Posibnyk ekonomika

-зовнішньоекономічна діяльність - показники зовнішньоекономічної діяльності, результати експортно-імпортних операцій;

-фінансова діяльність - баланс доходів і витрат, відносини з бюджетом та кредитні собівартість виробів і сукупного обсягу випущеної продукції, прибуток, рентабельність.

Оперативні плани розробляються для кожного функціонального підрозділу підприємства.

Упроцесі оперативного поточного планування здійснюють детальну розробку планів підприємства і його підрозділів на короткі проміжки часу (місяць, декаду, добу і зміну). Розробка планів поєднується з питаннями організації їх виконання. Оперативне планування поєднує два напрями роботи: календарне планування і диспетчеризацію (оперативний облік, контроль і регулювання виконання плану).

5.3 Бізнес-планування

Попри розглянуту систему планування, яка загалом забезпечує нормальне функціонування підприємства в складних ринкових умовах, у керівників, працівників підприємства, зацікавлених осіб часто формуються ідеї, пропозиції щодо випуску нової продукції, удосконалення технологій, ресурсозбереження тощо, тобто розвитку (створення) підприємницької діяльності підприємства. Проте навіть дуже вдала підприємницька ідея не може зразу привести до зміни цілей підприємства, стратегії, планів тощо, тобто її негайної реалізації. Перш за все необхідно реально оцінити підприємницьку ідею, втілити її в документацію, тобто окреслити у виді підприємницького проекту, детально опрацювати всі можливі аспекти майбутнього бізнесу, створити передумови для управління процесом реалізації підприємницького проекту. Слід відмітити, що більшість підприємницьких проектів вимагають залучення ресурсів (інвестицій), тому підприємницькі проекти часто ототожнюють з інвестиційними проектами, методика оцінки яких достатньо сформована інвестиційними, банківськими установами тощо. Здебільшого процес обґрунтування підприємницької ідеї називають бізнес-плануванням.

Бізнес-планування має багато спільного зі стратегічним плануванням. Проте, на відміну від стратегічного, бізнес-планування включає не весь комплекс цілей підприємства, а тільки одну ціль (бізнес-ідея стає неявною і трансформується в конкретну ринкову ціль), яка пов'язана зі створенням та розвитком визначеного (нового) бізнесу. Вона має чітко окреслені часові межі, по завершенні яких визначені бізнес-планом завдання повинні бути виконаними. Крім того, в бізнес-плануванні його функціональні складові (плани виробництва, маркетингу, юридичний, фінансовий план та ін.) вимагають більшої конкретизації, ніж у стратегічному плануванні, тому є необхідними частинами структури бізнес-плану. На практиці ефективні підприємницькі проекти легко інтегруються в стратегію підприємства (іноді можуть складати її основу), їх при цьому визначають як стратегічні (інвестиційні) проекти.

Бізнес-планування документально виражається у бізнес-плані.

Бізнес-план – це результат детального вивчення підприємницької ідеї, що покладена в його основу, короткий програмний документ, в якому відображаються цілі, методи здійснення і очікувані результати підприємницького (інвестиційного) проекту.

Бізнес-план – документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов’язаних часом і місцем реалізації, узгоджених з метою і ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підприємницького проекту.

89

Бізнес-план повинен достатньо повно і адекватно відображати перспективи розвитку майбутнього бізнесу. Це вимагає ретельної проробки всіх скдадових

інвестиційного проекту, а саме об’єктивного аналізу ринку збуту, оцінки конкурентів, обгрунтування стратегії маркетингу, опрацювання всіх аспектів створення і організації виробництва, розробка фінансового плану оцінки можливих ризиків, страхування тощо.

Він є необхідним багатьом суб’єктам економічної діяльності:

-підприємствам, підприємцям – як орієнтир його діяльності в розвитку (створенні) нових напрямів діяльності;

-інвесторам – для прийняття рішень з інвестування і участі в реалізації проекту;

-банківським установам - для оцінки окупності підприємницького проекту і здійснення його кредитування;

-менеджерам, керівникам проектів – для здійснення ними функцій управління інвестиційним проектом.

Близьким до бізнес-плану можна назвати такий документ як техніко-економічне обґрунтування. Однак у техніко-економічному обґрунтуванні акценти здійснюються на виробничо-технічні аспекти проекту, в той час як комерційні ринкові проблеми майбутнього бізнесу залишаються майже нерозкритими.

