасники зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення одного чи більше злочинів. Стійкість групи – поняття оціночне і має встановлюватися щоразу з урахуванням конкретних обставин справи. Стійкість організованої групи як її ознака свідчить, що між співучасниками існують доситьстабільнівідносиниузв’язкузпідготовкоюабовчиненнямзлочину(злочинів). Для визнання групи організованою тяжкість злочину, до якого готується ця група чи вчиняє його, не має значення;

в) організована групазавжди повиннатакожхарактеризуватися такими ознаками, як об’єднання всіх дій співучасників єдиним планом, причому їхня діяльність спрямована на досягнення останнього, тобто підготовка і вчинення злочину (злочинів) як кінцевої мети плану цієї групи;

г) організована група повинна також характеризуватися такою ознакою, як розподіл функцій учасників групи. Це може бути як розподіл функцій з точки зору ст. 27 КК, коли, крімвиконавців, співучасниками злочинуєорганізатор, підбурювач, пособник, такірозподілтехнічнихфункцій учинення злочинуспіввиконавцями чиіншими співучасниками;

д) длянаявностіорганізованоїгрупипотрібно, щобпланїїдіяльностібуввідомий усім учасникам групи. Отже, йдеться про те, що кожен з учасників організованої групи має усвідомлювати план її діяльності щодо вчинення злочинів;

104

Стаття 28

е) організовану групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасникамидомовленості провчинення першогозлочинузанаявності планів щодоподальшої спільної злочинної діяльності (див. п. 9 ППВСУ «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» // ВВСУ. – 2006. – № 1);

ж) учинення злочину організованою групою свідчить про підвищену суспільну небезпечність цієї форми співучасті (яка може бути у вигляді простої чи складної форми співучасті) (див. коментар до ст. 28 КК) і тому вказується в багатьох статтях

ККяк кваліфікуюча ознака.

5.Учинення злочину злочинною організацією. Згідно з ч. 4 ст. 28 КК під злочин-

ною організацією розуміють учинення злочину стійким ієрархічним об’єднаннями декількох осіб (п’ять чи більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, керівництвачикоординаціїзлочинноїдіяльностііншихосібабозабезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинній організації з об’єктивної сторони притаманні такі основні ознаки: а) це особлива злочинна група, яка згідно із законом має високий ступінь стійкос-

ті, згуртованості та низку інших ознак. З огляду на зміст закону можна стверджувати, що злочинна організація – це передусім наявність п’ятьох чи більше співучасників, які відповідають вимогам суб’єкта злочину;

б) злочинна організація – це завжди стійке ієрархічне об’єднання осіб, її стійкість говорить про те, що діяльність учасників злочинної організації (як і вони між собою) тісно пов’язана. Ця організація утворилася заздалегідь і існує відносно тривалий час.

Стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитися чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його виконання. Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо. Набуття організованою групою крім ознак внутрішньої ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалася у злочинну організацію.

105

Розділ VI. Співучасть у злочині

Ієрархічністьзлочинноїорганізаціїполягаєупідпорядкованості учасниківостанньоїорганізаторуізабезпечує певнийпорядоккерування такимоб’єднанням, атакож сприяє збереженню функціональних зв’язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин приздійсненні спільної злочинної діяльності (див.

пп. 11, 12 вказаної ППВСУ);

в) злочинна організація як особлива форма співучасті має певну мету – безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництво чи координацію злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;

г) злочинна організація завжди має певних керівників (керівника) щодо розгалуженоїсистемиуправлінняікоординаціїдіяльностіучасниківугрупованнячиокремих угруповань;

д) злочинній організації притаманне, на відміну від організованої групи, те, що вона може утворюватися на базі кількох організованих груп і такі групи можуть входити у злочинну організацію. Причому злочинна організація може утворюватися не тільки для вчинення злочинів, а й для координації злочинних угруповань щодо вчинення ними злочинів;

е) особи, які причетні до діяльності злочинної організації тим чи іншим чином, але виконують лише обслуговуючі, допоміжні дії, що не пов’язані безпосередньо із вчиненням злочинів цією організацією або ж із виконанням нею інших злочинних цілей. Наприклад, офіціанти, кухарі, перукарі та інші не можуть визнаватися членами злочинної організації, якщо вони не виконували дій для вчинення того чи іншого злочину (злочинів) цією організацією і не виконували функцій з керівництва чи координації дій інших осіб, або не забезпечували функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;

ж) важливою ознакою злочинної організації є те, що саме створення злочинної організації і участь у ній утворюють закінчений злочин, передбачений в Особливій частині КК. Так, у ст. 255 КК передбачена відповідальність за створення злочинної організації, керівництво нею або участь у ній, а також за керівництво чи сприяння зустрічей (сходок) представників злочинної організації, або організованих груп для спільного вчинення ними злочинів чи координації злочинної діяльності. Уже саме створення злочинної організації для вчинення одного чи кількох тяжких або

особливо тяжких злочинів вважається закінченим злочином (див. коментар до ст. 255 КК).

