16. Південнослов’янський героїчний епос.

Взірці героїчного епосу південних слов'ян — юнацькі пісні (їх можна зіставити з російськими билинами), героями яких є окремі правителі Болгарії та Сербії (Момчил, Марко Королевич та ін.). У сербохорватському епосі виділяється декілька циклів: докосовські пісні — про події, коли Сербією правила династія Неманичів у 1168—1371 рр.; косовські пісні — присвячені Косовській битві між військами сербського князя Лазаря і турками у 1389 р., де серби зазнали поразки; пісні про Марка Королевича — сучасника цієї битви, васала турецького султана (пісні про Марка Королевича посідають чільне місце і в героїчному епосі болгарського народу) та ін. Про час виникнення південнослов'янського героїчного епосу існує декілька гіпотез. Згідно з найбільш поширеною (її підтримував й відомий учений М. І. Кравцов), героїчний епос південних слов'ян виник ще в період Раннього Середньовіччя. Перші записи епічних пісень сягають XVI ст. Героями пісень косовського циклу є князь Лазар, воєвода Мілош Обілич, брати Юговичі, народні герої, які у Косовській битві виборювали свободу і незалежність своєї батьківщини.

17. Цикл про Королевича Марка.

Марко Королевич — постать історична: він був володарем Західної Македонії і васалом турецького султана; мабуть, брав участь у битві на Косовському полі, але як васал (на боці турків) виступав І в інших походах турецького султана. У циклі пісень перед нами постає майже все життя Марка, яке зовсім не збігається з історичною реальністю. У піснях герой є втіленням сили і патріотизму, мрій і сподівань народу, мужнім захисником скривджених. Марко Королевич — Ідеальний герой, в якому народ бачив свого захисника. Марко Королевич здійснює багато подвигів: він визволяє полонянок з турець кої неволі («Перший подвиг Марка»), громить турків-насильників («Хто най кращий юнак»), відбирає батьківську шаблю у султанського візиря («Марко пізнала батькову шаблю»), допомагає сиротам

18. Поезія трубадурів. Основні форми, жанри і тематика їх поезії.

Провансальські поети називались трубадурами їхня творчість (як і поезія скальдів) — це усвідомлений творчий процес. У поезії трубадурів спостерігаються різні ступені складності Так, на ранньому етапі створений «темний стиль». Першими його представниками стали трубадупи-арисюкрати, які хотіли бути зрозумілими тільки у вузькому колі придворної еліти, естетично підготовленої до сприймання куртуазної концепції в ускладненій поетичній формі. Пізніше утверджується «ясний стиль». Поети цієї манери розум'ли, що справжня цінність твору — в його доступності для всіх, їхня творчість звернена вже до широкої аудиторії. Трубадури були люди різного суспільного становища: від королів знатних феодалів до купців, ремісників, духовенства. Центральною в ліриці трубадурів є тема кохання. Любов сприймається поетами як найвище благо, а здатність кохати — обов'язковий показник душевної досконалості та куртуазної доблесті. Куртуазне_ кохання лереважно _таємне. Можливо, дама — персонаж нерідко вимислений. Кохання, оспіване трубадурами, часто невіддільне від «страждань», «недуги» Найвищим ліричним жанром була канцона (прованс. сапзоз — пісня) — вишуканий та оригінальний за будовою вірш, головним чином на любовну тему. Пізніше виникає серена (італ. аегепа — нічна прохолода) — вечірня пісня коханняБлизькою до народної поезії є пасторела (разіогеїа) — лірична пісня, яка зображує зустріч лицаря з простою дівчиною — пастушкою.