Posibnyk ekonomika

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути публічними або приватними.

Товариство з обмеженою відповідальністю – має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їхнього внеску.. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном. Командитним є товариство, яке, поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства

Технологічна й територіальна цілісність і ступінь підпорядкування.

Особливістю діяльності головних (материнських) підприємств є те, що вони контролюють інші фірми. Залежно від розміру капіталу, що належить материнській (головній) фірмі, а також правового статусу і ступеня підпорядкованості, підприємства, які перебувають у сфері впливу головної фірми, можна підрозділити на дочірні, асоційовані та філії. Дочірнє підприємство – юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій. Асоційоване підприємство є формально самостійним, але з різних причин воно залежить від головної фірми і мусить підпорядковуватися її стратегічним цілям. Філія не користується юридичною й господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.

Залежно від галузевої приналежності виділяють:

-промислові;

-сільськогосподарські;

-будівельні;

-транспортні;

-торговельні,

-науково-дослідні;

-лізингові;

-банківські;

-страхові;

-туристичні;

-підприємства зв'язку;

-підприємства побутового обслуговування тощо.

Види об'єднань підприємств

1. Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

10

2.Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

3.Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання.

4.Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Організаційно-правові форми об'єднань підприємств (згідно Господарського Кодексу України)

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науковотехнічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

11

1.4 Зовнішнє середовище функціонування підприємств

Незважаючи на те, що підприємство є самостійним господарюючим суб’єктом на його діяльність впливає безліч різноманітних чинників, тобто воно постійно перебуває в реальних умовах, що постійно змінюються.

Всі підприємства є відкритими системами, і життєдіяльність будь-якої з них залежить від зовнішнього середовища. Для того, щоб забезпечити своє функціонування, кожна відкрита система пристосовується до змін у зовнішньому середовищі. У сучасних умовах особливо актуальним є те, що підприємство повинно

ефективно реагувати і адаптовуватись до змін зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище підприємства складається з різних факторів. Вони можуть бути прямої дії (прямими) та опосередкованої дії (непрямими).

До прямих факторів належать фактори, які впливають на підприємство безпосередньо і швидко, а до непрямих – фактори, які впливають опосередковано, здебільшого через фактори прямої дії.

Незалежно від того, до якого рівня належить той або інший фактор зовнішнього середовища, можна виділити чотири їх основні характеристики:

-взаємопов’язаність;

-складність;

-рухливість;

-невизначеність.

Взаємопов’язаність факторів зовнішнього середовища – це рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші.

Під складністю зовнішнього середовища розуміється число факторів, які можуть істотно впливати на господарську діяльність підприємства і на які підприємство зобов’язано реагувати.

Рухливість зовнішнього середовища – це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні підприємства.

Невизначеність зовнішнього середовища є функцією кількості інформації, якою володіє підприємство з приводу конкретного фактора, а також функцією впевненості в ній.

Оскільки бізнес розвивається, потрібно усе більше інформації, але впевненість у її точності знижується. Чим менш визначене зовнішнє середовище, тим важче приймати ефективні рішення.

Фактори (рис.1.4), які швидко і безпосередньо впливають на підприємство, належать до факторів, середовища прямої дії, вони формують мікросередовище підприємства (дискусійна, але найбільш прийнята для даного середовища назва), усі інші, які впливають опосередковано, – до факторів середовища непрямої дії

(макросередовище підприємства).

Мікросередовище підприємства інтерпретується як спектр факторів прямої дії (які безпосередньо впливають на підприємство):

Ідентифікація споживачів, їхніх потреб, особливостей споживання — умова успішного виробництва. Споживачі досліджуються за допомогою статистичної та описової інформації, що дає уявлення про демографічні, соціальні та психологічні характеристики (наприклад, тип діяльності, структура закупівель, використання товарів, очікування, ризик, можливі конфлікти та претензії тощо).

Постачальники мають досить значний вплив на підприємство та галузь в цілому за рахунок цін, умов постачання, можливостей розриву контрактів.

12

9) застосування підприємствами додаткових заходів щодо збереження комерційної таємниці та інших бар’єрів з метою охорони «інформаційного поля».