Із суб’єктивної сторони всі учасники злочинної організації повинні усвідомлювати, щовониєчленамицієїорганізаціїівиконуютьпевнідіїзметоюбезпосереднього вчинення цією організацією тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації або виконують керівні чи координаційні дії щодо злочинної діяльностііншихосіб, абозабезпечують функціонування якзлочинноїорганізації, такіінших злочинних груп.

6. Спеціальними видами організованих груп (ч. 3 ст. 28 КК) та злочинних організацій (ч. 4 ст. 28 КК) можуть бути визнані при відповідних необхідних умовах: створення або участь у банді (ст. 257 КК), створення терористичної групи чи терористичної організації (ст. 2583 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або

106

Стаття 29

збройних формувань (ст. 260 КК). У статтях 43, 255, 2583 і 260 КК передбачені заохочувальні норми, що звільняють при наявності відповідних підстав від кримінальної відповідальності учасників організованих груп та злочинних організацій.

Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників

1.Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтеюОсобливоїчастиницьогоКодексу, якапередбачаєвчиненийнимзлочин.

2.Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) ОсобливоїчастиницьогоКодексу, якапередбачаєзлочин, вчиненийвиконавцем.

3.Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

4.Уразівчиненнявиконавцемнезакінченогозлочинуіншіспівучасникипідлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.

5.Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

1. Співучасть як різновид злочинної діяльності не створює якихось особливих і самостійних підстав кримінальної відповідальності. Частина 1 ст. 2 КК передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом (див. коментар до ст. 2 КК). Із цього випливає, що підставою кримінальної відповідальності за співучасть є наявність специфічного складу співучасті у злочині в діях усіх співучасників.

Згідноіззаконом(ч. 1 ст. 29 КК) виконавець(співвиконавець) підлягаєкримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. Тут діє загальне правило щодо підстав кримінальної відповідальності ікваліфікації вчиненого злочину. Отже, посилатися прицьомунач. 1 ст. 29 чи ч. 2 ст. 27 КК немає необхідності.

2. Специфічні правила кримінальної відповідальності за співучасть у злочині мають місце лише у випадках, коли поряд із виконавцем у вчиненні злочину беруть участь інші співучасники: організатор, підбурювач, пособник. Розподіл ролей між співучасниками, виконання ними різних функцій у вчиненні злочину обумовлює і специфічні підстави їх кримінальної відповідальності. Ці підстави визначаються, по-перше, статтею Особливої частини КК, за якою настає кримінальна відповідальність виконавця (співвиконавця), по-друге, ч. 2 ст. 29 КК, а також відповідними частинами (3, 4 чи 5) ст. 27 КК. Отже, у даному випадку підставою кримінальної відповідальності організатора, підбурювача і пособника є специфічний склад співучасті

107

Розділ VI. Співучасть у злочині

узлочині, який визначається статтями Особливої частини, за якими кваліфікуються суспільно небезпечні діяння виконавця, і ст. 27 КК (частинами 3, 4 чи 5).

3.Кваліфікація злочинних дій виконавця є підставою для кваліфікації і дій інших співучасників, оскільки це випливає із суті інституту співучасті, за яким усі співучасникивідповідаютьзавчиненийвиконавцемзлочин, якийдляорганізатора, підбурювача, пособникапорядізвиконавцемєєдинимінеподільним. Алеоскількиорганізатор, підбурювач, пособник своїми діями безпосередньо не виконують об’єктивної сторони злочину, тоікваліфікаціяїхніхдій, крімстаттіОсобливоїчастини, заякоюкваліфікують дії виконавця, потребує додаткового застосування частини 3, 4 чи 5 ст. 27 КК. Якщо жорганізатор, підбурюваччипособникодночасновиконувалиіфункціїспіввиконавця злочину, то правила кваліфікації їхніх дій за ч. 2 ст. 29 КК не застосовуються, їх дії достатньо кваліфікувати тільки за статтею Особливої частини як співвиконавців.

4.Згідно з ч. 3 ст. 29 КК ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, наприклад, службова особа, військовослужбовець, раніше судима особа та ін., і впливають на кримінальну відповідальність, ставляться у вину лише цьому співучаснику. У цьому знаходить відображення принцип індивідуалізації відповідальності співучасників, коли інші співучасники: організатор, підбурювач, пособник – зоднієїсторони, виконавець– здругоїнеможутьнести(більшсуворучибільшм’яку) відповідальність, ніж той співучасник, який має такі ознаки. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, наприклад, щодо предмета, способу чи засобів вчинення злочину, суспільнонебезпечнихнаслідків, мотиву, метизлочинутаін., можутьставитисяувину іншимспівучасникам, алелишезанаявностіобов’язковоїумови– усвідомленняними вказанихобставин. Відсутність такогоусвідомлення виключаєможливістьставлення

увину цих обставин іншим співучасникам.