Бізнес-планування, як форма обґрунтування підприємницького проекту, поступово витісняє техніко-економічне обґрунтування зі сфери планової діяльності бізнесу, оскільки в ньому закладені переваги гнучкого сполучення зовнішнього та внутрішнього, технічного, виробничого, організаційного та фінансового аспектів діяльності підприємства. Прямим вираженням бізнес-планування є складання та реалізація бізнес-плану підприємства.

Отже, бізнес-план підприємства — це письмовий документ, де викладено суть, напрями і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Цей план є підставою для подальшої підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій, інноваційно-інвестиційних проектів тощо.

При цьому, як уже окреслено, бізнес-план виконує дві функції: зовнішню (ознайомлення зацікавлених людей з ефективністю реалізації тієї чи іншої підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією підприємницького проекту) функції.

Структура бізнес-плану не є канонізованою, а залежить від багатьох факторів (призначення бізнес-плану, вид бізнесу, масштаби підприємства, його юридичний статус та ін.), проте основні розділи бізнес-план повинні конкретизувати маркетингові, виробничі, організаційні, фінансові аспекти майбутнього бізнес-проекту.

До основних розділів бізнес-плану належать такі:

-резюме - узагальнючий висновок, коротка анотація бізнес-плану: ідея проекту, його ключові аспекти, основні економічні і фінансові показники;

-суть проекту та характеристика продукції (робіт, послуг) – обґрунтування суті проекту, основні характеристики продукції, що пропонується проектом, досвід, власні ресурси для реалізації проекту, для вартісних проектів часто приводиться загальна характеристика підприємтсва; опис продукції; стратегія підприємства; досвід і здобутки топ-менеджменту тощо;

-дослідження ринку - характеристика ринку продукту; цільовий ринок бізнесу; місцезнаходження підприємства; оцінка впливу зовнішніх чинників;

-маркетинг-план - стратегія маркетингу; очікувані обсяги продажу продукції;

90

-виробничий план - основні виробничі операції; машини і устаткування; приміщення; сировина, матеріали та комплектуючі, розрахунок виробничих витрат та калькуляція собівартості продукції;

-організаційний план - форма організації бізнесу; потреба в персоналі; власники

іменеджери бізнесу; організація управління; кадрова політика;

-оцінка ризиків - типи можливих ризиків; способи реагування на загрози для

бізнесу;

-фінансовий план - прогнозна оцінка руху грошових засобів, пов'язаних з

реаліацією проекту, а також оцінка економічної ефективності проекту (фінансові результати; план руху готівки; плановий фінансовий баланс; фінансові коефіцієнти).

Слід відзначити, що частка реалізованих бізнес-планів невисока (як в економічно розвинених країнах, так і в вітчизняних умовах), проте в сучасних умовах будь-який успішний бізнес-проект неможливий без фахово і детально розробленого бізнес-плану.

5.4 Виробнича програма підприємства та її показники

Планування виробництва продукції, товарів і послуг повинно бути зорієнтованим на задоволення конкретних потреб покупців, замовників чи споживачів і бути тісно пов’язаним із стратегією розвитку підприємства, проведеними маркетингових досліджень, проектуванням конкурентоспроможності продукції (послуг), організацією її виробництва і реалізації, а також з виконанням інших функцій та видів діяльності підприємства.

Виробниче (операційне) планування є однією з найважливіших функцій підприємства. У виробничих планах відображуються всі прийняті у сфері виробництва управлінські рішення щодо обсягів виробництва продукції (надання послуг), витрат та ресурсів та оцінки кінцевих результатів виробництва. Виробниче планування являє собою процес встановлення або уточнення та конкретизації виробничих цілей підприємства в цілому та структурних підрозділів його операційної (виробничої) системи, визначення засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації, визначення потреб та розподілу ресурсів.

Виробничий план повинен дати чіткі відповіді на питання: хто має розв’язувати те чи інше завдання; які завдання мають бути розв’язаними;

у які терміни мають здійснюватися ті чи інші дії; які ресурси слід виділити для розв’язання того чи іншого завдання.

Виробнича програма підприємства (план виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) являє собою конкретну сукупність завдань з обсягів виробництва продукції визначеної номенклатури і асортименту та належної якості на певний календарний період (як правило – на один рік).

Виробнича програма організації визначає номенклатуру й обсяг випуску продукції в натуральному і вартісному виразі на черговий рік. Програма формується на основі виробничої (операційної) стратегії - перспективного плану виробництва продукції, розробленого відповідно до прийнятої стратегії розвитку організації (підприємства).

