3. Шедеври культури Давньоруських князівств.

Прийняття християнства поклало початок розвитку монументального зодчества й внесло великий вклад у розвиток живопису.

Образотворче мистецтво

1. Жанри монументального живопису — фреска і мозаїка — складалися на основі візантійських шкіл. Фресками — розписами водяними фарбами по сирій штукатурці — вкривалися стіни православних храмів.

Значною складністю не тільки у художньому плані, але й технологічному відмічене мистецтво мозаїки. Мозаїчні зображення складалися зі смальти — кубиків спеціального кольорового скла, секрет виготовлення якого прийшов з Візантії і був втрачений під час монголо-татарського ярма.

2. У прямому зв'язку з введенням християнства перебуває виникнення і розвиток національної традиції іконописного мистецтва. Перші відомі нам місцеві майстри - Григорій та Аліпій. На жаль, перші твори київських майстрів не збереглися. Теми, композиції, колірна гама зображень на іконах підкорялися суворим правилам — канону. Найдавніші з ікон, які збереглися до сьогодні, датуються приблизно часом князювання Володимира Мономаха. Привезена з Візантії ікона «Володимирська Богоматір» послужила основою цілого ряду ікон, які отримали назву «Замилування».

3. Поява мистецтва книжкової мініатюри співпадає з появою найдавніших писемних пам'яток. Рукопис з кольоровими ілюстраціями називався «лицьовий». Зображенням трьох євангелістів — Іоанна, Луки і Марка — було прикрашене Остромирове Євангеліє. Четвертого євангеліста, Матвія, немає, але для малюнка був залишений чистий аркуш. «Лицьовим» є знаменитий «Ізборник» Святослава. Крім сюжетних ілюстрацій, книги багато орнаментувалися. Про мініатюри Київської Русі ми можемо скласти уявлення по так званому радзивілівському літопису XV століття, який є списком з рукопису XIII століття. Його 617 мініатюр — своєрідна художня енциклопедія історії і культури того часу.

4. Активно розвивалося декоративно-прикладне мистецтво. Вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини не просто задовольняли потреби людей, але й прикрашали їх життя. Характерним для творів прикладного мистецтва був рослинний орнамент, на відміну від геометричного візантійського.

Особливо вражають високою естетикою і технікою виконання ювелірні вироби. Були відомі і застосовувалися чорніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування (рос. чеканка), інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок). Вершина ювелірного мистецтва — техніка перегородчатої емалі (феніфть). У древніх скарбах знайдені прикраси з зображенням сирен, дерева життя, квіткового орнаменту.

Архітектура. Русичі велику увагу приділяли оборонному будівництву. Про що свідчить одна з найдавніших пам'яток оборонної архітектури Галицько-Волинського князівства - фортеця Тустань (Львівська обл.). Унікальною пам’яткою давньоруського оборонного зодчества ХІ ст. є Золоті ворота в Києві.

Звертаючи увагу на архітектуру, треба зауважити, що стародавня Русь була споконвіку дерев'яною, а русичі були народом-теслею.

Існує думка, що кам'яне будівництво на Русі розпочинається з виходом Київської держави на міжнародну арену в X ст. Перші кам'яні будівлі на Русі зводилися, безперечно, під керівництвом візантійських майстрів. Загальноприйнятою для культових споруд того часу була розроблена у Візантії хрестокупольна система забудови. У цьому ж стилі і була побудована Десятинна церква (церква Богородиці), збудована в 989-996 рр. князем Володимиром Великим. Десятинну церкву будували візантійські майстри, тому є підстави вважати, що зразком для них слугувала Фароська церква Богородиці Великого палацу в Константинополі. Довгий час Десятинна церква була осередком усього культурного життя серед­ньовічного Києва.

Новий етап розвитку монументальної архітектури на Русі розпочинається в часи правління Ярослава Мудрого. Якщо побудовані за Володимира Великого кам'яні споруди витримані у візантійському стилі, то вже за Ярослава давньоруська архітектура набуває національних рис. Це засвідчує такий шедевр середньовічної архітектури 1-ї пол. XI ст. як Софіївський собор.

Храм є величезною п'ятинефною хрестокупольною спорудою з тринадцятьма банями. І мозаїки, і фрески виконані за єдиним задумом, у єдиному стилі. Мозаїки прикрашають переважно центральну частину собору, передусім вівтар. Їх палітра нараховує 177 відтінків. Головна мозаїка — велична і сувора фігура Христа-Вседержителя на склепінні центрального купола. Найбільш знаменита мозаїчна Богоматір-Оранта.

Інший архітектурний стиль, ніж Софія Київська, започатковує заснований у 1073 р. князем Святославом монастир Печерської лаври. Києво-Печерська Лавра - найбільший у Східній Європі православний монастир, який згодом став зразком для цілої низки київських монастирів. До цього стилю будов належить також Кирилівська церква у Києві (1140 р.). церква Видубинецького монастиря (1108 р.), церква Св. Трійці над головною брамою Печерської лаври (1072 р.), церква Спаса в Чернігові (1036 р.).

В XII в. на розвитку архітектури позначилися нові політичні умови. Кількість будов збільшилася, але розміри храмів поменшали, спростилися їхня конструкція й оформлення.

Архітектура Давньої Русі досягла високого рівня розвитку. Багато видатних архітектурних споруд цього періоду є теперішніми шедеврами світового мистецтва.

Розквіт культури Київської Русі був перерваний навалою монголо-татар і центр культурної діяльності перемістився в Галицько-Волинські землі.

Висновок. Таким чином, Культура Київської Русі зайняла видне місце в скарбниці світової культури, увібравши в себе культуру прадавніх слов'янських племен, Візантії й інших народів, а також збагативши світову культуру періоду раннього феодалізму.