10.1. Поняття валютної системи. Національна та світова валютні системи, їх вплив на стабільність міжнародних кредитно-розрахункових та валютних операцій.

Світова валютна система міститьу собі ряд конструктивних елементів, серед яких: світовий грошовий товар і міжнародна ліквідність; валютний курс; валютні ринки; міжнародні валютно-фінансові організації; міждержавні домовленості.

Світовий грошовий товар і міжнародна ліквідність.

Світовий грошовий товар приймається кожною країною як еквівалент її вивезеного багатства й обслуговує міжнародні відносини (економічні, політичні, культурні).

Першим міжнародним грошовим товаром виступало золото. Далі світовими грошима стали національні валюти провідним світових держав (кредитні гроші). В даний час у цій якості також поширені композиційні, чи фідуціарні (засновані на довірі до емітента), гроші. До них відносяться міжнародні і регіональні платіжні одиниці

Валюта -це не новий вид грошей, а особливий спосіб їхнього функціонування, коли національні гроші опосредують міжнародні торгові й кредитні відносини. Таким чином, гроші, які використовуються в міжнародних економічних відносинах, стають валютою.

Розрізняють поняття національна валюта та іноземна валюта.

Під національною валютою розуміють установлену законом грошову одиницю даної держави. Національна валюта - основа національної валютної системи. У міжнародних розрахунках звичайно використовується іноземна валюта - грошова одиниця інших країн. До іноземної валюти відносять іноземні банкноти і монети, а також вимоги, виражені в іноземних валютах у вигляді банківських вкладів, векселів і чеків. Іноземна валюта є об’єктом купівлі-продажу на валютному ринку, зберігається на рахунках в банках, але не є законним платіжним засобом на території даної держави (за винятком періодів сильної інфляції).

Валютні відносини пов'язані з функціонуванням валюти при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, наданні і отримання за кордоном різного роду кредитів і позик, заключення угод по купівлі валюти та інше.

Учасниками валютних відносин є: держави, міжнародні організації, юридичні і фізичні особи. Правовою основою для виникнення, зміни чи припинення валютних відносин служать міжнародні угоди та внутрідержавні акти.

Розрізняють національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи.

Національна валютна система - органічна частина системи грошових відносин окремих держав. Їх функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних, і "світових" грошей, спосіб їх конвертованості, котирування та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін.

Світова валютна система - функціональна форма організації валютних відносин на рівні міжнародних зв'язків. Розвиток їх регулюється відповідними міжнародними валютними угодами. Використання забезпечується створеними на колективній основі міжнародними валютно-фінансовими банківськими установами та організаціями.

Міжнародна (регіональна) валютна система - договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Прикладом такої системи є створена у 1979 р. Європейська валютна система, до якої входять країни-члени ЄЕС (з 1 листопада 1993 року ЄС). Її функціонування Регламентується відповідними угодами між ними, тісно пов'язується з національними валютними системами та є складовою частиною світової валютної системи.

Основними елементами міжнародної валютної системи можуть бути:

• міжнародна розрахункова одиниця (СДР, ЄВРО та ін.);

• узгоджений режим регулювання валютних курсів;

• міжнародні кредитно-розрахункові установи.

Якщо національна валютна система базується на національній валюті - грошовій одиниці країни, то світова валютна система - на одній чи декількох резервних валютах чи МЛГО.

Резервна (ключова) валюта - це особлива категорія конвертованої національної валюти, провідної розвиненої країни, яка виконує функції міжнародного платіжного і резервного засобу, служить базою визначення валютного паритету та валютного курсу для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн - учасниць світової валютної системи.

Зараз до резервних валют можна віднести - долар США, Євро, ієну Японії, фунт стерлінгів Англії та деякі ін.

Об'єктивними передумовами перетворення національної валюти у резервну є ведуча позиція країни-емітента у світовому виробництві, зовнішній торгівлі, валютно-фінансових відносинах, розвинена банківська (і страхова) системи, ринок позичкових капіталів, валюта повинна вільно обмінюватися на інші грошові одиниці, без обмежень використовуватися для надання і погашення міжнародних кредитів і позик

Поряд із резервною валютою формуються так званіміжнародні резервні активи – валютні активи держав (банків, ТНК), що становлять резерви міжнародних платіжних засобів.