Спеціалізація підприємства (організації) на виробництві певних видів продукції і послуг, основні ринки збуту і споживачі визначаються в рамках перспективного (стратегічного) планування. Уточнення потреби в продукції на плановий період, формування конкретної номенклатури продукції, установлення цін здійснюють в рамках річного планування.

91

Розроблення виробничої програми підприємства в натуральному виразі включає:

-визначення номенклатури (склад продукції по її видах (найменуваннях)) і асортименту (сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками, зокрема за типорозмірами, потужністю, дизайном тощо) продукції;

-розрахунок обсягів виробництва окремих видів продукції у відповідних натуральних вимірювачах;

-розподіл обсягів виробництва по календарних періодах року (в річному плані);

-обґрунтування запланованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними та трудовими ресурсами.

Вартісними показниками виробничої програми є:

обсяг товарної продукції – це вартість готової продукції, отриманої в результаті виробничої діяльності підприємства, закінчених робіт і послуг, призначених для реалізації замовникам.

обсяг валової продукції – вся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності, включає обсяг товарної продукції, зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду. Валову продукцію визначають за формулою:

де ВП, ТП – відповідно валова і товарна продукція НВп,НВк - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок

і кінець планового періоду, грн.; обсяг реалізованої продукції – це вартість продукція, яка відвантажена

споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства — постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції обчислюється за формулою:

(5.2)

де Гп, Гк — залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

обсяг чистої продукції – являє собою обсяг товарної продукції, з вартості якої вилучені матеріальні та прирівнювані до них витрати. Чиста продукція - новостворена вартість на підприємстві, неї входять витрати на оплату праці з нарахуваннями, а також прибуток. В чисту продукцію не входить перенесена вартість, створена на інших підприємствах (оплата сировини, матеріалів, енергії, палива і сума амортизації основних засобів).

де ТП – чиста продукція; М – вартість матеріалів, сировини, енергії;

А - сума амортизації основних засобів.

Процес формування виробничої програми представлено на рис. 5.2.

92

Виробнича програма підприємства

Діючі ціни на продукцію та послуги

Рисунок 5.2 - Процес формування виробничої програми підприємства

При включенні виробу до виробничої програми враховуються такі чинники:

-наявність платоспроможного попиту;

-наявність у організації конкурентних переваг (налагоджена технологія, сучасне устаткування; кваліфікований персонал; налагоджені стійкі зв'язки з постачальниками ресурсів або споживачами продукції, можливість використовувати дешеві ресурси і т.п.);

-вплив на стратегічний потенціал організації.

93

Потреба в продукції організації на плановий період уточнюється на основі досліджень ринку, контрактів, прямих зв'язків зі споживачами, попередніх угод з ними і державним замовленням на постачання продукції.

Ha підставі потреби по кожній позиції прийнятій до виробництва номенклатурі продукції складається попередній план збуту (постачання) продукції для формування первісного варіанта виробничої програми. При цьому обсяг виробництва виробу в натуральному виразі в загальному випадку визначається за формулою:

Nвир = Nпост –Зскл.поч +Зскл.кін + Nвн , (5.4)

де Nвир - обсяг виробництва виробу в натуральному виразі; Nпост - обсяг постачання виробу в натуральному виразі;

- залишки даних виробів на складі готової продукції на початок планового періоду (розраховуються як очікувані: на підставі фактичних залишків виробів на момент розрахунку, а також прогнозу їхнього виробництва і відвантаження з моменту розрахунку до початку планового періоду); Зскл.кін - залишки даних виробів на складі готової продукції на кінець планового періоду

(встановлюються в залежності від прогнозу збуту продукції в наступному плановому періоді);

Nвн - кількість виробів для внутрішнього споживання.

Під оптимальною виробничою програмою розуміють програму забезпечену збутом, найбільшою мірою відповідну структурі ресурсів організації й така, що забезпечує досягнення найкращих результатів за прийнятим критерієм. Як критерій оптимальності найчастіше застосовують максимум одержуваного прибутку; як обмежувальні умови - наявні виробничі ресурси: устаткування, робоча сила, матеріали. Мінімальний випуск виробів може визначатися укладеними контрактами на постачання продукції, максимальний - потребою ринку з урахуванням частки організації, що планується. Як орієнтир при встановленні мінімального випуску конкретного виду продукції доцільно використовувати критичний обсяг продажів - мінімально необхідний обсяг виробництва (продажів) виробу, що забезпечує його беззбитковість. Вибір критерію оптимальності й обмежувальних умов визначається конкретною виробничою ситуацією і задачами організації в плановому періоді.