5.Згідно з ч. 4 ст. 29 КК співучасники злочину за наявності незакінченого злочину з боку виконавця підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині, тобто за певною статтею Особливої частини КК, за якою кваліфікують дії виконавця, і за частинами 3, 4 чи 5 ст. 27, а також за ст. 14 КК (готування до злочину) або ст. 15 КК (замах на злочин).

6.Співучасники відповідають тільки за діяння, вчинені в межах угоди, що між ними відбулася. Вчинення дій, які не охоплюються прямим чи непрямим умислом інших співучасників, не охоплюється поняттям співучасті у злочині. Тут має місце «ексцес виконавця», за яким співучасники не підлягають відповідальності за вчинені виконавцем діяння. Отже, інші співучасники відповідають тільки в межах угоди, тобтозадіївиконавця, якіохоплюютьсяїхнімумислом. Виконавецьже, якийдопустив ексцес, відповідає на загальних підставах у повному обсязі за все ним вчинене.

Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації

1. Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

108

Стаття 3114

2. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

1.Згідно з ч. 1 ст. 30 КК організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за умови, що вчинені злочини охоплювалися його умислом. У даному випадку йдеться про злочини, які вчинили організовані групи чи злочинні організації, у виконанні яких брали участь усі співучасники таких об’єднаньчихочабдеякізних. Підставоюоб’єктивногохарактерудляінкримінуванняорганізаторузазначенихзлочинівєте, щозлочинибуливчиненівнаслідокйогодій

зорганізації злочинних об’єднань (організованої групи чи злочинної організації), керівництва ними чи координації злочинної діяльності або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Підставою суб’єктивного характеру вказаної відповідальності організатора є те, що він усвідомлював вчинення злочинним угрупованням певного злочину (злочинів) і бажав цього чи свідомо допускав.

2.На відміну від організаторів, інші учасники організованої групи (виконавець, підбурювач, пособник) відповідають лише за конкретні злочини, у підготовці чи вчиненні яких вони брали участь. При цьому ролі, які вони виконували у вчиненні цих злочинів, мають вирішальне значення для кримінальної відповідальності і кваліфікації ними вчиненого. Інші злочини, у підготовці чи вчиненні яких ці учасники організованої групи не брали участі, інкримінуватися їм у вину не можуть.

Стаття 31. Добровільна відмова співучасників

1.У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбаченихстаттею17 цьогоКодексу. Уцьомувипадкуіншіспівучасникипідлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

2.Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готуєтьсяабовчиняється. Добровільноювідмовоюпособникаєтакожненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину.

3.Уразідобровільноївідмовибудь-когоізспівучасниківвиконавецьпідлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

1.Укоментованій статті містяться умовидобровільної відмови співучасників, що

єрозвитком інституту добровільної відмови при незакінченому злочині (ст. 17 КК)

109

Розділ VI. Співучасть у злочині

з урахуванням особливостей співучасті у злочині. Тут передбачено два варіанти добровільної відмови співучасників, коли вони звільняються від кримінальної відповідальності:

а) добровільна відмова при незакінченому злочині тільки виконавця; б) добровільна відмова при незакінченому злочині тільки організатора, підбурю-

вача чи пособника.

2.Добровільноювідмовоюпринезакінченомузлочинієостаточнеприпиненняособою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (див. коментар до ст. 17 КК).

При добровільній відмові виконавця (співвиконавця) від доведення злочину до кінця він не підлягає кримінальній відповідальності на підставі ч. 2 ст. 17 КК. Навпаки, інші співучасники злочину, організатор, підбурювач, пособник, які ще до початку злочину виконали свої функції співучасників, підлягають кримінальній відповідальності за готування до злочину чи замах на злочин, тобто відповідають за ту стадію вчинення виконавцем злочину, на якій він добровільно відмовився від доведення злочину до кінця.

3.Добровільна відмова організатора, підбурювача чи пособника згідно з ч. 2 ст. 31 КК, коли вони виконали свої функції співучасників, можлива тільки за умови, якщовонивідвернуливчиненнязлочинувиконавцемабосвоєчасноповідомилиувідповідні органи державної влади про злочин, що готувався або вчинювався. Добровільна відмова цихспівучасників може бутитільки уформі активних дій, якими вони відвернули вчинення злочину виконавцем або ж своєчасно повідомили у відповідні органи державної влади про злочин і він внаслідок цього був відвернутий, тобто не доведений до кінця. Ці дії можуть мати різний характер, наприклад, зв’язування виконавця, позбавлення його волі, що не дає йому можливості вчинити злочин, застосування насильства таін. Добровільна відмова пособника можевиявитися вненаданні ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину. За такої добровільної відмови співучасники (організатор, підбурювач чи пособник) звільняються від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 31 КК. На відміну від цього виконавець (співвиконавець) на підставі ч. 3 ст. 31 КК повинен нести кримінальну відповідальність за готування до злочину або замах на злочин, тобто за ту стадію вчинення злочину, на якій його суспільно небезпечне діяння було припинене іншими співучасниками або за їх повідомленням відповідними органами державної влади.

110