3 Розробка схем залізничних вузлів з розв’язками підходів

3.1 Розташування станцій у вузлах

При розміщенні на виданому планшеті місцевості окремих станцій вузла, необхідно знати довжину та ширину цих станційних площадок. Для всіх станцій ці параметри розраховані у розділі 2.

Після встановлення довжини та ширини станційних площадок всіх станцій у вузлі необхідно в масштабі 1:20000 (сортувальна станція повинна бути представлена у вигляді окремих парків з урахуванням ширини локомотивного господарства) розмістити їх на заданому планшеті місцевості з дотриманням норм проектування в плані та профілі. При цьому пасажирська станція розташовується централізовано стосовно міської території, пасажирська технічна станція - між головними коліями або збоку від головної колії відправлення з боку прибуття меншого числа кінцевих пасажирських поїздів. При обґрунтуванні її можна розташовувати з боку головної колії прибуття або на окремій площадці в безпосередній близькості від міської межі. Якщо місто розділяється рікою, розташованої уздовж залізничної лінії, то пасажирську станцію варто розташовувати з боку, що дозволяє запроектувати її на площадці достатньої ширини.

Пасажирські технічні станції необхідно розташовувати з урахуванням вимог планування міста та найменших пробігів пасажирських составів і локомотивів, що подаються на ПТС та прибираються з неї [4].

Вантажна станція розташовується в такому місці, звідки можливий зручний зв'язок з містом та промисловим районом, при цьому відстань до сортувальної станції, по можливості, повинна бути мінімальною.

План залізничного вузла проектується в масштабі 1:20000 на заданому планшеті місцевості. Спочатку викреслюється сортувальна станція. Парки станції варто проектувати на одній поздовжній осі, що, як правило, повинна розташовуватися на прямій. При обґрунтуванні, у важких місцевих умовах, парк прийому та відправлення може проектуватися на кривій з радіусом не менш 600 м (у межах корисної довжини колій). Відстань між осями паралельних колій може бути прийнято 1,5 мм.

Відстань між суміжними колієпроводами в розв'язках повинна бути мінімальною, при цьому кути перетинань головних колій повинні забезпечувати найменші приведені витрати по спорудженню та утриманню розв'язок. У більшості випадків у курсових проектах приймається кут перетинання 60^о і 45^о. При розташуванні ПТС на окремій площадці, а при обґрунтуванні - збоку головних колій, у зв'язку з обмеженою територією, можуть проектуватися косі колієпроводи зі східчастим розташуванням передньої грані опор або з косими опорами та пролітними будовами. Кут перетинання звичайно становить 30^о (рідше 15^о).

Якщо колія розв'язки примикає до горловини станції, то для можливості подовження станції вона повинна проектуватися паралельно головним коліям і в одному рівні з ними на протязі не менш 200 м від першого стрілочного переводу.

У курсовому проекті довжину перехідної кривої можна прийняти рівної 40 м при радіусі 1200 м та 60 м при радіусі 600 м. Мінімальні радіуси кривих у плані та прямолінійних вставках між ними варто приймати згідно [1, 4, 9] для важких умов.

На плані вузла необхідно вказати: кілометраж головних і з'єднувальних колій (на вантажну та пасажирську технічну станцію); уклонопокажчики; кути перетинання головних колій у розв'язках на підході та усередині вузла; радіуси кривих; умовне позначення парків і локомотивного господарства, вантажної, пасажирської та технічної станції; спеціалізацію з'єднувальних колій, а також головних колій на підходах і усередині вузла; позначення підходів; пасажирські платформи на зупинних пунктах і пішохідні мости; автоколієпроводи; мости через ріку (при її наявності); вокзал; територію міста та промислового району і їхнє позначення; магнітний меридіан.

Відповідно до рекомендацій були розроблені вузли: трикутникового типу – рисунок 3.1, кільцевого типу – рисунок 3.2.