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) — це максимальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство (цех, дільниця) протягом року (кварталу, місяця) за допомогою закріплених (наявних у нього) за ним засобів праці (технологічної сукупності машин, устаткування і виробничих площ) відповідно до встановленої спеціалізації, кооперації виробництва та режиму роботи.

Виробничу потужність підприємства (цеху, дільниці) розраховують, як правило, в натуральних (умовно-натуральних) одиницях, іноді в верстато-годинах і, як виняток, у вартісному виразі. Різниця між виробничою потужністю й виробничою программою (обсягом виробництва) є резервом підприємства, тобто виробнича програма показує ступінь використання виробничої потужності.

Виробнича потужність класифікується за такими ознаками:

- проектна потужність;

94

-поточна потужність;

-резервна потужність.

Проектною є потужність, що визначається в процесі будівництва нового або реконструкції (розширення) діючого підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і стуктура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції.

Поточна виробнича потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва або перевищенням проектних показників. При цьому виробничу потужність обчислюють на кінець року, кварталу, місяця.

Резервна виробнича потужність повинна формуватись і існувати в певних галузях економіки: в енергетиці, газовій промисловості, транспорті для покриття так званих пікових навантажень.

Величина виробничої потужності формується під впливом багатьох чинників:

-номенклатури, асортименту та якості продукції, що випускається;

-кількості встановленого обладнання, розміру і складу виробничих площ;

-прогресивних техніко-економічних норм продуктивності та використання устаткування;

-виробництва продукції з одиниці виробничих площ;

-тривалості виробничого циклу тощо.

Проте, як уже відмічено, в ринкових умовах основним чинником, що впливає на величину виробничої потужності, є попит на продукцію.

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих

ai - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;

Tp - річний фонд часу роботи устаткування;

m - середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

ti - трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Розраховується також технологічна потужність решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).

Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємозв'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (Nвих). Для цього використовується формула

де Рвх - вхідна потужність підприємства; Ротз - збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

95

Рр - нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства; Рна - збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в

номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється; Рв - зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з

експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого

.устаткування.

Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється з допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування). Зазвичай величина резервних потужностей не перевищує 10 - 15%. При цьому треба враховувати, що резерв виробничої потужності передбачається, як правило, для підприємств, що вже досягли рівня використання поточної потужності не нижче за 90-95% і оновлюють понад 25% продукції.

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

коефіцієнтом освоєння проектної потужності Коп - співвідношення величин поточної Рвих і проектної потужності Рпр:

коефіцієнтом використання поточної потужності Квп - співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини:

де Nфак – кількість фактично зробленої продукції за рік в натуральних або вартісних одиницях вимірювання; Рсер – середньорічна виробнича потужність в тих самих одиницях вимірювання.

Способи ефективнішого використання виробничих потужностей аналогічні, як і використання основних фондів підприємства.

5.5 Фінансовий план підприємства

Фінансове планування може бути як стратегічним, що входить до стратегічних планів підприємства, так і поточним, або оперативним.

Фінансовий план є орієнтиром у фінансовій роботі підприємств, який характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для господарської діяльності.

Основна мета складання фінансового плану - узгодження доходів із витратами в плановому періоді. У перспективному фінансовому плані вирішуються принципові питання фінансування діяльності та розвитку підприємства (організації). До таких питань належать передусім фінансування капітальних вкладень, повернення боргів, сплата відсотків за борговими зобов'язаннями тощо. Поточні фінансові плани на рік (квартал, місяць) опрацьовуються детальніше за видами доходів і витрат з урахуванням їхньої календарної динаміки.

Фінансовий план підприємства (організації) складається у формі балансу доходів і витрат. У складі доходів одними з основних є надходження від основної діяльності: реалізації продукції, робіт, послуг, а також фінансової та інвестиційної діяльності, серед витрат: собівартістість, фінансові та інвестиційні витрати, сплата податків та зборів.

96

Згідно з Господарським Кодексом (ст.75) та інших нормативних актів чітко формалізований порядок складання, затвердження, контролю фінансового плану для державних підприємств. Підприємства інших форм власності можуть використовувати встановленовий порядок і форми фінансового планування або формувати власні стандарти планування.

В таблиці 5.2 приведено форму фінансового плану підприємства згідно Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств затвердженого наказом Міністерства економіки № 173 від 21.06.2005 з наступними змінами (наказ Міністерства економіки України від 16 березня 2009 року № 216)

Таблиця 5.2 – Форма фінансового плану підприємства

97

Продовження таблиці 5.2

98