ОТОГЕННІ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ

(Підрозділ № 8)

Отогенні внутрішньочерепні ускладнення – поширення інфекції з вуха у підоболонковий простір черепа. В таких випадках може виникнути одне з важких, іноді смертельних, захворювань:

• 1.       менінгіт;

• 2.       абсцес мозку чи мозочку;

• 3.       синустромбоз (і отогенний сепсис);

• 4.       субдуральний абсцес;

• 5.       епідуральний абсцес;

• 6.       арахноїдит задньої черепної ямки.

Найчастіше ці ускладнення виникають при наступних захворюваннях:

• 1.       Гострий гнійний середній отит;

• 2.       Хронічний гнійний середній отит;

• 3.       Мастоїдит;

• 4.       Лабіринтит.

Етіологія

• ·         Стафілококи;

• ·         Стрептококи;

• ·         Пнемо- і диплококи;

• ·         Протей;

• ·         Синьогнійна паличка;

• ·         Комбінація мікроорганізмів.

 

Шляхи проникнення інфекції у підоболонковий простір черепа

1. Контактний (або по продовженню), коли в результаті руйнування кісткових стінок середнього та внутрішнього вуха чи через дегісценції у стінках скроневої кістки виникає безпосередній контакт запального вогнища з оболонками мозку.

2. Гематогенний чи лімфогенний, коли інфекція проникає у підоболонковий простір черепа з плином крові чи лімфи.

3. По преформованим шляхам - периневральний чи периваскулярний, коли запальний процес розповсюджується у підоболонковий простір по каналах, що природно існують у скроневій кістці (де проходять нерви, судини тощо) та дегісценціях у стінках середнього вуха.

4. Лабіринтогенний - по водогонах лабіринта.

Патогенез

Головним фактором, що сприяє розвитку отогенних внутрішньочерепних ускладнень, є порушення відтоку ексудату з середнього чи внутрішнього вуха. Воно виникає тоді, коли слухова труба не спроможна дренувати ексудат в напрямку носоглотки, а відтік його через барабанної перетинку утруднений. Ексудат чи холестеатома накопичуються у барабанній порожнині чи комірках соскоподібного відростка, де збільшується тиск, який сприяє проникненню інфекції різними шляхами у підоболонковий простір.

Виникнення внутрішньочерепних ускладнень є наслідком складних процесів, серед яких головну роль відіграє вірулентність мікрофлори та резистентність організму хворого. Співвідношення цих факторів і визначає яким шляхом буде розвиватись патологічний процес та виразність клінічних проявів.

При контактному способі проникнення інфекції у підоболонковий простір скупчення гною чи холестеатоми у аттику чи антрумі, призводить до руйнування верхньої стінки барабанної порожнини чи антрума. Інфікований ексудат проникає під тверду мозкову оболонку середньої черепної ямки, де утворюється епідуральний абсцес. У місці абсцеса тверда мозкова оболонка змінюється, стає проникною для токсинів і бактерій, які потрапляючи у простір між dura mater і павутинною оболонкою, формують субдуральний абсцес (або обмежений лептоменінгіт). Більш глибоке проникнення інфекції у речовину мозку веде до утворення абсцесу скроневої частки мозку.

Якщо запальний процес проникає у порожнину черепа через задньо-внутрішню стінку соскоподібного відростка, через внутрішній слуховий прохід або через водогони лабіринта, то виникає запалення у задній черепній ямці з формуванням перисинуозного абсцеса чи абсцеса мозочка.

При генералізації процеса, внаслідок зниженої резистентності макроорганізму та високої резистентності мікрофлори, розвивається менінгіт, менінгоенцефаліт чи сепсис. Всі внутрішньочерепні ускладнення можуть мати летальні наслідки.

 

Лікарі, які приймають участь в постановці діагнозу та в лікуванні хворого:

1.       Оториноларинголог;

2.       Реаніматолог;

3.       Невропатолог;

4.       Нейрохірург;

5.       Терапевт;

6.       Окуліст;

7.       Інфекціоніст;

8.       Фтизіатр;

9.       Рентгенолог.

 

ОТОГЕННИЙ МЕНІНГІТ

Отогенний менінгіт – запалення оболонок мозку вушного походження. Залежно від виду ексудату, буває гнійний і серозний.

Клініка: три групи симптомів

І. Менінгеальні знаки виникають через натяг корінцями спиномозкових нервів твердої мозкової оболонки. До них відносяться позитивні симптоми:

1.       Ригідності потиличних м’язів – неможливість дістати підборіддям до яремної вирізки;

2.       Керніга - неможливість розігнути ногу в колінному суглобі після одночасного її згинання у колінному і кульшовому суглобах;

3.       Брудзинського верхній – при згинанні голови та досяганні підборіддям до яремної вирізки коліна хворого приводяться до живота;

4.       Брудзинського середній - при натисненні кулаками на лобок коліна пацієнта приводяться до живота;

5.       Брудзинського нижній - при перевірці симптома Керніга - інша нога приводяться до живота.

ІІ. Загальномозкові симптоми виникають через підвищення тиску ліквору:

         Виражений головний біль,

         Нудота, блювання,

         Гіперестезії (світлобоязнь, звукобоязнь, підвищення тактильної та температурної чутливостей).

         Порушення свідомості (сопор, ступор чи кома).

         Вимушене положення хворого: поза „Лягавої собаки” чи „Пістолетного курка”;

         Судоми.

ІІІ. Загально-інтоксикаційні симптоми

         Температура тіла висока, температурна крива - постійна;

         Тахікардія;

         Тахіпное;

         Гіпо- чи анурія.