Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції.doc
Скачиваний:
191
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
3.4 Mб
Скачать

Тема 1.2. Планування потреби в матеріальних ресурсах на підприємстві

План

1. Планування матеріально-технічного забезпечення на підприємстві.

2. Визначення потреби в матеріальних ресурсах

3. Взаємодія відділу постачань з іншими підрозділами підприємства.

1. Планування матеріально-технічного забезпечення на підприємстві

Планування– це функція управління, що включає наступний комплекс робіт: аналіз ситуацій і факторів зовнішньої середовища; прогнозування, оцінка і оптимізація альтернативних варіантів досягнення стратегічних цілей; розробка плану та контроль реалізації плану.

З позицій системного підходу плануванняможна розглядати як складну систему, на вході якої формується потік такої інформації, що у «процесорі» системи за допомогою методичного апарату та інструментарію перетворюється у вихідний потік – обґрунтування та рекомендації щодо прийняття управлінських рішень.

Порівнюючи фактичну інформацію з плановою, можна отримати контрольну інформацію та оцінити виконання управлінських рішень. Таке уявлення дає змогу визначити систему планування як цілеорієнтовану взаємозв’язану сукупність процесів планування, доповнену виконанням функцій контролю результатів. Суб’єктами системи планування в цьому розумінні є процеси планування й контролю, а результатами – інформація, відображена в планах і звітах.

Визначення потреб в матеріалах є однією з найбільш важливих робіт, що виконуються в процесі планування матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) підприємства. Розмір і вид потреб служать підставою для вибору умов доставки матеріалів (наприклад, відповідно до ритму витрат, виробничого циклу виробу тощо). Можливі коливання потреб і термінів постачань зумовлюють необхідність безперервного контролю за рівнем виробничих запасів.

До служб МТЗ на виробничому підприємстві належать:

  • матеріально-технічне постачання, яке має своєчасно забезпечувати і регулювати поставки для виробничого процесу сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей. Крім того, органи постачання та збуту забезпечують виконання послуг в обсязі, номенклатурі та в терміни, що встановлені господарськими угодами;

  • складування і зберігання матеріалів, палива, сировини і готової продукції, яке забезпечується складським господарством, що є виробничо-технічною базою системи постачання і збуту;

  • виробничо-технічну комплектацію готової продукції; вона особливо важлива, бо часто виробничий процес потребує поставки сировини суворо за календарними графіками. Тому служби виробничо-технологічної комплектації забезпечують підбір матеріально-технічних ресурсів, суворо в певній кількості і номенклатурі, в задані терміни за добовим та погодинними графіками, які узгоджені з підприємством-виробником;

  • інструментальне господарство і службу технологічної оснастки; вони повинні забезпечувати підприємство інструментом, пристроями, технологічною оснасткою, формами високої якості при мінімальних витратах на їхнє виробництво. Ці служби зумовлюють успіх впровадження передової технології, механізації трудомістких робіт;

  • ремонтно-механічні цехи і служби повинні забезпечувати робочий стан парку обладнання, машин, шляхом його ремонту та модернізації. Чітка робота цих служб великою мірою визначає результати роботи виробничого підприємства. Вказані цехи і служби звичайно підпорядковані головному механіку підприємства;

  • транспортне господарство, яке забезпечує переміщення матеріально-технічних ресурсів всередині виробничого процесу і поза його межами. Особливо точної та ритмічної роботи потребує технологічний транспорт, який зв'язує окремі процеси в єдину виробничу систему.

Однією з найважливіших функцій відділу матеріально-технічного забезпечення є планування постачання за всіма видами продукції.

План матеріально-технічного забезпечення– це сукупність розрахункових документів, в яких обґрунтована потреба підприємства в матеріальних ресурсах і визначені джерела їх покриття.

План МТЗ розробляється на основі наступних даних:

  • виробничої програми;

  • номенклатури продукції;

  • нормативів запасів матеріальних ресурсів;

  • норм витрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, комплектуючих виробів;

  • строків зносу інструменту, запасних частин та інших ресурсів;

  • планів: капітального будівництва, реконструкції, підготовки виробництва нових виробів, робіт по ремонту і експлуатації устаткування, будівель, споруд, побутових об'єктів тощо;

  • даних про залишки матеріальних ресурсів на початок і кінець планованого періоду;

  • даних про ціни, тарифи на перевезення, умови поставки, інші нормативні документи.

Надходження матеріалів від постачальників, що впливає на обсяг продукції, слід вивчити не лише в розрізі кількості матеріалів, що поступили, але і відносно дотримання намічених термінів їх надходження, їх асортименту і якості. Недотримання всіх цих умов може негативно вплинути на випуск продукції.

Потім необхідно конкретизувати аналіз в розрізі окремих видів матеріалів. При аналізі їх складських запасів слід порівняти фактичні залишки матеріалів з нормами їх запасів і виявити відхилення. Якщо наявні надмірні запаси можуть бути реалізовані іншим підприємствам без збитку для виробничого процесу, то слід здійснити їх реалізацію. Якщо фактичні запаси менше норм, слід встановити, чи не веде це до перебоїв в ході процесу виробництва. Якщо немає, то норми запасів можуть бути зменшені. Особливу увагу слід приділити виявленню на складі складських запасів матеріалів залежаних і неходових їх видів, що не використовуються у виробництві і тривалий час знаходяться на складі організації без руху.

Вивчивши стан складських запасів окремих видів матеріалів, слід перейти до розгляду їх витрати. При цьому слід порівняти фактичну їх витрату з витратою по бізнес-плану, перерахованому на фактичний обсяг випуску продукції, і виявити економію або перевитрату окремих видів матеріалів. Необхідно встановити також причини цих відхилень. Перевитрата матеріалів може спричинятися наступними основними причинами: неправильний розкрій матеріалів, заміна одного виду, профілю і розміру матеріалу іншими внаслідок їх відсутності на складі, нестандартний розмір матеріалу, невідповідність припусків і розмірів матеріалу, виготовлення нових деталей замість забракованих тощо. Необхідно встановити причини перевитрати матеріальних ресурсів у виробництві.