19. Простір і час як форми існування матерії

Простір і час є загальними формами буття всіх матеріаль­них систем і процесів. Не існує об'єкта, який перебував би поза простором і часом, як немає простору і часу самих по собі, поза матерією, що рухається. Абсолютного простору як нескінченої порожньої протяжності не існує. Всюди є матерія в тих чи інших формах (речовина, поле), а простір виступає як загальна властивість матерії. Так само немає і абсолютного часу, час завжди нерозривно зв'язаний з рухом, розвитком ма­терії. Простір і час існують об'єктивно і незалежно від свідомості, але зовсім не від матерії.

Філософський зміст уявлень про простір зазнав тривалої і суперечливої еволюції. Деякі стародавні філософи розглядали простір як однорідну, нескінчену, нерухому порожнечу, запов­нену атомами, субстанціями (Демокріт, Епікур). У науці Ново­го часу простір уявляли однорідною і нескінченою протяжні­стю. У релігійних і об'єктивно-ідеалістичних концепціях простір і час трактувались як утворені разом з матерією Богом або аб­солютним духом. З точки зору теології до Бога поняття просто­ру і часу неприйнятні, оскільки він існує за межами простору і часу у вічності. У суб'єктивно-ідеалістичних концепціях вису­вались еклектичні і внутрішньо суперечливі тлумачення простору і часу як апріорних форм чуттєвого споглядання (Кант) або як форм упорядкування комплексів відчуттів (Берклі).

Простір - це форма буття матерії, яка характеризує її про­тяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів в усіх матеріальних системах.

Час - форма буття матерії, яка виявляє тривалість її існу­вання, послідовність зміни станів у розвитку всіх матеріальних систем. Поняття часу нерозривно пов'язане з рухом (змінюва­ністю) матерії. Дійсно, змінюваність є зміна одного стану іншим, але саме ця зміна станів і дозволяє говорити про час.

Історично склались два підходи до простору і часу. Перший може бути названий субстанціональною концепцією. Простір і час тлумачаться тут як щось самостійно існуюче поряд з мате­рією, як її порожня місткість. Простір - це чиста протяжність, а час - чиста тривалість, у які ніби то «занурені», «розміщені» матеріальні об'єкти. Таким чином, простір і час уявлялись як арена, на якій відбуваються різні події (Демокріт, Ньютон)

Другий підхід можна назвати реляційною концепцією простору і часу. Намітки її можна вия­вити ще у Арістотеля, але вперше з усією чіткістю вона сфор­мульована Г. Ляйбніцем. З точки зору реляційної концепції, простір і час - не особливі субстанціальні сутності, а форми існування матеріальних об'єктів. Простір виявляє співіснуван­ня об'єктів,- час - послідовність їх станів. Реляційна концепція у філософському, плані була сприйнята і розвинута діалектич­ним матеріалізмом, а у природничо-науковому плані - реляти­вістською фізикою і у наш час найбільш повно відповідає рівню розвитку природознавства.

Існують дві концепції часу: динамічна і статична.

Згідно з динамічною концепцією, існують події тільки те­перішнього часу, минулого буття немає, воно лише залишило свої сліди в теперішньому і пішло в небуття. Майбутні події не існують взагалі, є тільки їхні передумови. Тому є минуле, теперішнє і майбутнє.

Згідно зі статичною концепцією, не існує поділу на мину­ле, теперішнє, майбутнє. Всі вони існують реально одночасно. Різниця між ними обумовлена не об'єктивними характеристи­ками, а властивостями нашої свідомості, яка рухається по світовій лінії.

До загальних властивостей простору і часу відносяться: Обєктивність і незалежність від свідомості людини; їх абсо­лютність як атрибутів матерії; нерозривний зв'язок часу і про­стору між собою, а також з рухом матерії; залежність від струк­турних відносин і процесів розвитку у матеріальних системах; єдність перервного і неперервного у їх структурі; кількісна і якісна нескінченність.

Поряд з єдиними характеристиками, притаманними як про­стору, так і часу, для них характерні деякі особливості. До властивостей простору відносяться протяжність, зв»язність, неперервність, тривимірність, симетрія і асиметрія, конкретна форма і розміри, місце, відстань між тілами, просторовий розподіл речовини і поля, межі кожної системи. Час одномірний, асиметричний, незворотний і спрямований завжди до майбутнього.

Розвиток науки у XX ст. розкрив нові аспекти залежності простору і часу від матеріальних процесів. Загальна теорія відносності блискуче підтвердила тезу: простір і час - не самостійні сутності, а форми існування матерії.