29. Постановка транспортної задачі, як часної задачі лінійного програмування.
Постановка задачі складається в найбільш раціональному закріпленні пунктів відправлення деякого однорідного продукту.При цьому в якості критерію оптимальності береться або мінімальна вартість необхідної кількості вантажу або мінімальний час доставки.
|
Відправник |
В1 |
В2 |
… |
Вn |
aі |
|
Отримувач | |||||
|
A |
Xn |
X12 |
… |
X1n |
а1 |
|
A |
X21 |
X22 |
… |
X2n |
a2 |
|
… |
… |
… |
… |
… |
… |
|
Am |
Xm1 |
Xm2 |
… |
Xmn |
am |
|
bj |
b1 |
b2 |
… |
bn |
|
На транспорті важливе значення має зниження витрат на перевезення вантажів. Від того як організовано прикріплення поставщиків до споживачів залежить потреба пропускної здатності залізниці, рухомого складу, чисельність робітників і потреба в паливі.
Задача прикріплення поставщиків до споживачів називається транспортною задачею. Транспортна задача може бути закритого і відкритого типу. Задача є закритою якщо ресурси поставщиків рівні потребам споживачів. Задачу відкритого типу можна звести до закритої шляхом додання або фіктивного споживача якщо ресурсів більше ніж треба або фіктивного постачальника, якщо ресурсів менше ніж треба. В обох випадках, вартість перевезення приймається рівною 0.
30. Принципи програмування. Структура програм.
Основні етапи програмирования
1. Чітке формулювання завдання з виділенням цiлi що досягається та виду одержуваного результату.
2. Розробка алгоритму розв'язання задачі.
3. Розробка інтерфейсу програми.
4. Встановлення властивостей елементів управління.
5. Вибір позначень і оголошення змінних величин програми.
6. Написання кодів програми.
7. Налагодження і тестування програми.
Для створення програми спочатку розробляється алгоритм. Основні вимоги до алгоритму:
1) оптимальність - тобто невелика величина алгоритму, простота в рішенні поставленої задачі, відсутність зайвих змінних і констант, якнайменше можливе займане місце в пам'яті;
швидкість виконання;
наочність;
блоковість - має на увазі використовування підпрограм.
Необхідними елементами побудови програмного коду є: оголошення початку і кінця програми, оголошення констант, змінних, масивів і їх типів, що використовуються в тілі програми, підключення що використовуються для роботи бібліотек і модулів, опис написання необхідних підпрограм (функцій і процедур). У результаті програма повинна бути оптимальною по резервованій пам'яті для свого виконання, без нескінченних циклів і незавершених файлів, без зайвих змінних і констант, структурована, легко сприймана відладчиком, з коментарями для якнайлегшого пошуку можливих помилок або модернізації початкового тексту.