3. Філософія як історичний тип світогляду і своєрідна форма суспільної свідомості

Філософське знання має свою специфіку, яка полягає в його плюралістичному, діалогічному й водночас толерантному стосовно інших точок зору характері. Зазначене дає змогу розглядати філософію як «мудрість», як знання «софійного» (від грец. «софія»-мудрість) типу. Цим і зумовлений процесуальний характер філософського знання, його діяльно-активний характер. Розглядувана в цьому плані філософія виступає в ролі своєрідного мистецтва, вміння «вчити мислити», вміння читати «поліфонію смислів» тексту(а не лише буквальний смисл),вміння творчо, нестандартно, неповторно мислити. Існують 3 основні історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.

Ф народжується з міфології разом з релігією як альтернатива і міфологічному, і релігійному світогляду. Філософія- це теоретичне визначення і осмислення осн. світоглядної проблематики. Це теорія людського буття у світі. Навідміну від міфології та релігії, філософія орієнтуються на раціональне, логічно обгрунтоване бачення осн. світоглядних питань. Пронизана духом скептицизму, критичної раціональності. Становлення і розвиток філософії відбувався у взаємодії з встановленням науки, на грунті критичного переосмислення міфологічних ідей і її постійним союзником була наука. Спільні риси між філософією і наукою:

1.вони намагаються виразити свої спостереження за допомогою понятійного апарату, спеціально розроблених методів.

2.Базуються на критичній раціональності.

Відмінності між філософією та наукою:

1.науку цікавлять окремі конкретні фрагменти дійсності, а філософію-світ у його цілісності, не окремі, а загальні його форми та властивості(простір, час, випадковість, рух)

2.кожна наука намагається отримати обєктивне, вільне від людських переживань, теоретичне знання, Ф має відмінне завдання – прагне бути теорією людської життєдіяльності.

3.навідміну від науки філософія намагається осягнути те, що виходить за межі безпосередньо чуттєвого досвіду, сприйняття, те, що не можна емпірично пізнати і експериментально перевірити. Для філософії характерний плюралізм - наявність багатьох достатньо ґрунтовних точок зору. У філософії нема єдиної універсальної і незмінної системи поглядів на світоглядні питання. Переважна більшість філос питань не є остаточно вирішеними і закритими, їх називають проклятими – вони постають перед кожним новим поклонінням.

Говорячи про філософію як світоглядне знання, постає проблема співвідношення філософії та світогляду. Філософія-це світогляд на теоретичному рівні, це свідомо обгрунтована інтелектуальними засобами система світоглядного знання. Специфіка філософії стосовно світогляду як такого полягає не у відмінності їх предметів, вона стосується власне рівня теоретичності,»інтелектуальності»,критичної «самоусвідомленості» змісту свідомості.

Саме за цими параметрами філософія відрізняється від первісної міфології. Цими ж параметрами відрізняється філософський світогляд і від іншої стихійної світоглядної форми-«повсякденного» світогляду. Останній вбирає в себе життєвий досвід багатьох поколінь, зафіксований у певних «настановах», «нормах», які спонукають до певного способу дій, не пояснюючи і не мотивуючи раціонально цей спосіб. Для повсякденного світогляду характерні некритичність, «масовість», переживання емоцій над міркуванням тощо.

Приблизно те саме можна повторити стосовно відмінності філософії і від такої світоглядної форми суспільної свідомості, як релігія. Розвязуючи практично ті самі, що й філософія, світоглядні проблеми, релігія, на відміну від філософії, апелює до віри, емоцій, надприродних сил.