До контактних аудиторій можуть бути віднесені всі підприємства та організації, з якими підприємство — об’єкт дослідження вступає у відносини: банки, науководослідні організації, консалтингові, юридичні, аудиторські фірми тощо. До цієї категорії необхідно віднести також організації-регулятори та контролюючі організації. Договірні або партнерські відносини сприяють діяльності підприємства, оскільки дають змогу використовувати знання, досвід, виробничі потужності і т.ін. підприємств та організацій, що є фахівцями в певних галузях, і отримувати продукти та послуги високого рівня.

Високий рівень розвитку партнерських відносин є результатом розподілу та спеціалізації праці, завдяки чому підвищується якість виробництва та продукції (послуг).

Макросередовище підприємства. Макросередовище підприємства включає фактори, які прямо не впливають на функціонування підприємства, проте впливають на нього, інакше впливають на підприємство опосередковано:

1.Економічні — фактори, що пов’язані з обігом грошей, товарів, інформації та

енергії.

2.Політичні — фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

3.Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

4.Технологічні — фактори, що пов’язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також know-how.

5.Конкурентні — фактори, які відображають рівень конкуренції на ринках товарів, робіт, послуг, зміни в частках ринків, на ринку робочої сили тощо.

6.Географічні — фактори, пов’язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема, корисними копалинами)

7.Інші: екологічні, техногенні, природні, культурні, релігійні тощо.

1.5● Державне регулювання діяльності підприємств

Уринкових відносинах підприємства мають максимальну свободу підприємницької діяльності. Підприємства, як самостійні товаровиробники, намагаються якомога вигідніше продати свою продукцію (роботи, послуги), а їхні споживачі - вигідніше купити. Інтереси виробників та споживачів регулюються попитом та пропозицією через механізм цін на ринку.

Проте ринкова економіка не в змозі автоматично регулювати всі економічні та соціальні процеси в інтересах усього суспільства і кожного громадянина. Вона не забезпечує соціально справедливого розподілу доходу, не гарантує права на працю, не сприяє охороні довкілля, не підтримує соціально незахищені верстви населення.

Ринкова економіка не вирішує й багатьох інших актуальних проблем. Вирішення цих проблем і забезпечення певних соціальних гарантіі громадянам є функцією держави.

Сучасне підприємство обов’язково функціонує в умовах постійно присутнього державного регулювання, ступінь якого залежить від виду та масштабів діяльності підприємства. Державне регулювання діяльності підприємства в сучасних умовах реалізується в наступних напрямах (рис. 1.5):

14

Напрями державного регулювання

Рисунок 1.5 - Напрями державного регулювання

15

Вплив держави на економіку підприємства

Рисунок 1.6 – Прямі та непрямі впливи держави на підприємство

16

б) підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції перевищує суму, еквівалентну одному мільйону євро;

в) підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції перевищує суму еквівалентну п’ятдесяти мільйонам євро;

г) підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих перевищує п’ятсот осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції перевищує суму п’ятдесят мільйонів гривень;

д) жодної правильної відповіді.

6Успіх у майбутній підприємницькій діяльності гарантує: а) відповідність ресурсів підприємства новим ринкам; б) високий рівень початкових капіталовкладень; в) значний термін окупності вкладених коштів;

г) використання унікальних ресурсів і вдалий розрахунок комерційних ідей; д) наявність впливових інвесторів.

7Вищим органом акціонерного товариства є:

а) правління товариства; б) спостережна рада; в) ревізійна комісія;

г) загальні збори акціонерів; д) галузеве міністерство.

8Загальні збори акціонерів закритого акціонерного товариства вважаються правомочними, якщо у них беруть участь акціонери, які мають у сумі більш як:

а) 50 % голосів; б) 51 % голосів; в) 60 % голосів; г) 25 % голосів; д) 75 % голосів.

9Господарські товариства це:

1)акціонерне, з обмеженою відповідальністю;

2)кооператив;

3)командитне; з повною відповідальністю, з додатковою відповідальністю;

4)холдинг;

5)асоціація.

а) 1, 2; б) 1, 3; в) 3, 4; г) 1, 4; д) 2, 5.

10Акціонерне товариство може бути: 1) з чисельністю до 50 чоловік; 2) з додатковою відповідальністю; 3) з повною відповідальністю; 4) публічне; 5) приватне.

а) 1, 2; б) 2, 3; в) 3, 4; г) 1, 4; д) 4, 5.

11Визнання підприємства юридичною особою означає:

18