Міжнародні резервні активи включають:

а)золото; різні міжнародні вимоги в іноземних валютах;

б)депозити, скарбничі векселі, чеки, державні та муніципальні облігації, ринкові цінні папери.

Країни члени МВФ до міжнародних активів відносять авуари в СДР (авуари грошові кошти банку в іноземній валюті, які знаходяться на його рахунках в закордонних банках, перш за все це кошти на кореспондентських рахунках), та резервну позицію в МВФ, а країни ЄС до резервних активів відносять свої авуари в ЄВРО, котрі заміщають частину належних цим країнам резервних активів у золоті та доларах США. Розподіл міжнародних резервних активів між країнами та групами країн залежить від рівня економічного розвитку країни і її ролі у світовій економіці і міжнародній торгівлі. Більш ніж 2/3 суми активів припадає на частку найбільш економічно розвинутих держав, яким належать ¾ сукупного золотого запасу.

Міжнародна (розрахункова) лічильна грошова одиниця (МЛГО) – це умовна грошова одиниця, яка створюється міжнародними економічними організаціями для визначення і порівняння широкого кола економічних показників і для використання як офіційного еталону в різних валютних вимірюваннях.

Поступово беруть на себе функції грошей, зокрема, функцію платіжного засобу і нагромадження вартості в формі резервної валюти. Найбільш широкого застосування і визнання набули такі МЛГО як СПЗ (SDR) та ЕКЮ.

У вересні 1967р. на спеціальній сесії МВФ було створено СДР. Одиниця СДР прирівнювалася за вартістю до 0,888671г. чистого золота, тобто 1СДР дорівнювала 1$. Однак девальвація долара, призвела до створення у 1974р. нової системи визначення курсу СДР на базі кошика валют 16 індустріальних держав. У 1978р. були змінені складові кошика СДР у зв’язку із зменшенням або збільшенням частки окремих країн у світовому експорті. СДР – є порівняно стабільною валютою, що зменшує ризики від плаваючих валютних курсів. МВФ щоденно публікує курси валют відносно СДР. В 1984р. МВФ спростив принципи підрахунку вартості одиниці СДР. У кошику було залишено тільки 5 валют, котрі мають найбільш питому вагу у міжнародних розрахунках: $; DM; FFr; ₤; €.

Емісія СДР має кредитний характер і здійснюється за рішенням директорату. Емітована сума розподіляється між країнами-членами фонду відповідно до квоти.

Україна вступила до МВФ у 1992р. і її квота дорівнювала 0,69% капіталу фонду.

Особливе місце серед колективних валют займало ЕКЮ. Вона введена у 1979р. і на відміну від СДР її запровадження забезпечувалося реальними активами країн учасниць ЄВС. За існуючої угоди на ці цілі використовувалося кожною країною ЄС 20% факт. величини власних золотих і 20% доларових резервів. Золото – доларові активи покривають лише половину емісії ЕКЮ, а друга половина забезпечується за рахунок внесків країн учасниць в їх національній валюті. У 1999р було трансформовано ЕКЮ в ЄВРО.

Таблиця 10.1

Елементи валютної системи

№ п/п	Головні елементи валютної системи
	Національної	Світової
1.	Національна валюта	Резервні валюти, МЛГО.
2.	Умови конвертації національної валюти	Умови взаємної конвертації валют
3.	Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
4.	Режим курсу національної валюти	Регламентація режимів валютних курсів
5.	Наявність або відсутність валютних обмежень, валютний контроль	Міждержавне регулювання валютних обмежень
6.	Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
7.	Регламентація використання міжнародних кредитних засобів	Уніфікація норм використання міжнародних кредитних засобів
8.	Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація головних форм міжнародних розрахунків
9.	Режим національного валютного ринку і ринку золота	Режим світових валютних ринків і ринків золота
10.	Національні органи, регулюючі валютні відносини країни	Міжнародні організації, регульовані міждержавні валютні відносини