
- •1.Поняття світогляду. Його структура та головні функції.
- •2. Історичні типи світогляду, їх головні риси
- •3. Філософія як історичний тип світогляду і своєрідна форма суспільної свідомості
- •4. Проблема людини і світу в її філософському тлумаченні.
- •5. Загальна хар-ка філософії стародавнього сходу.
- •6. Головні етапи розвитку та ключові ідеї античної філософії
- •7. Загальна характеристика середньовічної філософії.
- •8. Основні риси філософії відродження
- •9. Головна проблематика філософії нового часу
- •10. Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •11. Основні положення філософії марксизму
- •12. Основні положення та напрямки некласичної філософії
- •13. Головні напрямки сучасної західної філософії
- •14. Філософські погляди сковороди та юркевича.
- •17. Філософське поняття матерії. Сучасні уявлення про структуру матеріального світу
- •18. Рух як спосіб існування матерії.
- •19. Простір і час як форми існування матерії
- •20. Проблема методу. Діалектика та її альтернативи
- •21. Закони діалектики
- •22. Категорії діалектики.
- •23. Свідомість. Її сутність, структура, головні чинники виникнення та розвитку
- •24. Суспільна свідомість. Її рівні та форми.
- •25. Проблема пізнання. Витоки, рівні, форми.
- •26. Проблема істини та її критеріїв
- •27. Форми та методи наукового пізнання
- •1.Емпіричні методи.
- •28. Людина як предмет філософського аналізу
- •29. Практика як специфічно людський спосіб буття.
- •30. Природа людини. Її біологічні, соціальні та духовні виміри.
- •31. Свобода як сутнісна характеристика людського буття.
- •32. Загальна характеристика проблеми сенсу людського буття
- •33. Суспільство як обєкт філософского аналізу. Специфіка соц пізнання.
- •34. Проблема детермінації суспільного процесу. Його головні чинники та субєкти.
- •35. Суспільство та природа. Динаміка взаємодії.
- •36. Соціально-етнічні спільності людей: етнос, народ, нація.
- •39. Культура. Її сутність, типологія, діалектика розвитку.
- •40. Глобальні проблеми сучасності та перспективи їх розвитку.
18. Рух як спосіб існування матерії.
У світі все постійно рухається, видозмінюючись, перетворюючись, коливаючись між буттям і небуттям всього одинично сущого. Рух - це спосіб існування матерії, бути – означає бути в русі. Питання про першопричину матерії і першоджерело руху – по суті одне і те саме питання. Матеріалізм, особливо діалектичний, виходить з того, що рух, як і матерія, несотворимий і незнищуваний. Рух є саморух у тому сенсі, що тенденція до зміни стану притаманна самій матерії. І якщо Всесвіт походить від великого вибуху, то причини цього вибуху слід шукати не у зовнішньому сенсі, а у самій матерії.
ВЛАСТИВОСТІ РУХУ:
1. Універсальність – матерія не може існувати без руху чи поза рухом.
2. Співвідношення стійкості і мінливості. Будь-який матеріальний об’єкт існує завдяки взаємодії внутрішніх елементів, а також завдяки контактам з іншими об’єктами. Взаємодії призводять до зміни властивостей і об’єкта в цілому.
3. рух суперечливий, рухатися і не змінюватися – бути і не бути одночасно.
4. рух незнищуваний – незнищуваність матерії означає і незнищуваність і основного її атрибуту – руху.
Класифікують рух, поділяючи його на форми, але в науковій класифікації форм руху матерії необхідно враховувати специфіку носіїв руху, наявність загальних законів для даної форми руху, закономірність історичного розвитку матерії та руху від найпростіших до найскладніших форм. Є форми руху в неорганічній природі, в живій природі, у суспільстві. У кожній з цих груп є багато форм руху, що пов’язано з невичерпністю матерії.
За Енгельсом, рух поділяється на механічний ( просторове переміщення), фізичний (електромагнетизм, гравітація, теплота, звук), хімічний (перетворення атомів і молекул речовин), біологічний (обмін речовин у живих механізмах), соціальний (суспільні зміфни, процеси мислення).
До форм руху матерії неорганічної природи відносять просторове переміщення, електромагнітні, ядерні взаємодії, рух і перетворення атомів та молекул, зміна агрегатного стану, звукові коливання, переміщення космічних тіл. До форм руху живої природи відносять різні прояви життя, обмін речовин, функціональні зв’язки в організмах, взаємодія усієї біосфери з неорганічною природою. В живій природі існують системи різної складності: віруси, багатоклітинні, рослини, тварини або вся біосфера. Кожній такій формі притаманні специфічні форми руху.
Суспільні форми руху матерії включають в себе різні прояви діяльності людей: від матеріального способу виробництва до людської свідомості. Ці форми руху постійно ускладнюються з прогресом суспільства. Вищі форми руху матерії історично виникають на основі відносно нижчих і включають їх у себе у перетвореному вигляді – у відповідності зі структурою та законами розвитку більш складної системи. Між ними існує єдність і взаємний вплив. Але вищі форми руху якісно відмінні від нижчих.
ТИПИ РУХУ:
1. Динамічний – збереження стійкості об’єкта.
2. Пост реляційний – перехід від якісного стану одного рівня до якісного стану іншого рівня – це докорінна зміна якості, коли об’єкт руйнується або трансформується в якісно новий об’єкт. Зміною якості характеризується розвиток – необоротна, закономірна зміна матеріального і ідеального об’єктів, що призводить до виникнення нової якості. Слід вважати розвиток вищою формою руху і зміни, а точніше сутністю руху, а рух можна визначити як будь-яку зміну явища і предмета.
Отже, матерії без руху не існує, або ж, як кажуть, рух є атрибутом матерії. Рух визначається як будь-яка зміна, «зміна взагалі». Рух являє собою суперечність, а її джерелом, внутрішнім імпульсом є взаємодія протилежностей.