4.6. Посилання.

На інформацію, що цитується, дається посилання. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках по тексту після відповідної фрази. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову, текст, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

В дужках ставлять порядковий номер джерела, його назву наводять у списку літератури, який розміщують в кінці роботи в алфавітному порядку, та сторінку, з якої взято матеріал. Для кожного джерела вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Для статей, що опубліковані в періодичній літературі, вказують прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу або газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети.

4.7. Список використаних джерел.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць (додаток Л).

4.8. Додатки.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка при потребі може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Курсовий проект слід зброшурувати.

5. Організація захисту курсового проекту

Після закінчення курсовий проект з заповненим бланком рецензії подається на кафедру (Додаток Е). Якщо подана робота відповідає всім вимогам даних методичних вказівок, кафедра вирішує питання про допущення студента до захисту, роблячи відповідний запис на титульному аркуші курсового проекту. У разі невідповідності вимогам кафедра може не допустити студента до захисту, а наукового керівника усунути від керівництва написанням подібних робіт. Таке рішення має бути затверджене на засіданні кафедри.

До захисту студент готує доповідь на презентацію своєї роботи. Тривалість доповіді повинна становити 5-7 хв., протягом яких студент повинен розкрити актуальність теми, об’єкт, предмет дослідження, коротко проаналізувати діяльність за останні 3 роки та висвітлити економічну цінність запропонованих заходів. При оцінюванні роботи враховується як рівень її написання, так і вміння студента відстоювати свої пропозиції.

Курсові проекти захищають перед комісією на відкритому засіданні, яка надає оцінку:

• пропозиціям, які вніс студент, рівень їх наукового обґрунтування та практичне значення;

• економічному ефекту цих пропозицій;

• рівню використання економіко-математичних методів та ЕОМ;

• якості оформлення курсового проекту.

Оцінюється курсовий проект за чотирибальною системою:

• «незадовільно»,

• «задовільно»,

• «добре»,

• «відмінно».

Така система відповідає наступній шкалі оцінювання: