Основні питання для самоконтролю:

1. Які суб’єкти малого підприємництва можуть перейти на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності?

2. Для яких осіб встановлені обмеження щодо застосування спрощеної системи оподатковування, обліку і звітності?

3. Які ставки єдиного податку можуть застосовувати платники – юридичні особи?

4. Які платежі сплачують платники єдиного податку – фізичні особи?

5. Як розподіляються суми єдиного податку органами Держказначейства?

Змістовий модуль 7.

Інші податки і збори

1. Податкові платежі за ресурси.

2. Податкові платежі за послуги

3. Інші (місцеві) податки і збори

1. Податкові платежі за ресурси.

Плата за землю

Відповідно до Розділу ХІІІ Податкового кодексу України (статті 269-290) плата за землю стягується в двох формах: земельний податок та орендна плата.

Платниками податку є:

1. юридичні і фізичні особи, що виступають власниками землі

2. землекористувачі, в тому числі орендарями.

Об’єктами оподаткування є:

1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок;

2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Площа ділянки підтверджується державними актами на право власності чи постійного користування та випискою з земельно-кадастрової книги. Грошова оцінка ділянки проводиться Держкомітетом України по земельних ресурсах.

Залежно від призначення землі розрізняють ставки плати за землю, що встановлюються щодо грошової оцінки земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. В свою чергу, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення диференціюються для земель населених пунктів і земель промисловості та транспорту за межами населених пунктів.

Ставки плати за землі сільськогосподарського призначення встановлюються у %% від нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь у таких розмірах:

-для ріллі, сіножаті, пасовищ – 0,1%;

-для багаторічних насаджень – 0,03%.

Для земельних ділянок несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, грошову оцінку яких визначено, ставки податку встановлюються у розмірі 1% від грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не визначено, використовуються середні фіксовані ставки, розміри яких диференціюються залежно від чисельності населення.

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб	Ставки податку, гривень за 1 кв. метр	Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення
до 3	0,075
від 3 до 10	0,15
від 10 до 20	0,24
від 20 до 50	0,375	1,2
від 50 до 100	0,45	1,4
від 100 до 250	0,525	1,6
від 250 до 500	0,6	2,0
від 500 до 1000	0,75	2,5
від 1000 і більше	1,05	3,0

Особливості оподаткування окремих категорій земельних ділянок в межах населених пунктів:

1. У населених пунктах, віднесених КМУ до курортних, до загальних ставок земельного податку застосовуються коефіціенти:

• на південному узбережжі автономної Республіки Крим – 3,0;

• на чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей – 2,0;

• на узбережжі Азовського моря – 1,5.

2. Плата за земельні ділянки на територіях природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті будівлями та спорудами, які не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, справляється із застосуванням коефіціенту 5 до загальних ставок.

3. Фіксовані ставки плати за землю (крім ставок плати за сільськогосподарські угіддя) затверджуються міськими, сільськими та селищними радами, які мають право змінювати загальні ставки, виходячи з функціонального призначення і місцезнаходження земельної ділянки, але не вище, ніж у два рази від середніх ставок.

4. Плата за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється із застосуванням таких коефіцієнтів:

• міжнародного значення - 7,5;

• загальнодержавного значення - 3,75;

• місцевого значення - 1,5.

За земельні ділянки несільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів ставки земельного податку встановлюються у %% від грошової оцінки одиниці площі ріллі:

за земельні ділянки, зайняті господарськими спорудами, – 5%;

за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту), зв’язку, енергетики – у розмірі 5%;

за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, Збройних Сил України – у розмірі 0,02%,

за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення – у розмірі 5%.

Існує широкий перелік пільг по платі за землю.

Передбачається звільнення від оподаткування:

а) для визначеного переліку земель: землі кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв; сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій; землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування, тощо.

б) для визначеного переліку платників-юридичних осіб: вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення; органів державної влади та місцевого самоврядування, заповідників, природних парків, ботанічних садів; зареєстрованих благодійних організацій, дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів тощо.

в)для окремих категорій фізичних осіб: інвалідів 1 та 2 груп; громадян, що виховують 3 та більше дітей до 18 років; пенсіонерів за замельні ділянки в межах визначених норм.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Платники-юридичні особи самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.Сплачується податок щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року податкове повідомлення – рішення про внесення податку, який сплачується громадянами – до 15 серпня і 15 листопада рівними частками.

Збір за спеціальне використання води

Платежі за спеціальне використання природних ресурсів в Україні призначені для покриття видатків держави на відтворення і збереження її природного багатства і включають такі види платежів:

1) збір за спеціальне використання води;

2) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

3) плата за використання надр.

Сплата збору за спеціальне використання води відбувається у відповідності до Розділу XVI Податкового кодексу України (статті 323-328).

Платниками збору є водокористувачі – суб’єкти господарювання, незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії та відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) або від первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Суб’єктам господарювання щороку видаються дозволи на спеціальне водокористування та встановлюється ліміт використання води. На користування водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту та рибництва ліміти не встановлюються.

Об’єктом оподаткування збором для суб’єктів господарювання є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.

Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів є:

• для потреб гідроенергетики – фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії;

• для потреб водного транспорту – час використання поверхневих вод вантажним флотом (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом (залежно від кількості місць);

• для потреб рибництва – фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби.

Нормативи плати за воду в межах встановлених лімітів для суб’єктів господарювання встановлюються диференційовано: для поверхневих вод та підземних джерел.

Приклади встановлення ставок збору за спеціальне використання води для суб’єктів господарювання

Ставки збору за спеціальне використання поверхневих вод
Басейни річок, включаючи притоки всіх порядків	Ставки збору, гривень/100 куб. метрів
Дніпра на північ від м. Києва (Прип’яті та Десни)	22,76
Дніпра на південь від м. Києва	21,65
Сіверського Дінця	44,39
Південного Бугу	25,03
Дністра	13,64
Дунаю	9,13
Річок Криму	45,51
Річок Приазов’я	54,64
Інших водних об’єктів	25,03
Ставки збору за спеціальне використання підземних вод
Найменування регіону	Ставки збору, гривень/100 куб. метрів
Автономна Республіка Крим,	42,09
у тому числі м. Севастополь	42,09
Області:
Вінницька	36,38
Волинська	37,58
Дніпропетровська	31,88
Донецька	43,26
*До ставок збору житлово-комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3

Ставки збору за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів становлять:

1) для потреб гідроенергетики – 4,42 гривні за 10000 куб. метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій;

2) для потреб водного транспорту з усіх річок, крім Дунаю:

• для вантажного флоту – 0,08 гривні за 1 тоннаж-добу експлуатації;

• для пасажирського флоту – 0,01 гривні за 1 місце-добу експлуатації.

3) для потреб рибництва:

• 23,22 гривні за 10000 куб. метрів поверхневої води;

• 27,93 гривні за 10000 куб. метрів підземної води.

З 1 січня 2011 року щороку наростаючим підсумком проводиться індексація ставок збору залежно від індексу цін виробників промислової продукції, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суб’єктами господарювання збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених лімітів використання води, ставок збору з урахуванням індексації та коефіцієнтів.

Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів. За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі.

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору з урахуванням індексації та коефіцієнтів. Платежі в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне їх використання стягуються з доходу (прибутку), що залишається в розпорядженні суб’єктів підприємницької діяльності після оподаткування.

Податковим періодом збору є календарний квартал. Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту – починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Платники обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації, які подають до податкових органів протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем надання звітності.

Податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається, збір за перший квартал не сплачується.

Збір за спеціальне використання води не справляється:

• за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення;

• за воду, що використовується для протипожежних потреб;

• за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

• за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар’єрах;

• за морську воду, крім води з лиманів;

• за воду, що використовується для поливу садово-городницьких, які входять до складу садово-городницьких товариств (кооперативів) тощо.

Екологічний податок

Нарахування та сплата податку регламентується нормами Розділу VІІI Податкового кодексу України (статті 240-250).

Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарської (підприємницької) діяльністі, бюджетні, громадські та інші установи і організації, під час провадження діяльності яких на території України здійснюються:

1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях;

4. утворення радіоактивних відходів;

5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений умовами ліцензії строк;

Також платниками податку є зазначені юридичні особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. В цьому випадку податок утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації палива. До податкових агентів належать суб’єкти господарювання, які здійснюють оптову або роздрібну торгівлю паливом.

Об’єктом та базою оподаткування є:

• обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

• обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти;

• обсяги та класи відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях протягом звітного кварталу,

• обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами;

• обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб’єктів господарювання або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений умовами ліцензії строк.

Ставки податку встановлюються у фіксованих сумах в розрахунку на одиницю виміру показника бази оподаткування (грн/тонна; грн/куб. см).

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення або пересувними джерелами забруднення у разі використання палива диференціюються в залежності від виду забруднюючої речовини, класу її небезпечності, орієнтовнобезпечного рівня впливу речовин або виду палива.

Ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти диференціюються в залежності від виду забруднюючої речовини, гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях диференціюються в залежності від видів надзвичайно небезпечних відходів, класу небезпеки та рівня небезпечності відходів

Ставки податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк диференціюються в залежності від категорія відходів (ступеню активності)

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива диференціюються в залежності від виду палива.

До загальних ставок застосовуються коригуючі коефіціенти в залежності від:

• ступіню забезпечення на звалищі повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів;

• місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (відносно населених пунктів);

• виду водного об’єкту (для ставків та озер застосовується підвищений коефіціент).

З 1 січня 2011 року щороку наростаючим підсумком проводиться індексація ставок податку залежно від індексу цін виробників промислової продукції, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

На підставі загальних нормативів платники самостійно визначають розмір податку. У разі якщо платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення або за кожним видом забруднюючої речовини.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку та податкові агенти складають податкові декларації та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Платники податку одночасно з податковими деклараціями за податковий (звітний) період подають органам державної податкової служби копії дозволів із встановленими лімітами на розміщення відходів.

Плата за користування надрами

Нарахування та сплата податку регламентується нормами Розділу ХI Податкового кодексу України (статті 262-264).

Плата за користування надрами – загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді:

1) плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин (1) є суб’єкти господарювання, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які у встановленому законодавством порядку отримали спеціальні дозволи на користування надрами в межах конкретних ділянок надр і набули право користування об’єктом (ділянкою) надр та провадять господарську діяльність з видобування корисних копалин.

Об’єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг видобутої у корисної копалини або обсяг погашених запасів корисних копалин. Залежно від відповідного виду погашених запасів корисних копалин їх кількість визначається в одиницях маси або об’єму.

Приклади встановлення плати за користування надрами для видобування корисних копалин

Корисні копалини	Одиниця виміру	За одиницю погашених запасів корисних копалин	За одиницю видобутих корисних копалин	Від вартості видобутих корисних копалин
		грн.	грн.	%
Горючі корисні копалини
нафта, конденсат	тонн		147,63
газ природний, у тому числі газ, розчинений у нафті (нафтовий (попутний) газ), етан, пропан, бутан	тис. куб. метрів		37,78
газ (метан) вугільних родовищ	- " -		22,77
вугілля кам’яне марки антрацит	тонн	4,79
енергетичне та інші марки кам’яного вугілля	- " -	3,15
Сировина ювелірна (дорогоцінне каміння)
бурштин, топаз, моріон, берил тощо	кілограмів грамів каратів			5,00
Сировина ювелірно-виробна (напівдорогоцінне каміння)
сировина ювелірно-виробна (напівдорогоцінне каміння)	кілограмів			4,00

До ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються коригуючі коефіцієнти, які визначаються залежно від виду корисної копалини та умов її видобування.

Для видів корисних копалин, для яких ставки плати встановлено у відносних показниках (%) базою оподаткування є вартість обсягів видобутих корисних копалин, яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини.

Сума плати за користування надрами для видобування корисних копалин для відповідного виду видобутої корисної копалини або погашених запасів корисних копалин обчислюються за формулою:

Пзн = Vф  Вкк  Свнз  К, де

Vф – обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму);

Вкк – вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

Свнз – ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин у %%;

К – коригуючий коефіцієнт.

Для видів корисних копалин, для яких затверджено абсолютні ставки плати у вартісному (грошовому) вираженні, база оподаткування тотожна об’єкту оподаткування.

Сума плати за користування надрами для видобування корисних копалин для відповідного виду видобутої корисної копалини або погашених запасів корисних копалин обчислюються за формулою:

Пзн = Vф  Сазн  К, де

Vф – обсяг (кількість) відповідного виду видобутих корисних копалин або погашених запасів корисних копалин у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму);

Сазн – величина визначеної в абсолютних значеннях ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

К – коригуючий коефіцієнт.

Користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин (2), включає: зберігання природного газу та газоподібних продуктів, зберігання нафти та інших рідких нафтопродуктів, витримування виноматеріалів, виробництво і зберігання винопродукції, вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин, зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів, провадження інших видів господарської діяльності.

Об’єктом оподаткування платою за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, є обсяг або площа підземного простору (ділянки) надр.

Ставки плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, встановлюються окремо для кожного виду користування надрами у гривнях до одиниці виміру обсягу або площі підземного простору (ділянки) надр залежно від корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки під час їх використання:

З 1 січня 2011 року щороку наростаючим підсумком проводиться індексація ставок плати залежно від індексу цін виробників промислової продукції, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Податкова звітність у формі Розрахунку плати за користування надрами надається платниками в органи державної податкової служби протягом 40 календарних днів після закінчення податкового періоду. Сплачується податок протягом 10 календарних днів після останнього терміну надання податкової звітності.

2. Податкові платежі за послуги

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

Сплата збору за першу реєстрацію транспортного засобу регламентується Розділом VII Податкового кодексу України (статті231-239).

Платниками податку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів.

Транспортні засоби, які є об’єктами оподаткування податком:

1. колісні транспортні засоби, крім судна;

2. літаки і вертольоти крім літаків і вертольотів Збройних Сил України, служби цивільного захисту;