4. Відтворення населення

Відтворення населення — це процес постійного понов­лення населення через зміну поколінь у результаті народжу­вання і смерті. Рух населення характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни.

У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.

Виділяють такі види руху населення:

природний — результат народження і смерті людей;

механічний — просторове переміщення населення;

соціальний — зміни освітньої, професійної та ін­ших структур;

економічний — зміни трудової активності населення.

У природному русі населення розрізняють типи відтворення: традицій­ний (спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності) і сучасний (характеризується зменшен­ням рівня народжуваності, зменшенням рівня смертності і зростанням середньої тривалості життя).

Виділяють такі режими відтворення:

розширене відтворення — характеризується переважан­ням народжуваності над смертністю та, відповідно, при­родним приростом населення;

просте відтворення — характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності;

звужене відтворення — характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, внаслідок чого населення країни зменшується, як це спостерігається в Україні.

Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення робо­чої сили.

Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудо­вих ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.

Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості, а саме: із зростанням освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо (див. схе­му 1). Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення сукуп­ної робочої сили взаємно доповнюють один одного.

Формування механізму регулювання відтворення робочої сили слід розглядати як процес приведення до режиму активної взаємодії таких його складових: структурно-інвестиційної, соціально-еконо­мічної, фінансово-вартісної та організаційно-управлінської (див. схе­му 2 ). У межах кожної з них визначені найперспективніші на­прями регулювання і практичні дії, що мають бути реалізовані в найближчій перспективі та дозволять сформувати механізм, адекват­ний реаліям перехідної економіки.

5. Показники природного руху населення

Показники природного руху населення розподіляють на абсолютні і відносні.

До абсолютних показників при­родного руху населення належать:

— кількість народжених;

— кількість померлих;

— середня тривалість життя;

— кількість зареєстрованих шлюбів;

— кількість розлучень в даній країні за певний про­міжок часу.

Виділяють три групи за рівнем і тенденціями народ­жуваності: низька, середня, висока.

До відносних показників належать:

1) коефіцієнт народжуваності, який визначається як відношення кількості народжених (Н) на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності насе­лення (Ч) в розрахунку на 1000 осіб населення:

Кн = Н/Ч х 1000

2) коефіцієнт смертності, який визначається як відно­шення кількості померлих (П) на даній території за пев­ний проміжок часу до загальної чисельності населення (Ч) в розрахунку на 1000 душ населення:

Кс = П/Ч х 1000;

3) коефіцієнт шлюбності, який визначається як відно­шення кількості зареєстрованих шлюбів (Ш) на даній те­риторії за певний проміжок часу до загальної чисельності населення (Ч) в розрахунку на 1000 душ населення:

Кш =Ш/Ч х 1000;

4) коефіцієнт розлучень, який визначається як відно­шення кількості розлучень (Р) на даній території на пев­ний проміжок часу до загальної чисельності населення (Ч) в розрахунку на 1000 душ населення:

Кр =Р/Ч х 1000;